Консультацію підготувала інструктор з фізичного вихованняБортникова Ю.П.
.jpg)
Консультацію підготувала вихователь Іванцова В.Г.
.jpg)
Консультацію підготувала вихователь Балюк О.О.
«Типові помилки вихователя на занятті.»
Педагогічне
наставництво для вихователів-початківців Оскільки в основу оновленого Базового
компонента дошкільної освіти покладено особистісно орієнтовану модель,
професійне завдання кожного вихователя ДП - з розумінням справи поставитися до
переходу від навчально-дисциплінарної до особистісно орієнтованої моделі
дошкільної освіти, в результаті чого проводити зміщення акцентів із фронтальних
форм роботи з дітьми на індивідуальні, а оцінювання діяльності дітей навіть під
час проведення фронтальних занять розглядати з позицій
індивідуально-диференційованого підходу до розвитку кожної конкретної дитини,
орієнтуючись на її «зону найближчого розвитку». Маємо розуміти, що суть
особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти полягає у розвитку, навчанні
і вихованні особистості з проведенням максимально можливої
індивідуально-диференційованої освітньої роботи, створенням умов для
саморозвитку і самонавчання кожної окремо взятої дитини, формуванні її життєвої
компетентності у різних видах діяльності.
А тому
реалізованість вихователем особистісно-орієнтованого підходу до дітей на
занятті (та у різних видах практичної діяльності) передбачає:
- використання індивідуально-диференційованих
завдань; - роботу у парах, трійках; об'єднання дітей у мікрогрупи;
- постійне відзначення успіхів дитини;
- активізацію кожної дитини; - свободу вибору
матеріалів;
- надання можливості для самореалізації та
самопрезентації;
- наявність розвивальних дидактичних
матеріалів для кожної дитини.
Тепер звернемо
увагу на типові помилки, які часто допускають вихователі на занятті.
А саме,
виділимо ті, які у практиці роботи зустрічаються найчастіше. Типові помилки
вихователя на занятті
1. У
наказовій формі пропонує дітям покинути свої справи за інтересами («Діти,
збирайте іграшки і сідайте на заняття!»), ставить несподіване завдання дітям,
коли вони ще зайняті творчим процесом («Будемо займатися математикою!»).
(Потрібно уміло і професійно мотивувати та зацікавити дітей темою заняття,
надати трохи часу для завершення улюбленої справи, прибрати усе на місця та
долучитися до не менш цікавого заняття).
2. Програмові
завдання недосконалі і не розкривають у достатній мірі теми заняття, а лише
поверхнево. (Потрібно чітко визначатися із темою і конкретними програмовими
завданнями відповідно до віку, які б допомагали вихователю доступно, широко і
цікаво розкрити тему).
3. Розпочинає
заняття і веде його директивним тоном. (Потрібно створити позитивну атмосферу
(«ситуацію успіху»), щоб діти виявили зацікавленість та ініціативу, захопитися
їх бажанням долучитися до заняття та забезпечити партнерську взаємодію і дружню
співпрацю з ними).
4. Діти
сидять на стільчиках, а вихователь стоїть над ними. (Потрібно займати позицію
«на рівні очей дітей»: діти стоять - вихователь стоїть, діти сідають -
вихователь сідає, тим самим демонструє вихованцям, що він їх друг і
рівноправний партнер у цікавій бесіді чи спільній грі).
5. Проводить
усе заняття за столами. (Потрібно періодично чергувати місце розташування
дітей: на килимку та за столами; забезпечувати зміну статичного положення
дітей; столи використовувати бажано лише у випадку, коли у цьому настає
потреба).
6. Демонструє
наочність, не звертаючи увагу на дітей, яким погано її видно. (Потрібно
правильно розташувати дітей (стрічкою, півколом чи у два ряди на килимку) та
поставити мольберт посередині, щоб було усім зручно споглядати картину; якщо
потрібно розглянути предмет з усіх сторін, краще розсадити дітей кружка, а
предмет поставити на столику посередині; доречно перепитати дітей, чи усім
добре видно).
7. Багато
зайвого у полі зору дітей, того, що не буде потрібне на занятті і може заважати
їм сконцентруватися на головному. (Потрібно перед заняттям відсунути зайві
столи, прибрати зайві стільці, щоб вивільнити місце для проведення
фізкультхвилинки чи веселої руханки, заховати зайву наочність, іграшки та
предмети, які відволікають увагу дітей, тощо).
8. Після
«сухого» пояснення та подачі нового матеріалу, засипає запитаннями на
закріплення тільки-но запропонованого матеріалу та вимагає негайної відповіді
дітей. (Потрібно подавати новий матеріал у цікавій, доступній, ігровій формі, з
використанням яскравої дидактичної наочності, різноманітних пед. технологій,
наприклад: сюрпризний момент, відкрите/проблемне запитання, моделювання
проблемних ситуацій, дослідницько-пошукова діяльність та творча робота дітей,
інтерактивна вправа тощо. Лише тоді доцільно ставити дітям запитання на
закріплення матеріалу, проте краще зробити це у цікавій дидактичній грі чи
інтерактивній вправі під кінець заняття).
9. Пропонує дітям однаковий матеріал для
роботи; часто сам дорослий роздає кожній дитині матеріал. (Потрібно давати
дітям можливість вільного вибору матеріалів для самостійної і творчої роботи).
10. Пропонує
всім дітям однакові за складністю завдання. (Потрібно у доборі розвивальних
завдань враховувати рівень розвитку дитини та здійснювати
індивідуально-диференційований підхід: сильнішим дітям пропонувати ускладнені
завдання, слабшим - простіші). 11. Задовольняється хоровою відповіддю дітей.
(Потрібно виробити правила групи, серед яких: не викрикувати, не перебивати
один одного, поважати товариша, почекати своєї черги; вчити дітей відповідати
по одному, кого назве вихователь; вчити відповідати повним реченням та з
дотриманням правил мовленнєвого етикету).
12. Адресує
запитання конкретній дитині і довго чекає від неї відповіді. (Запитання
потрібно ставити усім дітям колективно, щоб спонукати їх до міркувань, а лише
потім звертатися до конкретної дитини, дати час їй подумати; якщо дитина не
може висловити думку самостійно, можна звернутися за допомогою до товаришів).
13. Не
звертається до дитини із запитанням повторно. (Потрібно перепитати дитину
повторно після того, як їй був наданий час подумати).
14. Не
дає дитині подумати самостійно, відповідає за неї і просить повторити готову
відповідь. (Потрібно дати час дитині на роздуми і продовжувати працювати з
іншими дітьми).
15. Поспішає
самостійно відповісти на своє запитання, не даючи можливості дітям подумати,
або, не довіряючи дитячому розумінню, підказує способи розв'язання завдання.
(Потрібно дати час дітям на роздуми, поставити їм навідні запитання, щоб
спрямувати до правильного міркування та відповіді).
16. Занадто
багато часу й місця залишає на занятті для себе, своїх багатослівних промов та
амбіцій. (Потрібно якомога коротше, чіткіше і доступніше дітям викладати свою
основну думку та давати більше можливостей для забезпечення високої мовленнєвої
активності кожної дитини).
17. Дозволяє
довгі паузи на занятті (роздає матеріал, розкладає аркуші паперу та олівці,
читає конспект - що говорити далі, відволікається на сторонні розмови).
(Потрібно заздалегідь готуватися до заняття та продумувати усі його моменти на
кожному етапі, аби не втратили діти інтерес).
18. Порівнює
відповідь чи виконане завдання дитини з іншими дітьми («У тебе вийшло гірше,
ніж у Андрійка»; «Ти не подумала, тому відповіла неправильно, а Оленка
молодець, подумала і відповіла правильно»). (Потрібно порівнювати дитину саму
із собою, з учорашньою та обов'язково заохочувати її: «Ти молодець! Сьогодні
зробила краще, як на минулому занятті!»; «Розумниця, ти дуже стараєшся!»; «Я
дуже задоволена тобою»; «Ти можеш більше зробити, я впевнена» тощо).
19. Постійно
відволікає дітей від розпочатої творчої роботи і намагається ще щось пояснювати
чи нагадувати їм. (Потрібно нагадати та вияснити усе до того, як діти
приступлять до самостійної роботи, і намагатися не втручатися у їх творчий
процес без нагальної потреби; більше уваги надати дитині, яка
потребує індивідуальної допомоги, підтримати її та підбадьорити; дати трохи
часу дитині на завершення роботи чи виправлення недоліків). 20. Запитує
дітей по черзі у тому порядку, як вони сидять на стільчиках, таким чином змушує
інших дітей довго чекати своєї черги. (Потрібно усувати можливості тривалих
очікувань дітьми та запитувати їх не по черзі, а урозтіч. Таким чином, діти
будуть уважніші і не виникатимуть проблеми дисциплінарного характеру).
21. Вимагає
від дітей посидіти за столом і почекати, поки всі решта не завершать роботу.
(Потрібно запропонувати дитині по завершенні роботи прибрати своє робоче місце
і тихенько погратися в ігровому куточку; якщо дитина виявить бажання, можна
запропонувати їй виконати ще одне завдання або допомогти
товаришеві).
22. Звертається
із запитаннями до одних і тих же дітей, на яких «робить ставку» і будує весь
хід заняття (начебто досить результативного). (Потрібно використовувати усі
сучасні технології, методи і прийоми активізації пізнавальної та мовленнєвої
діяльності кожної дитини, працювати у діалозі (інтерактиві).
23. Не
залучає дітей до діалогу, колетивного вирішення проблеми, а задовольняється
бесідою з кількома дітьми, де решта - лише пасивні слухачі. (Потрібно відводити
особливе місце на занятті для інтерактивних технологій (методів і вправ), які б
активізували мовленнєву активність, творчу уяву, нестандартне мислення, творчі
здібності дошкільнят. Наприклад: «Що було б, якби...?», «Ланцюжок слів»,
«Асоціації», «Навмисна помилка або Провокація», «Добре-погано», «Коло ідей»,
«Реклама (Де можна використати цей предмет?)», «Якби я був (була)...», «Що тут
зайве?», «Якби на Землі...», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Перевтілення»,
«Дебати», «Не закінчене речення», «Бесіда-діалог», «Мокрі (солодкі, кислі,
жовті, червоні...) слова», «Закінчи думку», «Я щаслива (-ий), коли...», «Звірі
узимку говорять про...», «Загадування бажань» та багато інших).
24. Звертається лише із запитаннями репродуктивного характеру - на
відтворення засвоєних знань і демонстрування рівня навченості дітей. (Потрібно
репродуктивні запитання чергувати із продуктивними відкритими (пошуковими, творчими),
які спонукають дитину до розмірковувань, обґрунтування думки, нестандартного
вирішення, дослідництва, експериментування, розвитку логічного/креативного
мислення).
25. Зловживає
зауваженнями дисциплінарного порядку, які завжди свідчать про втрату чи
зниження інтересу дітей до заняття та недостатній професіоналізм вихователя.
(Потрібно ретельно готуватися до заняття, завчасно продумувати засоби,
методи і прийоми для підсилення інтересу дітей; проводити заняття у темпі,
чергуючи різні види діяльності дітей).
26. Не
відповідає на запитання дитини, яке «не вписується» до теми заняття, або вдає,
що не почула запитання. (Потрібно адекватно реагувати на несподіване запитання
і, по можливості, дати на нього коротку і доступну відповідь; а можна, за
браком часу, домовитися з дитиною повернутися до запитання після
заняття).
27. Вживає
антипедагогічні вирази («Неправильно», «Не думаєш», «Ловиш гав», «Неуважний»,
«Розсіяний», «Помовч!» та ін.), висміює невдалу думку дитини. (Потрібно уникати
подібних виразів на адресу дитини, бо вони суперечать її праву на вільний
виклад думки, принижують її гідність, «замикають» дитину на вихователя,
знижують подальшу пізнавальну та мовленнєву активність; потрібно допомагати
дітям аналізувати помилкові відповіді, а не відкидати їх чи засуджувати за це
дитину).
28. Перебиває
дитину, якщо її думка здається неправильною; орієнтує дітей на заготовлену
«правильну» відповідь і не чує цінної, хоч і не зовсім вдало оформленої
відповіді дитини. (Потрібно дати можливість дитині висловитися та запитати,
чому вона так думає; доречно поставити навідне запитання дитині, щоб вияснити
хід її міркування та довести свою думку до кінця; краще ставити дітям
запитання, які не передбачають однозначної відповіді, а багатоваріативні і
нестандартні).
29. Не
реагує на перші ознаки втоми дітей (порушення координації рухів (особливо рук);
моторний неспокій (лягає на стіл, штовхається, безцільно бігає); часті помилки;
позіхання тощо; безпричинний плач; в'ялість або ж надмірна агресивність;
нав'язливі рухи (смикання ґудзиків, смоктання губи, пальця тощо); посмикування
в плечах, у пальцях рук; відвисання нижньої щелепи; зігнутість спини; в'яла
постава; заплітання ніг тощо). (Потрібно чітко дотримуватися граничного
навантаження та тривалості заняття згідно встановлених норм, домірного темпу;
час від часу змінювати етап спокою на рухові види діяльності дітей; вчасно
завершувати заняття).
30. Визначає
кращих дітей і засуджує інших у присутності ровесників. (Потрібно відмічати
кращі відповіді чи творчі роботи дітей, їхні конкретні успіхи, проте
обов'язково підтримувати, відзначати і схвалювати решту дітей; завершувати
заняття на позитивній ноті, дякуючи усім дітям за роботу та старанність).
31. Дуже
поверхнево або ж зовсім не оцінює (не аналізує, не перевіряє) кінцеві
результати продуктивних видів діяльності дітей. (Потрібно обов'язково, якщо не
на занятті за браком часу, то після заняття віднайти можливість позитивно
оцінити (краще від імені казкового чи ігрового персонажу) результати роботи
дітей: малюнок чи поробку; викладені за допомогою карток задачу, з фішок -
слова, з кубиків - будиночок; написаних у зошиті паличок тощо, щоб забезпечити
подальший інтерес до виконання дітьми завдань і бажання працювати далі).
32. Просить
у заключній частині заняття пригадати все, чим діти займалися від самого
початку. (Достатньо буде запитати, чи сподобалося дітям заняття; що найбільше
їм сподобалося і запам'яталося).
33. Не
дотримується граничного навантаження та тривалості заняття. (Потрібно не
зловживати даною нормою, яка визначена нормативними документами; допустимо
подовжувати лише інтегроване заняття на 5-10 хв залежно від вікової категорії
дітей).
Підготувала вихователь Анастасова Т.Г.
ПАМ’ЯТКА
ДЛЯ МОЛОДИХ ПЕДАГОГІВ
«Вимоги
до занять у сучасному дошкільному закладі»
початок
заняття завжди робити інтригуючим, цікавим, незвичним;
обов'язкова
ігрова форма проведення заняття;
чітка
мотивація цілей заняття та усіх його завдань (Для чого це потрібно робити? Для
кого? Як маємо допомогти вирішити проблему? Що можемо зробити? З чого
почнемо?);
раціональне
використання часу на занятті, помешкання групи, зміни видів діяльності дітей (обов'язково
чергувати діяльність дітей на килимку та практичну роботу за столами; не
садовити дітей за столи, якщо у столах немає зовсім потреби; чергувати розумову
та рухову діяльність дітей на занятті); забезпечувати ефективність використання
на кожному занятті новітніх технологій та пед. ідей, інтерактивних методів,
методології ТРВЗ;
відмовитися
від навчально-дисциплінарних занять-уроків, які були раніше у школі;
забезпечувати
міжпредметні зв'язки, інтеграцію різних видів діяльності дітей; створювати «ситуацію
успіху» для кожної дитини (доброзичлива атмосфера; цікава мотивація дитячих
видів діяльності;
створення
настрою та радості;
можливість
вільно висловлюватися без критики зі сторони вихователя чи дітей; обов'язкова
підтримка дорослого;
заохочення
та похвала дитини, захоплення її успіхами тощо);
відмова від надмірної опіки дітей (не робити
дітям «ведмежої послуги»);
вчити дітей знаходити багато варіантів
розв'язання поставлених завдань і не задовольнятися однією стандартною чи
заготовленою відповіддю;
забезпечувати
ефективність заняття шляхом вирішення дітьми творчих завдань та відкритих
запитань, серед яких виділяють:
- гіпотетичні запитання, які стимулюють
розвиток думки дитини, її міркувальних навичок (Що б ви зробили, коли б...? Що
б ви зробили, якби...? Що б ви подумали, коли б...?)
- запитання-роздуми, які спонукають дитину до
розмірковувань, власного вирішення проблеми (Як ми можемо допомогти розв'язати
цю проблему?)
-
запитання-виявлення власної позиції, які доводять дитині, що її думка є дуже
важливою і цікавою для вихователя і він хоче порадитися з нею, прислухатися до
неї (А що ти думаєш з цього приводу? Що ти відчуваєш? Як ти ставишся до цього?)
-
запитання-заохочення, підтримка, які дають можливість дитині розкрити свої
погляди і життєвий досвід, а вихователю
-
заохотити дитину до активної мовленнєво-творчої діяльності (Цікаво, а що
ж сталося потім? Хотілося б знати, як було далі насправді?)
-
запитання-розслідування, які дають можливість дитині пояснити і довести свою
думку, розвивають доказове мислення (Чому ти так вважаєш? Хто думає по іншому?
Чому ти не погоджуєшся з тим, що ...?)
-
запитання-уточнення, підбиття підсумків, які допомагають довести думку до кінця
і зробити відповідні висновки про правильність рішення (Чи правильно міркує
хлопчик, коли сказав, що...? Отже, хто з них сказав правильно?)
-
запитання-пошук згоди, яким можна почати чи завершити бесіду, дискусію на
занятті (Чи погоджуєтеся ви з тим, що...? Чи всі згідні з тим, що...?);
забезпечувати можливості дітей для самостійних відкриттів, пошуку, дій;
усі
відповіді дітей повинні бути обґрунтовані, вислухані;
наявність
індивідуального розвивального матеріалу на кожному занятті; правильне
розташування дітей - запорука успіху (на килимку - стрічкою, півколом, у колі,
у два ряди; за столами - у парах та малих групах, щоб діти мали можливість
бачити обличчя один одного, а не спину);
дбати
про активну мовленнєву діяльність кожної дитини, а не лише кількох дітей, які,
нібито створюють робочу атмосферу на занятті;
обмежувати
у мовленні вихователя вживання антипедагогічних виразів, що «замикають» дітей
на вихователя (наприклад: неправильно; не думаєш; помовчи; зараз не час; ловиш
гав; спиш на занятті та ін.);
забезпечувати гігієнічні, педагогічні,
психологічні, естетичні умови для проведення заняття, охорону життя та здоров'я
дітей.
Консультацію підготувала ЗД з НВР Борисенко Р.С.
«Координація дій та
співпраця інструктора з фізичної культури з учасниками освітнього процесу в
ЗДО»
Одне із
основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» –
збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.
Показниками фізичного здоров’я дитини є рівень
морфофізіологічного розвитку (нормальне функціонування всіх органів та систем
організму, їх ріст і розвиток), що виявляється й підтверджується віковими
антропо-та біометричними показниками (довжина, маса тіла, об’єм грудної клітки,
робота серця, дихання, опорно-руховий апарат, постава, стан шкіри, гострота
зору, нюху, слуху, смаку тощо).
Показники психічного здоров’я – рівень
розвитку психічних процесів (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, уява,
мислення, мовлення, воля), емоційної сфери, збалансованих психічних станів,
умінь свідомо керувати своєю поведінкою, адекватно реагувати на зовнішні й
внутрішні подразники, регулювати відносини із соціальним, природним, предметним
середовищем та власним „Я”.
Показники
духовного здоров’я – врівноважене спілкування з однолітками та іншими дітьми,
дорослими людьми, швидка адаптація до середовища, спрямованість на
суспільно¬-корисну справу, культура користування матеріальними благами.
Умовами цілісного розвитку дитини є використання в
дошкільних навчальних закладах здоров’язбережувальних та здоров’яформувальних
технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного
розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору,
повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму,
системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного
здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних,
доброзичливих взаємин між педагогом та вихованцями, самими дітьми.
У процесі життєдіяльності дітей у дошкільних
навчальних закладах використовується комплекс різних засобів: фізичні вправи
(гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму), природне середовище (повітря,
сонце, вода), гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку,
гігієна одягу, взуття, обладнання тощо). Поряд з традиційними засобами
фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних
закладів знаходять місце інші, наприклад: фітболгімнастика – вправи з
використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах,
пружність), які застосовуються з оздоровчою метою; стретчинг – система вправ,
заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу
запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає
активізувати його захисні сили.
Важлива умова для забезпечення повноцінного фізичного
розвитку дітей – створення предметно-ігрового середовище. Воно має бути
розвивальним, раціонально облаштованим, домірно насиченим і не лише служити
фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розгортання
та активізації дитячої рухової діяльності (організованої педагогом та
самостійної).
У кожному
груповому приміщенні бажано створити осередок фізкультурнооздоровлювальної
активності (гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі,
сухий басейн, „стежка здоров’я”, фітоподушки, різні іграшки - автомобілі, візки
тощо). Розміщення обладнання має забезпечити вільний без перешкод доступ до
нього та сприяти руховій активності дітей, закріпленню у них набутих умінь та
навичок.
З метою повноцінного фізичного розвитку дітей
дошкільний навчальний заклад забезпечує проведення фізкультурно-оздоровчої
роботи, організацію рухової активності у повсякденному житті та проведення
занять з фізичної культури.
До фізкультурно-оздоровчої роботи можна віднести такі
форми: ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультурні хвилинки,
паузи, загартувальні процедури.
Рухову активність у повсякденному житті забезпечують
рухливі ігри, фізичні вправи на прогулянках, походи за межі дошкільного закладу
(дитячий туризм), фізкультурні свята і розваги, самостійна рухова діяльність,
дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання.
Заняття з фізичної культури розглядаються як
цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної
діяльності, що має наметі оптимізацію рухового режиму, формування та
закріплення рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей, надання дітям
спеціальних знань з фізичної культури.
Основною формою
фізкультурно - оздоровчої роботи в дошкільному закладі є заняття з фізкультури.
Щоб заняття з фізкультури були максимально ефективними, рухову діяльність дітей
на них треба організувати з урахуванням дидактичних принципів:
· послідовності;
· доступності;
· природовідповідності;
· системності.
Отже, керуючись цими принципами, інструктор з
фізкультури та вихователі при плануванні мають враховувати:
· етап
формування рухових умінь і навичок; · труднощі, що виникають під час засвоєння
вправ;
· поєднання
програмного матеріалу, засвоєного за попередній віковий період, з матеріалом
поточного року;
· необхідність
поточного впливу фізичних вправ на організм дітей.
Часто інструктор з фізкультури, працюючи зі своїм
планом, дає рекомендації вихователю лише щодо індивідуальної роботи з дітьми,
які повільніше засвоюють програмовий матеріал. Вихователь враховує рекомендації
інструктора з фізкультури, плануючи рухову діяльність на прогулянці та на
фізкультурні заняття на свіжому повітрі, але зовсім не передбачає наступності у
засвоєнні рухів, які вивчав з дітьми інструктор з фізкультури. Під час
планування роботи з дітьми необхідно враховувати закономірності формування
рухової навички. Знання закономірностей цього процесу забезпечить найбільш
раціональний зміст кожного етапу навчання рухової дії, допоможе грамотно
спланувати та реалізувати індивідуально - диференційований підхід до дітей.
Завдання
вихователя - продовжувати вправляти дітей у тих рухах, які навчає Інструктор з
фізкультури під час занять на свіжому повітрі, та широко використовувати відповідні
вправи.
Слід пам’ятати: не можна поспішно включати рух, що
вивчається, до ігор, які потребують значної рухливості. Доки рух не розучено у
навчальних умовах, доти не слід повторювати його в іграх.
Завданнями вихователя на цьому етапі є:
· продовжувати вправляти дітей у рухах, що вивчаються,
на прогулянці, використовуючи ігрові вправи, які мають конкретне рухове
завдання: «Пройди по місточку», «Улуч у ціль», «Наздожени м’яч» то
· попереджувати явище інтерференції (негативного
перенесення навички), в основі раніше вироблені рухові навички .
· До уваги! Недоцільно навчати дітей одночасно двох
видів стрибків доки діти не засвоять чітке виконання стрибка у довжину з
розбігу, якого навчає інструктор з фізкультури, доти вихователю не слід вчити
їх стрибати у висоту з розбігу. Не можна одночасно вчити дітей двох видів
лазіння — однойменним та різнойменним способами. Те саме стосується і інших
видів основних рухів.
Труднощі, що
виникають під час засвоєння вправ
Щоб запобігти труднощам, які виникають під час
засвоєння вправ, важливо знати:
· скільки
занять потрібно присвятити вивченню певного руху;
· скільки разів
на одному занятті необхідно повторювати рух для формування вміння.
Завдання вихователя — продовжувати повторювати рухи з
дітьми під час прогулянок, використовуючи ігрові завдання та рухливі ігри.
До уваги! Кожний новий рух може бути успішно засвоєний
лише за умови, якщо він спирається на попередній досвід дитини, та на вміння і
навички, які раніше сформувалися і закріпилися.
Дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту
фізичного та психічного здоров’я, адже відбувається інтенсивний розвиток
органів та становлення функціональних систем організму, закладаються основні
риси особистості, формується характер, ставлення до себе та оточуючих. Дуже
важливо саме на цьому етапі сформувати у дітей базу знань та практичних навичок
здорового способу життя, усвідомлену потребу у систематичних заняттях фізичною
культурою та спортом.
Цінність організації фізкультурно-оздоровчої роботи
полягає в тому, що педагоги максимально насичують руховою активністю
життєдіяльність дітей. Дитяча діяльність наповнюється оздоровчими заходами, які
полегшують та прискорюють протікання адаптаційного періоду, а надалі —
забезпечують достатній рівень фізичної підготовленості дошкільників відповідно
до їхніх можливостей та стану здоров’я.
З метою організації фізкультурно-оздоровчої роботи у
дошкільному закладі, необхідно організувати роботу всіх ланок:
– адміністративно-господарська — розподіл
функціональних обов’язків між членами колективу для забезпечення системи
фізичного виховання дітей в цілому; координація дій вихователів, техперсоналу;
створення відповідного навчальноматеріального середовища; медична робота;
фінансова діяльність; – організаційно-педагогічна
— організація режиму життя, рухового,
санітарногігієнічного, світлового, повітряного режиму; організація
навчально-виховного процесу та фізкультурно-оздоровчих заходів;
– науково-методична - цілеспрямована робота з
підвищення науково-теоретичного рівня та фахової майстерності;
методична робота з педагогами;
– суспільно-педагогічна – робота з батьками,
загальноосвітньою (спортивною) школою, громадськими організаціями, медичними
установами, районними, міськими, обласними адміністраціями та відділами освіти,
фізкультурно-оздоровчими центрами.
Управлінська підсистема, до якої належать завідувач,
методист, завгосп, медичні працівники, виконує адміністративно-господарські,
науково-методичні та суспільнопедагогічні функції.
Дидактична та
виховна підсистеми — вихователі, інструктор з фізичної культури, , музичний
керівник, діти та батьки – організовують всі види режимів, форми та засоби
фізичного виховання, самостійну рухову діяльність дітей. Завідувач.
Здійснює загальне керівництво системою фізкультурно-оздоровчої роботи,
забезпечує дитсадок фізкультурним обладнанням та інвентарем, дбає про створення
умов для проведення різних форм роботи з фізичного виховання,
фізкультурно-оздоровчих заходів згідно з режимом дня. Контролює роботу всіх
працівників закладу, стежить, щоб не порушувався оптимальний руховий режим
дітей різних вікових груп. Організовує медcестру на регулярні обстеження дітей,
працює з нею в тісному контакті. Персонально відповідає за життя та здоров’я
кожного малюка. Знає, які медичні заходи і в які терміни треба провести в
садку, яка допомога потрібна з його боку та з боку педагогів. Спільно з
медичними працівниками, вихователями, інструктором з фізичної культури аналізує
та заслуховує на педагогічній раді результати планових оглядів, діагностики,
планує заходи із загартування дітей, корекції постави, допомагає педагогам
встановити індивідуальний режим для дітей підготовчої та спеціальної групи
(слабкі діти). Здійснює організацію харчування відповідно до вікових
особливостей та стану здоров’я дітей, надає допомогу в складанні меню, стежить,
аби їжа була різноманітною і багатою на вітаміни.
Так само завідувач повинен стежити за дотриманням
гігієнічних правил в усіх приміщеннях садка, дбати про те, щоб не порушувався
повітряний режим в групових кімнатах, спальнях та фізкультурній залі, щоб
прогулянки на свіжому повітрі проводилися будь-якої пори року. Завідувач
здійснює щоденний контроль за роботою всіх членів колективу, причетних до
фізичного виховання дітей, відвідує заняття, ранкову гімнастику, рухливі та
спортивні ігри, фізкультурні заняття , прогулянки . Разом із педагогами
аналізує результати їхньої роботи, відзначає позитивне в ній і недоліки,
радить, як їх усунути.
Переглядає
документацію вихователя, інструктора з фізичної культури (перспективно - календарний план, плани-конспекти занять
тощо). Дбає про підвищення фахової майстерності педагогів і медсестри.
Пригадаємо
найважливіші вимоги, які передбачає діяльність завідувача: зокрема, це вивчення
конкретних теоретичних та методичних питань фізичного виховання дітей та
обговорення їх на педагогічних радах; участь у семінарах-практикумах,
педагогічних читаннях, колективних відвідуваннях занять тощо; організація
регулярного — щонайменше раз на п’ять років — підвищення кваліфікації
педагогів; пропаганда знань з фізичного виховання дітей у сім’ї; підвищення
особистого науково-методичного рівня.
Методист.
Відповідає за виконання навчальних програм і якість занять з фізичної культури,
ранкової гімнастики та інших форм фізичного виховання, скеровує педагогів на
досягнення високої щільності фізкультурних занять, дає рекомендації щодо
формування у дітей різних вмінь та навичок. Координує діяльність педагогів з
проблем збереження і зміцнення здоров’я дітей, пропагує роботу серед батьків з
питань фізичного виховання в родині. Знайомить вихователів з новітніми
технологіями фізичного виховання дітей, надає їм допомогу в підвищенні
майстерності, зосереджує в методичному кабінеті відповідну літературу та готує
стенди новинок методичної літератури.
Саме методист вивчає роботу вихователів, інструктора з
фізичної культури, музичного керівника та інших педагогів для складання
рекомендацій на майбутнє, вивчає, узагальнює та поширює кращий педагогічний
досвід не тільки в своєму колективі, а й місті, області. Готує доповіді та
виступи на педагогічних радах, методоб’єднаннях тощо. Проводить колективні
перегляди різних форм роботи з фізичної культури, заходів з
фізкультурно-оздоровчої роботи та організовує їх обговорення, вивчає досвід
виховання у сім’ї.
Інструктор з фізичної культури. Організовує фізичне виховання дітей у тих вікових
групах, де працює за штатним розкладом, несе цілковиту відповідальність за
виконання програми з фізичної культури. Двічі на тиждень проводить навчальні
заняття з фізичної культури, де формує рухові вміння і навички, фізичні якості,
виховує морально-вольові риси характеру. Постійно дбає про використання
ефективних методів та прийомів, віднаходить оптимальні способи організації
дітей на заняттях, аби сприяти підвищенню їх рухової активності. Разом з
вихователями груп, музичним керівником та батьками проводить спортивні свята,—
спортивні розваги в кожній віковій групі, дні здоров’я. Формує у дітей знання
про здоровий спосіб життя, роль гігієни та занять фізичними вправами для людини
Забезпечує дотримання правил безпеки на фізкультурних заняттях. Проводить
індивідуальні корекційні заняття з дітьми, які відносяться до спеціальної
медичної групи, здійснює корекцію вад постави Разом із завідуючою, методистом
та вихователями дбає про зміцнення матеріальної бази з фізичного виховання
(обладнання фізкультурної зали та майданчика); радить вихователям груп, як
краще обладнати групи дрібним фізкультурним інвентарем, створити спортивний
куточок. Регулює використання (за графіком) фізкультурного інвентаря різними
віковими групами для проведення занять з фізичної культури, вправ спортивного
характеру чи рухливих ігор під час прогулянок. Фізінструктор бере участь у
розробці сценаріїв фізкультурних свят та розваг, в організації та проведенні
пішохідних переходів, добирає разом із музичним керівником музику для супроводу
фізкультурних занять, ранкової гімнастики, спортивних свят, розваг; надає
практичну та організаційнометодичну допомогу вихователям усіх груп та музичному
керівникові з метою координації роботи з фізичного виховання дітей.
Одне з важливих завдань інструкторів з фізвиховання —
робота з батьками. Їм належить готувати на батьківські збори корисну інформацію
з питань застосування фізичних вправ, загартування, навчання рухливих ігор та
вправ спортивного характеру в сім’ї, давати індивідуальні консультації батькам.
Так само слід підтримувати тісний зв’язок зі спортивними (загальноосвітніми)
школами, позашкільними установами, де діти зможуть удоконалювати свої вміння
після дитсадка.
Вихователь групи. Основна роль в організації життєдіяльності дошкільнят покладається на
вихователя і вимагає від нього професійної компетентності та особистісної
зрілості, адже дорослий відповідальний за створення безпечних умов для
фізичного, психічного та соціального благополуччя дитини, а отже, й
забезпечення здоров’язберігального середовища шляхом використання як
традиційних, так і інноваційних технологій.
Вихователь персонально відповідає за життя і здоров’я
кожної дитини, всебічний розвиток. Визначає режим життя вихованців, вчить їх
правил особистої гігієни. Навчає вправ гігієнічної гімнастики після денного
сну, загартувальних процедур, заохочує до такої діяльності.
Упродовж дня,
тижня, місяця, року вихователь визначає комплексний руховий режим відповідно до
віку дітей: рухливі та спортивні ігри, вправи, заняття з фізичної культури на
денній прогулянці, фізкультурні паузи між заняттями та фізкультурні хвилинки,
пішохідні переходи, самостійну рухову діяльність тощо. Разом з інструктором
бере участь у закріпленні та вдосконаленні рухових умінь і навичок дітей, у
формуванні фізичних якостей та вихованні морально-вольових рис характеру,
збагаченні валеологічних знань малят. Бере також участь у проведенні
контрольних занять з визначення рівня рухової підготовленості дітей, спортивних
розваг або організовує їх сам, коли в штаті немає інструктора.
Завдання
вихователя – формувати і повсякчас підтримувати інтерес дітей до самостійної
рухової активності, створювати з цією метою розвивальне середовище (йдеться про
обладнання фізкультурного куточка, зали, майданчика). Якщо заняття проводить
інструктор, вихователь на прогулянках закріплює у дітей навички виконання
рухів. Разом із медичними працівниками він контролює стан здоров’я та фізичний
розвиток дошкільнят, дбає про їх щоденне перебування на свіжому повітрі. Бере
участь у семінарах-практикумах, педагогічних читаннях, консультаціях для
батьків з питань фізичного виховання, постійно співпрацюючи з родинами. Ще одна
суттєва заувага вихователь повинен дбати і про власну спортивну форму, аби
слугувати дітям за наочний приклад.
Музичний керівник Допомагає інструкторові з фізичної культури та вихователеві групи у
проведенні фізкультурних занять, ранкової гімнастики, спортивних свят, розваг;
бере участь у складанні сценаріїв, підготовці виступів дітей, добиранні
музичного супроводу тощо. Здійснює музичний супровід фізкультурних занять та
розваг, організовує рухову діяльність дітей з однією із підгруп у той час, коли
інструктор чи вихователь працює з іншою підгрупою. Допомагає дошкільнятам
порадами, як ліпше опанувати запропоновані вправи, як зробити свої рухи
плавними, граційними. Забезпечує наступність музичних занять і занять з
фізичної культури в розучуванні гімнастичних вправ, удосконалює під час
танцювальних занять такі основні рухи як ходьба, біг, стрибки, закріплює зміст
та правила рухливих ігор.
Старша медична сестра. Проводить медичні огляди дітей, організовує
санітарнопрофілактичну та фізкультурно-оздоровчу роботу, допомагає вихователям
та інструктору з фізичної культури у визначенні обсягу рухового режиму дітей,
організації загартування, гігієнічного виховання малят. Стежить за фізичним
розвитком вихованців та їх фізичною підготовленістю до школи, формуванням
валеологічних знань. Проводить медико-освітню роботу з педагогами, батьками та
дітьми, оформлює медичну документацію відповідно до рекомендацій Міністерства
охорони здоров’я України. Забезпечує співпрацю з дитячою лікарнями. Керує
процесом розподілу дітей на медичні групи за станом їхнього здоров’я. Забезпечує
повсякденний медичний контроль за станом здоров’я дошкільнят протягом усього
дня: ранковий прийом, термометрію, обстеження малят, які повернулися після
хвороби чи перебували у контакті з інфекційними хворими. Організовує проведення
поточної дезинфекції, проводить облік відсутніх дітей, встановлює причини їх
відсутності, ізолює хворих дітей та забезпечує догляд за ними.
Оформлює
необхідну медичну документацію, організовує систему медичного контролю за:
санітарним станом приміщень, групових кімнат, спортивної зали, фізкультурного
майданчика, спортивного знаряддя; руховим режимом дітей відповідно до віку і
стану здоров’я; харчуванням та загартуванням, гігієнічним вихованням малят.
Проводить фізіологічну дозовану пробу з метою встановлення стану здоров’я дитини
та її переведення до іншої медичної групи, бере безпосередню участь у
лікарському огляді, здійснює антропометричні вимірювання фізичного розвитку
малюків.
Одне з важливих призначень медсестри —
санітарно-просвітня робота з педагогами та батьками з актуальних питань
організації фізкультурно-оздоровчих заходів, рекомендації щодо дотримання
здорового способу життя в сім’ї, контроль за своєчасним проведенням медоглядів
працівників дитсадка. Насамкінець хочу наголосити: жодна з ланок не може
працювати самотужки. Організація фізкультурно-оздоровчої роботи в дитячому
садку – це єдина система, де всі, починаючи від керівника і завершуючи самими
дітьми, мають діяти злагоджено на засадах співдружності та співтворчості
Комментариев нет:
Отправить комментарий