Інформація для батьків


Поради для батьків 
Підготувала вихователь 







Інформація для батьків 
Підготувала вихователь 

Дзьоник О.М.

Поради для батьків 
"Читання перед сном"

1. Вибір правильних книг:

Обирайте книги, які відповідають віку та інтересам вашої дитини. При цьому, дозволяйте дитині обирати книги самостійно.

2. Створення ритуалу:

Читання перед сном може стати приємним ритуалом. Визначте час для читання та намагайтеся дотримуватися його щоденно.

3. Поглиблення в атмосферу:

Створіть затишну атмосферу для читання. Додайте приглушене світло, зручне місце для сидіння та комфортну атмосферу в кімнаті.

4. Інтерактивність:

Залучайте дитину до читання, запитуйте її думку про історію, розмовляйте про героїв та сюжет.

5. Задавання та питання:

Задавайте запитання щодо історії, сприяйте розвитку розуміння тексту та виховуйте в дитині критичне мислення.

6. Різноманітність жанрів:

Експериментуйте з різними жанрами, такими як пригодницькі казки, рими чи освітні книги.

7. Адаптація сюжетів:

Адаптуйте історії до віку та інтересів вашої дитини, вносячи зміни або доповнення в текст.

8. Використання голосу:

Змінюйте голос та інтонацію відповідно до персонажів і ситуацій. Це робить читання більш захоплюючим.

9. Розширення словника:

Пояснюйте нові слова, розширюйте словник дитини під час читання.

10. Врахування індивідуальних потреб:

 - Враховуйте індивідуальні потреби та інтереси дитини. Якщо вона цікавиться певною темою, шукайте книги, пов'язані із цією темою.

11. Комплексність досвіду: - Дозволяйте дитині взаємодіяти з книгою - торкатися, показувати на картинках, вказувати на слова.

12. Зручність та комфорт: - Важливо, щоб як ви, так і дитина відчували зручність під час читання.

13. Регулярність: - Пам'ятайте, що регулярність гратиме ключову роль. Читайте кожного вечора, і це стане улюбленою традицією.

14. Любов та тепло: - Найголовніше - читайте з любов'ю та теплом. Це не лише розвиває, але й зміцнює зв'язок між вами та вашою дитиною.

Читання перед сном – це не лише корисно для розвитку дитини, але й створює спеціальний час для спільності та взаєморозуміння.

Начало формы



 

 


Консультація для батьків 
Підготувала вихователь 
Степанюк Ю.В.


"Роль українських народних казок і пісень у формуванні національно - патріотичних почуттів дитини”








Консультація для батьків 
підготувала музичний керівник Никонова О.В.

"Новорічне дитяче свято вдома"

Презентація








Консультація для батьків 
Підготувала вихователь 
Степанюк Ю.В.

"Терапія обіймами та казкою"

https://youtu.be/9dbLsvCoHoc












Консільтацію для батьків підготувала 

Іваникович Л.В.

"Виховуємо маленького патріота"


Презентація











Підготувала вихователь Степанюк Ю.В.















Консультація для батьків: 

"Осінь пора творчості та дослідництва"

Вихователь:Сайниди Єкатерина-ВікторіяОлександрівна





Консультація для батьків:

"ЯК ПРАВИЛЬНО СПОСТЕРІГАТИ

ЗА ОБ’ЄКТАМИ ПРИРОДИ"

 

Хіба звичайно шелестить трава,
Коли дитина у садку гуляє?
Ні! Кожная билинка там жива,
Комаха кожна щось розповідає,
І кожна щось розповідає
І кожна грудка сірої землі
Для неї — казка і краса безкрая!

М. Рильський

        

Ці слова чудового українського письменника найточніше підкреслюють значення природи в нашому житті. Саме в сім'ї дитина може отримати перші знання про те, як навчитися любити і берегти рідну природу.

         Ми звикли до того, що день у день нас оточують рослини, тварини, світить сонце, розливаючи навколо нас свої золоті промені. Нам здається, що це було, є і буде завжди. На луках завжди лежатимуть зеленим килимом трави, цвістимуть квіти, лунатиме спів птахів. Але це все не так. Якщо ми не навчимося самі і не навчимо своїх дітей сприймати себе як частину світу живої природи, то майбутнє покоління не зможе милуватися і пишатися красою і багатством нашої батьківщини.

        З перших років життя у дітей формується початок екологічної культури. Спостерігаючи за мамою, яка дбайливо доглядає за квітами та домашніми улюбленцями, у дитини виникає бажання самій підійти й погладити кішку чи собаку, полити квіти або помилуватися їхньою красою.

         Діти ростуть і дізнаються багато нового про навколишній світ. А саме, що кожна рослина, тварина, комаха, птах мають свою "домівку", в якій їм добре і комфортно.

         Звертайте увагу на красу природи в різні пори року, доби та будь-яку погоду. Учіть дітей чути спів птахів, вдихати аромати лугу, насолоджуватися прохолодою джерела. Чи не це найбільша радість у житті людини? Це той найбільший подарунок, який нам дарує матінка природа.

        Доступно поясніть дітям, що взимку дерева сплять і тільки ми можемо їх захистити від холоду. Запропонуйте їм зробити добру справу - вкрити коріння

снігом, щоб дерева "не замерзли".

        Спостерігайте разом із дітьми за тим, як іде сніг. Відзначайте його властивості (пухнастий, білий, холодний тощо).

        На свіжому снігу добре видно сліди. Запропонуйте дитині пограти в гру "Слідопити". За допомогою слідів на снігу ви можете визначити, хто тут пройшов, хто куди пішов, чиї вони (людини, кішки, собаки, птахи).

         Навесні природа прокидається. Радійте разом з дітьми появі першої трави, першого листочка. Запропонуйте дитині пограти в гру "Знайди прикмети весни". (Сонце яскравіше світить, воно тепер ще й гріє, небо блакитне-блакитне, з'явилися перші квіти, прокинулися комашки, тощо).

         Зверніть увагу на приліт перелітних птахів. Поясніть дітям, що птахам доводиться важко після довгої зими, і ми можемо допомогти їм: побудувати шпаківні та не забувати годувати їх.


       Найкращий відпочинок влітку - це поїздка до лісу. Помилуйтеся деревами-велетнями та заростями густої трави. Розкажіть дітям про те, що в лісі можна побачити рідкісні рослини, які занесені до Червоної книги. Це конвалія, звіробій, ряст. У жодному разі не можна їх зривати. Помилуйтеся їхньою красою, вдихніть аромат. Знайдіть із дітьми лікарські рослини, назвіть їх, поясніть користь.

         Збираючи гриби та ягоди, розкажіть дітям про те, що вони потрібні не тільки нам, а й мешканцям лісу. Деякими грибами тварини не тільки харчуються, а й лікуються. Ось, наприклад, мухомор. Дуже красивий, але отруйний для людини гриб. А прийде лось і він стане в пригоді йому для лікування. Поясніть дітям, що гриби потрібно зрізати ножем, а не рвати разом із плодоніжкою. Через деякий час на цьому місці виросте новий гриб.

          Не заглядайте в гнізда птахів - це їхні домівки. Птах може злякатися і покинути гніздо. Маленькі пташенята залишаться без материнської турботи і загинуть.

          Безумовно, всі розуміють, що не можна руйнувати гнізда, мурашники та розкопувати нори.

          Не галасуйте в лісі. Не беріть із собою на природу магнітофони, їх можна послухати і вдома. І не обов'язково на весь ліс розмовляти між собою: насолоджуйтеся вашим спілкуванням із природою. І ліс, і звірі, і птахи, і навіть найкрихітніша квітка будуть вдячні вам за турботу й увагу.

           Ми і природа - одна велика родина. Навчіть дітей бачити красу рідної природи, виховуйте дбайливе ставлення до неї. Якщо дитина дбайливо ставитиметься до всього, що її оточує - ваше виховання не минеться даремно. Вони будуть уважні не тільки до навколишнього світу, а й до вас - дорослих.










Консультація для батьків:
"Ігри на прогулянці-на річці, на дачі, на природі, на пікніку"

підготувала: вихователь ДП№2 Балюк О.О.


























Підготувала: вихователь ДП№2

                                                                  Михайленко А.В.

Консультація для батьків

"Чим гратися вашій дитині розвивальні ігри."


Ігри для дітей дошкільного віку мають велике значення в процесі розвитку. Вони формують комунікаційні навички, вдосконалюють образне і логічне мислення, виховують малюка як особистість. Ігри для дітей  повинні не тільки розважати дитину, а й розвивати. Розвиваючі ігри стимулюють дитину до такої роботи, яка покращує пам'ять, уяву і дрібну моторику рук. Завдяки іграм у дитини з'являються навички та вміння, які знадобляться їй у майбутньому. 

1.Розвиваючі ігри для дітей: Цифри

Підготуй 10 карток з яскравими цифрами від 1 до 10. Розкажи дитині, як називаються цифри, а потім розклади картки по підлозі в кімнаті або по всій квартирі. Завдання маляти приносити батькам картку з цифрою, яку вони назвали. І біг, і пошуки, і навчання!

2. Розвиваючі ігри для дітей: Пластилін

Взагалі пластилін - просто універсальний інструмент для розвитку як моторики пальчиків, так і фантазії дитини. Уважно розглянь із малюком букви: скільки паличок, колечок, закарлюк і гачків у кожній із них. А потім спробуй виліпити з малюком пластилінові літери, дивлячись на справжні. Найвдаліші залиш на видноті і не забувай хвалити дитину за правильні літери. Потім ліпіть і вивчайте нові літери.

3.Розвиваючі ігри для дітей: Алфавіт

Підготуй невеликі картонні картки з барвистими буквами. Склади їх у мішечок. Нехай малюк по черзі дістає картки, а ти називай обрану букву. Завдання маляти придумати слово, яке починається на цю букву. А ще спробуйте це слово зобразити.

4.Розвиваючі ігри для дітей: Лото з числами

Пропоноване лото допоможе дитині закріпити знання про числа і цифрах, тренувати увагу. Для гри в лото необхідні картонні фішки з числами від 1 до 10, кілька карток розміром 20 * 8 см, розділених на 7 секторів, з вписаними в них кружечками, кількість яких відповідає числу від 1 до 10 (не по порядку), квадрати з картону (розмір відповідає величині одного сектора). Якщо ваша дитина вже вміє рахувати до десяти, то краще використовувати звичайне лото.

Гра проводиться за тими ж правилами, що і лото. Ведучий дістає з мішечка фішку з числом і називає його. Кожен з учасників шукає відповідну кількість кружечків в одному з секторів своїх карток і закриває його картонним квадратом. Переможцем оголошується той, хто раніше за інших закриє всі сектори всіх своїх карток.

5. Розвиваючі ігри для дітей: Схожість

Вам знадобляться дві картинки з однаковими елементами. Поясніть дитині правила нової гри: на двох різних на перший погляд картинках необхідно знайти подібності. Це можуть бути дрібні предмети, окремі елементи і т.д. при цьому необхідно перед початком гри вказати точну кількість подібностей.

6. Запропонуйте своїй дитині самому придумати і зробити таку гру. Природно, йому потрібно ваша допомога. Для виготовлення гри знадобляться аркуш ватману формату А3-А2, кольорові олівці чи фломастери, лінійка і трафарети для розмітки ігрового поля і стрілок. Для початку потрібно разом з дитиною придумати сюжет гри: про що і про кого йдеться в грі, які завдання потрібно виконати, щоб досягти головної мети, і т.д. Покладіться тут на фантазію малюка - він чудово впорається з цим завданням. Придумайте разом з дитиною не тільки сюжет, а й окремі завдання для конкретних ігрових клітин. Придумайте правила гри (наприклад, червона клітка - пропуск ходу і т.д.). Далі можна приступати до розмітку ігрового поля. Використовуйте трафарети для розмітки, також можна використовувати картинки із зображенням казкових персонажів, дерев. Зображення можна взяти з дитячих журналів, наклеївши їх на ватман в потрібних місцях. Отримана гра, зроблена своїми руками, надовго стане для дитини улюбленою.

7. Розвиваючі ігри для дітей: Вгадай

Зав'яжи малюкові очі шарфиком і давай у руки по черзі різні предмети: м'яку іграшку, м'яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини - вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

8. Розвиваючі ігри для дітей: Вежа

Вам знадобляться для гри: кубики, палички, брусочки або інші предмети, з яких можна скласти вежу. Сядьте на килимі (на підлозі зручніше грати). По черзі складайте один на одного предмети, щоб вийшла висока вежа. Також ви можете складати паралельно дві вежі та змагатися, в кого вийде вища.

9. Розвиваючі ігри для дітей: Танцюй, рука!

Для гри знадобиться весела музика. Головне правило — танцює лише одна частина тіла. Попросіть дитину прислухатися до ритму. Влаштуйте танцювальний батл. По черзі кажіть один одному, яка частина тіла буде зараз танцювати та виконуйте завдання.

10. Розвиваючі ігри для дітей: Пазли

Пазли – це насправді гра, в ціле і його частини. Тому складати їх важливий навик. Можна не купувати пазли у магазині, а просто розрізати на кілька частин картинку або листівку.

І наостанок хочу додати, що ви — найкращий вчитель для свого малюка, тому можете продумати та зробити процес навчання найвеселішим. Насолоджуйтесь моментами, які ви проводите разом із дітьми!







Підготувала:вихователь Іванцова В.Г.
Консультація для батьків

«Родине читання»

Традиції родинного єднання Вечір. У кімнаті зібралася вся родина - від дідусів і бабусь до малечі. Хтось сидить за столом, хтось - у зручному кріслі. У руках жінок - шиття, вишивання або в'язання. Хтось із дітей малює, ліпить.


Панує атмосфера єднання, сімейного затишку, душевної та духовної близькості. А об'єднала всіх книжка. Читають по черзі: спочатку дорослі, потім - старші діти. Наймолодші вчаться не перебивати, уважно слухати, запам'ятовувати свої запитання "на потім". Сьогодні така картина - рідкість, і в більшості людей викличе щонайменше подив, хоча колись таке проведення дозвілля було звичним. Здавна в українських родинах вечорами збиралися за столом, щоб послухати цікаві розповіді, спогади, перекази, які від діда-прадіда передавалися з уст в уста. Так підтримувалася історія роду, пам'ять поколінь, що її малята всотували з перших років життя. У кожній хаті була Біблія - перша книга, яка об'єднала сім'ю за спільним читанням. Читав, як правило, батько, інші уважно слухали. 

Спільне читання дає родині теми для обговорення, сприяє" виробленню єдиного погляду на життя, моральної позиції, взаєморозуміння та духовної єдності. Саме цього бракує сучасним сім'ям, які за стрімкими змінами життя та вічним поспіхом не встигають зупинитися й подумати про головне. Тож варто було б відродити добру давню традицію родинних читань, адже це так важливо для гармонійного розвитку дітей. Навіщо читати разом Родинне читання - цікава й своєрідна форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, мама (тато, бабуся...) і автор книги чи статті в журналі. Нерідко батькам буває складно почати з малюком розмову на делікатні морально-етичні теми. Спільне читання художніх творів перекидає місток до відвертості й порозуміння між дитиною і батьками. У дитячому журналі "Джміль" такі бесіди ведуться в рубриках: "Школа шляхетності", "Літературна студія", "Психологічна вітальня". Спільно проведені за читанням та прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту твору, навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам'ять надовго зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й мами, їхні слова, пояснення. Дитина вчиться розуміти і критично осмислювати текст, визначати й висловлювати головну думку твору. 

Дослухаючись до думки дорослих щодо прочитаного, малюк і сам намагається ставити запитання, аналізувати різні погляди, формулювати свої враження. Діти дуже люблять, коли їм читають художні твори. Прочитані в дитинстві казки та цікаві історії запам'ятовуються на все життя. Що читати? Сімейне читання передбачає читання творів, цікавих усім членам родини. Варто обирати казки, оповідання з історії та географії, статті з дитячих енциклопедій, класичні твори, поезію, сучасні твори для дітей. Бажано прочитати дітям книжки, які самим батькам були цікаві в дитинстві, і спробувати пояснити, чому. Після читання запитайте в сина чи доньки, чи цікаво їм було слухати і про що іще вони хотіли б дізнатися. Відповідь підкаже зміст наступних зустрічей з книжкою. Сімейні читання мають задовольняти читацькі потреби та інтереси всіх членів родини. Дитині треба пояснити, що є твори, які до душі бабусі, мамі чи татові. І поки дорослі з інтересом їх обговорюють, малюк може послухати, притулившись до рідного плеча, щось помалювати чи поскладати мозаїку. Дорослим може здаватися, що дитина "пропускає повз вуха" "серйозні" твори, проте це не так. Усе, що цікаво дорослим, цікавить і дитину. Почуте й побачене в дитинстві формує обрії інтересів, іноді на все подальше життя. Якщо спогади дитинства сіренькі й буденні - таким буде й життя дорослої особистості. Якщо ж вони сповнені високих почуттів та цікавої діяльності - можна сподіватися, що й доросле життя людини буде змістовним, цікавим, сповненим високих ідеалів. 

Для сімейного читання можна брати складніші твори, але бажано зі щасливим закінченням. Рекомендуємо, зокрема, такі: "Уклін вам низький" Л. Калашникової; повість "Таємниця козацької шаблі" З.Мензатюк; казки В.Нестайка "В Країні Сонячних Зайчиків" та "В Країні Місячних Зайчиків"; повну версію казки П.Треверс "Мері Поппінс" (яка дуже відрізняється від відомого фільму про няню-чарівницю); "Хроніки Нарнії" К.Льюіса; трилогію "Сімейна хроніка" С. Аксакова (особливо першу її частину - "Дитячі роки Багрова-онука"); оповідання О. Генрі: "Дари волхвів", "Вождь червоношкірих", "Скарб", "Останній листок"; твори Дж.Прістлі; оповідання про природу Р. Кіплінга, М. М. Пришвіна, поезію Лесі Українки, О.Олеся, І.Буніна тощо; оповідання з дитясих журналів «Пізнайко», «Малятко», «Зростаємо разом» Бажано, щоб-у родині слухали як українську, так і зарубіжну літературу, виховуючи тим самим у дітей повагу до різних культур. Сімейне читання, як правило, проводять один раз на тиждень, коли у вихідні дні вся родина збирається разом. До речі, не обов'язково це робити увечері за столом. Разом почитати та обговорити книжку можна і в парку, на пляжі, на дачі. Увага! Родинні читання, навіть систематичні, не можуть замінити щоденного читання дитині перед сном, яке певною мірою виконує роль колискової, сприяючи спокійному засинанню вже сьогодні.






Підготувала вихователь Кліменко М.Д.
Консультація для батьків
«Спортивні ігри і вправи дошкільників»

    Шановні батьки! Практика показує, що діти дошкільного віку виявляють інтерес до ігор із спортивним інвентарем (серед яких скакалка), катання на санках, ходьби на лижах, їзди на велосипеді, самокаті, спортивних ігор з м’ячами різної величини  –  баскетбол, футбол, настільний теніс. Вони урізноманітнюють діяльність дітей, збагачують їхній руховий досвід, є формою  активного відпочинку та засобом боротьби з малорухливістю. Сприяють вихованню морально-вольових якостей, позитивних рис характеру, злагоджених та дружніх відносин у колективі, формуванню вміння підкорювати власні інтереси інтересам команди, прагнення допомагати товаришу, діяти свідомо, чесно, справедливо.
Футбол Гра у футбол – одна з найпопулярніших у дітей старшого дошкільного віку.  Рекомендуємо такі ігри та ігрові вправи: "Влуч у ворота", "Влучи у кеглю" "Проведи м'яч", "М'яч у стінку", "Точний пас", "Гол у ворота".
Баскетбол Пропонуємо такі ігри та ігрові вправи: "У кого менше м'ячів?", "Кого назвали, той ловить м'яч", "М'яч ведучому", "М'яч у повітрі" ,"Влучи м'ячем у кільце".
    Поряд з формуванням різних рухових умінь і навичок одним з найбільш складних є навчання дітей стрибків через скакалку. Вони сприяють розвитку швидкісно-силових здібностей, витривалості, координації руху, тренують відчуття ритму, зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи, суглоби, м'язи ніг, кисті рук.
 У теплу пору року значно покращуються умови для розвитку рухової діяльності дітей. Природа створює сприятливі умови для виконання різних варіантів фізичних вправ: ходьба та біг по вузькій та звивистій доріжці між деревами, по піску, у високій траві, на березі, у воді, з гори на гору, під низько опущеними гілками дерев та інші. Кидати шишки, палички, маленькі камінчики, картонні кільця у довжину чи вверх можна також по-різному: з-за спини, з-за голови, збоку, знизу, під кутом уверх.
       Не слід дуже опікати дітей, забороняти їм долати доступні перешкоди. 
          Такі фізичні вправи загартовують здоров’я, сприяють удосконаленню різноманітних рухових вмінь, допомагають виховати самостійність, сміливість, спритність, взаємодопомогу, швидкість, координацію.
     Цікаві ігри з м’ячем, скакалкою розвивають м’язи рук, точність рухів, почуття ритму, вміння гарно стрибати, координацію рухів.
     Катання на велосипеді, самокаті, роликах сприяє розвиткові витривалості, орієнтування у просторі, швидкості, рівноваги, спритності.
     Катання на гойдалці тренує вестибулярний апарат, сприяє укріпленню м’язової системи, особливо м’язів спини, живота, ніг.
Тож грайте зі своїми дітьми, опановуйте різні спортивні ігри.




















Підготувала вихователь ДП№2 Левченко Д.Р. 

Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті. Тому пропоную так цікаву і необхідну інформацію.

              Як вберегти дитину від інформаціоної навали










Підготувала вихователь : 
Загородня Л. М.

Сутність сенсорного розвитку сучасної дитини раннього віку






підготувала вихователь ДП№2 Андросова Л.М.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ.

 

Пам’ятайте про дотримання здоровязбережувального режиму під час дистанційного навчання Враховуйте ризики, які виникають при роботі на комп’ютері:

 · Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп’ютером в одному положенні призводить до того, що м’язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється

. · Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м’язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока. 11

 · Навантаження на руки. Під час роботи за комп'ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію. В результаті виникає стійке стомлення м’язів рук, що потім виражається в болях суглобів.

 · Навантаження на шию. Під час роботи за комп’ютером шийний відділ хребта також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. В результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що проявляється в головних болях.

· Вплив на центральну нервову систему. Тривале використання комп’ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші порушення - сонливість, апатію, неуважність, нестриманість, зниження уваги тощо. Робіть паузи під час навчання, перерви після кожного відео-уроку чи заняття, виконуйте рекомендовані фахівцями вправи для очей, дихальну гімнастику, фізкульхвилинки у процесі роботи з комп’ютером.

 

Рекомендації батькам.

Проводьте гімнастику для зняття стомленості.

Збільшити час прогулянки (при можливості)

Частіше робити динамічні паузи.

Частіше провітрювати кімнату.

 

Пропонуємо комплекс вправ для очей

1. Швидко покліпати очима, закрити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5-ти. Вправу повторити 4-5 разів.

2. Міцно зажмурити очі, рахуючи до 3-х, відкрити очі та подивитися вдалечінь, рахуючи до 5-ти. Вправу повторити 4-5 разів.

3. Витягнути праву руку вперед і стежити очима, не повертаючи голови, за повільними рухами вказівного пальця витягнутої руки вліво і вправо, вгору і вниз. Вправу повторити 4-5 разів.

4. Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок до 4-х, потім перенести погляд вдалечінь на рахунок до 6-ти. Вправу повторити 4-5 разів.

 5. Проводити по 3-4 кругових рухи очима в праву сторону, стільки ж у ліву. Розслабити очні м'язи, подивитися вдалечінь – рахуючи до 6-ти. Вправу повторити 1-2 рази.

 

Здоров’я – найголовніший скарб, берегти його потрібно з малку. 








Підготувала
Музичний керівник Дедіщева Т.М.












Підготувала
вихователь -методист Чувал А.С.


Батьківська єдність важливий закон виховання 



    Стосунки батьків між собою, їх взаємини з дітьми, внутрісімейна атмосфера загалом – все це незмінна практична школа батьківства й материнства. Добра ця школа – і виховання буде добрим; якщо ж нервова і тривожна, то діти зростають нервові, тривожні чи байдужі, егоїстичні, морально й духовно глухі. Звичайно, вплив батьків на дітей завжди індивідуальний, і вони мають більше можливостей враховувати вікові та особистісні особливості дитини.
Безперечно, що найкращі умови для розвитку і вихованні дитини має сім'я, в якій проживає кілька поколінь. У такій сім'ї, як правило, є різні види стосунків між старшими і молодшими поколіннями та можливості передання і взаємозбагачення особистості дітей і дорослих, засвоєння сімейних ролей в процесі безпосередньої життєдіяльності родини.

    На жаль, як свідчить статистика в Україні, як і в інших європейських країнах, переважає нуклеарна (одноядерна – батьки і діти) сім'я. Більш того, зниження рівня життя в державі, погіршення соціальних, санітарних, гігієнічних, побутових умов життя, а у зв’язку з цим і психологічних, призводить до деформації почуття відповідальності, юридично-правового і морально-етичного обов’язку, що відбивається на сім'ї. В Україні зменшується рівень народжуваності дітей і помітно зростає кількість неповних сімей.

    Сильним негативним фактором у вихованні дітей стає факт розлучення батьків. Залишення сім'ї батьком (або матір'ю), що, як правило, супроводжується офіційним розірванням шлюбу, може різко змінити морально-психологічний стан дитини і часто має руйнівний вплив на її психологічний світ, поведінку, віру в морально-духовні цінності та ідеали людей.

    Після розлучення колишньому чоловікові чи дружині слід чітко обумовити в інтересах дитини новий стиль контактів і вимог, адже батьки завжди мають підтримувати хоча б найменший контакт із дітьми, незважаючи на те, що він може бути для одного або й обох небажаним. Ці контакти сприятимуть психічній врівноваженості, нормалізації розвитку дитини, гуманізації. Не можна принижувати один одного у присутності дитини та саму дитину. Емоційну напруженість взаємин батьків діти відчувають без слів, поглядів, жестів і міміки, навіть тоді, коли їх при цьому немає. Вони відчувають це інтуїтивно, серцем, душею, якимось особливим родинним почуттям, що не піддається критеріальним вимірам. Для повноцінного розвитку, як певну компенсацію за розлучення батьків, діти потребують постійних, стабільних стосунків з обома батьками, а це означає, що мати і батько, який здебільше проживає окремо, мусять обговорити умови їх теперішнього життя, осмислити ситуацію, в якій опинилися і зберегти ті кращу почуття, які в них залишилися з попередніх стосунків. У кожній сім'ї дитині відводиться певна роль, відповідно до якої будуються її взаємини з батьками залежно від її віку, незначного життєвого досвіду. Батьки для дітей мають бути джерелом емоційного тепла і підтримки, владою, розпорядником благ, зразком і прикладом для наслідування і, звичайно, мудрими порадниками.



    Авторитет матері (батька) зростає в очах дитини, якщо вони, знаючи її проблеми, допомагають безболісно їх розв’язати. Це залежить від загальнокультурного рівня батьків, їх освіченості, педагогічної підготовленості, способу життя, ціннісних орієнтацій, реакції на становище, що склалося, оптимізм і віру на краще життя родини і дитини.
При цьому мати має враховувати, що дефіцит чоловічого впливу веде до порушення не лише розвитку інтелектуальної сфери, ускладнює процес ідентифікації відповідно до батьківського (чоловічого) чи материнського (жіночого) образу. Не маючи родинного прикладу спостерігати доброзичливе подружнє спілкування, це часто може впливати на формування гіперприв'язаності до матері чи батька, спричинювати різні відхилення психіки і навіть фізичні вади.

    Кожна дитина може успішно справитися з однією або кількома несприятливими обставинами, але якщо їх більше, то це може спричинити виникнення у дітей невротичних реакцій тощо. Невдоволеність емоційними контактами, життєва невпевненість в позитивній оцінці дорослими, зменшення можливостей задоволення запитів у сфері матеріальних потреб, що зростають, - все це сприяє деформації ціннісних орієнтацій, викривленню реальних установок, що руйнує віру в моральний ідеал, призводить до порушень в діях, мотиваційній сфері, майбутньої діяльності, свідомого чи несвідомого успадкування чи наслідування морально-поведінкових якостей батьків.

    Досить поширеним явищем у сімейному житті є намагання деяких батьків завоювати дешевий авторитет у дітей за допомогою таких прийомів, як запобігання, своєрідний підкуп, показ своєї доброти тощо. Батьківський розрахунок тут доволі простий: дитина побачить, як її люблю і любитиме мене. При цьому батьки не враховують той факт, що дитяча проникливість сильніша за проникливість дорослої людини. Для дитини дорослий – перспектива її життя і розвитку, її майбутнє.

    Саме тому діти досить уважно вивчають дорослих, у першу чергу власних батьків, обираючи для наслідування привабливі для них риси, якості характеру, манери, норми поведінки. На певній стадії розвитку, як правило, помічає згадану фальш і нещирість у поведінці батька чи матері. Наслідком цього стає, по-перше, втрата авторитету батьків у дітей, втрата поваги до батьків, і по-друге, формування таких негативних якостей, як лицемірство, брехливість, нещирість. Ще гірше, коли батько або мати вступають у своєрідне змагання в зовнішньому прояві любові до дітей. Запитання «Кого ти більше любиш – маму чи тата?» не таке вже й абстрактне у практиці сімейного виховання, особливо, якщо воно підкріпляється відповідними діями з боку батьків. Нерідко в сім'ях виникає своєрідне змагання між батьком і матір'ю у проявах «любові до дітей». Подібні явища можуть мати місце в сім'ях, де батьки живуть між собою у злагоді. Але такий стиль виховання веде до негативних результатів.

   Зокрема, вказана змагальність батьків у прояві любові до дітей тягне за собою такі небажані наслідки: за наявності в сім'ї двох або більше дітей відбувається своєрідний поділ сфер впливу батька і матері на них, з'являються улюбленці й обділені любов'ю, між дітьми може виникнути відчуженість або навіть ворожнеча. Якщо дитина в сім'ї – одна, то у подібній ситуації, зваживши всі «за» і «проти», вона віддає перевагу комусь одному з батьків, відсунувши на другий план іншого. Інший з батьків буде обійдений дитячою увагою. Такий стан веде до розладу між батьками, а дитина росте, нещирою,користуючись конкуруючою батьківською любов'ю.





Підготувала музичний курівник ДП2 Безсонова О.В.

Консультація для батьків "Музика невід'ємна частина світу дитини"

    Музика посідає особливе місце в житті кожної дитини, вона знаходить шлях до душі малюка, спонукає його до самовираження, ознайомлює з навколишнім світом, розвиває особистісні якості. З особливим ентузіазмом малюки співають улюблені пісні, відтворюють найрізноманітніші рухи під жваву музику, щиро радіють грі на дитячих музичних інструментах  - це і є справжня втіха для малечі. Музика має неабиякий вплив на емоційний, духовний та інтелектуальний, художньо-естетичний розвиток, сприяє зміцненню їх психічного та фізичного здоров'я. З давніх-давен люди вважали, що музика має чудодійну силу, і щоб мудро нею скористатись, необхідно зрозуміти, як саме вона впливає на дитячий організм та його психіку, адже музика супроводжує дитину впродовж усього дня.

      Весело й жваво вона скликає на зарядку, запрошує до виконання пісеньок і таночків, а надвечір – колискова від матусі. Саме колискова пісня є найкращим зразком музики, який здатний управляти дитиною зсередини. Головна функція колискових пісень - впливати на стан і настрій дитини в момент засинання. Досвід показує, що багаторазове повторення  однієї й тієї ж музичної фрази-поспівки в одноманітному ритмі позитивно діє на психіку дитини і швидко заколисує її.

      На сьогодні у медицині та психології є актуальним психокорекційний напрям -музикотерапія. Фахівці стверджують, що музика допомагає тоді, коли її слухають і вона служить фоном для діяльності. Музикотерапія має лікувальний та психотерапевтичний ефект. Лікар Н. Михайловська доводить, що романтичні твори Ф. Шуберта, Р. Шумана, П. Чайковського, Ф. Шопена, Ф. Ліста створюють відчуття вільного простору. Вони допомагають зняти стрес сконцентруватися, ідеально підходять для усамітнення та медитації.

      Американські вчені дослідили могутній вплив музики В.Моцарта на ранній розвиток малюків, тому дбайливі батьки ще до народження дитини збирають фонотеку його творів. Глибокий терапевтичний ефект має духовна музика, яка освітлює розум, допомагає подолати депресію і гармонізує фізіологічні процеси. Діти, які слухають такі класичні музичні твори, поводяться спокійніше, менше хворіють, краще вчаться. Джаз, блюз, диксиленд, соул, каліпсо, реггі, що беруть свій початок у темпераментній африканській музиці, покращують настрій, виводять з депресії, знімають напруження. Фізіологи і психологи вважають, що слухання різної музики протягом дня дає надзвичайно позитивний ефект.

      Але, важливо відмітити, що тільки в умовах радості діти розкривають ті свої потенційні можливості, про які ми, дорослі, зазвичай навіть не здогадуємось; тільки через радість можна виховати у дітей щиру й міцну любов до музики на все життя.



       Для того,щоб кожна зустріч дітей з музикою була радісною, такі зустрічі насамперед повинні стати радісними для самих дорослих.

       Отже, батьки мають спонукати своїх дітей до музичної творчості, брати разом з ними участь у різних творчих заходах, влаштовувати родинні свята, вечори розваг. Створювати імпровізовані оркестри. Якщо дитина захотіла влаштувати самодіяльний концерт удома – батькам варто натхненно підтримати цю ідею.

       Батькам також слід відвідувати разом з дитиною концерти, театральні вистави, переглядати дитячі телепередачі, які сприяють наповненню духовного світу дитини, розширенню її світогляду, ознайомленню з традиціями, святами, казками українського народу. Збагатити дітей музичними враженнями допоможуть, зокрема, такі телепередачі, як «Крок до зірок», «Срібний апельсин», «Уроки тітоньки Сови», «Веселі нотки».

        Проте найліпшим прикладом для своїх дітей є самі батьки.

Вони є основним джерелом, звідки дитина бере зерна істини. А проаналізувати рівень зацікавленості батьків музичним розвитком своєї дитини можна за допомогою анкетування (див. Додаток).

         Музика має великий вплив на формування свідомості дитини, її духовного світу, сприйняття навколишнього світу. Будь – яке музичне спілкування з дитиною слід будувати на спільній діяльності, партнерстві, де ведучий – дорослий, а партнер – учасник – дитина.

          Любов до музики прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, створює надійний фундамент для становлення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, гармонійного поєднання емоційного і раціонального, духовного життя людини у майбутньому.

              Тож завжди кажемо батькам: «Підтримайте свою дитину, допоможіть їй розкрити себе, адже, як стверджував Василь Сухомлинський, музичне виховання – це не виховання музиканта, а , передусім виховання людини».

 

 








Підготувала вихователь ДП1

Дзьоник О. М.

 







































Підготувала вихователь - методист Толок Н.Ф. 

Поради батькам дітей з ООП

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

·         Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї), хворобою тощо.

·         Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·         Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·         У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·         Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·         У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·         Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·         Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·         Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·         Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·         Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція  дітей  з  ОРА потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні оздоровчі гімнастики, вправи,  ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.







КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ 

підготувала виховательДП №2 Титаренко о,А.

















Підготувала консультацію для батьків 

Борисенко Р.С.

Корисні поради для батьків щодо використання енергії в побуті

Усі заходи, які ви можете здійснити для покращення власного побуту можна розділити на чотири напрями:

1. Заощадження ресурсів: електроенергії, води, газу, тепла тощо. Для цього потрібно просто відкоригувати побутові звички та здійснити прості заходи,  наприклад,  налагодити крани та встановити тепловідбивні екрани за радіаторами, приймати душ замість ванни, встановити холодильник на значній відстані від джерел тепла, не лишайте електроприлади в режимі очікування.

2. Утеплення приміщення. Заміна чи заклеювання вікон, проведення теплоізоляції даху, стін, модернізація системи вентиляції та інші заходи зменшать втрати тепла і приміщенні, в житловому будинку.

3. Встановлення приладів обліку дозволить не тільки платити лише за спожиті ресурси, але і контролювати витрати енергоносіїв та регулювати їх споживання.

4. Перехід на більш сучасні, енергозберігаючі та альтернативні джерела енергії.




Корисні поради з раціонального використання електроенергії:

Цілком реально скоротити споживання електроенергії на 40-50% без зниження якості життя і шкоди для звичок.

· * візьміть за правило, виходячи з кімнати завжди вимикайте світло

· * замініть лампи розжарювання на енергозберігаючі. Вони не тільки економлять електрику, а й служать в 5-8 разів довше.

· * не кип′ятіть води більше, ніж потрібно – заощадите електроенергію, воду та час.

· * купуйте побутову техніку з низьким енергоспоживанням класу А, А+, А++

· * вимикайте електроприлади з мережі, а не залишайте їх у режимі stand-by. У масштабі країни це може привести до економії енергії виробленої однієї електростанцією

· * додайте світильники у всіх ключових місцях квартири. Точкове освітлення набагато економніше, ніж освітлення всього приміщення з однієї точки.

· * вимикайте праску на пару хвилин раніше: залишкового тепла вистачить, аби допрасувати річ

· * вимикайте комп′ютер або переводите в сплячий режим, якщо немає необхідності в його постійної роботи. Якщо безперервна робота потрібна, то ефективніше для таких цілей використовувати ноутбук, або комп′ютер із зниженим енергоспоживанням

· * не встановлюйте холодильник поруч з газовою плитою, або радіатором опалення; не залишайте його відкритим довше, ніж це необхідно. Це збільшує витрату енергії холодильником на 20-30%

· * застосовуйте світлі тони при оформленні стін квартири. Світлі стіни, світлі штори, чисті вікна, розумна кількість кольорів скорочують витрати на освітлення на 10-15%.










Консультація для батьків

"Знайомство з рідним містом"

підготувала вихователь ДП№2 Шевчук К.Є.

Особливу увагу слід приділяти спостереженню за роботою з благоустрою міста. Звернути увагу дітей на те, що навесні підрізають дерева, саджають чагарники, квіти. Городяни хочуть. щоб їх рідне місто було гарним. залучити варто і дітей до цієї роботи. Необхідно пояснювати, що фантики від цукерок, обгортки від морозива кидати на землю не можна, для цього існують урни. Якщо все стежитимуть за чистотою, то наше місто буде гарним і чистим.

Поступово дітей починають знайомити з визначними пам'ятками міста. пам'ятниками, музеями, храмами. Під час них вчити дітей дотримуватися правил поведінки на вулиці, розширювати знання дітей про транспорт, більше звертати уваги на будинку, підбиваючи дітей до того, що багато будинків побудовані дуже давно, мають історичну цінність і охороняються державою. Варто познайомити дітей з центральною вулицею міста. Щоб закріпити отримані знання з дітьми можна пограти в дидактичні ігри. «Знайди свою вулицю». «Що я бачив на своїй вулиці». «Подорож по мікрорайону». Враження від екскурсій передати в малюнках, будівельних, сюжетно-рольових іграх, ліплення.

Роботу по знайомству дошкільнят з рідним містом і його пам'ятками слід проводити в певній послідовності, щоб в ній були логіка і поступове ускладнення. Наприклад, це можна робити так.

1.Знайомити з  вулицею на якій розташований свій будинок, дитячий садок, парк поряд, магазин, все що оточує і знайоме дитині.

2. Розширювати знання дітей про вулиці і будівлі міста. можна почати з того, що в місті багато різних за призначенням будівель - житлові будинки, дитячі садки, школи, магазини, театри, музеї, вокзали тощо.

3. Познайомити з особливими  історичними місцями рідного міста, Слід розповісти дітям про будівлі-  церкви, про історичні пам'ятники, пам'ятники мистецтва.

 4. Розповісти дітям про людей прославили місто. про те, як увічнена пам'ять про них. Організувати поїздку до обеліска, пройтися по Парку Перемоги, а потім відвідати краєзнавчий музей.

5. Обов'язково познайомте дітей з місцями відпочинку жителів міста. починати свою розповідь слід з того, що жителі міста працюють на різних підприємствах, але у вихідні дні вони відпочивають. І в місті багато місць. де це можна зробити. Спочатку запропонувати дітям назвати ці місця, а потім організувати бесіди, екскурсії, прогулянки. Відвідайте кінотеатри, драмтеатр, зоопарк. Найскладнішим в роботі по знайомству з містом є складання оповідань, так як їх доводиться складати самим. Вони повинні бути не дуже складними і в той же час зрозумілими для дітей.

 Презентації  знайомство з Запоріжжям

знайомство з містом

Запоріжжя дивіє і зачаровує



Консультацію підготувала
вихователь раннього віку  ДП1 
Загородня Л.О.

 






















Консультацію і презентацію підготувала 
вихователь ДП №2
Лугченко І.О




Казка в житті дитини

«Казка, фантазіяце ключик, за допомогою якого можна відкрити джерела думки і слова. Без казки, без гри уяви дитина не може житиКазкаце образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови».

                                                                    В. Сухомлинський

       Дошкільний вік є найбільш важливим періодом формування моральних і загальнолюдських цінностей. Одним з ефективних засобів розвитку доброзичливих взаємин у дітей дошкільного віку є казка. У чарівний світ казок дитина потрапляє в самому ранньому віці. Слухаючи їх, малюк, немов по сходах, йде по життю і залишається з нею назавжди. З дитячої казки починається його знайомство зі світом літератури, з миром людських взаємин і з навколишнім світом в цілому. Казка є таким же необхідним етапом розвитку дитини, як і гра. 

 Казка активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває його сприйнятливість і емоційність. У казці ніхто не вчить дитину «жити правильно». Дитина вчитися розуміти вчинки героїв казки, події казкового сюжету природно і послідовно випливають одне з іншого. Діти прагнуть скористатися позитивним прикладом свого героя. Казка допомагає виробити те чи інше ставлення до навколишньої дійсності, до вчинків людей, викликає прагнення наслідувати хорошому казковому герою і противитися поганому поводженню казкових героїв, тим самим закласти в душі і свідомості дитини певні моральні установки. Діти і казка нероздільні, вони створені одне для одного і тому знайомство з казками допомагає у вирішенні морального виховання дітей дошкільного віку.

    Казки є важливим виховним засобом, протягом століть виробленим і перевіреним народом. Життя, народна практика виховання переконливо довели педагогічну цінність казок. Діти і казка - нероздільні, вони створені одне для одного і тому, знайомство з казками свого народу має обов'язково входити в курс освіти і виховання кожної дитини.

  Не можна навчити дитину правди, добра, без формування у нього понять «гарне» і «негарне», «справжнє» і «хибне», не можна навчити його прагнути до захисту правди, добра, чи не сформувавши в нього емоційний протест проти зла і брехні , вміння цінувати прекрасне й добре в природі і людях. 

    Одним з головних засобів морального виховання є книга. Книга казок - це перший «підручник життя» людини. Казка є невід'ємним елементом у вихованні дітей. Вона доступною мовою вчить дітей життя, розповідає про добро і зло. Діти легше розуміють казку, ніж прісну дорослу мову. Тому якщо дорослі хочуть допомогти пояснити щось дитині, підтримати його, доведеться згадати мову дитинства - казку. Читаючи і розповідаючи казки, дорослі розвивають внутрішній світ дитини. Діти, яким з раннього дитинства читали казки, швидше починають говорити, правильно висловлювати свої думки. Дитячі казки розширюють словниковий запас малюка, допомагають правильно будувати діалог, розвивають зв'язну логічну мова. Не менш важливо зробити мову дитини емоційною, красивою. Формується вміння ставити запитання. Велике значення треба приділити конструювання слів, пропозицій, словосполучень. Дуже важливий зв'язок між мовною та розумовою діяльністю дітей. Казка допомагає формувати основи поведінки і спілкування.

    Для читання казок важливо вибрати «правильний» час, коли дитина буде спокійною і в доброму гуморі. Можна робити це перед сном, коли є час обговорити казку. Читати потрібно з задоволенням і не відволікатися, це принесе більше користі і позитивних емоцій. Казки розширюють пізнання дітей. Роль дитячих казок у вихованні дітей не може бути не помічена. Дитина, представивши образи, вчиться розуміти внутрішній світ героїв, співпереживати їм і вірити в силу добра. Роль дитячих казок не обмежується тільки приємним проведенням часу. Після прочитання казки важливо поговорити з дитиною використовуючи питання: Чи сподобалася тобі казка? Що сподобалося найбільше? Хто головний герой? Хто з героїв сподобався? Як вчинив головний герой? А як би ти вчинив на його місці? Пояснити малюкові, як чинити не можна і як можна, закріплювати бажання слідувати позитивний приклад героїв казки.

       Казка є одним з найдоступніших засобів, для повноцінного розвитку дитини. Не потрібно применшувати роль дитячих казок у вихованні дітей. Отже, правильно підібрати казки з віковими особливостями дітей, можна позитивно впливати на емоційний стан дитини. Схвалення позитивних вчинків казкових героїв і несхвалення негативних дозволяє малюкам не тільки зрозуміти але і застосовувати в реальному житті поняття про те, як можна чинити, а як не можна.

Познайомитися з казками В.Сухомлинського можна за посиланням

КАЗКИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

 



До дня здоров'я і спорту інструктор з фізичного виховання Михайленко Н.В. підготувала активну і веселу зарядку для дорослих. Приєднуйтесь і  тренуйтесь разом з нами.

 



З Днем Прапора , Україно !











Підготувала вихователь ДП №2 ІВАНЦОВА в.г.

кОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ.

«ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ВСТУПУ В ДИТЯЧИЙ САДОК.  7 порад батькам.»

До уваги батьків. Пропонуємо кілька порад для успішної адаптації.

1.Перед усім слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

Цим ви значно полегшите дитині процес звикання до дитячого садка.

2.Добре якщо зацікавлення дитини дитячим садком, викличе бажання йти туди.

Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, ігрові майданчики, разом поспостерігайте за дітками розкажіть про їхнє життя у дошкільному закладі.

Не треба залякувати дитину садком, погрожувати: «Не слухатимешся – віддам до дитячого садочка». Це викличе cтрaх перед дошкільним закладом і, безумовно погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення.

Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садочка: «Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячій садок». Про вступ до садка треба говорити в сім’ї як про радісну очікувану подію.

3.Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти звикнувши до надмірної опіки, у садочку почуваються безпорадними і самотніми.

Після одного року дитина здатна їсти суп з хлібом, різноманітні страви. Нехай на перших порах рухи дитини невпевнені – підгодуйте її другою ложкою, але кожну спробу зробити щось самостійно обов’язково схвалюйте: «Молодець, ти сам уже вмієш їсти».

Не шкодуйте часу маляті це дуже знадобиться. А також після року дитина може виконувати нескладні прохання (подати книгу, присунути стільчик). Проте цим не обмежується підготовка дитини до дитячого садочка.



4.Дуже важливо навчити дитину гратися.

Спостереження свідчать, що діти, які тривало, не відволікаючись граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь – яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи, як застосувати їх.

Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і спроби дії з нею (з чашки слід напоїти зайчика, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).

5.Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в садочку недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише з членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у садочку, така дитина почувається неспокійно.

Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оця зла тьотя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитині привітне ставлення до дорослих і дітей.

Дослідження вчених свідчать: чим раніше дорослі починають розмовляти з немовлям, тим швидше формується його мовлення, відбувається розумовий і фізичний розвиток.

6.Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення дитини.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного – двох слів або відповідаючи на запитання простим «та» чи «ні», і вихователь зможе допомогти їй.

Уважна мама звикла розуміти свою дитину без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини з питанням: «Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи – ти». Дитина повинна знати своє ім’я, розуміти назви частин тіла людини, найважливіших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти, тощо).

Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети.

7.Іще одна порада. Краще оформити дитину в дошкільний заклад хоч за два – три тижні до виходу матері на роботу.

Щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садочку.

Не слід у перший день залишати дитину до вечора у групі, бо таке тривале перебування в незнайомому оточені велике навантаження для неї.

Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садочка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками, усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

 









Підготувала інструктор з фізичного виховання 
Михайленко Н.В.
Як навчити дітей плавати. Поради батькам.


Привчати дитину до водних процедур варто з пелюшок.

Плавання дуже корисне у будь-якому віці, але як швидко і правильно навчити дітей плавати, на жаль, відомо не всім. Водні процедури важливі для розвитку дітей, а тому привчати до них варто малюків із раннього віку. Утім, якщо залучити дітвору до води не вдалося навіть у шкільному віці, хвилюватися не варто. Адже навчаються плавати у різному віці. 

З якого віку можна вчити дитину плавати

Привчати дитину до водних процедур варто з пелюшок. Але оскільки у малюків ще рухи не скоординовані, то назвати це повноцінним плаванням не можна. Утім, у малому віці вони можуть плескатися у воді чи плавати з допомогою батьків. 

Головне завдання у цей період - допомогти дитині подолати страх перед водою. Почати можна з маленької ванночки, а потім - великої ванни. Якщо водні процедури приносять задоволення, варто продовжувати. Якщо ж кожна процедура супроводжується плачем та криками, то варто відмовитися від цього на певний період часу. Але потім спробувати знову. 

Головне завдання батьків на цьому етапі - допомогти дитині подолати страх перед водою. Спочатку у ній граються, купаються з улюбленими іграшками, а потім переходять до плавання. В ідеалі можна спробувати навчити малюка занурювати обличчя у воду, а також пускати бульбашки ротом і носом. Ці навички потім знадобляться для правильного дихання. 

Де можна навчти дитину плавати

Безперечні переваги перед відкритими водоймами мають басейни. Спокійна вода зробить навчання легшим. Оскільки на перших етапах періодично доводитиметься ковтати воду, а в басейні вона хлорована, а тому безпечніша за річкову.

Найкраще вчити дитину плавати з фахівцем. Буквально необхідно два-три заняття, щоб почати плавати. Найкраще вчитися у басейні: там однакова температура води 26-27 градусів, бортик є. Можна одягнути ласти, які допомагають. Якщо доступу до басейну немає, то можна це робити на морі. На річці вчитися трохи гірше, адже там може бути т

На перших заняттях краще мати шапочку, ласти, гумовий пояс на животі, а також нарукавники та спеціальні окуляри. Так буде комфортніше вчитися. 

Як навчити немовля плавати у ванній

Плавання немовляти у ванній допоможе краще адаптуватися та звикнути до води. Ще воно сприяє покращенню здоров'я малюка і допомагає йому краще розвиватися. Зокрема, розслабляє, зменшується навантаження на хребет, попереджає розвиток плоскостопості та підвищує тонус організ

Заняття плаванням потрібно мати кожного дня: починати від 5-10 хвилин і поступово (за 9-12 місяців занять) збільшити процедуру до 40-50 хвилин. Температура води - 37-36,5 градуса. Її можна поступово зменшувати і через три місяці дійти до 28-29 градусів.

Можна надягнути дитині на голову спеціальну шапочку з пінопласту - це допоможе їй рівно тримати шию. Малюк повинен перебувати у максимально горизонтальному положенні стосовно води. Під час плавання на спині його вуха повинні бути у воді, рот і ніс - над водою. Також батьки можуть покачувати дитину на водичці в будь-якій зручній для неї позі. Якщо йдеться про занурювання, то робити це потрібно повільно: ніжками в воду у вертикальному положенні. Спочатку воно повинно тривати не більше 1-2 секунд, а потім збільшити до 5-6 секунд. Не варто пірнати, якщо дитина плаче. Це може налякати її і викликати страх перед водою.

Як навчити дитину плавати в 2-4 роки

У 2-4 роки малюки з огляду на свій фізичний розвиток ще не готові вчитися плавати. Утім, їх уже можна навчати різним навичкам, які стануть для цього в пригоді. Важливо, аби навчання відбувалося в ігровій та легкій формі. Не можна тиснути на малюків та змушувати їх, адже тоді навряд чи щось вийде. 

Маленьких дітей передусім потрібно вчити опускати в воду обличчя; робити видих; повністю витягуватися, витягнувшись, відштовхнутися і ковзати по воді. Крім того, можна стрибати у воді, затамувати подих і на кілька секунд опуститися під неї, можна тримати дитину на руках, а вона тим часом робитиме потрібні рухи ногами чи руками. 

Як навчити дитину плавати в 5-8 років

Від 5 років реально починати вчити дітей плавати. Вони можуть навчитися триматися на воді, а також пливти на короткі дистанції. Починаючи зі шкільного віку, дитина готова до процесу навчання: може слухати завдання та виконувати різні вправи.

Спочатку краще вчитися плавати на спині, адже так легше триматися на плаву. Крім того, дитина не боїться, що до рота чи носа потрапить вода. Можна підтримувати її за голову, живіт допомагати тримати горизонтальне положення у воді. Можна використовувати спеціальну дошку: триматися за неї руками, притискати до неї живіт і правильно працювати ногами. Також можна лежачи на воді та триматися за дошку, витягнути руки, обличчя опустити у воду. Переміщуватися за допомогою ніг.

Як навчитися плавати дитину в 9-12 років

Навчити плавати підлітка можна, використовуючи ті ж методи, що й до дітей шкільного віку. У віці 10-12 років дітям простіше виконувати ці завдання. Оскільки вони більш фізично витривалі, то швидше можуть вчитися. Попри плюси виникають і труднощі. Вони можуть бути викладені психологічними моментами, зокрема, страхом води чи небажанням вчитися. 

Для дітей такого віку добре підійде техніка плавання "по-собачому": здійснюючи гребки руками, злегка зігнутими ногами слід працювати вгору-вниз, а також при цьому ритмічно дихати.

Після цього можна перейти до техніки браса - синхронного руху кінцівками: руки "розсікають" воду, випрямляються і рухаються вперед-назад, а ноги здійснюють поштовх по горизонталі.

Крім того, можна спробувати так званий вільний стиль: на поверхні води слід триматися на грудях, здійснюючи змінні махи руками, а ногами збиваючи воду "ножицями".

Навчити дитину плавати можуть не тільки професійні тренери, а й батьки. У цьому разі важливо не тільки пояснити і показати техніку. Важливо дотерпіти до моменту, коли дитина самостійно попливе: дотерпіти без докорів, криків та нервів. А ще слід дослухатися до бажань дитини і її настрою.






Дзьоник О.М.

Вихователь ДП

Консультація для батьків

«Виховання різностатевих дітей: особливості виховання хлопчика і дівчинки»

 

 Син і дочка в одній родині - мрія багатьох батьків! Але чи є особливості у вихованні різностатевих дітей, чи будуть вони дружити і грати разом, захищати один одного, чи зможуть вирости рідними людьми? Про це читайте докладніше в нашій консультації

 Гордість батьків не має меж, коли в родині з'являються діти різної статі. Адже більшого й не потрібно: хлпчик і дівчинка в одній родині! При цьому багато батьків відзначають, що з перших днів відчувається різниця в характері, поведінці і пріоритетах у дівчаток і хлопчиків. Буквально з пелюшок відразу помітно, що хлопчики більш вимогливі при грудному вигодовуванні, але і більш прив'язані до матері. Дорослішаючи, вони частіше потребують саме материнської ласки, але все ж авторитетом для них стає батько.

 Дівчата ж, навпаки, намагаються раніше проявити самостійність і перейняти певні риси характеру від оточуючих дорослих, а от авторитетом для дівчинки, як і належить, стає мама. Але також варто відзначити, що немає чітких стандартів для різностатевих дітей, кожен з них індивідуальний і може проявляти себе абсолютно з несподіваного боку.

 

Виховання дівчаток

 

 Дівчинка в родині стає центром уваги. З самого дитинства дитину приваблює все прекрасне: квіточки, метелики, гарні картинки, милі іграшки, розповіді про принцес. Тому і її виховання повинно бути естетично прекрасним, що дає їй можливості для самореалізації, особистого росту і вільного польоту фантазії.
 Не менш важливою складовою у вихованні дівчаток є похвала та заохочення. Дівчинці важливо знати, що вона найкраща, найкрасивіша, помічниця, розумничка. Так що не забувайте їй про це повторювати частіше.

Через любов до прекрасного у маленьких дівчаток легше виходить освоювати музичні інструменти, танці, займатися живописом. Спробуйте долучити свою дитину до групових або індивідуальних творчих занять, для того щоб повністю розкрити таланти дочки в подальшому. 

Виховання хлопчикі 

 Чоловічий характер вже закладено у хлопчика ще під час його розвитку в животі у мами. Тому не варто дивуватися, якщо ваш син любить багато бігати, стрибати, трохи бешкетувати, і при цьому відчувати найсильніші пориви ніжності до коханої мами. Мама - джерело всеосяжної любові сина, але великим авторитетом для хлопчика все ж буде батько.

Татусі просто зобов'язані привчати та залучати синів до усіх своїх чоловічих справ вдома та за його межами (щось полагодити, прибити, сходити в гараж за машиною і т.п.). Це дасть можливість майбутньому чоловікові відчути себе значущим, затребуваним. Хлопчику важливо зрозуміти, що тато з ним поводиться, як з рівним, а не віддає накази. За досягнуті успіхи і старання хлопчика варто обов'язково хвалити, розповідати, як вам допомогла його участь, говорити про те, що він справжній чоловік, помічник і захисник.

Творчий потенціал хлопців часто не такий багатий, як у дівчаток. Хлопчики віддають більше переваг бойовим мистецтвам, футболу та іншим спортивним іграм, рідше заняттям на музичних інструментах, живописом, танцями. Тому у вихованні сина можна використовувати відвідування гуртків, які він сам найбільше вподобає.

 

 

Різностатеві діти: як організувати простір

 

 Поки діти маленькі, цілком допустима наявність однієї кімнати на двох, але відразу з чіткими межами особистого простору для кожного. У дітей повинна бути своя поличка з речами в шафі, своє місце для особистих іграшок, а найголовніше - власні речі, які ніхто не буде відбирати. Коли брат і сестра в одній кімнаті, то й спільні ігри стають цікавішими, розвивається між ними взаємне співробітництво і дружба.

 Якщо ж є можливість, щоб брат і сестра мали окремі кімнати, то краще стилізувати їх абсолютно в різних стилях, надати кімнатам індивідуальність з урахуванням інтересів кожної дитини. Але, наприклад, можуть виникнути конфліктні ситуації пов'язані з питаннями прибирання в кожній кімнаті. Діти можуть погано наводити порядок, в зв'язку з тим, що гралися вони не самі, а з братом або сестрою. В такому випадку краще заздалегідь проговорити з малюком, що кожен буде підтримувати чистоту в своїй кімнаті незалежно від того, хто розкидав іграшки.

 

Чи є місце дружбі?

 

 Діти будь-якої статі, які живуть в одній родині, рано чи пізно стикаються з якимись суперечками, сварками, іноді можуть навіть битися або мутузити одне одного. Брат і сестра не виняток. Момент сварок між ними багато в чому залежить від їх віку та різниці років. Якщо різниця більше 5 років, то старша дитина максимум може жалітися батькам на молодшого, а ось якщо різниця менше 5 років, то найчастіше сварок, відбирання іграшок, речей і іншого не уникнути. Коли в родині старшою є дівчинка, то вона частіше вміє згладжувати конфлікти з молодшим братом, ніж старший брат з молодшою ​​сестрою. Але, звичайно, це все індивідуально, адже буває і таке, що брати і сестри між собою не сваряться, виростають в повній ідилії відносин, вміють поступатися або знаходити компроміс. До цього і треба прагнути всім батькам різностатевих, та й не тільки, дітей.

 Батьки завжди мріють, щоб брат і сестра стали друзями в майбутньому, тому з ними потрібно часто промовляти такі моменти:

        Вони найрідніші і можуть легко ділитися один з одним своїми переживаннями, сумнівами, радощами, перемогами.

        У них завжди є напарник для гри, ідей і веселих пригод.

        Як важливо не забувати про брата/сестру навіть під час прогулянок або гри з іншими дітьми, ідеально, коли у дітей одна компанія (часто буває так, коли різниця між ними менше 3 років).

        Захищати один одного і надавати підтримку в будь-яких ситуаціях, наприклад, від образ і глузування інших дітей або навіть виправдовувати перед батьками в якихось витівках.

        Вони завжди зможуть домовитися. Наприклад, вибрати для перегляду один мультик або допомогти один одному прибрати в кімнаті, а, може, навіть підготувати розіграш для батьків.

 Найголовніше, про що потрібно постійно говорити з братом і сестрою, що вони - родина, і ​​залишаться нею назавжди, навіть коли батьків вже не буде поруч. І як би не склалося їхнє життя, їм завжди буде що згадати яскравого і веселого з дитинства!


Підготувала 
вихователь - методист 
Чувал А.С.

Перший раз у перший клас

 

«Бути готовим до школи – не означає вміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим всьому цьому навчитися.» 

                                                                              Венгер Л.А.

 


Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.

 

Адаптація - здатність живого організму пристосовуватися до мінливих умов навколишнього середовища, що виробилась у процесі еволюційного розвитку. Без адаптації неможливо було б підтримувати нормальну життєдіяльність організму, його пристосовування до різноманітних змін навколишнього середовища - кліматичних, погодних тощо. Адаптація до школи – це пристосування дитини до умов і вимог школи, які для неї є новими порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім'ї в дошкільному дитинстві. 

Пристосовуючись до школи, організм дитини мобілізується. Але варто мати на увазі, що ступінь і темпи адаптації в кожного індивідуальні.

Вважається, що готовність дитини до навчання припускає різні види готовності, які в сукупності й забезпечують швидку адаптацію та успішне навчання дитини в першому класі.

 

Так в чому полягає готовність шестирічної дитини до школи?

 

 Коротко охарактеризуємо види готовності до навчання:

 

Фізична готовність:

ü  зріст

ü  вага

ü  пропорції тіла

ü  розвиток дрібних рухів кистей рук і пальців,

ü  стан органів зору й слуху


Мотиваційна готовність:

ü  наявність позитивних мотивів до навчання

ü   прагнення до набуття знань

ü  поява нових прав і обов’язків

 

Готовність у сфері розвитку кругозору:

ü  уявлення про країну

ü   рослин

ü  тварин

ü   погодні явища

ü  простір

ü  форму

ü   величину предмета, інше

 

Комунікабельна готовність:

ü  передбачає вміння установлювати контакти з дітьми

ü  працювати в групі


Готовність у сфері культурних норм:

ü  пов’язана з уміннями й навичками самообслуговування

ü  правильної поведінки з урахуванням етичних норм поводження в суспільстві

 

Особистісна готовність:

ü  формування самооцінки

ü   оцінювання своїх прав і обов’язків

ü  відповідальність за свої дії й вчинки

 

 Емоційно-вольова готовність :

ü  формування вольових якостей:

-       самостійності

-       дисциплінованості

-       ініціативності

-       умінням стримувати свої емоції

 


 

Пам’ятка батькам першокласника

 

1. Підтримайте в дитині її прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

 5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

9. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

 


Як батьки можуть допомогти?

1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючи в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.

2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.

3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).

 4.Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.

            5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.

 6. Розвивати комунікабельні здібності.

7. Підтримувати бажання вчитися.

8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.

 9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.





Підготувала вихователь 


Коляда Н. Л.

Боротьба дитини за самостійність : як уникнути конфліктів 

Конфлікт між особистістю дитини й тим, чого очікують від неї дорослі, - звичайна сімейна традиція. Небезпечними є не демонстративні дії дитини, а те, що їх викликало. Скоріше за все це не впевненість у собі, труднощі в спілкуванні чи навчанні, надмірна образливість, знижена самооцінка. Але ж так не хочеться, щоб дитина виросла вразливою, щоб вона провокувала своєю незахищеністю навпаки з боку інших людей. Адже зачіпають того, хто легко піддається на образи.

 Чим слабкіша воля дитини, тим вона легше піддається диктату батьків, відмовляється від власних поглядів, приймаючи батьківські установи. Але якщо ваша дитина здатна супротивитися, то починаються бойові дії. Це її боротьба за відновлення справедливості, її відповідь на приниження своєї гідності чи применшення суверенітету.

Дітям подобається грати "ображених", виражаючи свій протест повільністю, скаргами на недугу, демонстративним неслухання , відмовами щось їсти, навмисними заїканням, емоційними вибухами, безкінечними й безглуздими запитаннями. Так вони намагаються відстоювати свою належність у сім'ї.

Довелося спостерігати таку ситуацію. Дівчинка чудово знала, що пластилін на м’ясорубці не перекручують, що кіт с вусами симпатичніший, що стояти на підвіконні небезпечно. Але їй необхідно було самоствердитися, нехай і варварським способом. І вона перекрутила пластилін, постригла кота,залізла на підвіконня.

Так,жаль кота, шкода речі, тривожно за дівчинку. І все-таки треба позбавитись миттєвого обурення й намагатися зрозуміти. Очевидно, у своїй поведінці дівчинка не усвідомлено малює  знаки своєї внутрішньої психологічної біди. Треба розшифрувати ці знаки, а не хапатись за свої батьківські інструменти насилля. Погано, якщо у житті вашої дитини першими словами будуть "мама", "тато" і "не можна".

"Можна! – сказала мама. – Усе можна, але давай подивимося, чи вдало це вийде". Пластилінові ковбаски дійсно були гарними. Та як відмити  м'ясорубку? Коли збезвусів кіт, тато зголив і свої вуса в знак солідарності з бідолашною твариною і кілька днів ходив з котом до ветеринара. До того ж довилося відмінити прийом гостей, які так подобаються дівчинці.

Вийшло кепсько. Але дівчинка спробувала вчинити так, як бажала. Не варто боятися невдачі, треба намагатися не дати дитині накопичити у собі нерозв'язані проблеми.

Мама спостерігала, як труднощі формували в дівчинки наполегливість, давали упевненість у собі. Яка користь від постійного пригнічення дитини від покараннями, з'ясуваннями її провини, від безжального визначення її негативних якостей? Дитина або зламається від навантаження своєї непридатності, або стане бунтарем. Нехай ліпше зростає сила її особистості у пізнанні себе.

Що потрібно мамі? Терпіння, розуміння, відповідальність , любов.

Що потрібно дитині? Знайти ту маленьку,  необхідну для її здоров'я нішу, яка перебуває між боротьбою та покірністю.

Відмовивши у сім'ї від насилля, ми покладаємо місток від серця до розуму, визначаємо у дитині союз із самою собою, з іншими, а це притік життєвої енергії.

Ви бажаєте , щоб ваша дитина була врівноваженою?  Не чиніть так, щоб її воля перетворилася в упертість, обережність, боягузтво чи пасивність . Таке може трапитись від вашої батьківської упередженості. Не вступайте у бій із власною дитиною без крайньої необхідності, не піддавайтеся на її провокації. Зрештою, задійте весь ваш гумор. Не реагуйте на кожний вчинок дитини безпосередньо , не міряйте її вчинки за дорослими нормами. У дітей можуть бути цілком не сподівані мотиви чинити саме так. Пам'ятаймо, що ствердний кивок, слова любові, душевне тепло посилюють життєву енергію, а гірка посмішка, злі слова – ослаблюють. Ваше здоров'я  і здоров'я вашої дитини підтримають довіра, дружелюбність, повага, вдячність і, звичайно ЛЮБОВ. 




Підготувала ЗД з НВР 
Борисенко Р.С.


НАСТУПНІСТЬ ДОШКІЛЬНОЇ І ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ У ЗАПИТАННЯХ І ВІДПОВІДЯХ

Час змін — це період, коли треба швидше зорієнтуватися, розібратися в сутності змін та мати чітке розуміння того, що відбувається і як діяти далі. Реформа освіти передбачає суттєву перебудову системи освіти як такої. Ці зміни стосуються педагогів, дітей та батьків. Змінюються форми, методи, засоби, ціннісні позиції та концептуальні засади організації освітнього процесу, а головне — результат: педагогіку знань змінює педагогіка компетенцій. Тобто вирішального значення для дитини в її майбутньому дорослому житті набуде не багаж знань, а здатність ними скористатися, застосувати їх у конкретних умовах на користь собі, справі, громаді, країні. Оскільки ці зміни стосуються всіх учасників освітнього процесу закладів освіти, спробуємо розібратися та відповісти на запитання: Що є сутністю поняття «наступність»? Хто має її забезпечити? На кого орієнтуватися це зробити?

Чому виникла потреба наступності

Структуру Нової школи визначають вікові періоди життя дитини та відповідні рівні освіти, яку діти здобувають у закладах освіти різних типів. Основою є дошкільна освіта — 0 рівень. За нею слідує загальна середня освіта, яка передбачає три рівні:

•        1 рівень — початкова,

•        2 рівень — базова середня,

•        3 рівень — профільна середня.

Кожен рівень освіти об’єднує два цикли. Це дає змогу конкретизувати освітні завдання та враховувати фізичні і розумові можливості дітей. Структура Нової школи передбачає чітку послідовність здобуття дітьми освіти. Цю послідовність має забезпечити наступність, сутність якої в тому, що кожний наступний рівень освіти має спиратися на ті здобутки та надбання, які діти набули на попередньому. Не випереджати їх, не нівелювати їх, не замінювати, а грунтуватися на них та продовжувати рух уперед на своєму рівні освіти.

І в дошкільні роки, і в початковій школі дитина живе, а не готується до майбутнього життя. І від того, наскільки якісно та цікаво вона проживає ці роки, залежить чи ефективним буде подальший розвиток і становлення особистості дитини.

У чому багатоплановість поняття «наступність»

Наступність — це послідовність, зв’язок етапів та ступенів розвитку, збереження окремих ознак чи цілих характеристик при переході від попереднього до наступного (нового). Наступність передбачає взаємозв’язок, систему роботи, опору на попередній результат, послідовне опанування нового та систематичність знань.

Дотримання послідовності впорядковує, забезпечує безперервність освіти. Наступність дає змогу:

•        визначити перспективність розвитку дитини,

•        конкретизувати подальші дії,

•        підготувати до засвоєння нового.

Педагог має раціонально використовувати свій час взаємодії з дітьми. Важливо пам’ятати, що не можна пропускати кроки в розвитку, вихованні, навчанні дітей, ігнорувати досягнення кожної конкректної дитини, бо це неодмінно відіб’ється на подальших результатах.

У дошкільному періоді провідна діяльність — гра. Результатом оволодіння цією діяльністю є готовність дитини опановувати наступний вид провідної діяльності — учіння. Це не означає, що в школі гра зникає. Навпаки, у школі гра має набути нового рівня. Цей новий рівень гри спирається на рівень сформованості таких ігрових умінь дітей, як-от:

•        приймати роль;

•        діяти за правилами;

•        грати разом;

•        розгортати сюжет.

Новий рівень дитячої гри продовжує, розширює та поглиблює попередній. Гра у школі не замінює навчання. Вона покликана урізноманітнювати способи опанування навчальними діями — учінням. Тоді педагог може розраховувати на позитивний ефект гри під час навчання.

Від рішення батьків залежить початок шкільного навчання. Тому шестирічні діти перебувають разом із п’ятирічками в дитячому садку, а семирічні — із шестирічками у школі. Здатності та вікові можливості таких дітей суттєво різняться. При цьому кожна дитина має індивідуальний темп розвитку. В результаті період переходу від одного етапу розвитку до іншого штучно розтягується. Зрозуміло, що педагоги та батьки мають діяти в інтересах конкретної дитини. Необхідно зіставляти та об'єднувати параметри розвитку старшого дошкільника з точки зору вихователя та учителя:

•        фізичні,

•        інтелектуальні,

•        емоційні,

•        психологічні,

•        соціальні.

Саме це допомагало б правильно визначати час переходу дитини у школу.

Вихователь і дошкільники, учитель та учні взаємодіють по- різному. У закладі дошкільної освіти діти перебувають в умовах, які наближені до домашніх. Вихователь організовує життєдіяльність дітей протягом усього дня: проводить заняття — прототипи майбутніх уроків, супроводжує режимні моменти. Призначення дитячих садків — допомагати батькам у вихованні. Звідси міф про те, що вихователі тільки наглядають за дітьми. У школі умови зовсім інші. Там навчають. Учитель проводить уроки, організовує перерви між ними, визначає діяльність у другій половині дня з огляду на темп та результати діяльності в першій. У вчителя інші функції — зменшується необхідність догляду за дітьми, збільшується педагогічна складова.




У житті дитини вихователь і вчитель мають різні призначення. Об’єднати їх і забезпечити наступність у діяльності дасть змогу спосіб взаємодії з дітьми, який побудований на принципах педагогіки партнерства.

У конструктивному діалозі центром уваги має бути ДИТИНА, її потреби, інтереси, можливості. Бо ми — дорослі — ведемо її по життю. Вихователі й учителі мають ліпше орієнтуватися в результатах, до яких прагнуть; дотримуватися балансу — не прискорювати та не уповільнювати темпу розвитку дитини; адекватно обирати шляхи: зміст, прийоми, методи, способи педагогічного впливу. Ми — батьки й педагоги —маємо довіряти одне одному, дослухатися одне до одного. Важливими є спільне розуміння та об’єднання зусиль.

Чинники адаптації дитини до школи.

• функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.

• вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку.

• стан здоров'я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.

• рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;



• особливості життя дитини в сім'ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;

• психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);

• раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров'я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;

• відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.

Ознаки адаптації дитини до школи:

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.

2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.

3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.

4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.





 Підготувала вихователь – методист Толок Н.Ф.

Консультація для батьків "Казки – уроки безпеки"

Читання повчальних історій і розповідей дітям у віці від трьох до семи років дозволяє малюку активно розвиватися. Саме тому багато дитячих психологів і педагогів в один голос стверджують: частіше читайте дітям перед сном.  Процес читання дозволяє вирішити такі важливі завдання:

Збереження і підтримка гармонії в сім'ї. Сучасний ритм життя не залишає батькам достатньо вільного часу на спілкування з власним малюком. Тому вечірнє читання може стати чудовою сімейною традицією.

Розвиток інтелектуальних можливостей. Читання корисно в будь-якому віці, незалежно від часу доби. Вечірнє читання гарно відкладається в пам’яті кожної дитини, адже перед сном тіло повністю розслабляється, а мозок, навпаки – активується. Тому малюк ввечері набагато краще сприймає новий матеріал, ніж вранці чи протягом дня. В результаті батьки можуть не лише прочитати розповідь, але і задати декілька питань своєму малюку щодо певних подій, про які він дізнався.

Любов до літератури. Сучасну дитину достатньо складно зацікавити книгою, оскільки вона віддає перевагу отримувати інформацію за допомогою комп’ютера та інших гаджетів. Протягом всього дня малюк може повністю поринути в роботу за комп’ютером, а ввечері настає час «маленького слухача». Тому батьки повинні максимально використовувати цей час і часто читати різні захопливі історії.

Формується світосприйняття. Під час прослуховування казки діти в віці чотирьох-п’яти років особливо люблять фантазувати і уявляти себе на місці головного героя. Разом з ним малюк переживає певні ситуації, намагається допомогти герою. Таким чином, дитина вчиться співпереживати іншим, розрізняти такі поняття як добро і зло. В педагогіці дана методика називається  казкотерапією.

       Багато мам і тат починають читати своїм малюкам казки з раннього віку – від 1 року. Для дітей рекомендовано вибирати виключно добрі казки, де добро завжди перемагає зло – це сприяє формуванню певної моделі відносин і поведінки.  Казки для дітей – це не тільки захоплююча подорож у світ вигаданих персонажів. Через казки діти отримують свої перші знання про життя. На перший погляд, світ казок може здатися чорно-білим, з чітким поділом на добро і зло. Проте якщо поглянути глибше, казки можуть також навчити дітей ширшому погляду на події і людей.   Наприклад, неприємності і випробування, які випадають герою, з рештою допомагають йому стати сильним і спритним, призводять до якихось бажаних змін. А іноді в казках зустрічаються і неоднозначні персонажі, які на перший погляд поводяться як лиходії, а потім розкриваються – виявляється, що за їх поведінкою стоять якісь причини, або ж вона зовсім не була лиходійською, а зрештою допомогла герою.

Кожну казку можна пояснити з різних точок зору, наприклад з точки зору безпеки.  Ось відома всім  казка «Колобок», яка нібито погано завершується. Але і тут є  свої цікаві  аспекти. Казка розповідає, як дитина тікає від батьківської опіки, зустрічає і занадто довіряє незнайомцям, а також зазначає, що тікати з дому безвідповідально, бо легковажність до добра не приводить.

 В  народних казках завжди є інструкція про те, що можна зробити, а чого робити не можна. І малюк засвоює ці правила з молоком матері.

У казці все сказано і все дуже докладно пояснено. Завдання батьків полягає в тому, щоб акцентувати увагу дитини на окремих місцях. Малюки копіюють поведінку батьків. Ви можете показати своє ставлення до безтурботним вчинків колобка. Пам'ятайте, що засуджувати можна лише поведінка головного героя, яке призвело до сумних наслідків.

Щоб користь від казок була максимальною, обов'язково коментуйте їх. Просте «ай-ай-ай» вже покаже Ваше ставлення до проступку колобка. Задавайте питання по казці: «Як ти думаєш, чому колобок втік? Можна тікати одному? Хто обхитрив Колобка?» і т. д.

Щоб діти краще запам'ятовували правила поведінки, перед прочитанням черговий казки визначте, які корисні уроки дитина може отримати. Казки краще розповідати, а не читати. Переказ своїми словами більш довірчий і теплий. Обов'язково висловлюйте своє ставлення до поведінки тих чи інших героїв. Ви можете засуджувати їх вчинки або навпаки захоплюватися. Задавайте питання, при цьому необов'язково чекати, що дитина відповість на них. Питання підкреслює головне, він змушує замислюватися.

      Якщо дитині просто розказати казку підсвідомо вона осяде, але до свідомості може не дійти. З дітьми потрібно обговорювати мораль казки та поведінку героїв. Кожну казку можна розібрати з різних сторін, пояснюючи чи навпаки ставлячи проблемні питання перед дитиною. Наприклад, казка "Червона шапочка" тут треба пояснити дитині правила поведінки з незнайомцями, що можна казати, що не можна і до чого це може призвести. Чи можна будь кому відкривати двері, чи не можна і чому? і т. д.

Ось деякі казки, які Ви можете прочитати й обговорити зі своїми дітьми:

«ГУСИ-ЛЕБЕДІ». Дитина НАВЧИТИСЯ БУТИ ГОТОВИМ ДО НЕСПОДІВАНОК, І ЗРОЗУМІЄ, ЩО В ДЕЯКИХ ВИПАДКАХ ТІКАТИ НЕ СОРОМНО, А НЕОБХІДНО.

«КІТ, ПІВЕНЬ І ЛИСИЦЯ». ЯКЩО ДИТИНА ПОТРАПИЛА В БІДУ, ТО ТРЕБА ГОЛОСНІШЕ КРИЧАТИ І ПІДНІМАТИ ШУМ.

«ВОВК І СЕМЕРО КОЗЕНЯТ» НАВЧИТЬ ДИТИНУ НЕ БУТИ ДОВІРЛИВИМ І НЕ ВІДКРИВАТИ ДВЕРІ, А ТАКОЖ НЕ ГОВОРИТИ ВСІМ, ЩО ВДОМА НІКОГО НЕМАЄ.

«ІВАН – СЕЛЯНСЬКИЙ СИН І ЧУДО-ЮДО» ДОПОМОЖЕ ЗРОЗУМІТИ МАЛЮКОВІ, ЩО ПІД ЧАС НЕПРИЄМНОСТЕЙ НЕ МОЖНА ПАДАТИ ДУХОМ, ПОТРІБНО ШУКАТИ ПРИЧИНУ НЕВДАЧ І УСУНУТИ ЇЇ. І Т.Д.

 



Кожна казка незважаючи на те чи народна вона, чи авторська – це справжній скарб для розвитку і виховання дітей. Казки про безпеку – це підручники життя. В них міститься досвід багатьох поколінь, який вчить малюка звертатися за допомогою, не порушувати заборони, не боятися і не здаватися.

 



Консультація для батьків "Рухова активність дітей"

Підготувала інструктор з фізичного виховання

Михайленко Н.В.

Консультація для батьків

Сім’я багато в чому визначає ставлення дітей до фізичних вправ, їх інтерес до спорту, активність та ініціативність. Сім’я – перший соціальний інститут, а тому дитина здатна сприймати переконання, модель поведінки батьків, духовні цінності та спосіб життєдіяльності. Значущим у цьому контексті постає залучення дітей до фізичної активності в умовах сімейного середовища.

Рух є засобом пізнання навколишнього світу, задоволення біологічних потреб організму. Важко переоцінити роль рухової активності в розширенні функціональних можливостей організму, що розвивається, в удосконаленні рухової діяльності. Формування важливої для життєдіяльності потреби в руховій активності значною мірою залежить від особливостей життя і виховання, від того, наскільки дорослі, що оточують дитину, створюють умови, сприяють освоєнню доступних для певного віку рухів.

Змістом активної діяльності є формування фізичної культури особистості: навчання життєво важливих рухових навичок і вмінь, розвиток фізичних здібностей за допомогою загальнозміцнювальних та загальнорозвивальних вправ. Оптимальна рухова активність виконує роль своєрідного регулятора зростання та розвитку молодого організму, є необхідною умовою для становлення та удосконалення дитини як біологічної істоти та соціального суб’єкта. Умовою нормального розвитку організму виступає рухова діяльність.

Саме рухова активність як основа життєзабезпечення організму дитини окреслює її функціональні можливості та працездатність. Рухова активність ‒ природна і спеціально організована рухова діяльність людини, що забезпечує її успішний фізичний і психічний розвиток . Регламентована рухова активність визначається як сумарний обсяг спеціально обраних фізичних навантажень, що здійснюють цілеспрямований вплив на організм. Нерегламентована рухова активність включає обсяг спонтанно виконуваних рухових дій.

Рухова активність розглядається нами як біологічна потреба організму особистості, від задоволення якої залежить фізичне, психічне, соціальне здоров’я та рівень когнітивного розвитку. Необхідно контролювати рухову активність дитини та допомагати їй підбирати адекватні для її віку та індивідуальних особливостей вправи, адже спільна діяльність батьків і дітей у процесі фізичного виховання – важливий чинник згуртування сім’ї, зміцнення морального клімату, створення сімейних традицій, спільних інтересів.

Для дитини набути соціального досвіду, увійти до соціуму, стати особистістю – означає мати перспективу в подоланні бар’єрів в освіті, культурі, фізичному та інтелектуальному розвитку. Однією з основних умов успішної соціалізації дитини є її здоров’я, розвиток усіх систем життєзабезпечення. Фізична культура надає всі можливості для задоволення зазначених потреб. У сім’ї, де є розуміння значення рухової активності для повноцінного розвитку особистості дитини, в якій наявне усвідомлене ставлення до здоров’я дитини, батьки самі створюють умови для її розвитку. Участь сім’ї у розвитку рухової активності дитини є неоціненною, оскільки, на думку багатьох авторів, сім’я є первинною інстанцією соціалізації особистості дитини. На сім’ю покладається найбільша відповідальність за виховання здорових, витривалих, фізично розвинених і активних дітей. Серед завдань фізичного виховання в сім’ї та формування рухової активності визначаємо такі:

‒ збереження і зміцнення здоров’я дитини;

‒ підвищення рівня фізичної та розумової працездатності;

‒ загартування організму, підвищення його адаптаційних можливостей;

‒ розвиток рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості) за рахунок систематичного виконання спеціальних комплексів вправ;

‒ виховання у дітей стійкого інтересу, потреби до систематичних занять.     Важливо не тільки забезпечити задоволення біологічної потреби дітей в руховій активності, але і спланувати її зміст, орієнтуючись на оптимальне співвідношення різних видів навантажень.


Особистий приклад батьків, спільні заняття фізичною культурою та спортом, здоровий спосіб життя ‒ головні складові успіху фізичного виховання в сім’ї. Саме батьки формують у дітей ціннісне ставлення до здоров’я і потребу в систематичних фізичних навантаженнях. Турбота про формування рухових навичок дитини, про досягнення необхідного рівня спритності, швидкості, сили та інших якостей є першочерговим завданням батьків. Варто пам’ятати, що чим міцнішим буде здоров’я дитини, чим кращими будуть її фізичні дані, тим краще вона пристосується до соціальних умов.



Борисенко Р.С.

Заступник директора з НВР

10 головних помилок сучасних батьків.

Запам’ятайте і  Виконуйте!


Бути батьками – означає часто відчувати провину. Ви можете накричати на малюка через хвилювання й занепокоєння, втративши контроль над собою. Або, навпаки, звинуватити себе в зайвій поблажливості до дитини. Незалежно від причини, батьки часто відчувають себе винними. Вина або докори сумління не обов'язково мають реальні підстави, але завжди викликані відповідальністю батьків за своїх дітей. Є прості правила, які допоможуть вам пробачити собі недоліки у вихованні дитини та рухатись далі.

Ось 10 найбільш поширених помилок, які роблять майже всі сучасні молоді батьки.

Помилка №10: Ви поклоняєтеся своїм дітям

Більшість з нас намагається бути ідеальними батьками. Наші діти живуть у набагато кращих умовах, ніж жили в їхньому віці ми. Ми виконуємо всі забаганки своєї дитини: хоче нову іграшку – будь ласка!, чергову шоколадку – тримай!

Проблема, мабуть, у тому, що діти починають думати, ніби весь світ обертається навколо них. І коли наступного разу ваша дитина не отримає бажаного, то дуже засмутиться. Набагато сильніше, ніж сусідський хлопчисько, з яким так не “сюсюкаются”.

Ми не повинні поклонятися своїм дітьми. Ми повинні любити їх. Вони для нас – центр Всесвіту, але самі себе вони так сприймати не повинні. Інакше виростуть егоїстами, які забудуть про вас відразу після того, як поїдуть вчитися в інше місто.

Всім буде краще, якщо періодично ви не станете виконувати забаганки своєї дитини. Не отримати бажаного тут і зараз – це нормально.



Помилка №9: Ви вважаєте, що ваші діти прекрасні

Багато батьків сьогодні абсолютно не готові сприймати негативні відгуки щодо вчинків своїх нащадків. Як тільки хтось їх критикує, одразу ж наступає на хвилю неприйняття або навіть агресію з боку батьків.

Але ми повинні навчитися сприймати критику з відкритим серцем. Заради дітей. Іноді нам потрібно втрутитися якомога швидше, щоб ситуація не вийшла з-під контролю. Якщо шкільні вчителі кажуть вам, що ваша дитина погано себе веде і ображає однокласників, висновки треба зробити щодо дитини, а не вчителів.

А вже коли діти стають дорослими, батьки починають їх пиляти: “Тобі вже 20 років, а ти не хочеш ні вчитися, ні працювати!”. Ваше втручання було б набагато ефективнішим, якщо б ви зробили його до того, як лінь стане частиною ідентичності вашої дитини.

Помилка №8: Все ваше життя – це ваші діти.

Ми пишаємося нашими дітьми. Коли у них виходить щось важливе, ми щасливі сильніше, ніж якби це були наші власні успіхи.

Але в усьому має бути міра. У вас повинно бути своє власне життя і свої власні успіхи. Дітям потрібен правильний приклад для наслідування. Станьте ним!

А ще у вас повинні бути не тільки робота і сім’я. Дитина повинна знати: у дорослих – свої розваги і задоволення. І це треба враховувати! Якщо ви хочете, щоб ваша дитина прожила повноцінне життя, проживіть його самі!



Помилка №7: Ви приймаєте рішення за них самі

Найбільша проблема сучасних дітей – в тому, що їх батьки не дають їм можливості самостійно приймати рішення. Батьки вибирають за самих дітей, їх кар’єру, їх друзів, їх одяг і т. д.

Звичайно, ми всі хочемо, щоб наша дитина не потрапила у якусь погану історію. Звичайно, ми хочемо, щоб вона співала нам дифірамби і поважала нас за те, що ми хочемо забезпечити їй краще життя.

Проблема у тому, що така дитина не вміє мислити самостійно. І впадає в одну з двох крайнощів: або вона не здатна без вашої участі навіть на дріб’язкове рішення, або починає забувати про те, що вседозволеність – це ненормально.

Не вирішуйте за вашу дитину, ким вона повинна бути. Це не той вияв любові з вашого боку, що необхідний.

Помилка №6: Конкурсне виховання

Всі батьки хочуть, щоб їх дитина була кращою за інших. Краще вчилася, показувала кращі спортивні результати. Багато захоплюються цим так сильно, що їх дитя починає розглядати все життя, як одне нескінченне змагання. Результат – часті депресії і зломана психіка.

Найбільше на світі ми боїмося, що наші діти будуть відставати від тих, які оточують. Ми боїмося, якщо вони будуть не дуже добре вчитися, то залишаться в посередності, коли виростуть.

Але ваші діти повинні також розуміти, що життя – це не тільки піт і боротьба. Життя – це ще й радість від усвідомлення цієї миті.

Краще постарайтеся прищепити дитині думку, що “перемога за всяку ціну” – це не єдине, що має значення. Людину визначають не її перемоги, а її характер. І стійкість.

Помилка №5: Ви позбавляєте їх дитинства

Чим щасливіше буде дитинство вашої дитини, тим більш щасливою людиною вона виросте. Це імператив, доведений вченими.

Найвірніший спосіб позбавити дитя дитинства – завантажити його шкільними уроками, заняттями в музичній школі, вивченням іноземної, спортом і т. д. А ще ми хочемо, щоб наші діти допомагали нам виконувати роботу по дому. Але при цьому ви не повинні забувати, що у кожного має бути право на дитинство.

Ваша дитина не обов’язково повинна досягти тих успіхів, яких досягли Пікассо або Тейлор Свіфт. Вона повинна вирости сильною особистістю, здатною прожити щасливе життя. Ось це головне.

Помилка №4: Ви хочете мати “правильну”, а не “справжню” дитину

Ми починаємо будувати плани для своїх дітей вже тоді, коли вони ще в нашій утробі. Ми мріємо, що вони виростуть і досягнуть більшого, ніж ми.

Але іронія в тому, що ви не можете отримати ту ідеальну дитину, про яку мрієте. Ви отримаєте ту єдино можливу людину, яка могла народитися саме у вас. Не намагайтеся змінити в ній те, що вам не подобається. Не примушуйте її ставати тим, ким вона нібито повинна бути в ваших мріях. Нехай вона стане тим, ким сам захоче стати.

Помилка №3: Ви забуваєте про те, що вчинки важливіші слів

Ми всі хочемо здаватися своїм дітям ідеальними. Ми всі знаємо, що для того, щоб дитина виросла розумною і доброю, ми повинні показувати їй приклад. Але більшість з нас також забуває про те, що моральні настанови працюють тільки в одному єдиному випадку: якщо ви самі їх виконуємо.

Повірте, ваші діти завжди знають, що вони можуть собі дозволити, а що – ні. Вони спостерігають за вами уважніше, ніж ви самі за собою.

Тому наступного разу, коли будете сварити дитину за те, що вона нешанобливо ставиться до однолітків, запитайте себе: а може, вона побачила негативний приклад у вас? Чому вам можна обкладати матами тих, які оточують вас, а їй – ні?

Помилка №2: Ви судите про батьків за поведінкою їхніх дітей

Коли ви зустрічаєте, де б то не було невиховану дитину, то автоматично починаєте думати, ніби у неї погані батьки. Але це не завжди так. Не буває “ідеальних” дорослих і “пластилінових” дітей. В світі немає нічого ідеального” – так само як і нічого “безнадійного”.

Ми ніколи не знаємо, наскільки сильно інші батьки переживають за своїх дітей. Тому і не повинні судити про них.

Помилка №1: Недооцінка характеру

У кожної дитини є свій характер і свій внутрішній моральний компас. Ці речі означають набагато більше, ніж ваші спроби перетворити своє дитя – в “ідеальну” людину.

Не намагайтеся вчити її за написами в книгах, за шаблонами. Кожному потрібен свій підхід. А часто, ще важливіше свобода: якщо ви чекаєте від своєї дитини самостійності й усвідомленого підходу до життя, дайте їй можливість рости і розвиватися без надмірного втручання.

Головне, про що варто подбати, – це характер. Він повинен бути. Єдина можливість дати дитині його загартувати – дати їй більше свободи. Не замикайте дітей у своїх квартирах. Не радійте тому, що комп’ютер може замінити їй ігри у дворі. Не ховайте свою дитину від реального світу. Нехай ваша любов не стає для нього в’язницею!






Підготувала вихователь ДП№2

Михайленко А.В.

Проводячи час з дітьми на присадибній ділянці, виникає питання про те, чим можна їх зайняти. Важливим моментом тут є те, щоб діти провели час з користю, а спогади про проведені години були в пам'яті на довгий час. Важливо також знати про те, як проводять час діти, які вийшли за ворота дачі, з ким спілкуються і грають. Зараз діти рідко грають самі, але виникають випадки, коли необхідно чимось зайняти їх. Більшість батьків вже забули, як в дитинстві варили каші з піску, пекли пироги з глини, робили салати з рослин і «пили» чаї з квітів.

Можна запропонувати дітям такі заняття, адже користь від них величезна:

- під час гри з природними матеріалами відбувається сенсорний розвиток дитини;

- розвивається уява;

- розвиваються математичні навички;

- при взаємодії з іншими дітьми розвиваються соціальні навички.

Організувати такі творчі ігри для дітей можуть батьки, запропонувавши, наприклад, створити на дачній ділянці разом з дітьми маленьку кухню, де дітлахи самі будуть придумувати всякого роду частування. Для такої гри добре підійдуть такі інструменти, як ситечко, різні баночки, кришечки, коробочки і багато іншого, діти всьому знайдуть застосування. Природні матеріали можна запропонувати такі, як воду, пісок, землю, камінці, а також квіти і насіння рослин, листя, шишки, квасоля і багато іншого.

На такій, так званій, кухні можна проводити з дітьми різного роду досліди і експерименти, що допоможуть дітям отримати нові знання шляхом вирішення певних завдань. Все це сприяє формуванню у дітей пізнавальної мотивації та вольової сфери.

Ще одним варіантом занять на дачній ділянці є постановка домашнього спектаклю

Такий спектакль можуть поставити діти різних вікових категорій, а глядачами можуть виступати їх батьки. Сцену театру можна спорудити з мотузки і завіси і розмістити у дворі дачі біля дерев. Театральні костюми споруджуються зі старих непотрібних речей або одягу, які завжди можна знайти. В цьому випадку діти самі повинні вирішувати, яку казку вони будуть ставити, самі розподілити всі ролі і провести репетиції. Батькам рекомендується усіма засобами заохочувати творчий розвиток дітей. Можна виготовити квитки на виставу.

У тому випадку, коли на дачній ділянці немає відповідної компанії для дитини (або кількох дітей), можна знайти чимало цікавих розваг

Так, можна запропонувати дитині створити маленький город, виділивши при цьому йому невелику ділянку землі. Тут дитина може садити все, що захоче, розвиваючи при цьому свою фантазію. Це можуть бути овочі або фрукти, квіти або рослини. Нехай маленький городник сам за ними доглядає, прополює, копає і поливає.

Можна провести час на дачі, роблячи вироби з різних природних матеріалів, наприклад, кісточок і насіння. З кісточок різних фруктових дерев добре виходять аплікації на папері. З насіння гарбуза, гороху або бобів можна спорудити намиста або браслети. Варіантів створення різних предметів з насіння і кісточок безліч, нехай дитина проявить фантазію, а дорослі можуть йому допомогти в цьому.

Якщо дитина молодшого віку, рекомендується правильно підібрати місце для організації ігрової зони. Так, потрібно спорудити ігровий майданчик, зробивши огорожу, наприклад, з каменю або дерева, зверху майданчик можна закрити тентом. У цій ігровій зоні рекомендується встановити пісочницю, це може бути навіть великий ящик з піском. Можна тут встановити надувний басейн або будь-яку іншу ємність з водою. Батьки можуть також спорудити гойдалки.

Який матеріал для творчого розвитку дитини рекомендується використовувати, так званий, місячний пісок

Він відрізняється від звичайного піску тим, що з нього можна ліпити практично так само, як з пластиліну або солоного тіста. Такий пісок можна зробити самому. Для цього необхідно взяти кілька склянок піску, додати в нього стакан води і кілька склянок крохмалю. Все це перемішується, і можна приступати до ліплення. Дітям подобається ліпити різні фігури, наприклад, тварин або рослин. Це сприяє розвитку не тільки уяви, творчих здібностей і фантазії, але і сенсорики.

Таким чином, проводити час на дачній ділянці можна з користю для дітей. Придумуючи різні ігри і заняття, дорослі сприяють, тим самим, фізичному, інтелектуальному і психічному розвитку своїх дітей. А, спілкуючись з однолітками і залучаючи їх в свої ігри, діти вчаться правилам поведінки в суспільстві, соціально розвиваються. Творчих ігор і занять досить багато, необхідно лише проявити трохи фантазії.



КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

підготувала вихователь ДП №2

БЕЙ Ю.В.

                  Поради батькам з правового виховання

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління. Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання. Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

 • Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

 • Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

Пам’ятка для батьків з правового виховання

• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

 


Коли порушуються права дитини?

·         Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.

·         Коли її потреби ігноруються.

·         Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

·         Коли порушується недоторканість дитини.

·         Коли дитину ізолюють.

·         Коли дитину залякують.

·         Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

·         Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

·         Коли її особисті речі не є недоторканими.

·         Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

·Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.


Консультація для батьків

Підготувала:

ЛУГЧЕНКО ІННА ОЛЕКСІЇВНА

ВИХОВАТЕЛЬ ДП №2

«ОСНОВНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ В ІНТЕРНЕТІ,

ПРО ЯКІ ВАРТО СКАЗАТИ  ДІТЯМ 

Віртуальний світ дуже привабливий, яскравий, динамічний. Протиставити йому можна лише красу, романтику, рух і дивовижні відкриття реального світу. Якщо батьки захоплені цікавими справами, люблять природу, спорт, музику, рукоділля, активний відпочинок, беруть дитину з собою в походи, разом майструють, то ніякі гаджети цього не замінять. 

Насправді побічного ефекту від використання гаджетів уникнути нескладно. Батькам потрібно контролювати кількість часу, який діти витрачають на електронні ігри та перегляд мультфільмів. У дитини не буде залежності від них, якщо у неї є альтернативні інтереси (гуртки, прогулянки, спорт).

А ще не забувайте, що до певного віку головним прикладом для дитини є її батьки. Якщо мама з татом весь вільний час проводять в соціальних мережах, то не варто дивуватися, що гаджети асоціюються у дитини з чимось надзвичайно важливим і захоплюючим.

Проведення часу с гаджетом і віртуальне спілкування можуть заважити освоювати навички комунікації, встановленню повноцінних соціальних зв’язків.

Задоволення потреби в пізнанні, що виражається у зливі запитань, теж перекладають на комп’ютер і навіть замінюють мультфільмами вечірні задушевні бесіди, такі потрібні для встановлення психологічного контакту з малюком і відносин співробітництва.

Слід узяти до уваги і те, що нереальні події на екрані спотворюють уявлення дитини про справжній світ, порушують формування навичок безпечної взаємодії з об’єктами (наприклад, малюк, який вивчав світ за планшетом, не здатний ухилитися від м’яча, адже на екрані м’яч, що летів прямо в нього, ніколи не вдарить). Перегляд навіть найдобрішого фільму дасть малюку користь лише тоді, коли поруч із ним буде мудрий дорослий, який пояснить, що відбувається і чому, обговорить з дитиною мотиви вчинків персонажів, їх наслідки, підведе до розуміння висновків.

ЯК ЗМЕНШИТИ НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ ГАДЖЕТІВ 

Треба дотримуватись правил безпечної роботи в інтернеті і навчити цьому дитину. 



ОСНОВНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ В ІНТЕРНЕТІ:

1.     Обмежити час роботи дитини за комп’ютером до чітко встановленого періоду, відповідного віковим нормам (діти до 6-ти років не більше 20 хв. на день, 7-8 років – до 40 хв. на день, 9-11 років – годину-півтори).

2.     Дитина повинна робити гімнастику для очей і стежити за тим, щоб під час роботи обличчя було за 60-70 см. від монітора.

3.     Привчити дитину періодично робити перерви, хоча б на декілька хвилин, відволікаючись від комп’ютера та активно рухаючись, розминаючи все тіло, та окрему увагу приділяючи кистям рук.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ В ДІТЕЙ 

1.     Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером:

-      20 хвилин комп’ютерної гри;

-      30 хвилин заняття іншими видами діяльності.

2.     Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера.

3.     Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном.

4.     Не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини.

5.     Під час хвороби і вимушеного перебування вдома, комп’ютер не повинен стати компенсацією.

Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою.









Підготувала вихователь ДП№2

Левченко Д.Р.

Консультація для батьків
Виховання самостійності у дошкільників

Зазвичай батьки починають замислюватися про самостійність своєї дитини, коли вона починає ходити до школи. Проте починати виховувати цю якість потрібно набагато раніше - і чим раніше, тим більших успіхів можна досягти.

 

Перш ніж говорити про те, як же виховувати в дітях самостійність і коли необхідно це робити, потрібно визначитися з тим, що це таке. Відповідь на питання, що ж таке самостійність, буде різною, залежно від віку дитини.

 

Зазвичай, самостійність розуміють приблизно так: «це вміння людини особисто, без сторонньої допомоги управляти і розпоряджатися своїм життям», «це вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки » тощо. Але всі ці визначення практично не застосовні до маленьких дітей   - 2-3-х років або до дошкільнят, хоча і в них ми можемо спостерігати деякі навички самостійності. Прийнятно використовувати наступне визначення самостійності:

«це здатність себе зайняти, здатність чимось займатися самому якийсь час, без допомоги дорослих».

 

Фахівці визначають самостійність таким чином:

 

*вміння діяти за власною ініціативою, помічати необхідність своєї участі в тих чи інших обставинах;

*вміння виконувати звичні справи без звернення за допомогою і контролю дорослого;

*вміння усвідомлено діяти в ситуації заданих вимог та умов діяльності;

*вміння усвідомлено діяти в нових умовах (поставити мету, врахувати умови, здійснювати елементарне планування, отримати результат);

*вміння здійснювати елементарний самоконтроль і самооцінку результатів діяльності;

*вміння переносити відомі способи дій в нові умови.

 

Самостійність розвивається поступово, і починається цей процес досить рано. Давайте відзначимо найбільш важливі етапи та вікові періоди для становлення цієї найважливішої людської якості.

 

Етапи становлення

 Перш за все, це ранній вік. Вже в 1-2 роки у дитини починають з'являтися перші ознаки самостійних дій. Особливо яскраво прагнення до самостійності проявляється в 3 роки. Існує навіть таке поняття, як криза 3-х років, коли дитина раз у раз заявляє: «Я сам!». У цьому віці вона все хоче робити самостійно, без допомоги дорослого. Але на цьому етапі самостійність є лише епізодичною характеристикою дитячої поведінки.

 

До кінця цього періоду самостійність стає відносно стійкою особливістю особистості.

Рекомендації:

 

1.       Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати за дитину те, що вона може зробити сама. Якщо дитина вже навчився, наприклад, одягатися без допомоги дорослого, то дайте їй можливість робити це самостійно! Звичайно, Ви можете одягнути дитину швидше, ніж вона зробить це сама, чи нагодувати її, не забруднивши одяг і все навколо. Але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини.

 

2.               Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо вона сама просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли вона чимось зайнята, якщо вона не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай дитина вчиться осягати якісь речі самостійно і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що являє небезпеку для неї, то слід, звичайно ж, захистити її від цього, навіть якщо вона не просить про це.

 

3.          Потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: «Я сам!». Важливо не перешкоджати їй в цьому прагненні (звичайно, в межах розумного), всіляко стимулювати її спроби до самостійних дій. Дуже часто батьки на невмілі спроби свого чада щось зробити самостійно реагують так: «Не заважай!», «Відійди», «Ти ще маленька, не впораєшся, я сам (а) все зроблю» і т.д. Намагайтеся давати дитині можливість спробувати свої сили. Хоче помити підлогу, - дайте відерце і ганчірку. Вам буде потрібно потім усього кілька хвилин, щоб непомітно прибрати за дитиною калюжі, що утворилися в результаті праці, але зате у неї будуть формуватися навички не тільки самостійності, але й працьовитості. Хоче попрати свій носовичок? Дозвольте зробити це. Нічого страшного, якщо потім Вам доведеться перепрати , адже в даний момент не так важливий кінцевий результат. Підтримуйте дитину і схвалюйте її дії - адже вона так має потребу в цьому. Головне не робити предметом глузувань її невмілі спроби. Адже від малюка деколи потрібно дуже багато зусиль для того, щоб зробити те, що дорослому здається простим і нескладним. Якщо у дитини щось не виходить, можна делікатно пояснити їй помилку і обов'язково підбадьорити, допомогти повірити в те, що у неї обов'язково все вийде.



 

Дошкільний вік

 

1.          У цьому віці непогано давати дитині можливість самостійно вибирати те, що вона сьогодні одягне. Але при цьому варто не забувати, що дитині потрібно допомогти з вибором. Їй потрібно пояснити, наприклад, що зараз осінь, дощі, прохолодно на вулиці, тому літній одяг треба відкласти до весни, а от з осінніх речей вона може вибрати те , що більше до душі. Можна також починати разом з дитиною робити покупки в магазині і враховувати її вибір.


2.           Але, мабуть, головне завдання дорослого - привчити дитину до думки, що для неї, як і для всіх в сім'ї, існують певні правила і норми поведінки, і вона повинна їм відповідати. Для цього важливо закріпити за дитиною постійне доручення, відповідне до її віку. Звичайно, можливості дитини в дошкільному віці ще дуже невеликі, але все-таки вони є. Навіть найменший малюк 2-3-х років, а тим більше дошкільник, в змозі прибрати, наприклад, свій куточок з іграшками. Також обов'язком дошкільника в сім'ї може стати поливання кімнатних рослин, допомога у сервіровці обіднього столу (розкласти серветки, столові прибори, поставити хліб) допомога у догляді за домашнім вихованцем тощо.

 

3.             Не слід захищати дитину від проблем: дозволяйте їй зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності).

 

4.            Виховання самостійності передбачає також формування в дитини вміння знайти самому собі заняття і якийсь час займатися чимось, не залучаючи до цього дорослих.

 

5.                     Основною помилкою дорослих у вихованні дитячої самостійності є, найчастіше , гіперопіка дитини і повне усунення від практичних дій.


підготувала консультацію для батьків.

вихователь ДП№2 Шевчук К.Є.

«Як грати з дітьми в народні ігри»

Народні ігри – це ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. У їх змісті відбито національну психологію кожного народу: у всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу.

Залучення вихованців до народних ігор дає педагогові змогу уточнити уявлення дітей про навколишній світ, розширити їхній кругозір.

У ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор супроводжується піснями, віршами. Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення.

Методика використання народних ігор у роботі з дітьми

Добираючи народні ігри, слід враховувати вік дітей, чітко визначати мету кожної гри. Наприклад, з дітьми другого року життя розігрується (індивідуально) українська народна гра - забавлянка «Горошок». Перебираючи пальчики дитини, починаючи від мізинця.

З дітьми третього року життя народні ігри можна проводити на прогулянці з невеликою групою в 5—6 чоловік. Текст слів в іграх простий, це переважно заклички: «Дощику-дощику», «Вода холодная», «Зозулю-кавулю», «Вийди, вийди сонечко».

У другій молодшій групі (четвертий рік життя) дітям доступні рухливіші хороводні ігри: «Курочка-чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?», «Качечка».

Дітям п'ятого року життя доступні й складніші хороводні ігри з текстом для співу: «Галя по садочку ходила...», «Калина», «Я лисичка, я сестричка», «Ой у перепілки...», «Жили у бабусі...».

Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп:

-         хороводні ігри зі співом

-         ігри розважального характеру

 Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня.

Успішне проведення рухливої гри значно залежить від попередньої підготовки приміщення, ігрового приладдя, потрібного для даної гри, та розмічення майданчика.

Кілька ігор.

Панас 

 

Діти іграють у кімнаті. Одному з них зав”язують очі, ставлять біля порога і говорять:

 

Панас, Панас!

 

Не лови нас.

 

На тобі коробочку груш

 

Та мене не воруш.

 

Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а „Панас”, розкинувши руки, намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає „Панасом”, і гра продовжується.

 

У довгої лози 

 

Усі гравці стають один за одним, обличчям у потилицю, на відстанні сажня, голову і спину нахиляють. Гравець, котрий стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного і стає попереду всіх так само, як і всі гравці. За ним те саме робить другий, третій...

 

Позаяк при цій грі усі безперервно посуваються вперед, то щоб не зайти далеко, вони розвертаються в інший бік і продовжують грати.

 

Перстень 

 

Діти сідають рядком або колом. Беруть якусь маленьку річ, частіше перстень. Цей перстень кладуть у руки так, щоб відгадчик не знав, у кого цей перстень. А для цього діти наставляють руки, і той, що роздає перстень, кладе свої руки з перстнем в інші руки і, кому забажає, тому й опустить той перстень. Це все добре бережеться, щоб відгадчик не побачив перстня.Коли вже перстень розданий, той, хто відгадує, підходить до сидячих і каже:

 

Гадало, гадало

 

По полю ходило,

 

Дай, Боже, вгадать

 

І перстеньок взять.

Він підходить до дитини, яка, на його думку, має в своїх руках перстень. Коли ж угадає, то сідає на його місце, а той стає відгадчиком. Коли відгадчик не вгадає, все повторюється знову, аж поки він не вгадає.




Вихователь 
Семилітова А.О.

Готуємося до різдвяних свят 

Батьки часто задаються такими питаннями, як розповісти дітям про таке чудове свято, як Різдво. Звичайно, є дуже багато способів, для того, щоб повідати маленьким діткам про таке свято, як Новий рік, і Різдво. Можна придумати різні способи. Наприклад, відправитися з ними в казкову країну. Звичайно ви можете піднести свою розповідь у вигляді чарівної і чудесної казки, а можете і у вигляді гри, при цьому розповідаючи про зачарованих і загадкових істот, які оживають, саме, в різдвяну ніч. Також можна розповісти про традиції.Згодом можна урізноманітнити літературними джерелами: "Дитинство Микити" А. Н. Толстого, "Дитинство" Л. Н. Толстого, "Літо Господнє" В. С. Шмельова, оповідань А. П. Чехова, поеми В. А. Жуковського "Світлана", роману "Євгеній Онєгін" А. С. Пушкіна. Багато віршів: у Буніна, Фета, Лермонтова, Пастернака, Саші Чорного, у Бродського цикл Різдвяних віршів.

З дітьми старшого віку, яким вже пояснили ази, можна проводити розмови в ігровій формі: влаштувати вікторини, фанти на питання або ігри на зразок «Вгадай, що...».
Можна інсценувати переказ про Різдво, попередньо роздавши ролі дітям.

Особливо коли люди прикрашають приміщення різноманітними гірляндами, іграшками та іншими яскравими святковими атрибутами. Після чого, можна розповісти дитині про дідуся Мороза і його помічників, які приходять кожну різдвяну ніч до хорошим хлопцям і, звичайно ж, залишають подарунки. А це значить, що кожна дитина повинна добре себе вести, щоб на різдво отримати щось і собі в подарунок. Особливо гарні і традиції, коли сьомого січня вся родина збирається за столом, а дітям за колядки дають подаруночки.

Як розповісти дітям про Різдво Христове

Щось сталося у світі - так Б.Пастернак сказав про Різдво Христове. З окремого людського життя почалася нова ера в історії людства.
Але в наші часи з багатьох причин - і світоглядним, і заплутано-календарними - світло Різдвяної зірки був затінений плюшевою шубою і ватяною бородою Діда Мороза, китайськими гороскопами і канонадой новорічних петард. І наші діти на запитання: «Який зараз рік від Різдва Христового?» бадьоро відповідають «Рік Коня!» А побачивши випадково вертепне дійство, з жадібністю запитують нас: «Що це? А чому ти мені ніколи про це не розповідала?» Не розповідала, бо в глибині душі мама й сама часом не знає, як розповісти дитині про Диво, що сталося понад дві тисячі років тому.

Для того, щоб події тих далеких років постали перед вами сьогодні, для початку знайдіть разом з дитиною древню Палестину на карті. Розкажіть, який одяг носили, які будували будинки, на яких судах плавали по морю і які будували театри в містах величезної Римської імперії.


Немовля в яслах

В Назареті (це одне з міст давньої Палестини) жила давним-давно дівчина на ім'я Марія. Її заручили з теслею Йосипом, що відбувалися з великого роду царя Давида. І ось одного разу Марії з'явився ангел Гавриїл і сповістив їй: «Радуйся! Із всіх жінок Бог вибрав тебе. Він благословив тебе народити Сина, Якого ти назвеш Ісусом, Він буде вічно царювати над Ізраїлем, і називати Її будуть Сином Божим». «Але як же у мене народиться син, якщо я не заміжня?» «Дух Святий зійде на тебе, і тому твого Сина назвуть Сином Божим»

В ті часи імператор Август наказав влаштувати перепис населення. Для цього кожен житель Юдеї повинен був з'явитися в те місце, звідки він був родом. Рідним містом Йосипа був Віфлеєм. І ось Йосипу і Марії (якої вже ось-ось пора було народити) довелося відправитися туди. Але коли вони прибули до Віфлеєму, виявилося, що вільних місць в міському готелі вже немає. Одна за одною закривалися перед ними двері - ніхто не хотів пускати їх на нічліг. Лише в хліві знайшлося для них місце. І ось холодної зимової ночі у яслах народився Божественний Дитина.

В ту ніч по навколишніх полях ходили пастухи, охороняючи свої стада. Раптом перед ними з'явився блискучий Ангел. Пастухи, звичайно, злякалися, але Ангел сказав їм: «Не бійтеся! Я звіщаю про велику радість. Народився Господь-Спаситель! Він лежить в яслах сповитий». І в ту ж мить на полі з'явилося безліч ангелів, славлять Бога і разносящих всюди радісну звістку (грецьке слово «ангелос» і означає «вісник»). Пастухи вирішили, що їм потрібно поспішити до Віфлеєму і побачити дитину, про який сповістив Ангел. І от, підійшовши до хліва, вони побачили Марію, Йосифа і Немовля в яслах. Подивитися на Ісуса прийшли і домашні тварини.

Дороговказна зірка

А в той момент, коли Він народився, на небі з'явилася нова яскрава зірка. Волхви (так називали східних мудреців) побачили її в небі і зрозуміли, що вона сповіщає про народження Царя Юдейського. Цар, на їх думку, повинен був народитися в столиці - Єрусалимі. Однак, коли волхви прийшли в Єрусалим, щоб поклонитися Божественній Дитині, про це дізнався цар Ірод. «Як? Народився Цар Юдейський?» - Ірод був дуже переляканий такою звісткою, адже вона змусила похитнутися його трон. Знавці Закону і первосвященики повідали йому, що Немовля народилося у Вифлеємі. «Знайдіть Немовляти, а потім повідомте мені - я теж хочу Йому поклонитися» - так сказав Ірод волхвам (а насправді він задумав убити Ісуса).

Осідлавши верблюдів, волхви рушили в дорогу, а чудесна зірка вказувала їм дорогу, поки не зупинилася над місцем, де народився Ісус. Волхви дуже зраділи. Вони увійшли у хлів, побачили Марію з Немовлям і поклонилися Йому до землі. Потім волхви піднесли Ісусові дари - золото та дорогоцінні пахощі: ладан і смирну.

Цієї ж ночі Бог наказав волхвам не повертатися до царя Ірода. Вони вирушили додому іншою дорогою. Незабаром Йосипу уві сні з'явився ангел Божий. Він велів Йосипу разом з Марією та маленьким Ісусом бігти в Єгипет - Ісуса загрожувала смертельна небезпека. Адже коли цар Ірод дізнався, що волхви обдурили його, він дуже розгнівався. Повний рішучості позбутися від новоявленого Юдейського Царя, Ірод віддав страшне наказ - знищити у Віфлеємі всіх немовлят чоловічої статі. Йосип і його сім'я бігли в Єгипет і залишалися там до смерті Ірода.


Традиції та реальність

В пам'ять про дари, які волхви принесли немовляті Ісусу, люди досі дарують один одному подарунки на Різдво. На жаль, деколи за різнокольоровими блискучими обгортками пропадає головне - спогад про те, заради чого приносяться ці дари. Обговоріть з малюком події, які сталися більше двох тисяч років тому, розгляньте картини великих художників, які розповідають про Різдво. Як ви думаєте, чому в Новий час волхви зображувалися в завитих перуках і камзолах, а в епоху Відродження Мадонна зачесана так само, як і сучасниці Боттічеллі?

А на Україні до сих пір співають таку колядку: пастухи, наближаючись до Божественного Немовляти, співали так добре, що Богоматір запитала, не з України.
І це не випадково. Вся справа в тому, що у всі часи Різдвяне диво відбувається щороку ТУТ і ЗАРАЗ, і кожен рік загоряється дороговказна зірка, ведуча до милосердя і добра.


Добре світло Різдва

Здавна на Різдво було прийнято не лише дарувати подарунки, але і творити милосердя. Ви думаєте, воно доступно лише дорослим, а діти здатні лише поблажливо приймати дарунки? Насправді, навіть дворічний карапуз може і хоче бути щедрим, турботливим, добрим. Ваше завдання - лише трохи допомогти йому і порадіти разом з ним. Дитина теж може готувати подарунки, і не тільки для рідних і близьких, але і, наприклад, для пташок.

Колись існував такий звичай влаштовувати різдвяні «ялинки» для тварин і птахів. Для звірів у лісі будували спеціальні ясла, в які клали сіно, овес. А для птахів на дахах хат встромляли жердину і надягали на нього необмолочений сніп. Птахи зліталися і клювали зерна. Адже це так просто - влаштувати свято для беззахисних створінь, які потребують нашої допомоги.

Знайдіть на ділянці в дитячому саду невелику ялинку, повісьте на неї шматочки хліба, сала, внизу, під ялинкою, насипте зерен і крихт. І незабаром на вашу ялинку злетяться маленькі гості - голуби, горобці, синички.











Вихователь 
Іваникович Л.В.

                                    Сімейні традиції в вихованні дітей

 

        У більшості сімей є свої голосні або негласні традиції. Наскільки вони важливі 

     для виховання  щасливих дітей?

         Традиції та обряди притаманні кожній родині. Навіть якщо ви вважаєте, що у ва-

     шій родині немає нічого подібного, швидше за все, ви трохи помиляєтеся. Адже на-

     віть ранкове: «Привіт!» І вечірнє: «На добраніч!»- Це теж свого роду традиція. Що

     вже говорити про недільні обіди всією сім’єю або колективному виготовленні ялин-

     кових прикрас.

   

     Що ж таке «сімейні традиції» і що вони дають?

 

           Для початку згадаємо, що ж означає таке просте і знайоме з дитинства слово

    «сім’я». Погодьтеся, можуть бути  різні варіанти на тему: і «мама, тато, я», і «бать-    

    ки та бабусі з дідусями», і «сестри,брати,дядьки,тітки і т.д.». Одне з найпопулярні-

    ших визначень цього терміну свідчить: «Сім’я- це засноване на шлюбі або кровній

    спорідненості об’єднання людей, пов’язаних спільністю побуту, взаємною мораль-

    ною відповідальністю та взаємодопомогою». Тобто, це не просто кровні родичі, що

    живуть під одним дахом, але й люди, що допомагають один одному і взаємно відпо-

    відальні. Члени сім’ї в істинному розумінні цього слова люблять один одного, під-

    тримують, разом радіють по веселим приводам і сумують за сумним. Вони ніби всі

    разом, але при цьому вчаться поважати думку і особистий простір один одного. І є

    щось, що їх о’єднує в одне ціле, притаманне тільки їм, крім штампів у паспорті.     

 

       Це    «щось» і є сімейні традиції. Згадайте, як в дитинстві любили приїжджати до   

    бабусі на літо? Або відзначати дні народження великим натовпом родичів? Або на-

    ряджати ялинку разом з мамою? Ці спогади наповнені теплом і світлом.

 

       Що ж є сімейні традиції? Тлумачні словники говорять наступне: «Сімейні тради-

    ції – це звичайні прийняті в см’ї норми, манери поведінки, звичаї і погляди, які пе-

    редаються з покоління в покоління». Швидше за все, це ті звичні стандарти поведін-

    ки, які дитина понесе з собою в свою майбутню сім’ю, і передасть вже своїм дітям.

 

       Що ж дають сімейні традиції  людям? По-перше, вони сприяють гармонійному

    розвитку дитини. Адже традиції  припускають багаторазове повторення якихось дій,

    а, значить, стабільність. Для  малюка така передбачуваність дуже важлива,завдяки

    їй він з часом перестає боятися цього великого незрозумілого світу. А чого лякатися,

    якщо все постійно, стабільно, і батьки поруч? Крім того, традиції допомагають дітям

    побачити в батьках не просто строгих вихователів, а й друзів, з якими цікаво разом

    проводити час.

       По-друге, для дорослих сімейні традиції дають відчуття єдності зі своєю ріднею,

    зближують, зміцнюють почуття. Адже найчастіше це моменти приємного спільного

    дозвілля з найближчими, коли можна розслабитися, бути собою і радіти життю.

        По-третє, це культурне збагачення сім’ї. Вона стає не просто комбінацією окре-

    мих «я», а повноцінним осередком суспільства, що несе і робить свій внесок у куль-

     турну спадщину країни.

    

        Звичайно ж, це далеко не всі «плюси» сімейних традицій. Але навіть цього цілком

     достатньо, щоб задуматися: а чим живуть наші сім’ї? Можливо, варто додати трохи

     цікавих традицій?

 

                               Які бувають сімейні традиції?

 

         Сімейних традицій у світі існує величезна різноманітність. Але все ж у цілому

     можемо спробувати їх умовно розділити на дві великі групи: загальні та спеціальні.

         Загальні традиції – це традиції, що зустрічаються в більшості сімей в тому чи

     іншому вигляді. До них можна віднести:

                Святкування днів народжень та сімейних свят. Така традиція напевно стане

              одним з перших знаменних подій в житті малюка. Завдяки таким звичаям і ді-

              ти, і дорослі отримують безліч  «бонусів»: передчуття свята, гарний настрій,

              радість спілкування з родиною, відчуття своєї потрібності і значущості для

              близьких. Ця традиція – одна з найтепліших і веселих.

     

                Домашні обов’язки всіх членів сім’ї, прибирання, розкладання речей по міс-

              цях. Коли малюк з малих років привчається до своїх домашніх обов’язків, він

              починає відчувати себе включеним в життя сім’ї, вчиться  турботі.

   

                 Спільні ігри з дітьми. У таких іграх беруть участь і дорослі, і малі. Роблячи

              щось разом з дітьми, батьки показують їм приклад , вчать різним навичкам,

              проявляють свої почуття. Потім, у міру дорослішання дитини. Йому простіше

              буде зберегти довірливі відносини з мамою і татом.

 

                 Сімейний обід. Дуже багато сімей шанують традиції гостинності, що допо-

              магає об’єднувати  сім’ї, збираючи їх за одним столом.

 

                 Сімейна рада. Це «збори» всіх членів сім’ї, на якому вирішуються важливі

              питання, обговорюється ситуація, будуються подальші плани, розглядається

              бюджет сім’ї та т.п. Дуже важливо залучати до поради дітей – так дитина нав-

              читься бути відповідальним, а також краще розуміти своїх рідних.

 

                 Традиції «батога і пряника». У кожної сім’ї є свої правила, за що можна (як-

              що можна) карати дитину, і як його заохочувати. Хтось дає додаткові кишень-

              кові гроші, а хтось – спільний похід в цирк. Головне для батьків – не перебор-

              щити, зайві вимоги дорослих  можуть зробити дитину безініціативним і мля-

              вим або, навпаки, заздрісним і злим.

 

                  Ритуали вітання і прщання. Побажання доброго ранку і солодких снів, поці-

              лунки, обійми, зустріч при поверненні додому – все це є знаками уваги і тур-

              боти з боку близьких.

 

                   Дні пам’яті померлих рідних і близьких.

 

                   Спільні прогулянки, походи в театри, кіно, на виставки, поїздки в подорожі

               -ці традиції збагачують життя сім’ї, роблять її більш яскравою і насиченою.

 

          Спеціальні традиції – це особливі традиції, притаманні одній даній сім’ї. Мож-

      ливо, це звичка по неділях спати до обіду. Або по вихідних відправлятися на пік –

      нік. Або домашній кінотеатр. Або походи в гори. Або…

    

           Також всі сімейні традиції можна розділити на сформовані самі по собі і свідо-

      мо внесені в сім’ю. Про те, як створити нову традицію, ми поговоримо трохи піз-

      ніше. А зараз  розглянемо цікаві приклади сімейних традицій. Можливо, якась із

      них сподобається і вам, і ви захочете її впровадити в свою сім’ю?

 

              

                                      Приклади цікавих сімейних традицій

         

       

             Скільки сімей- скільки і прикладів традицій можна знайти у світі. Але іноді во-

      ни бувають такими цікавими і незвичайними, що відразу починаєш замислювати-

      ся: «А не придумати мені чогось на зразок?».

               

                         Отже, приклади цікавих сімейних традицій:

 

-Спільна рибалка до ранку. Тато, мама, діти. Ніч і комарі – на це зважаться

  небагато! Але зате і маса емоцій і нових вражень теж забезпечена!

 

-Сімейне приготування їжі. Мама місить тісто, тато крутить фарш, а дитина

  ліпить пельмені. Ну і що, що не зовсім рівно і правильно. Головне, що всі

  веселі, щасливі і забруднені в борошні!

 

-Квести з нагоди дня народження. Кожному імениннику – будь то дитина

 або  дідусь – вранці вручається карта, по якій він шукає підказки, провідні

 його до подарунка.

 

-Поїздки до моря взимку. Зібрати всією сім’єю рюкзаки і відправитися на

 морське узбережжя, подихати свіжим повітрям, влаштувати пікнік або пе-

 реночувати в зимовому наметі – все це дарує незвичайні відчуття і об’єднає

 родину.

 

-Малювати один одному листівки. Просто так, без приводу і спеціального ху-

 дожнього таланту. Замість того, щоб образитися і надутися, написати: «Я те-

 бе люблю! Хоч ти часом і нестерпний…Але я теж не подарунок.».

 

-Разом з малечею пекти коржики на свято Св. Миколая для дітей-сиріт.Спіль-

 ні безкорисливі добрі справи і поїздки в дитячий будинок допоможуть дітям

 стати добрішими і співчутливішими, і вирости небайдужими людьми.

 

-Казка на ніч. Ні, не просто, коли мама читає малюкові. А коли читають всі

 дорослі по черзі, а слухають усі.Світле, добре, вічне.

 

-Зустрічати Новий рік щоразу в новому місці. Неважливо, де це буде-на пло-

 щі чужого міста, на вершині гори або біля єгипетських пірамід, головне – не

 повторюватися!

 

-Вечори віршів і пісень. Коли сім’я збирається разом, всі сідають в кружечок,

 складають вірші кожен по строчці- і відразу ж вигадують до них музику, і

 співають під гітару. Здорово! Також можна влаштовувати домашні вистави

 та ляльковий театр.

 

-«Підкладання» подарунків сусідам. Залишаючись непоміченими, сім’я обда-

 ровує сусідів і друзів. Як же приємно дарувати!

 

-Говоримо теплі слова. Щоразу перед їжею всі говорять один одному приєм-

 ні слова і компліменти. Надихає, правда?

 

-Приготування їжі «з любов’ю». «А ти любов поклав?»  «Так, звичайно, зараз

 покладу. Подай, будь ласка, вона в шафці!»

 

-Свято на верхній полиці. Звичай зустрічати всі свята в поїзді. Весело і в ру-

 сі!

 

                   

                            Як створити сімейну традицію?

 

            Для того, щоб створити  нову сімейну традицію, необхідно всього дві речі: ва-

          ше бажання і принципову згоду домочадців. Алгоритм створення традиції мож-

          на привести до наступного:

                1.Власне, придумайте саму традицію. По максимуму постарайтеся задіяти

                   всіх членів сім’ї, щоб створити дружню згуртовану атмосферу.

                2.Зробіть перший крок. Спробуйте своє «дійство». Дуже важливо наситити

                   його позитивними емоціями – тоді всі з нетерпінням чекатимуть наступно-

                   го разу.

                3.Будьте помірні у своїх бажаннях. Не варто відразу впроваджувати багато

                   різних традицій на кожен день тижня. Для того, щоб звичаї закріпилися,

                   потрібен час. Та й коли в житті до дрібниць розплановано – це теж не ціка-

                   во. Залиште простір для сюрпризів.

                4.Закріплюйте традицію. Необхідно повторити її кілька разів, щоб вона запа-

                   м’яталася і почала неухильно дотримуватися. Але не доводьте ситуацію до

                   абсурду – якщо на вулиці пурга або злива, можливо, варто відмовитися від

                    прогулянки. В інших же випадках традицію краще дотримуватися.

 

            

        Коли створюється нова сім’я, часто буває так, що у подружжя не збігаються поня-

        ття про традиції. Наприклад, в сім’ї нареченого заведено всі свята відзначати в ко-

        лі численної рідні, а наречена зустрічала ці події тільки з мамою і татом, а якісь

        дати взагалі не справлялися. У такому випадку, у молодят відразу ж може визріти

        конфлікт. Що робити у випадку розбіжностей? Порада проста – тільки компроміс.

        Обговоріть проблему і знайдіть найбільш підходяще обом рішення. Придумайте

        нову традицію – вже загальну – і все налагодиться!





     Підготувала : Тарасова Н.О.

                               психолог ДП


«Вперта дитина тонкощі взаємодії»

 

Що таке впертість?

Впертість дитини – одна з найбільш важливих та проблемних тем у вихованні дітей. Можливо, що в дитячій впертості багато дорослих вбачають виклик власної компетентності вихователя, загрозу своєму авторитету в очах дитини. Саме ця обставина викликає бажання дорослих боротися з упертістю, не знаючи причин того, чому дитина веде себе подібним чином, не намагаючись зрозуміти, що дорослий власною поведінкою може, ще більше провокувати опір дитини. Завзято прагнучи довести свою правоту, компетентність, наполягаючи на своєму, дорослі виявляють ту саму впертість. Виходить замкнене коло, де вперта поведінка однієї людини породжує таку ж упертість іншої.

Не слід плутати наполегливість та впертість. Наполегливість проявляється, коли дитина хоче отримати щось і досягає цього. Впертість – це реакція дитини, яка наполягає на чомусь не тому, що їй дуже цього хочеться, а тому, що вона сама про це сказала дорослим і вимагає, щоб її думку вважали. Він не може відмовитися від свого первісного рішення навіть за обставин, що змінилися. Уперта дитина наполягає на тому, чого йому не так сильно хочеться, або зовсім не хочеться, або давно розхотілося.

Під час нападу впертості в дітей віком виробляється велика кількість адреналіну – гормону, що викликає стрес. Вони кидаються на підлогу, брикають ногами, розмахують руками. Або кричать, доки у них не перехопить подих, і віддихавшись, продовжують усе по новому колу. Або можуть насуплено мовчати. Якщо напад упертості протікає особливо бурхливо, тоді малюки б'ються головою об стіну чи підлогу. Під час нападу впертості діти погано чують та бачать, не переносять, якщо в цей момент їх чіпають руками. Вони не в змозі володіти собою.

Зазвичай напад впертості триває кілька хвилин. У тяжкій формі він може тривати до години. Під час нападу дитина витрачає майже всі свої сили, а потім почувається спустошеною.

Вікові особливості

Період впертості – неминуча фаза розвитку, яку проходить дитина в кризові моменти розвитку на 1 рік, на 3 роки, на 7 років й у підлітковому віці.

 Особливості першого року включають примхливу впертість, яку дитина використовує щоразу, коли їй заважають повзати, ходити, чіпати те, що цікаво, нічого не пропонуючи натомість або в протест проти неприємних чи несподіваних дій дорослого.

2 роки – саме невідповідний час боротьби з упертістю дітей, оскільки він має як психологічні, а й фізіологічні коріння. Існує функціональна спеціалізація кори великих півкуль головного мозку. Ліве відповідає за логіку, аналітичне абстрактне мислення, контроль поведінки. Праве керує образним мисленням, це центр емоцій та підсвідомих процесів. В одних, як правило, краще розвинена ліва півкуля – це математики, програмісти, лінгвісти, а в інших – це люди зі схильністю до синтезу, творчості та гуманітарних дисциплін.

У новонародженого обидві півкулі «праві», і лише поступово одна з них починає «лівіти» – фокусує у собі функції свідомості, контролю та мовлення, що стає помітно до 2 років. Маленькій дитині потрібна гра, спонтанність, можливість безпосереднього вираження емоцій (зокрема і негативних: невдоволення, образа, роздратування, страхи), і протипоказаний постійний тиск, заборони, обмеження. Батьки, які ігнорують ці особливості малюків, постійно вчать, пояснюють, вимагають виконання безлічі розпоряджень, перевантажують не зміцнілу ще ліву півкулю, штучно прискорюють її розвиток. Виникає фізіологічний дисбаланс.

В результаті дитина вже «не чує» потоку батьківських зауважень, вимог та погроз, копається, довго одягається-роздягається, чим ще більше виводить із себе батьків. Постійні нотації та покарання лише посилюють стан дитини, і в результаті вона починає сприймати все навпаки, каже «ні» замість «так», стає примхливою і від усього відмовляється.

Трирічний вік є особливо складним для батьків. Саме тоді дитина починає усвідомлювати себе, розуміти, що він – окрема з інших особистість, з'являється прагнення самостійності. Дитина намагається впливати на батьків, використовуючи нові можливості - відмовлятися, упиратися, на чомусь наполягати, тікати і т.п. Він хоче робити так, як вирішив сам, хоч, можливо, потім і передумає.

Наступна вікова криза – близько 7-ми років, коли дитина прагне відчути себе дорослою, вийти з-під батьківського піклування, коли вона хоче взяти на себе відповідальність за свою поведінку і висловлює невдоволення та впертість, коли батьки її поправляють або на чомусь наполягають .

Причини впертості

До 7 років дитина схильна до частих і раптових змін у його житті: поїздка до родича, вихідні у бабусі. Якщо дорослі не готують дитину до майбутніх подій та поїздок, то вона може бути налякана, приголомшена та пригнічена такими раптовими подіями. Дитина може переживати та відчувати біль від втрати звичного способу життя, оточення та харчування. Накопичивши досвід подібних ситуацій, дитина починає чинити опір будь-яким змінам і нововведенням. На кожну нову пропозицію він відповідає «ні».

Ще одним джерелом упертості є експлуатація дорослими талантів та здібностей дитини. Помітивши хороший слух, вміння малювати чи інші здібності, батьки чи вихователі починають надактивно розвивати їх, перетворюючи на роботу те, що робилося із задоволення. Так дитина втрачає задоволення, яке він відчував від своїх здібностей і часом назавжди відмовляється від них і перешкоджає їхньому прояву, говорячи «ні», щоб захистити своє право обирати те, що до вподоби.

Розвитку впертості служить авторитарність та жорсткий контроль батьків. Якщо батьки категоричні, надмірно вимогливі, нетерплячі, роблять постійні зауваження, бурхливо реагують, якщо їхні вимоги негайно не виконуються, постійно загрожують та карають, то дитині залишається мало простору для ініціативи та самостійних рішень. Дитина змушена робити те й так, як сказала доросла, вона позбавлена ​​права вибору, права голосу. Проте він інстинктивно розуміє, що право вибору має дуже велике значення у розвиток його особистості. Коли в цьому виборі йому відмовляють, дитина чинить опір замаху на свою особистість та волевиявлення. Він кричить: «Ні, я не робитиму це» або пасивно протестує «Ні, ви не зможете мене змусити». Впертість може бути єдиним способом відстояти свої права. Підростаючи, дитина не довіряє будь-яким авторитетам і відкрито бунтує при спробі вказати йому, що робити.

Діти, з якими няньчяться, балують їх, потурають усім капризам і бажанням, часто впираються, коли щось іде не так, як вони звикли. Їм здається, що батьки завжди повинні робити те, що вони хочуть, зробити щось для себе, самі вони не вміють. Така дитина не вміє самостійно приймати рішення, справлятися з новою ситуацією, новими проблемами, висловлювати свої почуття прийнятним чином, зважати на можливості та бажання інших.

Можливо, впертість є доступною для дитини формою заяви про себе, про свої бажання, почуття. Складається парадоксальна ситуація: дитина може заявляти про свої бажання через вираження небажання. Але ж відомо, що діти не можуть говорити про те, про що вони не вміють говорити, а усвідомлювати свої бажання та висловлювати їх у зрозумілій для оточуючих формі – завдання непросте. Навряд чи можливе її вирішення без допомоги дорослих.

Дитяча впертість може викликатися почуттями образи, агресії, гніву, зверненими до батьків.

І тут упертість постає як помсти, коли дитина надходить всупереч, на зло дорослим. Найчастіше так виявляються глибокі проблеми у дитячо-батьківських відносинах.

Як чинити, щоб впертість не стала хронічною?

1.    У спілкуванні з упертістю дорослим потрібно перш за все відмовитися від протистояння. Не можна вимагати поваги до себе та не поважати інших. Визнайте за дитиною право на помилку. Нехай він сам зможе відчути неприємні наслідки своєї впертості. Вчинення помилок та їх виправлення – не найгірший шлях особистісного розвитку, а допомога лише пропонувати, а не нав'язувати.

2.    Поступитися не означає проявити слабкість. Той, хто поступається, виявляє далекоглядність, дбає про те, кого любить, і показує маленькому упертю зразок іншої поведінки. Це не стосується принципових моментів, де заперечень не може бути, наприклад: переходити дорогу тільки за руку з мамою, лягати спати з дев'яти до десяти, вранці снідати і т.д. Але в інших випадках потрібно поступатися дитині, тоді вона відчуватиме рівноправність, свою значущість та незалежність.

3.    Перш ніж нав'язати дитині готове рішення, запитайте у нього, чим би вона хотіла зайнятися. Запропонуйте малюку самостійно зробити вибір, нехай сам ухвалить рішення. Якщо дитина відчує себе здатною щось зробити або прийняти рішення без вас, вона зазнає величезного задоволення. У майбутньому віра у свої сили допоможе дитині долати життєві перепони, вона стане цілеспрямованою та наполегливою.

4.    Намагайтеся уникати таких ситуацій, які викликають упертість, щоб не закріпити в пам'яті малюка, що такою поведінкою він може досягти бажаного. Будьте мудрішими, ставте питання так, щоб на них неможливо було відповісти негативно. Не ставте дитині питання, на яке у вас вже є відповідь і готове рішення, а вона може відповісти інакше, наприклад: "Хочеш обідати?" Навіть якщо дитина відповість «ні», ви все одно змусите її їсти. У цьому випадку краще сказати: "Пора обідати".

5.    Не балуйте дітей, не дозволяйте все, не потурайте всім капризам, не робіть за дитину те, що вона може зробити сама. Діти повинні розуміти, що події не завжди можуть йти так, як їм хочеться, але треба вміти справлятися із цим.

6.    Намагайтеся бути гнучким батьком, подавайте дитині приклад гнучкого реагування на різні обставини та ситуації. Розвиток гнучкості поведінки відбувається через розвиток гнучкості тіла. Нехай дитина буде рухливою, активною, спритною. Використовуйте тілесний контакт, погладжування для зняття м'язових затискачів, які формуються при реакціях впертості та напрузі.

Як заспокоїти малюка, що плаче, бунтує, розгніваного?

1.    У такій ситуації не потрібно багато слів. Найкраще швидко і рішуче відвернути увагу дитини і привернути її до чогось більш цікавого та радісного.

2.    Не варто доводити малюкові відразу на місці, що він повинен бути слухняним і не ганьбити маму, що «пора звикнути слухатися з першого разу». Щоб переключитися, малюкові потрібно небагато часу.

3.    Коли вам не подобається поведінка дитини, не соромте, не лайте і не карайте її, не давайте прізвиська.

4.    Поговоріть з дитиною про її почуття, покажіть, що ви її розумієте. («Я знаю, що ти засмучений, зі мною теж так буває, якщо щось не виходить»).

5.    Можна разом із ним намалювати злість (нехай це буде коляка-маляка). Потім разом можна порвати або зім'яти малюнок, викинути його. Інші вправи прочитайте у статті «Керування гнівом» (активний лінк на статтю).

6.    Можна запропонувати йому зробити кілька фізичних вправ, щоб "злість вийшла" (роздавити злість у кулачках, побитися подушками). Можливо, він і сам запропонує якийсь спосіб звільнення агресії, дослухайтеся до нього.

7.    Дійте з повагою до дитини, ласкаво та доброзичливо, але при цьому будьте тверді та наполегливі, не відступайте від задуманого. Можете запропонувати дитині обмежений вибір («Ти можеш зробити це зараз чи за 5 хвилин»).

8.    Не примушуйте дитину давати обіцянки, що вона «більше не буде». Так ви тільки навчіть його брехати.

9.    Домагаючись від дитини прояву лише позитивних, хороших якостей, ви мимоволі сприятимете накопиченню негативу в душі та розвитку нервовості.

 

Таким чином, ви навчите дитину справлятися з негативними переживаннями, а не збирати їх. Крім того, дитина знатиме, що поганий спосіб поведінки, а не він сам, і його самооцінка не постраждає, його не мучитиме почуття провини, яке є вельми руйнівним стресом. Дитині потрібно постійно давати зрозуміти, що її люблять, що вона важлива і цінна для батьків.













Підготувала ЗД з НВР Борисенко Р.С.

Інформація для батьків "Пільги дітей в ДП ЗЗШ№65".

 Керуючись Законами України "Про дошкільну освіту", Положенням про дошкільний навчальний заклад, Порядком організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженим наказом МОЗ України та МОН України та іншими нормативними документами, наказами, розпорядженнями в ЗЗШ№65 виданий наказ Про харчування дітей пільгових категорій в ДП ЗЗШ№65. В якому зазначені пільгові категорії дітей, що забезпечуються безоплатним харчуванням:

·        Діти – сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

·        Діти – інваліди;

·        Діти з сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";

·        Діти  сімей, в яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня  забезпечення від плати за харчування дитини у державних і комунальних закладах дошкільної освіти;

·        Діти працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов'язків;

·        Діти у санаторних закладах дошкільної освіти (групах для дітей з латентною формою туберкульозу та вилікуваних  від туберкульозу), у спеціальних закладах дошкільної освіти ( групах, у т.ч. інклюзивних) для дітей з особливими освітніми потребами;

·        Діти  осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пунктів 9 – 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які мають відповідні документи, що підтверджують їх статус;

·        Дітей із сімей, які мають трьох і більше дітей;

·        Діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи діти, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок бойових дій і збройних конфліктів;

·        Діти з числа осіб, визначених у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно цього наказу батьки, або особи, які їх замінюють, звільняються від оплати за харчування дітей пільгових категорій у дошкільному підрозділі ЗЗШ№65 після  подання відповідних документів.

Для отримання безкоштовного пільгового харчування необхідно батькам вихованців звернутися до керівника дошкільного підрозділу і надати документи.

1.     Для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування:

Копія свідоцтва про народження дитини, копія рішення суду про встановлення опікунства, заява.

2.     Для дітей- інвалідів:

Копія свідоцтва про народження дитини, копія посвідчення про інвалідність дитини, заява.

3.     Для дітей з малозабезпечених сімей:

Копія свідоцтва про народження дитини, копія довідки з Управління соціального захисту про отримання допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", заява.

4.     Для дітей з сімей, в яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму:

Копія свідоцтва про народження дитини, довідка про доходи (заробітна плата, пенсія, аліменти, компенсаційні виплати та будь- які інші доходи сім'ї) оригінал,  довідка про сукупний дохід кожного члена сім'ї за попередній квартал, видані за місцем отримання доходів, заява.

5.     Для дітей працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов'язків:

Копія свідоцтва про народження дитини, копія  свідоцтва про смерть та довідка про загибель під час виконання службових обов'язків, заява.

6.      Для дітей  осіб, визнаних учасниками бойових дій на території проведення АТО:

Копія свідоцтва про народження дитини,  довідка про склад сім'ї (оригінал), заява та один із нижчезазначених документів:

Довідка про безпосередню участь в АТО (оригінал)

Копія учасника бойових дій

Копія свідоцтва про смерть та довідка про загибель під час проведення АТО

7.     Дітей із сімей, які мають трьох і більше дітей;

Копія свідоцтва про народження дитини, довідку з місця мешкання про склад родини (3 та більше дітей до 18 років), видані житлово – комунальною організацією, заява.

Якщо виникають питання стосовно пільгового харчування прохання звернутися до  адміністрації  дошкільного підрозділу або за електронною адресую dpshool65@gmail.com

 



Консультація для батьків на тему:

«Навчання логічного мислення у дітей дошкільного віку»

Підготувала: вихователь ДП№2 Бажан О.А.

 

Щоб підготувати дитину до життя, необхідно навчити її логічно мислити і використовувати набуті знання, уміння та навички у своєму повсякденному житті, тобто навчити дитину жити у взаєморозумінні з іншими дітьми, дорослими людьми та довкіллям

Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення, це основа успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок. Саме тому так важливо сформувати у дошкільників основи логічного мислення ще до того, як вони розпочнуть своє навчання в школі

Мислення – це процес пізнання і усвідомлення навколишнього світу, за допомогою якого людина вирішує поставлене завдання. Результатом мислення є думка, яка виражена в словах. Тому, мислення і мова тісно пов'язані між собою. За допомогою мислення ми отримуємо знання, тому дуже важливо його розвивати вже з дитинства.

Мислення розвивається в три етапи:

1.   наглядно-дієве (коли дитина мислить через дію за допомогою маніпулювання предметом) - це основний вид мислення дитини раннього віку;

2.   наочно-образне (коли дитина мислить за допомогою образів за допомогою уявлень явищ, предметів) - є основним видом мислення дитини дошкільного віку;

3.         словесно-логічне (коли дитина мислить в розумі за допомогою понять, міркувань, слів) - цей вид мислення починає формуватися в старшому дошкільному віці.

Логічне мислення формується на основі образного і є вищою стадією розвитку дитячого мислення. Основним видом мислення дошкільника середнього віку є наочно-образне. Дошкільник образно мислить, але ще не придбав дорослої логіки міркування. Вирішує розумові завдання в поданні, мислення стає поза ситуативним. Складаються передумови таких якостей розуму, як самостійність, гнучкість і допитливість. Виникають спроби пояснити явища і процеси. Дитячі питання – показники розвитку допитливості. На розумовий розвиток дитини дошкільного віку постійний вплив надають ігрова ситуація і дії.

Але навіщо логіка маленькому дошкільнику?

На думку Л. А. Венгера «Для п'ятирічних дітей одних зовнішніх сил природи явно недостатньо. Вони цілком готові до того, щоб поступово знайомитися не тільки з зовнішніми, а й з внутрішніми, прихованими властивостями і відносинами, що лежать в основі наукових знань про світ ... »

Навички, вміння, набуті дитиною в дошкільний період, будуть служити фундаментом для отримання знань і розвитку здібностей у старшому віці - в школі. І найважливішим серед цих навичок є навичка логічного мислення, здатність «діяти в умі».

Оволодівши логічними операціями, дитина буде більш уважною, навчиться мислити чітко і ясно, чи зуміє в потрібний момент сконцентруватися на суті проблеми. Вчитися стане легше, а значить, і процес навчання, і сама шкільне життя будуть приносити радість і задоволення.

В умовах дитячого садка існує безліч настільно-друкованих, дидактичних ігор і дидактичних посібників, спрямованих на розвиток логічного мислення, які використовуються як на заняттях, так і в самостійній діяльності дітей. Але важливо розуміти, що саме домашня обстановка сприяє повному розкриттю талантів дитини, вдома вона засвоює матеріал в індивідуальному для себе темпі, закріплює знання, отримані в дитячому садку. І тут важлива роль відводиться батькам.

У роботі з дітьми 5-6 років упроваджуються прості логічні вправи й завдання. Ці завдання подані у вигляді креслення, малюнка, ілюстровані предметами. Матеріал, звичайно, має бути гарний, естетичний, кольоровий, доступний і цікавий. Коли цікаве завдання доступне дитині, у неї складається позитивне емоційне ставлення до нього, що й стимулює розумову активність. Дитину цікавить кінцева мета, що захоплює її: скласти, знайти потрібну фігуру, перетворити.

Кмітливість, головоломки, цікаві ігри викликають у дітей значний інтерес. Діти можуть, не відволікаючись, тривалий час управлятися в перетворенні фігур, перекладаючи палички або інші предмети за заданим зразком, за власним задумом. На таких заняттях формуються важливі якості особистості дитини: самостійність, спостережливість, винахідливість, кмітливість, виробляється посидючість, розвиваються конструктивні вміння.

Під час розв’язування задач на кмітливість, головоломок діти вчаться планувати свої дії, обмірковувати їх, здогадуватися в пошуках результату, виявляючи при цьому творчість. Ця робота активізує не тільки розумову діяльність дитини, але й розвиває в неї якості, що є необхідними для професійної майстерності, у якій би сфері потім вона не працювала. У дошкільному віці з метою розвитку мислення дітей використовують різні види нескладних логічних завдань і вправ. Це завдання на знаходження пропущеної фігури, продовження ряду фігур, знаків, на пошук чисел, фігури, що бракує в ряду.

Наприклад:

1.     Яка з геометричних фігур зайва й чому?

2.     Знайди два однакових предмети. Розглянувши й порівнявши предмети, необхідно знайти фігури, що є однаковими за кольором, формою, розміром та іншими характерними ознаками.

3.     Лабіринти. На основі зорового дослідження ходів, ліній слід відшукати потрібний предмет, вихід.

4.     Продовж ряд зображень. Відчувши закономірність у розташуванні предметів, необхідно продовжити ряд.

5.     На основі порівняння виявити закономірність у розташуванні фігур, замість знаку питання розмістити потрібну фігуру.

 

Важливі поради батькам щодо розвитку логіки в повсякденних діях

 

·         Читайте з дітьми книги! Або ж мотивуйте їх до читання. Саме книги допомагають людині стати різносторонньою особистістю.  Якщо ви читаєте книгу разом, почніть читати початок, а потім попросіть дитину спробувати «додумати» кінець.

Також великої популярності набирають різноманітні віммельбухи. Такі книги містять мінімум тексту (або взагалі не мають тексту) і наповнені кольоровими деталями. Кожна книжка має героїв, з якими відбуваються цікаві та кумедні події протягом дня, місяця, року. Така побудова книги дає можливість дитині фантазувати, кожного разу по-новому «читати» картинки і придумувати нові історії. Основне призначення таких книг — розвиток мовлення уваги та уяви.  

·         Граючись з дітьми надворі, звертайте їхню увагу на деталі навколо. Це дозволить успішно аналізувати і класифікувати властивості та ознаки навколишнього світу.

·         Виконуючи будь-яку спільну діяльність з дітьми, можна зосереджувати їхню увагу на конкретній справі, пояснюючи для чого ви це робите, що буде, якщо ви цього не зробите, яким буде результат, якщо ви помилитеся.

·         Вирішення спеціальних логічних та творчих завдань. В інтернеті та на полицях книжкових магазинів можна знайти чимало цікавих прикладів з такими завданнями. Виконуючи завдання разом з дитиною, ви розвиватимите інтерес до навколишнього світу, вміння розв’язувати поставлене завдання.

·         Почати потрібно з завдань «Що змінилося?»,«Що змінилося, що не змінилося?». Вони дозволяють дитині закріпити і систематизувати наявні знання і усвідомити, що будь-який предмет чи об'ект можна розглянути з різних точок зору.

·         Завдання «Який предмет зайвий», «Знайди правильно і продовж ряд», можна виконувати вірно, якщо провести аналіз декількох ознак досліджуваних груп предметів, створити необхідні міркування і обгрунтувати свій висновок.

·         Завдання «Чим схожі і чим відрізняються?»  спрямоване на розвиток уміння визначати в порівнюваних об'єктах ознаки подібності та відмінності.

·         Запропонуйте дитині створити свої авторські завдання. Нехай над ними «поламають голову» друзі або хтось із дорослих. Цим можна підвищити його інтерес у інтелектуальних занять і розваг, що для дошкільнят навіть важливіше, ніж якесь конкретне заняття. Ці завдання краще не малювати або формувати словами, а скласти з матеріальних предметів - деталей конструктора, кубиків тощо.

 

Щоб ваші зусилля були ефективними, скористайтеся наступними порадами:

1. Не допускайте, щоб дитина нудьгував під час занять. Якщо дитині весело вчитися, він вчиться краще. Інтерес робить дітей по-справжньому творчими особистостями і дає їм можливість відчувати задоволення від інтелектуальних занять.

2. Повторюйте вправи. розвиток розумових здібностей дитини визначається часом і практикою. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до нього пізніше або запропонуйте дитині легший варіант.

3. Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і недостатнього просування вперед або навіть деякого регресу.

4. Будьте терплячі, не давайте дитині завдання, перевищують його інтелектуальні можливості.

5. У заняттях з дитиною потрібна міра. Не змушуйте дитину робити вправу, якщо він втомився, засмучений. Надайте дитині можливість іноді займатися тією справою, яка йому подобається.

6. Уникайте недоброзичливою оцінки, знаходите слова підтримки. Частіше хваліть дитину за його терпіння, наполегливість. Ніколи не підкреслюйте його слабкості в порівнянні з іншими дітьми. Формуйте у нього впевненість у своїх силах.

Постарайтеся не сприймати заняття з дитиною як важка праця. Радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування. Пам'ятайте, що у вас з'явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.

 


Підготувала: вихователь  ДП№2 Анастасова Т. Г

Консультація для батьків

«Діти з ООП: навчаємо дитину разом!

Консультація для батьків «Діти з ООП: навчаємо дитину разом!»

Діагноз - це не вирок

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

·         Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

·         Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·         Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·         У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·         Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·         У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·         Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·         Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·         Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·         Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·         Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Це тривала робота багатьох спеціалістів. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

 

Вихователь ДП №1
 Сайніді  Вікторія  Олександрівна   

Іду до дитячого садка

Дитячий садок – це ціла епоха в житті малюка, великий новий етап до якого важливо підготуватися як дитині так і батькам.

Не тільки малюк готується до свого першого дня в новому колективі, батьки повинні бути підготовленими для того, перший день в дитячому садку не став сумбурним і щоб пройшов якомога безстрессово для дитини.

Батькам варто заздалегідь познайомитися з завідуючою ДНЗ та вихователями групи, яку буде відвідувати малюк, отримати список необхідних речей для дитини на перший та послідуючі дні (запасні комплекти одягу, взуття, розчіски, носові хустинки,…), інформацію щодо вакцинації дитини.

Батьки та близькі родичі дитини повинні поточнити час відвідування дитячого садка малюком, режим роботи групи, часи годування малюків, орієнтовне меню дітей відповідного віку та час обіднього сну. Варто заздалегідь наблизити режим дня свого малюка до режиму дня в дитячому садку, продумати маршрут та кількість часу до прибуття в дитячий садок щоб запобігти запізненням на ранковий медичний огляд та сніданок.

Батькам варто записати контакти адміністрації дитячого садку та вихователів групи які безпосередньо працюватимуть з малюком, обов’язково надати номери своїх телефонів для зворотнього зв’язку.

Якщо Ваш малюк має схильність до алергії  на окремий вид продуктів, ліків, рослин, розчинів,  –  обов’язково попередьте персонал дитячого закладу та впевніться, що така інформація правильно та чітко прописана в особистій карті дитини.

Адаптаційні процеси малюка в дитячому садку стосуються всіх сфер життя – апетит, сон, втомлюваність, сприйняття нової інформації, психічна лобільність, стійкість до подразників в умовах нового колективу в дитячому садку. Заздалегідь передбачити як саме буде проходити у малюка адаптація в дитячому садку неможливо.

Адаптаційний період у дітей 2-3-х  літнього віку триває від 2 до 6 місяців відвідування дитячого закладу без урахування відсутності дитини в зв’язку з хворобою.

Дуже часто малюк інтуїтивно із всіх вихователів обирає тільки одну в якій бачить тимчасову заміну мами. Намагайтеся вияснити, котрому вихователю ваш малюк підсвідомо, інтуїтивно надав перевагу та спілкуйтеся з вихователем якомога більше – це надасть батькам отримати більше цікавинок та подробиць життя та розвитку свого малюка в групі.

Активна адаптація – це нормальне протікання процесу яке триває 2 тижні.

Відкладена адаптація – це добровільне відвідування дитячого садку до 3 тижнів і спонтанна істерика як в перший день, коли мама віддала малюка в групу;  35-40% малюків адаптуються в такий спосіб.

Пасивна адаптація – це пристосування до нових умов життя йде за рахунок соматичного ресурсу малюка та потребують допомоги батьків:  зміна смакових переваг, відсутність апетиту вдома, підвищена втомлюваність, зміни поведінки та характеру сну малюка, капризування.

Провалена адаптація – це неспроможність малюка та дитячого організму,  психіки дитини до нових умов,  що  потребує  від батьків  зміни умов  до  яких дитина повинна  адаптуватися  (не підходить конкретно цей дитячий садок,  кількість дітей в групі,  режим в групі, методи, ...).

Швидка адаптація – це ідеальне влиття в незнайомий соціум малюком,  що буває дуже рідко, бо це – феномен.

Батьки, намагайтеся постійно приводити малюка до дитячого садочку, тому що перерви у відвідуванні можуть призвести до затягування адаптаційного періоду малюка у дитячому садку.

Вихователі допомагають Вашим діткам адаптуватися серед малюків відповідного віку та в маленькому соціумі, допомагають розкрити таланти дітей, їх  спроможність бути самостійними (самостійно їсти, вдягати речі та правильно взуватися, самостійно з’їзджати з горки, ділитися іграшками з іншими малюками, вивчати віршики та малювати, ліпити, співати, танцювати).  

Мамусі і татусі,  Ваш малюк найкращій, проводьте з ним якнайбільше часу, допомагайте оволодіти новими емоціями,  виказуйте  йому свої батьківські почуття і довіряйте вихователям, які піклуються  Вашим малюком в дитячому садочку.





Підготувала: вихователь ДП№2  Анастасова Н.А.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ :

«Мовленнєві ігри та вправи , або чим зайняти дитину в дорозі"

Слова – правила ті ж, що й для знайомої гри в міста. Нове слово починається на букву, якою закінчується попереднє слово. Наприклад, яблуко – острів – вода. Ця гра також корисна для діток, які тільки почали вивчати букви і звуки.

«Що поміститься в банку?» – це ускладнений варіант гри в Слова. Називаємо слова на тих же умовах, що в звичайній грі, але враховуємо «місткість» банки. Наприклад, слово «острів» вже не підходить, бо в банку не влазить))

Асоціації. Перший учасник називає будь-яке слово, другий говорить слово-асоціацію і т.д. В кінці виходить дуже цікавий асоціативний ряд. Наприклад, окунь- рибалка-озеро-вода-лід – Північний полюс – географія …

Вгадай, хто ти – гра з серії питання – відповідь. Один учасник гри вгадує, хто він, задаючи всім питання, які вимагають відповіді «так» або «ні». Слово для загадки можна написати, приклеїти за допомогою липкого листочка на лоб того,хто вгадує, або просто усно домовитися.

Вгадай-но – загадайте предмет, який знаходиться в полі зору дітей. Правила ті ж, що для гри вище. Учасники задають питання про характеристики предмета, на які можна відповісти тільки «так» або «ні».

Вгадай, що в мішку – ще одна «гра- Відгадайка». Для неї знадобиться мішечок, сумка або непрозорий пакет. Кілька предметів покладіть всередину (овочі, фрукти тощо). Гравці по черзі засовують руку в мішок і навпомацки вгадують, що там за предмет.

Морський бій, Хрестики-нулики – всім відомі й популярні ігри. Для них потрібні тільки листочки і олівці.

Давай порахуємо – захоплююча гра. Суть її в тому, щоб рахувати все, що бачимо за вікном: машини певного кольору, стовпи, корови / вівці / кози, будинки з якою-небудь ознакою. Ця гра вперше була застосована експромтом в дорозі, коли наші непосиди від нудьги почали застосовувати ручки над вікнами дверей як турнік. Для наших двох діток ми навіть влаштовували змагання в дорозі. Хто з якого боку в машині сидить, той з того боку і рахує корів. Стадо зараховувалось як 100. А ось в Одеській області, на кордоні Котовського району та Придністров’я є села, більшість будинків в яких побілені в синій колір. Коли корови закінчувалися – рахували сині будиночки. У будь-якій країні по дорозі можна знайти щось особливе.

Крокодил – ця гра більше підійде для поїзда, так як вимагає трохи простору і мінімум 4 учасника. Один гравець загадує другому слово або фразу. Другий повинен показати це жестами, без слів. Решта гравців вгадують.

Пісні співаємо – весело і невимушено проходить час в дорозі за співом. Звичайно, така розвага більш доречна в своєму авто, ніж в автобусі, літаку, поїзді. Співайте улюблені пісні «акапельно» разом з дітками, включайте улюблені диски і співайте під них. Називайте слово або фразу, (широко поширені в піснях. Наприклад, весна, любов, дружба) згадуйте і співайте пісні з цими словами. Хто більше знає, той і виграв.

Вгадай мелодію – включайте або наспівайте самі перші ноти програшу до пісні або перший рядок. Виграє той, хто вгадав першим, що це за пісня. Заспівайте всю пісню разом.

«Що змінилося?» – гра на увагу. Розкладіть на сидінні, альбомі, книзі кілька предметів (іграшки, олівець, носові хустки, – все, що є під рукою). Гравці намагаються запам’ятати які це предмети і їх розташування. Після того, як гравці відвернулися, ведучий змінює місцями, видаляє або додає нові предмети. Завдання – знайти всі зміни.

Пальчикові ігри – для самих маленьких, прекрасно розвивають моторику рук. Це ігри-розваги такого формату, як «Сорока- ворона».

Можна в дорозі влаштувати цілий пальчиковий театр-казку. Зараз дуже багато пропозицій пальчикових іграшок для міні – театру.

Граємо в долоні – гра на увагу і швидкість реакції. Відома гра «вулиця Пушкіна, будинок Колотушкіна» або така ж «На золотому ґанку сиділи: цар царевич, король, королевич». Можна грати удвох і більше. Дітки і самі можуть запропонувати різні сучасні інтерпретації цієї гри. Гравці беруться за руки долонями догори так, щоб права була вгорі, а ліва внизу. Кожен говорить фразу з тексту і плескає правою долонею по руці сусіда. У певний момент завдання того, хто плескає попасти по руці сусіда, а завдання сусіда вчасно встигнути прибрати свою долоню. Виграє найшвидший.

Є і варіант простіший – для двох. Текст можна не застосовувати, а грати таким чином. Двоє гравців один до одного простягають зігнуті руки. Один – тримає руки внизу, але долонями вгору, інший – тримає руки над руками суперника, але долонями вниз. Завдання першого гравця попасти по долонях другого, а другого вчасно прибрати руки.

Скоромовки – недарма наші прабабусі – прадідусі, коли були маленькими, розважалися скоромовками, сидячи на печі довгими зимовими вечорами. Виявляється, це дуже веселе заняття і корисне. Спробуйте)))

Малюнок з секретом – гравці заздалегідь домовляються хто коли по черзі  малює. Потрібен аркуш паперу і олівець. Перший гравець починає малювати. Інші не підглядають. Він закриває свій малюнок, зігнувши листок і залишивши тільки крайні лінії і деталі для наступного гравця. Все повторюється. Поки не закінчиться лист. Потім відкривається весь малюнок. Виходить дуже смішно.

Фанти– кожен гравець пише на аркуші якесь кумедне завдання. (Можна кілька листів з різними завданнями). Всі аркуші потрібно кинути в загальний мішечок / пакетик. Всі по черзі витягають по – одному завданню і виконують його. Дуже весела гра.

Покажи вірш – кумедна гра на швидкість та увагу. Завдання – показати жестами все, про що йдеться в тексті, кожне слово. Спочатку повільно, потім все швидше і швидше. Вірші можуть бути різними, головне мають містити дії або вказівку на предмети чи частини тіла. Наприклад:

“Морозець! Морозець! Пощіпав нам щічки.

Теплі валянки у нас, шапки, рукавички.

Морозець! Морозець! Плескаєм в долоні.

У дівчаток і хлоп’ят носики червоні.”

або ще веселий вірш:

“Віє вітер з-під воріт, на воротях – сірий кіт.

Вітер сірому котові чеше вусики шовкові.

Ясне сонце виплива, коту спинку пригріва (тут можна зробити масажик).

Кіт вуркоче, кіт муркоче, ніби заспівати хоче! (тут співаємо від душі “Мяу-мяу!”, мелодія довільна)))

Море хвилюється – гра з нашого дитинства. Ведучий говорить: «Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три, на місці морська фігура завмри!» До слова «Завмри» можна активно рухати ручками, ніжками. Як тільки воно прозвучить, всі гравці завмирають. Хто перший поворухнеться або засміється – той стає ведучим.

Мовчанка – в дорозі всі втомлюються, іноді просто хочеться тиші. А енергія наших чад «б’є фонтаном» всупереч усьому. Для такого випадку є гра в мовчанку. Хто перший заговорив – той і програв.

Як бачите, багато ігор в дорогу для дітей широко відомі, вони веселі й цікаві. Ще чудовий «запасний» варіант того, як розважити дітей в дорозі – нехай діти запропонують вам свої ігри. Вони це дуже люблять)))

Щоб діти легше переносили довгий шлях, маленьким непосидам бажано давати можливість походити, побігати, пострибати. Пройдіться з дитиною по вагону поїзда, по проходу в літаку. Для автобусів передбачені зупинки в дорозі. Обов’язково використовуйте таку можливість для пробіжок малюка)))

Заплануйте для поїздки на автомобілі зупинки в дорозі, намагайтеся це робити кожні 2 години. Вибирайте для зупинки безпечне місце – щоб була ділянка для прогулянок подалі від дороги. Нехай діти побігають вдосталь.






Підготувала
Музичний керівник ДП1
Дедіщева Т. М.

 

                    Консультація для батьків

«Як прищеплювати любов до слухання музики»

                                                                   

Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують – вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.

Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою! Другий спосіб – це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П. Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по – своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.

Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5 – 6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті – решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику(ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон) До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте!









Жук І.Р.

Інструктор з фізичної культури 


Консультація для батьків 

РУХЛІВІ ІГРИ З ДІТЬМИ НА ЛІТНЬОМУ ВІДПОЧИНКУ

     Ігри з батьками – це невід’ємна частина розвитку дітей. Це й зміцнення здоров’я і гарний настрій. Спільні ігри зближують батьків і дітей. Ваша дитина прийде в захват, коли побачить серйозного тата, весело грає в м’яч. Для дошкільника «гра – єдиний спосіб звільнитися від ролі дитини, залишаючись дитиною». Для дорослого – «єдиний спосіб знову стати дитиною, залишаючись дорослою».

      Вирушаючи на відпочинок з дітьми за місто, з компанією, не забувайте взяти із собою необхідні атрибути для гри, це можуть бути м’ячі, ракетки, а також багато іншого, на що вистачить фантазії.

     Рухливі ігри з предметами (з масажним м’ячем, скакалками, обручем, іншим сезонним спортінвентарем) змагання, естафети будуть сприяти розвитку рухової сфери дитини, а саме об’єму, сили, переключення рухів, хорошої координації і моторної реакції, навчать формувати стратегію поведінки, особливо ігри з правилами.

     У що ж можна пограти з дитиною, щоб це доставило радість вам і вашим дітям? Вибирайте ті ігри, які доступні вашій дитині. Враховуйте, що у дітей швидко пропаде захоплення, якщо вони не відчувають радість перемоги. Згадайте ігри, в які ви грали в дитинстві, навчіть цим іграм своєї дитини. Це доставить величезне задоволення і йому і вам, спогади дитинства дуже приємні! Попросіть дитину познайомити вас з іграми, в які він грає в дитячому саду зі своїми однолітками. Будьте уважним слухачем, адже це самі цінні хвилини вашого спілкування. Крім відмінного настрою ігри сприяють поліпшенню взаємин у сім’ї, зближують дітей і батьків. Пропонуємо вам певний перелік ігор, які ви можете використовувати з дітьми під час літнього відпочинку.

Ігри з м’ячем

«Їстівне – неїстівне»

     Це одна з найстаріших ігор. Її правила досить прості. Гравці стоять в ряд, ведучий кидає м’яч по черзі кожному з гравців, при цьому вимовляє яке-небудь слово. Якщо слово «їстівне», гравець повинен упіймати м’яч, якщо «неїстівне» – відштовхнути. Якщо гравець помиляється, то вона міняється місцями з ведучим.

 «Назви тварину»

     Можна використовувати різну класифікацію предметів (міста, імена, фрукти, овочі тощо). Гравці встають по колу і починають передавати м’яч один одному, називаючи слово. Гравець, який не може швидко назвати слово, вибуває з гри. Граючи в таку гру, ви розширюєте кругозір і словниковий запас дитини.

«Дожени м’яч»

     Якщо у вас на відпочинок виявилося два м’ячі, можна пограти в цю гру. Правила дуже прості. Гравці передають по команді м’яч один одному, намагаючись, щоб один м’яч не наздогнав інший.

Третій зайвий

     В цю гру краще грати на лузі, пустирі, великій галявині в лісі чи гаю. Кількість гравців має бути достатнім, щоб, взявшись за руки, вони утворили велике коло. Потім учасники перебудовуються, розбившись на пари. Один з гравців в парі встає за іншим, а останній дивиться в центр кола. Відстань між парами становить близько 3 м. Потім вибирається одна пара, і за сигналом ведучого один гравець з пари тікає, а інший - доганяє.

     Учасники бігають всередині кола, а за його межами вони можуть тільки оббігати гравців (не більше 2 пар поспіль). І тікає і наздоганяючий за своїм бажанням у будь-який момент можуть помінятися ролями зі стоять парами, які уважно спостерігають за грою. Стоять у внутрішньому колі - тікають, по зовнішньому - наздоганяють. Коли тікає гравець відчуває, що втомився або не може втекти від більш сильного і спритного наздоганяючого, він встає позаду будь-якої пари, і відразу той, хто виявиться у внутрішньому колі цієї пари, вважається третім і стає втікачем. Аналогічно і наздоганяючий гравець може передати свої функції іншій, вставши до будь парі попереду неї, тоді гравець зовнішнього кола, ставши третім, а отже, зайвою, стає наздоганяючим.

     Гра вимагає спритності, швидкості реакції, уваги і не стомлює гравців, так як під час гри відбувається часта зміна ролей, учасники виступають в якості і спостерігачів, і наздоганяючих, і втікачів. Якщо наздоганяючий зловив гравця, то спійманий вибуває з гри, а разом з ним (за вибором наздоганяючого) - ще один гравець. Звільнене місце в парі займає наздоганяючий.

     Вибирається наступна пара, коло звужується, гра продовжується до тих пір, поки не залишиться 2 пари гравців. Вони вважаються переможцями. Оскільки правила гри досить складні, проводити її краще з дітьми середнього та старшого шкільного віку.

Тиха гра

     Для гри знадобиться пов'язка на очі. Таку гру краще проводити в гаю, парку або рідкому лісі - там, де багато сухих гілок. Один з гравців - ведучий - встає біля дерева, великого каменя, невеликого куща або пня. Йому зав'язують очі. Інші гравці розходяться в різні сторони приблизно на відстань 25-30 м. Ведучий (дорослий) знаходиться близько ведучого. За його сигналом діти починають повільно наближатися до ведучому, намагаючись йти як можна тихіше. Завдання гравців - підібратися до ведучому ближче і торкнутися рукою його або предмета, біля якого він стоїть. Кому це вдасться, той вважається переможцем і стає ведучим. Ведучий подає сигнал до зміни ведучого і продовження гри. Почувши шерех, ведучий кричить: «Чую тебе!» і показує рукою напрямок, звідки доноситься звук. Якщо напрям в загальному вказано правильно, ведучий робить знак учаснику вийти з гри, стати поруч з ним і вести себе дуже тихо до її закінчення. Поки що вибув гравець не підійде до ведучого, інші гравці не рухаються з місця, порушники правил також вибувають з гри. Гра закінчується, якщо хтось добрався до ведучого або якщо ведучий почув всіх гравців, або після закінчення певного часу, наприклад, 15 хвилин. У цьому випадку переможцем вважається той, хто водить (якщо ніхто з гравців не добрався до нього непоміченим, а він почув хоча б одного гравця), або учасник, який ближче всіх підібрався до ведучому.

Скарб

     Гру можна проводити у великому дворі, парку або за містом. Для її проведення знадобиться який-небудь предмет (можна використовувати іграшку, пакет з солодощами, м'яч або інший спортивний снаряд для колективних ігор).

     Організатор проводить попередню роботу, яка полягає в підготовці покажчиків-знаків. Їх кількість і складність залежать від величини ділянки та віку гравців.

     Для молодших школярів достатньо 3-5 простих покажчика, для дітей постарше бажано використовувати більшу кількість покажчиків, вони повинні бути складніше. Покажчик - це будь-який предмет, який дає інформацію про те, що шукати треба саме в цьому місці («шукай тут»). Якщо гра проводиться за містом, то покажчиком може бути зламана гілка, встромлена в землю, пучок трави, висмикнутий з коренем і лежить на дорозі, хрест, продряпаний на землі або намальований на камені крейдою, пірамідка з трьох каменів серед трави, стрічка або клаптик тканини на гілці і т. д.

 

     Покажчики повинні виділятися з навколишнього простору. Для молодших школярів їх краще зробити більш помітними, ніж для дітей середнього і старшого шкільного віку.

    Якщо гра проводиться у дворі або в парку, покажчиками можуть бути знаки, намальовані крейдою на асфальті, газета або журнал, нібито забутий на лаві, наклеєні з допомогою скотча шматочки кольорового паперу і т. д. Все залежить від фантазії того, хто ховає предмет.

    Заздалегідь визначається ділянка, де гравці будуть шукати скарб. До початку гри предмет потрібно сховати, після чого розставити на ділянці покажчики.

    У безпосередній близькості з покажчиком або на ньому повинна бути інформація, як знайти наступний або, якщо це останній покажчик, де шукати скарб. Наприклад, під пірамідкою з каменів може бути записка: «30 кроків, направлення на високий дуб». Шукачі скарбу роблять 30 кроків у вказаному напрямку і починають оглядати все навколо в пошуках нового покажчика, знаходять клаптик, який прив'язаний до гілки куща, а на ньому напис: «Скарб». В середині куща діти знаходять пакет із солодощами.

    Пошук скарбу починають з майданчика, яка визначена заздалегідь - на ній шукають перший покажчик.

    Діти старшого віку можуть розділитися на дві команди: одна ховає скарб, інша - шукає його.

    По закінченні гри дорослий разом з дітьми призводить до ладу ділянку, обов'язково давши позитивну оцінку виконаної роботи.

Заячі будиночки

     Грають зображують зайчиків. У кожного - свій будиночок, але у одного (ведучого) будиночка немає. Він підходить до будиночка будь-якого учасника гри і просить: «будь Ласка, дай мені будиночок». Зайчик не має наміру поступатися незнайомцю свій будинок. Він біжить по колу вправо, ведучий - вліво. Вони оббігають всіх учасників, доторкнувшись до кожного. Той гравець, до якого доторкнулися, повинен зайняти вільний будиночок. По команді ведучого гра зупиняється. Зайчик, залишився без будиночка, водить.

 Хованки

     Гра проводиться в гаю, у парку, на спортивному майданчику або у дворі, за містом, де є невеликі укриття. Визначаються межі ігрового поля.

     Якщо ділянка досить великий, то для гри може знадобитися свисток. Вибирається ведучий і місце, звідки він почне пошук і де буде «застукивать» знайдених гравців. Місце ведучого повинні знаходитися приблизно в центрі ділянки, бажано біля дерева, великого каменя, пня, паркової лави і т. п. Він свистить у свисток або кричить: «Ховайтеся!», закриває очі і рахує до 10 (або 20). За цей час гравці повинні сховатися. Дорахувавши до кінця, ведучий знову свистить у свисток або кричить: «Йду шукати!», відкриває очі і починає пошук гравців. Він може відходити від місця ведучого, але при виявленні сховався ведучий повинен повернутися на своє місце і назвати ім'я знайденого учасника гри. Якщо ім'я названо правильно, той, кого знайшли, виходить з гри. У тому випадку, якщо ведучий помилився, гравець не покидає свого місця і, у свою чергу, може застукаться, тобто добігти до місця ведучого раніше і назвати своє ім'я, забезпечивши собі перемогу. Гра продовжується до тих пір, поки всі гравці не будуть виявлені. Потім ведучим стає перший із знайдених гравців. У таку гру можуть грати діти різного віку, з малюками її організовує дорослий, який гарантує дотримання правил гри.

     Пошук гравців можна обмежувати в часі, наприклад за 10 хвилин ведучий повинен знайти одного, двох або кількох учасників гри. Або гра продовжується до моменту, коли ведучий знайде першого з сховалися, потім ведучий подає сигнал свистком або гукає: «Знайшов!». Тоді всі гравці виходять зі своїх укриттів, знайдений стає ведучим, і гра продовжується. Тривалість ігри встановлюють самі учасники, попередньо домовившись про правила зміни ролей. Крім того, в цю гру можна грати дітям і дорослим разом, всією родиною.

Той самий, по імені Пильне Око

     Гру краще проводити на майданчику, в парку або лісі, де є безліч дерев, чагарників, а також різних предметів і місць укриття.

     Одного з учасників призначають ведучим, а всі інші гравці разом з дорослим ховаються неподалік. Після цього ведучий повертається.

    Він зупиняється недалеко від ведучого і дає сигнал до початку гри. Учасники намагаються непомітно наблизитися до ведучому, але останній уважно спостерігає за кожним їх дією, повертається в різні боки. В цей час учасники перебігають або переповзають у напрямку до інших укриттях. Якщо ведучий помітив гравця, то називає його ім'я, і останній підходить доведучого і продовжує разом з ним спостерігати за грою.

     Однак учасник не висловлюється, якщо ведучий не вгадав його. Після закінчення встановленого часу ведучий дає сигнал про закінчення гри, після чого всі гравці виходять зі своїх укриттів. Учасник, який опинився ближче інших до ведучому, вважається переможцем.

Сховалися кубики

     Для гри знадобиться набір дитячих кубиків (з намальованими на них картинками або написаними буквами, цифрами). Заздалегідь визначивши ігрове поле (зазвичай це дитячий майданчик), дорослий ховає кубики в різних місцях, але так, щоб малюкам не склало особливих труднощів їх знайти. Потім ведучий просить дітей розділитися на дві команди, які займають свої місця по різні сторони від ведучого.

     Завдання кожної команди: рухаючись вперед, уважно оглянути все навколо і знайти якомога більше кубиків. Виграє команда, що знайшла більше число кубиків. По закінченні гри дорослий разом з дітьми розглядає кубики і просить назвати, що на них зображено або які букви або цифри написані, після чого нагороджує всіх брали участь у грі учасників маленькими призами - цукерками, мініатюрними фігурками, вирізаними більш старшими дітьми з кольорового картону.

Не ходіть, зайці, в город!

     Для гри знадобиться дерев'яна паличка або крейда. У грі бере участь не менше 5 осіб. Ведучий (дорослий) креслить на заздалегідь вибраному майданчику коло діаметром 2,5-3 м. Це город. З числа учасників за допомогою лічилки вибирається ведучий. Він буде сторожем.

    Сторож встає в коло, інші гравці - це зайці, які прагнуть потрапити в город. За сигналом ведучого зайці починають «наступ», всіляко відволікаючи увагу сторожа на себе, щоб ті учасники, які знаходяться за спиною ведучого, могли проникнути на «заборонену територію». Той, кого він торкнеться за межами кола, перебігає, не входячи в коло, на протилежну сторону.

     Ця весела гра стане прекрасним розвагою для дітей під час відпочинку не тільки в парку або лісі, але і на літньому майданчику.

Чарівні кулі

     Для гри знадобляться повітряні кулі (за кількістю учасників однієї з команд). Гру краще проводити на відкритому просторі. Ведучий (дорослий) просить дітей розділитися на дві команди. Гравці другої команди шикуються в лінію, відійшовши від ведучого і гравців першої команди на відстань 25-30 кроків. Вони беруться за руки і розводять їх в сторони, після чого расцепляются. В результаті між гравцями в ланцюжку утворюється відстань.

     Кожен учасник першої команди бере в руки по одному повітряної кулі. Завдання гравців - проникнути крізь ланцюжок, утворену учасниками другої команди, не давши себе засалити.

     Як тільки всі учасники займуть свої місця, ведучий дає сигнал до початку гри. Учасники з кулями підбігають до ланцюжку, після чого намагаються проскочити у вільний простір. Гравці другої команди всіма силами прагнуть затримати учасників з кулями. Той, кого осалили, віддає свій м'яч ведучому і продовжує разом з ним спостерігати за грою. Якщо гравці першої команди зможуть пронести крізь ланцюг не менше половини куль, вони виграють, а якщо не зуміють - перемагають учасники першої команди.

    Після закінчення гри керівник просить дітей стати в коло. Учасники з кульками в руках кидають їх тим, хто стоїть навпроти, зі словами: «Спасибі за гру!». Зловили, у свою чергу, кидають кулі тим, хто стоїть навпроти, з цими ж словами, після чого ведучий зі зв'язкою куль в руках звертається до всіх учасників: «Спасибі вам, хлопці, за гру!». Якщо є можливість, обмін повітряними кулями можна замінити запускання їх у небо.

 

Рибалки і рибки

     Для гри знадобиться дерев'яна паличка або крейда. Дорослий малює на майданчику коло діаметром 4-4,5 м. З числа гравців вибирають двох дітей, які будуть рибалками. Вони беруться за руки, утворюючи рибальську мережу. Інші учасники - рибки. Вони плавають в озері - бігають всередині кола. Вибігати за межі кола рибки не можуть.

    По команді ведучого рибалки забігають в озеро, намагаючись зловити рибок, бігають парою, не розчіплюючи рук. Спіймані рибки встають між рибалками. Таким чином, з кожним спійманим учасником мережа розширюється, а рибок стає все менше і менше. Коли мережа стане досить великий, у рибалок з'являється можливість оточувати рибок. Якщо рибалки взялися за руки, утворивши коло, то знаходяться всередині кола рибки вважаються спійманими.

     Рибки можуть вириватися з мережі, якщо один з рибалок (вони завжди знаходяться по краях мережі) під час руху відпустив руку сусіднього з ним гравця. Рибалка повинен якомога швидше взяти за руку гравця, ще не отцепившегося від мережі. Гра продовжується до тих пір, поки не зловлять рибалки всіх рибок. Переможцем вважається гравець, спійманий останнім.

 

     По закінченні гри крайні учасники мережі беруться за руки, і діти починають водити хоровод, співають будь-яку веселу пісню.

Горіхи, шишки і гриби

     Гра проводиться з дітьми дошкільного або молодшого шкільного віку. З числа гравців вибирають ведучого, який постає поруч з ведучим. Інші учасники по команді дорослого шикуються в лінію і розраховуються за три. Перші номери - це горіхи, другі - шишки, а треті - гриби. Потім дорослий каже: «Підніміть руки, горіхи». Перші номери піднімають руки. Ведучий продовжує: «Підніміть руки, гриби». Треті номери піднімають руки. «Підніміть руки, шишки». Другі номери піднімають руки.

     Після цього ведучий просить дітей утворити трійки (горіх, шишка, гриб). Кожна трійка береться за руки, утворивши коло. Дорослий з ведучим стоять посередині майданчика. Після того як ведучий вигукне: «Гулі!», всі учасники, названі шишками, міняються місцями. Ведучий у цей час прагне зайняти будь-яке вільне місце.

     Якщо йому це вдасться, то він стає шишкою, а той, хто залишився без місця, - ведучим. По команді «Гриби!» або «Горіхи!» міняються місцями інші гравці. У розпал гри дорослий вигукує: «Гриби! Горіхи! Шишки!». Учасники повинні встигнути помінятися місцями.

     Гру можна ускладнити, ввівши змагальний елемент: ведучий зазначає, наскільки швидко помінялися місцями учасники, хто виявився найшвидшим - горіхи, шишки або гриби.

Чудесне перетворення

     Цю гру краще проводити з дітьми старшого дошкільного або молодшого шкільного віку. У сонячну літню погоду дорослий разом з дітьми вирушає на прогулянку в парк або ліс. Під час відпочинку керівник просить дітей влаштуватися зручніше і починає гру. Він вибирає самого скромного і сором'язливого дитини і просить його підійти. Встановивши з учасником доброзичливий контакт (дорослий може покласти свою руку на плече дитини, взяти учасника за руку і т. п.), ведучий звертається до іншим гравцям: «Хлопці, зараз ми з вами пограємо. Послухайте казку». Після цього ведучий розповідає таку історію.

 

 

 

 

Текст казки

      Саша (Даша) (дорослий називає ім'я дитини, яка стоїть поруч із ним) - черв'ячок (гусениця). Він (вона) зелененький (зелена), як листя на деревах і трава. Такий гарний колір! Але подивіться, Сашенька (Дашенька) сумний (сумна). Він (вона) сумує тому, що потрапив(а) в струмок, який забрав його (її) далеко-далеко від дому. І тепер він (вона) зовсім один (одна).

     Потім ведучий пропонує дітям: «Давайте, хлопці, розвеселимо Сашеньку (Даринку). Я буду говорити чарівні слова, а ви повторюйте». Діти погоджуються з дорослим, водять хоровод навколо ведучого і повторюють хором за провідним наступне: «Ми красиві квіти. У нас є пелюстки, а у жуків (метеликів) - крила. Квіти вміють танцювати. А жуки (метелики) вміють літати. Квіти і жуки (метелики) - друзі. Чудове літо! Як прекрасно жити на світі! Саша (Даша) - жучок (метелик)». Після цих слів дорослий несподівано вигукує: «Ой, які дива! Подивіться, наш черв'ячок (гусениця), Сашенька (Дашенька), перетворився (перетворився) в жучка (метелика)!» Ведучий продовжує: «Саша (Даша) тепер не черв'ячок (гусениця), а жучок (метелик), а ми квіти. Квіти і метелики - друзі!».

     По закінченні гри дорослий організовує з дітьми заняття-спостереження за рослинами і комахами, на якому малюки дізнаються про природному симбіозі - про те, що все в природі взаємопов'язане. На завершення прогулянки керівник показує дітям квіти, жуків та метеликів, проводить бесіду.

 

Квочка і шуліка

     У грі бере участь 10-12 чоловік. Один з учасників, ведучий, зображує шуліки, інший - квочку. Всі інші гравці - курчата. Керівник просить дітей, що зображують курчат, встати гуськом за квочкою і триматися один за одного. Шуліка постає в 3-4 кроків від колони.

    Гра починається по команді ведучого (дорослого): ведучий намагається схопити того курчати, який стоїть в колоні останнім. Для цього він повинен причепитися до колоні позаду.

     Проте зробити це виявляється не так-то просто, оскільки квочка постійно повертається до коршуну особою, таким чином перегороджує йому шлях. Вона витягує руки в сторони - і вся колона відхиляється в протилежну від шуліки бік.

 

     Гра продовжується протягом декількох хвилин. Якщо за цей проміжок часу коршуну схопити курчати не вдасться, вибирають нового ведучого, після чого гра повторюється.

Коники

     Для гри знадобиться крейда. Дорослий малює на майданчику коло такої величини, щоб всі учасники могли вільно розміститися по колу. Один з гравців призначається ведучим, він встає в центр кола. Інші гравці - коники - встають біля самої риси за колом. По команді ведучого коники починають встрибувати всередину кола, а потім - вистрибувати з нього. Ведучий намагається піймати кого-небудь з учасників в той момент, коли останній знаходиться всередині кола. Спійманий гравець стає ведучим, а ведучий - коником, після чого гра повторюється.

     Гру можна ускладнити, змінивши її правила: встрибувати, а також встрибувати на одній нозі або вистрибувати тільки після бавовни в долоні.

 

Кругові квача

     Дану гру краще проводити на дитячому майданчику. Гравці утворюють 2 кола - внутрішній і зовнішній. Потім учасники починають переміщатися: у зовнішньому колі - за годинниковою стрілкою, у внутрішньому - проти годинникової стрілки. За сигналом ведучого (дорослого) діти зупиняються. Учасники гри, що утворюють внутрішній коло, намагаються засалити гравців зовнішнього кола (доторкнутися рукою) раніше, ніж останні встигнуть сісти. Спіймані учасники встають у внутрішнє коло, після чого гра починається спочатку. Коли у зовнішньому колі залишиться 5-6 чоловік, гра закінчується.

Ну, постривай!

     Для гри знадобиться крейда. На протилежних сторонах дитячого майданчика відзначаються два лісу. З числа гравців вибирається ведучий - Вовк. Їм може бути старший із всіх учасників. Інші гравці - зайці - діляться на дві групи, кожна з яких розташований у своєму лісі.

     Вовк виходить на середину майданчика, після чого ведучий дає сигнал до початку гри. Вовк ловить їх.

     Той учасник, якого вдасться спаплюжити, вважається помічником Вовка. Він зупиняється на тому місці, де був спійманий, і з розставленими в сторони руками перегороджує шлях гравцям при наступних перебіжках. Коли помічників Вовка виявиться занадто багато і після цього дорослий говорить дітям, що вони опинилися в гостях у Вовка з нагоди його дня народження.

     Ведучий пропонує всім учасникам встати в коло, а Вовкові - в центр цього кола. Діти беруться за руки, водять хоровод навколо Вовка і співають веселу пісню, а Вовк - танцює.

Відображення

     Для гри знадобиться свисток. Грати в неї краще всього на дитячому майданчику або в парку. З числа учасників обирається ведучий. Інші гравці діляться на пари, взявшись за руки, після чого утворюють один загальний круг.

    Ведучий знаходиться в середині кола. Дорослий пояснює дітям правила гри: він буде називати дії, а учасники - виконувати їх, але так, ніби вони виглядають в дзеркало і бачать в ньому своє відображення. Потім ведучий вимовляє: «Ми дивимося один на одного!»

    Учасники в кожній парі повертаються один до одного обличчям. Потім ведучий говорить: «Ми піднімаємо руку!».

    Діти піднімають вільну руку вгору. «Ми посміхаємося», - продовжує ведучий.

    Гравці посміхаються один одному. Після цього дорослий несподівано дає команду «Міняйтеся місцями!», і всі учасники починають бігати навколо ведучого, а за сигналом керівника вони утворюють нові пари. Завдання ведучого - встати з одним з гравців в пару. Залишившись без пари учасник стає ведучим.

    Якщо гра проводиться з дітьми середнього шкільного віку, то ведучим і ведучим може бути один і той же учасник.

Раз, два, три - замри!

     Для гри знадобиться надувний м'яч. Гравці утворюють коло, вставши на відстані витягнутих рук. Один з учасників кидає м'яч іншому. Останній, у свою чергу, таким же чином передає м'яч далі. Гравці передають м'яч до тих пір, поки хто - небудь з них не відіб'є його. Цей учасник стає ведучим. Всі гравці розбігаються по майданчику. Ведучий як можна швидше піднімає м'яч і кричить: «Раз, два, три - замри!». Всі учасники відразу зупиняються на тому місці, де вони опинилися, коли почули команду ведучого. Він кидає м'яч в одного з гравців. Учасники не сходять з місця, але можуть ухилятися - присідати, нахилятися і т. д. Якщо потрапити в кого-небудь ведучому вдасться, всі повертаються на свої місця, після чого гра продовжується. У тому випадку, якщо він промахнеться, він біжить за м'ячем, а всі у цей час розбігаються. Взявши в руки, ведучий знову дає команду «Раз, два, три - замри!». Потім він намагається засалити кого-небудь з учасників. Засалений гравець стає ведучим, і гра повторюється.

Живий лабіринт

      Для гри знадобиться свисток. Із числа учасників обираються двоє - тікає і наздоганяючий. Інші гравці стають в колону по 4-6 осіб і відходять один від одного на відстань витягнутих рук. За сигналом ведучого тікає учасник опиняється в одному з коридорів. Наздоганяючий переслідує його. Ці учасники переміщуються вздовж коридорів. Ведучий заздалегідь домовляється з гравцями про те, що всякий раз, коли вони чують сигнал, беруться за руки. Таким чином, тікає і наздоганяє в цей момент виявляються в різних коридорах. Потім гравці по сигналу керівника знову расцепляют руки, і гра продовжується.

     Утікач може переміститися у наступний коридор, забігши в нього з краю лабіринту в той момент, коли інші гравці візьмуться за руки і перекриють шлях догоняющему. Якщо догоняющему вдасться зловити втікача до того, як останній вибереться з лабіринту, вони міняються ролями, і гра продовжується.

Хижаки і травоїдні

     Для гри знадобиться дерев'яна паличка або крейда. З числа гравців вибирається учасник, який виступає в ролі хижака. Ведучий (дорослий) постає посередині майданчика і креслить коло діаметром 2-2,5 м. Інші учасники (травоїдні) розбігаються в різних напрямках по майданчику.

     Хижак женеться за ними, прагнучи кого-небудь зловити. Спіймані гравці відводяться в коло - їх буде охороняти ведучий. Травоїдні можуть виручати один одного: для цього досить торкнутися простягнутої руки стоїть у колі. Однак якщо ведучий або хижак заплямують выручающего, останній також виявляється в колі.

     Виручені травоїдні тікають і, приєднавшись до інших, стають выручающими. Гра продовжується до тих пір, поки в колі не залишиться жодного учасника.

Звірі - будиночки!

     Цю гру проводять з дітьми дошкільного віку. Діти встають у коло, взявшись за руки. Дорослий йде по колу і в декількох місцях роз'єднує його.

     Учасники утворилися ланок створюють маленькі кола-будиночки зайців, їжаків, жабенят і т. п. Керівник проходить повз малюків, що стоять в будиночках, і пропонує їм іти за ним. Діти імітують рухи тварин: зайчики і жабенята стрибають, їжачки роблять маленькі кроки, йдуть не поспішаючи, розмірено. Утворивши загальне коло, всі учасники водять хоровод і співають веселу пісню.

     Несподівано дорослий подає команду: «Все в будиночки!». Звірі поспішають зайняти свої місця, як можна швидше утворити будиночки. Виграє та група дітей, яка зробить це швидше інших.

Совушка-сова

     У цій грі можуть брати участь діти різного віку. Учасники гри утворюють коло. Один з гравців, ведучий, встає в центр кола, зображуючи совушку, а всі інші гравці - птахи і комахи. Ведучий вигукує: «Прокидайтеся - день настав!». Всі учасники, крім ведучого, бігають по колу, розмахуючи руками, ніби крилами. Сова у цей час дрімає - варто, закривши очі, в середині кола. Коли ж ведучий голосно вимовляє: «Ніч наступає - все засипають!», птахи і комахи зупиняються і завмирають. Тут совушка відправляється на полювання. Вона відшукує тих, хто сміється або ворушиться, забирає цих учасників у своє гніздо в центрі кола. Спіймані комахи і птахи стають совушками, і всі разом вирушають на полюванн



 



 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В

ДОШКІЛЬНОМУ ПІДРОЗДІЛІ

 

 

o    Приходити вчасно в дитячий садок;

o    Вітатися з усіма працівниками ЗДО;

o    У всьому слухатися вихователя;

o    Якщо щось болить, то обов’язково про це сказати вихователю;

o    Берегти іграшки, майно та книги;

o    На прогулянці не бруднити одяг;

o    В групі голосно не кричати та не бігати;

o    Не ходити в  вологому одязі;

o    Не ображати дітей зі своєї групи;

o    Слідкувати за станом свого одягу;

o    Мати особисті носові хустинки;

o    Дотримуватися вимог безпеки;

o    Акуратно вішати одяг в свою шафу

Стаття 55. ЗУ  "Про освіту" Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:

– захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

– звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

– обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

– брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

– завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

– брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;

– отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

– виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

– сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

– поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

– дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

– формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

– настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

– формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

– виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

– дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

   Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.

5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).






     


Підготувала: вихователь ДП№2  Ю. В. Бей

      Консультація для батьків:

 «Відпочиваймо разом з малюками: цікаво і змістовно»

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Відпочинок біля моря або біля річки — незабутня подія для малюка. Це справжня пригода! Адже навколо стільки всього ново­го і незвичайного: інші міста, люди, зовсім інша природа. Скільки радісного хвилювання викликають розсипи черепашок на пляжі, як заворожує граціозний рух медузи, як веселять зграйки маль­ків біля кромки води. І захопити малюка цікавими і корисними заняттями на пляжі зовсім не складно. Потрібно лише знову норм понути в далеке безхмарне дитинство. Спробуйте, і вам сподобається.

ПІЩАНІ КАРТИНИ

Улюблене заняття маленьких відпочивальників — малювання на мокрому морському чи річковому піску. Запропонуйтедитині помалювати, а ще краще, намалюйте що-небудь разом. Пам'ятати «Точка, точка, запятая — вьішла рожица кривая. Палка, палка огуречик — вот и вьішел человечек»? Промовляйте віршик і одночасно малюйте на піску. Незабаром і малюк повторюватиме за вами слова і малюнок. Або нехай мама малює коло, а син або донька придумує, що б це могло бути. Може, домалюємо промінчики — і буде сонечко? Але малювати можна не тільки палич­кою або долоньками. Згорніть пакетик з аркушу паперу так, щоб у центрі залишився маленький отвір, насипте в кульок сухий пі­сок і пробуйте разом з малюком малювати тонкою цівкою піску. Чудові візерунки виходять з камінчиків і черепашок. Намалюй­те який-небудь простий силует і запропонуйте маляті викласти його по контуру камінчиками. Найменші творці нехай кладуть усі камінчики; А більш старшим запропонуйте чергувати камінці з черепашками або розкладати гальку за кольором: світла, темна, знову світла. Можна намалювати на піску довгу змію і викласти красивий орнамент на її «шкірці».

УРОКИ НА ПІСКУ

На піску можна не тільки малювати, а й писати. Хочеться ви­вчити букви? Будь ласка! Пишемо тонкою паличкою «о» або «а». Запам'ятовуємо. Тепер усе стираємо рученятами і знову пишемо... Так до кінця відпустки малюк навчиться читати і писати перші слова. З дітьми старшого віку можна пограти в хрестики-нулики. Або в таку цікаву і корисну гру. Накресліть на вологому піску великий квадрат, поділіть його лініями на чотири рівні частини. Тепер поставте маляті завдання, наприклад, такі: «У лівому верх­ньому віконці намалюй квадратик. У правому нижньому віконці намалюй три крапочки. У центрі намалюй заячу мордочку. А в лі­вому нижньому віконці — букву «а»... Коли всі віконця заповне­ні, стираємо малюнки і починаємо спочатку. Тепер нехай малюк дає вам завдання, а ви виконуйте» Ця гра розвиває маля одночасно в декількох напрямах: вчить орієнтуватися на площині, тренує дрібну моторику, допомагає засвоїти лічбу і запам'ятати букви, цифри, геометричні фігури, словом, усе те, що ви запропонуєте малюкові зобразити.

МАТЕМАТИКА НА СВІЖОМУ ПОВІТРІ

Не думайте, що вашому малюкові вчити математику ще зара­но. Саме в один рік і починається «математичний» вік. Для малю­ка дуже важливо дізнатися про властивості предметів, усвідомити зв'язок між ними, подужати основи синтезу та аналізу, зрозуміти просту життєву логіку. А яке найзручніше місце для літніх ма­тематичних ігор? Звичайно, річковий або морський берег. Адже тут можна відшукати чудовий рахунковий матеріал — камінчики і мушлі. Найменших математиків можна ознайомити з поняттям «один» і «багато». Для цього складіть купку камінчиків, а поруч покладіть лише один. Візьміть будь-яку іграшку, підведіть до ка­мінчика і скажіть: «Ось один зайчик, він узяв один камінчик». По­тім нехай зайчик «перетягує» усі камінчики з великої купки, а ви приказуєте: «А тут камінчиків багато!» Можна так само насипами жменю камінців у формочку для піску, А в іншу форму покласти лише один. Запропонуйте малюкові погодувати зайчика з «мисочки», де один камінчик, а лялечку — з «мисочки», де камінчиків багато. Більш старші малюки із задоволенням перерахують камінчики. Покладіть кілька штук у відерце, а потім витягуйте по одному і разом рахуйте. А можна розв'язувати такі задачки: «Мама поклала ні спину татові один камінчик, а Мата поклала ще один. Скільки всього камінчиків? Два! А тепер додали ще один. Скільки стало? Три!» Або такі:«Мама поклала один камінчик, а Маша — три. Хто більше?» Коли рахувати набридне, пограйте в прості ігри, які допоможуть малюкові навчитися сортувати предмети. Складіть в одне відерце або формочку камінці, а в інше — мушлі. Візьміть по жменьці того й іншого, насипте поруч і розкажіть малюкові; іс­торію про те, як зайчик (слоник, динозаврик) через необережність перевернув відерця, а тепер по впас, що звідки висипалося. Ваш добрий малюк неодмінно захоче допомогти зайчику розсортувати камінчики і мушлі.

Малюк опановує корисні навички просто бавлячись і відпочиваю­чи з улюбленими мамою і татом.

ВЕСЕЛЕ БУДІВНИЦТВО

Як будувати будинки і замки з піску — відомо всім. А ось як урізноманітнити цей процес, щоб малюку не стало нудно? Перш за все, не забувайте, що з піску можна робити не тільки замки. Ви можете побудувати з малюком гараж для машинок або зоопарк для маленьких звіряток з «кіндер-сюрпризів» з вольєрами і басей­нами. З піску можна ліпити різні фігурки. Наприклад^робити черепаху або павука. Якщо ви відріжете від пластикової пляш­ки нижню третину, то отримаєте чудову форму для будівництва ажурних башточок, а пакет з-під соку без однієї бокової стінки допоможе робити піщані цеглинки для майбутньої будови. На пі­щаному пляжі можна вивчати географію, зробивши макет річки з руслом, притоками, озерами та водоспадами. І навіть впадати ваша річка буде туди, куди й повинна — у море. А як заворожує маленького будівельника колодязь, який, як за помахом чарівної палички, наповнюється водою! Найменших будівельників навчіть робити піщаний парканчик, складаючи долоньки і трамбуючи пі­сок. Покажіть, як рити ямки і нірки, робити «пиріжки». Зліпіть із піску великий «торт» і прикрасьте його разом камінчиками, мушлями, водоростями. Зробіть кілька фігур різними формами, а потім попросіть малюка відшукати потрібний силует і накрити його «своєю» формочкою.

ШВИДШЕ ЗА ВІТЕР

Чи варто говорити, що перебування на свіжому повітрі біля води, ходьба босоніж — це чудові загартувальні заходи? Але ефект буде ще кращим, якщо ви приділите трохи уваги рухливим іграм з малюком. Почнемо з ходьби. Прогуляйтеся разом з дитиною уздовж берега, залишаючи поруч дві стежки слідів. Покажіть ма­люкові, як потрібно ставити ніжки слід у слід, щоб лінія виходила безперервною. Потім спробуйте пройтися на внутрішній і зовніш­ній сторонах стопи, ніби клишоногий ведмедик. Пробіжіть на но­сочках, а потім на п'ятках. Пострибайте як зайчик. Розгляньте отримані сліди. Однакові вони чи різні? А потім посидьте з ма­люком, відпочиньте і спостерігайте, як ваші сліди зникають під хвилями. А тепер пограйте з малюком у гру «Море і суша». Якщо поблизу грають ще кілька маленьких розбійників, запрошуйте і їх до гри. Чим більше гравців — тим веселіше. Отже, накресліть на піску велике коло. Це буде острів. Решта пляжу — море. За командою «Суша!» малята повинні забігти в коло, «Море» — ви­бігти з кола і «плавати» на морських просторах. Заплутайте ді­тлахів, кажучи не «суша», а «земля», «берег», «острів», або по­вторюйте одну команду поспіль. Той з малюків, хто помилився, вибуває з гри. А найуважніший гравець заслуговує приз!

ТАТО МОЖЕ ВСЕ, ЩО ЗАВГОДНО...

Якщо мами найчастіше грають з малюками за правилами, то татусі воліють затівати веселу метушню без жодних правил. На­приклад, чемпіонат зі швидкісного зіштовхування одне одного з пляжного рушника. Зрозуміло, що татові доведеться декілька разів піддатися, інакше не обійтися без сліз. А потім хай тато спробує спорудити з малюком декілька пірамід. Наприклад, тато стоїть на напівзігнутих ногах, а дитина — на його колінах. Тато міцно тримає малюка за руки. Або так: малюк стоїть у повний зріст на плечах у тата, тато тримає його за руки. Звучить команда «Ап!». Тато і малюк одночасно піднімають праву ногу. Потім так само синхронно — ліву. За командою «стриб!» тато нахиляє голову, і плечі, малюк стрибає вперед і за допомогою сильних батькових рук плавно опускається на пісок. Захоплення маленького акроба­та забезпечено. Мама фотографує все це, а потім уся сім'я насоло­джується чудовими фотографіями. А ще з татом дуже весело бризкатися водою з водяних пістолетів або пластикових пляшок з дірочками. Коли просто обливатися набридне, можна позмагатися у влучності. Розставте в ряд пластикові пляшки та одноразові стаканчики. Відійдіть на невелику відстань і збивайте їх струменем води. Можна «стріля­ти» з положення стоячи, сидячи і навіть лежачи на животі.

Перші уроки плавання

Вважають, що дітей від року до трьох ще зарано вчити плава­ти. Але малят можна навчити не боятися води і виконувати най­перші і найпростіші вправи, які допоможуть майбутньому плав­цеві надалі.

Вправи для найменших купальщиків

► Сядьте разом з малюком на березі біля води і разом бийте по воді ногами.

► Увійдіть із малюком у воду, щоб вода доходила йому до колін, сядьте і бийте руками по воді.

► Тепер лягайте на березі на живіт так, щоб ноги були у воді, і трохи побовкайте ними. Потім нехай малюк повторить цю вправу, але лежачи у воді. Дітлахи старшого віку можуть при цьому перебирати руками по дну і ніби «плисти».

► Походіть і побігайте разом з малюком по берегу, високо під­німаючи ноги. Зайдіть до пояса у воду і стрибайте до берега на двох ногах.

► Заведіть малюка у воду по коліно і попросіть його дістати з дна гарний камінчик або мушлю. Якщо малюк не боїться присіда­ти у воді, спробуйте поступово збільшувати глибину.

► Влаштуйте з малюком дощик: набирайте в долоні воду і лийте одне одному на голову і плечі.

► За сигналом «Сонечко!» побігайте по воді, а за сигналом «До­щик!» починайте бризкати одне в одного водою. Чим менша дитина, тим менше повинна бути інтенсивність «дощику».

ПОСИДИМО СПОКІЙНО...

Після веселого купання і рухливих ігор потрібно відпочити в затінку. Для того щоб утримати маленького непосиду під на­вісом, пригадайте спокійні ігри. Наприклад, такі. Поставте біля себе відерце, наполовину заповнене водою. Тепер по черзі з ма­люком кидайте в нього по одному камінчику. Чий камінчик став «критичною масою», після чого вода вихлюпнулася з відра, той і програв. Якщо ви захопите на пляж картонну трубку (на такі зазвичай намотують паперові рушники, харчову плівку, фоль­гу), то зможете придумати разом з малюком багато захопливих забав. Наприклад, перетворити її на підзорну трубу. І де ж у неї дивитися, як не біля моря? Нехай малюк уявить себе відважним капітаном, а ви попросите його називати ті предмети, які він ба­чить. А потім запропонуйте відшукати тата, подивитися на хмари, камінчики, кораблик на горизонті... Якщо ваш малюк просто обожнює копатися в піску, пограйте в пошуки скарбу. Накресліть квадрат і всередині нього закопайте на невелику глибину пластмасову іграшку або формочку для піску. Нехай малюк перекопає ділянку й відшукає іграшку. Можна дати йому невелику паличку і пока­зати, як з її допомогою відшукати «скарб»: занурюйте її в пісок у різних місцях, поки вона не накнеться на щось тверде. Зарийте з малюком на березі справжній «скарб». Зберіть гарні камінчики, черепашки, обточені водою скельця, складіть усе це в баночку або коробочку і закопайте в затишному місці. За кілька днів знайдіть це місце, розкопайте «скарб» і перевірте, на місці він чи ні.

ЗАБАВИ В НАДУВНОМУ БАСЕЙНІ

Надувний дитячий басейн — дуже корисна річ для маленького курортника. У ньому можна плескатися, кидати в нього камінці, запускати кораблики і водоплавні іграшки, купати ляльок і по­ливати їх з лійки. Ці найпростіші заняття здатні надовго захопи­ти малюка. Запустіть у басейн пластикові пляшки та стаканчики, і нехай малюк переливає воду, вивчаючи паралельно властивості води. У басейні можна ловити рибок магнітної вудкою. Малюкові на­певно сподобається ідея спорудити на морському пляжі свій влас­ний акваріум у дитячому відерку, мисці або будь-якій іншій єм­ності.

                          Вдалого і радісного вам відпочинку!



Підготувала вихователь ДП№2 
Сущая О.І.

Консультація для батьків

    «Організація дитячого експериментування в домашніх умовах»

    Дитяче експериментування - це один з провідних видів діяльності дошкільника. Очевидно, що немає більш допитливого дослідника, ніж дитина. Маленька людина охоплена жагою пізнання і освоєння величезного нового світу. Але серед батьків часто поширена помилка - обмеження на шляху дитячого пізнання.

    Ви відповідаєте на всі питання юного чомучки? З готовністю показуєте предмети, що притягають цікавий погляд дитини  і розповідаєте про них? Регулярно буваєте з дитиною в ляльковому театрі, музеї, цирк? Це не пусті питання, від яких легко відбутися жартами: «багато буде знати, скоро постаріє».  На жаль, «мамині промахи» дадуть про себе знати дуже скоро - в перших класах школи, коли ваша дитина буде пасивною істотою, байдуже ставиться до будь-яких нововведень.

    Дослідницька діяльність дітей може стати однією з умов розвитку дитячої допитливості, а в кінцевому підсумку пізнавальних інтересів дитини. В дитячому садочку приділяється багато уваги дитячого експериментування. Організується дослідницька діяльність дітей, створюються спеціальні проблемні ситуації, проводяться заняття.

Як організувати в домашніх умовах міні-лабораторію?

Значення домашньої лабораторії для дитини

Дитина — це постійний дослідник. Він пізнає навколишній світ через взаємодію з оточуючими предметами, через свої особисті відчуття. Чим більше розвага пізнавального характеру буде йому доступно в цей період життя, тим більш розвинутим і допитливим він виросте. Дітям подобаються заняття з батьками, на яких вони самостійно щось досліджують, роблять відкриття, пояснюють і коментують відбуваються дії. Проведення експериментів пов’язане з усіма сферами життєдіяльності дитини і сприятливо впливає на його розвиток:

  • Викликає допитливість і прагнення до пізнання навколишнього світу.
  • Розширює та систематизує наявні в дитини знання.
  • Розвиває мислення і логіку.
  • Сприяє удосконаленню мовлення, розширює словниковий запас, вчить чітко висловлювати свої думки.
  • Розвиває спостережливість, адже спостереження — це невід’ємна частина будь-якого досвіду.
  • Позитивно впливає на формування математичних навичок, так як під час експериментів доводиться щось порівнювати, вимірювати, рахувати, аналізувати.
  • Вчить робити висновки, спираючись на результати дослідів.

Крім того, спільна робота батьків і дітей формує більш довірчі відносини між ними, вчить дитину співпраці.

Різноманітні експерименти і досліди в домашніх умовах дозволяють дитині розвивати креативне мислення та активно пізнавати світ.

Всебічний розвиток малюка наповнює його життя яскравими фарбами, цікавими подіями і дивовижними враженнями. Допитливість і зацікавленість допоможуть виховати в собі впевненість, посидючість, вміння прямо йти до поставлених цілей.

Як облаштувати домашню лабораторію для дитини

Замислюючись про те, щоб створити вдома куточок, де дитина зможе проводити свої досліди і експерименти, батькам часто доводиться відмовлятися від такої затії. Уявлення про те, якою може стати дитяча кімната, якщо в ньому оселиться маленький дослідник, лякає батьків і особливо мам. Деякі бояться безладу, іншим складно виділити цілу кімнату в квартирі для облаштування домашньої лабораторії для своєї дитини.

А між тим, створити вдома невелику дослідницьку лабораторію для дитини, батькам буде нескладно. Для неї знадобляться наступні речі і пристосування:

  • кілька невеликих скляних баночок, пляшечок;
  • мірні ложки, стакани (їх можна взяти з-під лікарських препаратів (сиропів), або від дитячого харчування молодшого дитини);
  • всілякі воронки і сита, миски, піпетки;
  • гумова груша, гумові рукавички;
  • невелика колекція речовин і розчинів (кухонна сіль, сода, соняшникову олію, оцет, харчові барвники та інші речовини, які є на кожній кухні);
  • природний матеріал.

Все це багатство слід помістити у велику коробку. Краще, якщо в коробці зробити відділення, щоб її вміст не змішувалося. Можна виділити в шафі спеціальну полицю для домашньої лабораторії. Награвшись у дослідника, дитина буде змушений навести порядок у своїх речах і в кімнаті, що буде розвивати в ньому позитивні риси характеру.

Які досліди можна робити з дітьми 7-8 років будинку

Проведення дослідів в домашніх умовах заняття просте і загальнодоступна. Демонструвати їх можна дітям з раннього віку, наприклад, запускати літачки, досліджувати пісок. З віком експерименти стають складніше. Молодші школярі з допомогою дорослих вже можуть проводити більш складні дослідження.

Для 5-6 річної дитини цікавими і пізнавальними будуть досліди, спрямовані на вивчення різних властивостей навколишніх предметів. Йому подобається спостерігати за тим, як росте рослина в горщику, як замерзає вода або тане лід. Хлопчакам сподобаються досліди хіміко-фізичного характеру (наприклад, як через лимон протікає струм по замкнутій ланцюга).

До речі, якщо ви побоюєтеся того, чи сподобаються вашій дитині дослідні розваги, купіть йому пізнавальну гру в коробці (наприклад, «Магічні досліди», «Вирощування рослини з насіння», «Юний фізик» або «Юний хімік» 

   Досліди вдома. Домашня  лабораторія. 

    Нескладні досліди і експерименти можна організувати і вдома. Для цього не потрібно великих зусиль, тільки бажання, трохи фантазії і звичайно, деякі наукові знання.  Будь-яке місце в квартирі може стати місцем для експерименту.

    Наприклад, ванна кімната, Під час миття дитина може дізнатися багато цікавого про властивості води, мила, про розчинності речовин.


    Наприклад: що швидше розчиниться: морська сіль, піна для ванни, хвойний екстракт, шматочки мила і т.д.

    Кухня - це місце, де дитина заважає батькам, особливо мамі, коли вона готує їжу. Якщо у вас двоє або троє дітей, можна влаштувати змагання між юними фізиками. Поставте на стіл кілька однакових ємностей, низьку миску з водою і поролонові губки різного розміру і кольору. У миску налийте води приблизно на 1,5 см. Нехай діти покладуть губки у воду і вгадають, яка з них набере в себе більше води. Відіжміть воду в приготовані банки. У кого більше? Чому? Можна набрати в губку стільки води, скільки хочеш? А якщо надати губці повну свободу? Нехай діти самі дадуть відповідь на ці питання. Важливо тільки, щоб запитання дитини не залишалися без відповіді. Якщо ви не знаєте точної ( наукової) відповіді, необхідно звернутися до довідкової літератури. Експеримент можна провести під час будь-якої діяльності.

    Наприклад, дитина малює. У неї скінчилася зелена фарба. Запропонуйте їй спробувати зробити цю фарбу самій. Подивіться, як вона буде діяти, що буде робити. Не втручайтеся і не підказуйте.

    Здогадалася дитина, що треба змішати синю і жовту фарбу? Якщо у неї нічого не вийде, підкажіть, що треба змішати дві фарби. Шляхом проб і помилок дитина знайде правильне рішення,  найкращий спосіб вирішення і знайде відповідь на виникаючі питання.

 







Вихователь ДП№2 Носенко С.І.

Консультація для батьків

  "Важливі аспекти  готовності дитини до НУШ.    Тест  "Чи готова ваша дитина до школи?"

Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?

Готовність дитини до НУШ: важливі аспекти

Нова  українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетентностей тощо. Педагоги-дошкільники також мають переосмислити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками.

Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?

Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.

Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання

Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.

І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя — фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров’я дитини — це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.

Не можна забувати і про біологічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).

Психологічна готовність дитини

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти:

•        соціальний;

•        емоційно-вольовий;

•        інтелектуальний;

•        мотиваційний.

Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.

Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформованість відповідного компонента психологічної готовності до навчання в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:

•        упевненість у собі;

•        переважання позитивного настрою;

•        прагнення стримувати негативні емоції;

•        уміння керувати своєю поведінкою;

•        розвиток емоційної стійкості;

•        довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;

•        довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.

Про сформованість інтелектуального компонента психологічної готовності дитини до школи свідчить

•        розвинуте сприймання;

•        стійка пізнавальна увага;

•        розвинуте мислення, що проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами;

•        здатність відтворювати зразок;

•        оволодіння усним мовленням;

•        розвиток дрібної моторики, зорової координації;

•        розвиток здатності до навчання.

Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини. Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.

Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов’язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.

Виокремлюють такі мотиви навчання:

•        внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом;

•        зовнішні (соціальні) — виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою діяльністю, в авторитетному ставленні до вчителя.



Завдання батьків

Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.

Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:

•        дбати про фізичне здоров’я дитини;

•        збагачувати життєвий досвід дитини;

•        закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;

•        розвивати мовлення дитини;

•        навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;

•        учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших;

•        поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.

Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.

Перевіряємо готовність дитини до школи. Вправа «Філіппінський тест»

Батькам пропонують правою долонею через маківку голови затулити ліве вухо. Відтак практичний психолог пояснює, що успішність виконання дитиною цього завдання вказує на ступінь її моторної зрілості. Одним із показників моторної зрілості є фізіологічно зумовлений «стрибок» росту кінцівок дитини. Дитина дошкільного віку неспроможна виконати таке завдання — її руки закороткі.

Тест «Чи готова дитина до школи ?»

Інструкція: дайте ствердну чи заперечну відповідь на запропоновані запитання.

·         Чи хоче ваша дитина йти до школи?

·         Чи може ваша дитина самостійно виконувати завдання, що потребує

·         Чи соромиться ваша дитина незнайомих людей?

·        .Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менш ніж із п’яти речень?’

·        Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

·        Чи граматично правильно вона будує речення (відмінює іменники, узгоджує їх із прикметниками тощо) ?

·        Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

·        Чи вміє ваша дитина лічити від 1 до 10 та у зворотньому порядку?

·        Чи може дитина виконати ваше доручення точно та вчасно?

·        Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?

·        Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?

·        Чи може зібрати пазл із п’яти частин за 1 хв?

·        Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

·        Чи може узагальнювати поняття, назвати одним словом, наприклад такі предмети, як шафа, диван, комод тощо?

·        Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку?

·        Тощо?

·        Чи може вона розуміти та точно виконувати словесні інструкції?

·        Чи може дитина самостійно одягтися відповідно до погоди?

·        Чи має дитина обов’язки в родині?

·        Чи виконує вона їх самостійно та вчасно (чи лише за вашим нагадуванням) ?

Оброблення результатів

Результати підраховують за кількістю позитивних відповідей на запитання тесту:

•        15-18 — дитина готова йти до школи. Ви не даремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.

•        10-14 — ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «Ні», підкажуть вам, над чим ще бажано попрацювати

•        9 і менше — почитайте спеціальну літературу, спробуйте приділяти більше часу заняттям із дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.






Поради для батьків майбутніх першокласників

Не ставтеся до дитини як до маленької. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Робіть це м’яко: «Ти в нас уже дорослий, ми можемо тобі довірити помити посуд».

Визначте загальні інтереси вашої сім’ї. Це може бути як спільний перегляд мультфільмів, так і розв’язання життєвих ситуацій, обговорення сімейних проблем.

Залучайте дитину до економічних справ родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи ціну на той і на той товар.

Не сваріть, не ображайте дитину в присутності сторонніх осіб. Якщо на дитину скаржаться в її присутності, скажіть: «Дякую, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся думкою дитини — лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.  Намагайтеся якомога частіше говорити з дитиною. Розвиток її мовлення — це запорука успішного навчання.

Відповідайте на кожне запитання дитини, лише так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне. Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини, адже бачити світ очима іншого — основа взаєморозуміння.

Частіше хваліть дитину. На скарги про те, що щось не виходить, скажіть: «Вийде обов’язково, потрібно ще раз спробувати. Якщо тобі буде потрібна моя допомога, я охоче тобі допоможу». Формуйте високий рівень домагань. І вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно лише їй допомогти. Хваліть малюка словом, усмішкою, ласкою. Не будуйте взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.

Ваша повага до дитини — фундамент шанобливого ставлення дитини до вас у майбутньому.

УВАГА! НАГАДУВАННЯ!



 


підготувала вихователь ДП№2 Бажан О.А.

Консультація для батьків
"Гаджети в житті дитини: за і проти"

З одного боку, сучасні технології допомагають дітям розвивати увагу, дрібну

моторику, сприяють їх інтелектуальному розвитку. З іншого – вони нерідко

забирають багато часу, якого, в результаті, не вистачає на активні заняття і розваги.

Давайте розберемося, наскільки корисні, і чим шкідливі гаджети для дитини.

Аргументи «за»

Гаджети – частина технічного прогресу. Комп’ютерні та інтернет-

технології – така ж частина сучасної людини, як холодильник, метро, літак та інше.

Їхнє призначення – допомагати працювати і відпочивати з комфортом. Чим раніше

дитина навчиться користуватися цими благами цивілізації з користю для себе – тим

краще. Отже нехай опановує новими навичками.

Заповнюємо паузу з користю. Після появи комп’ютерів, планшетів,

смартфонів батькам більше не потрібно ламати голову, чим зайняти дитину в черзі

в поліклініці або під час тривалої поїздки. Немає потреби брати з собою пакет

іграшок. Тепер можна просто увімкнути малюкові улюблений мультфільм або гру.

Він не сумуватиме, цікаво проведе час, і не буде заважати оточуючим.

Гаджети – розвиваючий інструмент. Різнокольорові пірамідки, кубики,

пластилін, фарби, машинки, пупси та інші традиційні дитячі атрибути – це не

просто іграшки, а засіб для фізичного, соціального та інтелектуального розвитку

дитини. Також і гаджети. Коли малюк хаотично натискає на кнопки, він розвиває

дрібну моторику і мимоволі запам’ятовує деякі букви і цифри. Коли розглядає

картинки на екрані і вибирає мелодію – тренує зорове і слухове сприйняття.


Важливо спрямувати дії малюка в потрібне русло. Існує безліч електронних ігор,які

розширюють кругозір дитини і допомагають їй освоїти різні навички. На роль

однієї з таких ігор підійде і найпростіший графічний редактор.

Помічник у навчанні. Електронні пристрої здатні зберігати в собі цілу

бібліотеку. Електронна книжка допомагає дитині отримувати нові знання так само,

як і звичайна паперова. До того ж, не потрібно нести важку добірку книг з

бібліотеки і назад. Досить завантажити цікаву книгу з інтернету. Батьки можуть

привчити дитину до того, що інтернет – джерело корисної інформації, а не тільки

джерело ігор.

Завдяки гаджетам ми можемо віртуально відвідати музей, іншу країну,

опинитися в іншому часі або у космосі, змоделювати ситуації, які діти не мають

можливості побачити в повсякденному житті.

Комп’ютерні розвивальні ігри чудово мотивують дітей до вивчення нового,

наприклад іноземної мови.

Аргументи «проти»

Проблеми зі здоров’ям. Технічний процес звільнив людей від багатьох

фізичних навантажень. Актуальною проблемою людства стали гіподинамія та її

наслідки для здоров’я (надмірна вага, серцево-судинні захворювання, слабкість

м’язової системи).

Недолік руху особливо небезпечний для зростаючого дитячого організму. Від

тривалого сидіння на одному місці ( а саме цим загрожує захоплення гаджетами)

порушується циркуляція крові в ногах, внутрішніх органах, включаючи головний

мозок. Це погано позначається на розумових процесах, пам’яті, концентрації уваги.

Якщо дитина віддає перевагу комп’ютерним іграм, а не рухливим, його

м’язова система стає слабкою, порушується постава ( що веде до порушення

функцій внутрішніх органів і систем), з’являються зайві кілограми.

Крім того, дитячі очі відчувають колосальне навантаження , рано виникають

проблеми із зором.

Емоційна залежність. Якщо дитина проводить дуже багато вільного часу за

комп’ютером, планшетом або смартфоном, у неї формується залежність від них.

Поступово інші розваги стають нецікаві. А втративши улюбленого електронного

пристроя, дитина починає нервувати і вередувати.

Тривале споглядання екрана (впродовж  1 години для старших дошкільнят)

призводить до перезбудження нервової системи, розвитку агресивності та інших

розладів.

Замінюють реальне спілкування. Проведення часу з гаджетом і віртуальне

спілкування можуть заважати освоювати навички комунікації, встановленню

повноцінних соціальних зв’язків. Замість того, щоб заводити реальних друзів і

спілкуватися з ними вживу, деякі діти занадто серйозно сприймають героїв

комп’ютерних ігор.

Батькам варто стривожитися, якщо у дитини немає друзів, а в компанії дітей 

він поводиться скуто.

До того ж для повноцінного інтелектуального розвитку необхідна постійна

сенсорна інтеграція з довкіллям, яку дорослі часто замінюють екранними засобами.

Задоволення потреби в пізнанні, що виражається у зливі запитань, теж

перекладають на комп’ютер і навіть замінюють мультфільмами вечірні задушевні

бесіди, такі потрібні для встановлення психологічного контакту з малюком і

відносин співробітництва.

Слід узяти до уваги і те, що нереальні події на екрані спотворюють уявлення

дитини про справжній світ, порушують формування навичок безпечної взаємодії з

об’єктами (наприклад, малюк, який вивчав світ за планшетом, не здатний

ухилитися від м’яча, адже на екрані м’яч, що летів прямо в нього, ніколи не

вдарить).

Перегляд навіть найдобрішого фільму дасть малюку користь лише тоді, коли

поруч із ним буде мудрий дорослий, який пояснить, що відбувається і чому,

обговорить з дитиною мотиви вчинків персонажів, їх наслідки, підведе до

розуміння висновків.

Екранна залежність не виникає за один день, вона заволодіває дитиною

поступово, на очах у дорослих.

Віртуальний світ дуже привабливий, яскравий, динамічний. Протиставити

йому можна лише красу, романтику, рух і дивовижні відкриття реального світу.

Якщо батьки захоплені цікавими справами, люблять природу, спорт, музику,

рукоділля, активний відпочинок, беруть дитину з собою в походи, разом

майструють і променять радістю від цього, то їхні сини і доні розставлять

пріоритети правильно, і екран ніколи не заполонить їх.

Насправді, побічного ефекту від використання гаджетів уникнути нескладно.

Батькам потрібно контролювати кількість часу, який діти витрачають на

електронні ігри та перегляд мультфільмів. У дитини не буде залежності від них,

якщо у неї є альтернативні інтереси ( гуртки, прогулянки, спорт).

А ще не забувайте, що до певного віку головним прикладом для дитини є її

батьки. Якщо мама з татом весь вільний час проводять в соціальних мережах, то не

варто дивуватися, що гаджети асоціюються у дитини з чимось надзвичайно

важливим і захоплюючим.

Сучасна дитина значно відрізняється від своїх однолітків ХХ століття темпом

розвитку, словниковим запасом, здібностями, проте це зовсім не говорить про те,

що вона стала гіршою або кращою, вона просто стала іншою, і їй дуже потрібні

любов і тепло дорослих.

Слід пам’ятати, що для дитини, яка росте і розвивається, важливо

дотримуватися розпорядку дня. Як правило, такий розпорядок має включати час,

відведений на сон, харчування, прогулянки, розваги тощо. Використання ґаджетів

можна віднести до розваг, обмеживши час їх використання і контро­люючи зміст.

Звичайно, дитина не може сама контролювати дотримання розпорядку, це,

безумовно, необхідно робити дорослим. З дитиною треба домовлятися .

Отже, можна зробити висновок, що для сучасних дітей використання

ґаджетів не є небезпекою, якщо це контролюється дорослими, які усвідомлюють

ігровий, розвивальний та освітній аспект сучасних технологій.

Правила, які допоможуть зменшити шкоду гаджетів

Існує декілька простих правил, яких слід дотримуватися батькам і дітям, щоб

зменшити як психологічну, так і фізичну шкоду гаджетів для дитини:

✓ За допомогою функції батьківського контролю. З її допомогою можна

обмежити час використання гаджета або заблокувати доступ до певних сайтів і

додатків. У цьому випадку функція заборони переноситься з батьків на гаджет,

конфлікт не виникає.

✓ Дотримуйтесь балансу з реальними заняттями. Не забувайте про

творчість, читання книг, рухливі ігри, прогулянки.

✓ Не замінюйте реальні гри їх віртуальними сурогатами. Гра на

планшеті в шахи – не те ж саме, що шахова партія з другом, мамою чи батьком.

✓ Вивчіть самі і покажіть дитині корисні додатки. Нехай дитина

дізнається, як вести записи, обробляти аудіо, відео і фотографії, читати електронні

книги тощо. Почніть з тих додатків, які стосуються реальних інтересів дитини.

✓ Лікарі рекомендують робити гімнастику для очей. Вона не тільки

корисна, але і може бути дуже цікава для дитини. 









 Підготувала вихователь - методист 
Толок Н.Ф.


Консультація для батьків

"Правове виховання. Педагогіка толерантності"

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ. ПЕДАГОГІКА

ТОЛЕРАНТНОСТІ.

Правова культура включає в себе безпосередні дії людини, її поведінку в різних,

часто непередбачених, життєвих ситуаціях. Вона передбачає вміння і готовність

особистості вирішувати свої життєві проблеми, жити серед людей, спілкуватися з

ними, орієнтуючись на морально-правові норми. Дошкільнята тільки починають

освоювати ази морально-правової культури. Ознайомлення з правами носить

пропедевтичний характер і готує дитину до засвоєння демократичних цінностей і

прав людини в подальшому. Дітям-дошкільнят доступні лише самі загальні

уявлення про свої права і свободи, закріплених у міжнародних та державних

документах, а також способи їх реалізації в різних життєвих ситуаціях. Це ставить

перед педагогами дошкільних установ такі завдання:

- Допомогти дитині зрозуміти і осмислити свої елементарні права;

- Формувати почуття самоповаги, поваги до власних прав і прав інших людей;

- Розвивати прагнення дитини реалізовувати свої права, не порушуючи прав

оточуючих його людей.

Вирішенню цих завдань сприяє правове виховання і навчання правам людини.

Перш ніж познайомити дитину з правами, його треба підвести до усвідомлення

себе як особистості, повноцінного члена суспільства, розуміння своєї

індивідуальності та людської гідності. Правове виховання дошкільника

починається з виховання у нього почуття власної гідності, поваги до самого себе.

Тільки поважає самого себе і свої права людина здатна по-справжньому поважати

інших людей та їх права. Тому в дошкільному закладі і сім'ї необхідно створити

атмосферу визнання індивідуальності дитини, поваги його особистості, а самій

дитині надати можливість реалізовувати свої людські права Він повинен володіти

свободою вибору, проявляти активність, ініціативність, самостійність, мати

можливість висловлювати власну думку, проявляти шанобливе ставлення до

думки інших, вміти надавати допомогу і приймати її. Правова освіта дошкільнят

передбачає ознайомлення юних громадян з конкретними і зрозумілими їм

правами.

Дітям доступні такі чотири групи прав:

1. Права на гідне існування, виживання, що включає право на життя і здоров'я,

житло, їжу, ім'я, родину, турботу батьків, громадянство.

2. Права на розвиток, освіту, відпочинок і дозвілля.

3. Права на захист від приниження, насильства та експлуатації, а також особливі

права дітей-інвалідів та сиріт.

4. Права на свободу слова, думки та діяльності.




Знайомство дітей з їхніми правами доцільно здійснювати в двох напрямах: "Я мої

права", "Я і права інших людей". Це сприяє розумінню таких простих і водночас

складних істин, як: "Мої права - це мої можливості, мої свободи", "Мої права

закінчуються там, де починаються права іншої людини". Правове виховання та

навчання дитини гармонійно поєднується з його громадянським, моральним,

трудовим і валеологічним вихованням.

Збереження і зміцнення здоров'я кожної дитини - одне з найважливіших завдань

дошкільного закладу. У процесі ознайомлення з правами діти дізнаються про

відповідальність за своє здоров'я, необхідності його берегти і зміцнювати,

освоювати способи оздоровлення і безпечної поведінки. Необхідно також

пам'ятати, що формування почав морально-правової культури у дітей багато в

чому залежить від загальної соціально-правової ситуації, рівня правової культури

педагогів та батьків, а також ефективності засобів та методів первісної правової

освіти.

 

Шановні батьки майбутніх першокласників!

Запорізька загальноосвітня школа № 65

проводить набір учнів до 1-го класу

на 2021-2022 навчальний рік

Ми будемо раді бачити Ваших дітей учнями нашої школи!

Дружній дитячий колектив школи, досвідчений згуртований колектив педагогів зможуть створити комфортну креативну атмосферу для того, щоб Ваш син або донька змогли отримати ґрунтовні знання та прожити свої шкільні роки весело та натхненно!

Зарахування до 1-го класу нашої школи – це просто!

Зробіть декілька необхідних кроків:

     1. Пройдіть онлайн реєстрацію за посиланням, яке Ви знайдете в оголошені на сайті в розділі "Вступ до школи"https://forms.gle/tzWGkegN5TdbDv356

     2. Приготуйте необхідні документи:

1.Заява одного з батьків дитини за зразком (заява заповнюється безпосередньо в закладі освіти).

2.Копія свідоцтва про народження дитини ( Оригінал необхідно показати під час подачі документів)

3.Медична довідка №086-1/о "Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати

обов'язкового медичного профілактичного огляду".

4.Оригінал/копія медичного документу №063/о "Карта профілактичних щеплень.

3. Скористайтеся власним правом на першочергове зарахування, якщо:

-      Проживаєте (прописані, зареєстровані ) в мікрорайоні закладу (http://school65.zp.ua/index.php/prozorist-ta-vidkritist-diyalnosti-zakladu/normativni-dokumenti/teritoriya-obslugovuvannya-zakladu )

-      Рідні сестри брати майбутнього першокласника вже навчаються в нашій школі;

-      Батьки першокласника є співробітниками школи;

-      Дитина відвідує дошкільний підрозділ школи № 65.

Прийом документів згідно чинного законодавства плануємо протягом травня 2021 року.

Шановні батьки , нажаль, у зв’язку із запровадженням карантинних обмежень в цьому році ми не зможемо провести заняття для майбутніх першокласників та традиційну зустріч з вами.

Але плануємо зустрітися з батьками майбутніх першокласників навесні за сприятливих погодних умов на шкільному майданчику.

ОБОВ'ЯЗКОВО!Слідкуйте за новинами на сайті школи. http://school65.zp.ua








                               Консультація для батьків 






Загородня Л.О.
Вихователь групи "Гномики"

Консультація для батьків

«Граємо разом, або роль гри в житті дитини»

"Давай пограємо!" - як нам знайоме це прохання дитини. І яку величезну радість вона відчуває, коли ми погоджуємося. Ми можемо побути хворим або продавцем, учнем або клишоногим ведмедиком. Зазвичай, граючи з малюком, ми слідуємо за його бажанням: вiн сам пояснює нам, що треба робити. А ми, якщо вже вирішили доставити задоволення, слухняно виконуємо всі вимоги.

Однак гра - це не тільки задоволення і радість. Вона  допоможе вашому малюкові розвинути:

Пізнавальну сферу. Під час гри малюк знайомиться з навколишнім світом, з предметами, їх властивостями і призначенням. В ранньому віці ігри – перебирання, сортування і групування закладають навик концентрації і аналізу,  що неодмінно стане в нагоді йому в подальшому.


      Фізичні якості. Фізичний розвиток ще ніколи не був зайвим, адже це здоров’я. Рухливі ігри не тільки зміцнюють імунітет і прищеплюють любов до спорту і здорового способу життя, вони також розвивають вміння володіти своїм тілом. Крім того, що гра дарує дитині можливість веселого і захоплюючого проведення часу разом зі своїми друзями, вона ще й позитивно впливає на розвиток фізичних і особистісних якостей малюка. Вони відмінно підійдуть для активних дітей, яким важко всидіти на одному місці більше п’яти хвилин.

       Комунікативні навички. Це особливо актуально при грі в рольові ігри. Так  дитині постійно доводиться розігрувати діалоги з іншими учасниками гри, обговорювати правила і сюжет, розподіляти ролі і підтримувати контакт протягом всієї гри. Дитина вчиться спілкуватися з однолітками, знаходити компроміс в конфліктних ситуаціях, а ще такі ігри сприяють розвитку мовлення.              Колективна гра вимагає мобілізації всіх сил і можливостей: і фізичних, і розумових. Гра особливо вимоглива до розвитку мови дитини: вона має пояснити, у що і як хотіла б грати, домовитися з однолітком. Тому ті діти, які починають пізно говорити, або їх мова має порушення, відчувають труднощі в іграх з однолітками. У таких випадках слід якомога швидше підключати фахі вців і виявляти причини порушення

Образне мислення і уяву. Граючи, дитина наділяє предмети новими властивостями, моделює простір для гри: одушевляє іграшки, готує без продуктів, будує цілі міста в своїй кімнаті. Такі ігри дуже важливі, адже вони вчать дитину приймати нестандартні рішення, щоб реалізувати задуманий сюжет. Завдяки тому, що в сюжетно-рольовій грі  потрібно придумати сюжет, розподілити ролі і чітко дотримуватися відведеної дитині ролі, такі ігри вчать дітей дисциплінованості та відповідальності, а також розвивають уяву. У таких іграх найбільш чітко проявляється характер малюка, його ставлення до одноліток. Під час такої гри дитина може копіювати поведінку своїх батьків, тому потрібно уважно стежити за тим, як вона себе поводить в рамках відведеної їй ролі. Якщо вона, граючи «в магазин» або «в сім’ю» постійно свариться з іншими дітьми, веде себе агресивно, то можливо саме батьки є причиною такої поведінки. Адже сам малюк не може сформувати модель поведінки в такому ранньому віці, тому скоріш за все він копіює поведінку в сім’ї.

      Моральні якості. На відміну від ігор, які є вигаданими від початку і до кінця, висновки, які робить малюк, граючись в них, справжнісінькі. Це відмінна можливість навчити дитину бути чесною, рішучою, доброзичливою, головне тут – це присутність дорослого, який може оцінити ігрову ситуацію і зробити правильні висновки. .                                                                                                                            Як бачимо, ігри – це дуже важливий аспект розвитку здорового фізично та емоційного малюка. Адже вони не тільки допомагають виявити деякі позитивні сторони дитини і розвинути їх, але й виявити емоційні проблеми: страх, замкнутість, агресію. Граюча дитина. Що може бути більш природним? Гра для дітей — це не просто розвага, а сама справжня життєва необхідність. Гра просто необхідна дитині для його повноцінного та гармонійного розвитку, придбання необхідних навичок — як побутових, так і навичок соціального спілкування.          Головне, що необхідно пам’ятати батькам, це те, що участь батьків у будь-якій грі вкрай бажано, якщо не пряме, то хоча б непряме. Адже вашу увагу необхідно малюкові більше всього на світі!









Комментариев нет:

Отправить комментарий