Консультацію підготувала
інструктор з фізичного виховання

Михайленко Н.В.

“Створення навчально - спортивного середовища, доцільно розташування обладнання”

Консультацію підготувала
вихователь - методист Толок Н.Ф.

"Професійне мовлення педагогів"

Консультацію підготувала
вихователь ДП Анастасова Т.Г.

Розвиток творчого мислення дошкільників засобами мнемотехніки

Консультацію підготувала
вихователь ДП Лугченко І.О.
“Використання творів українського живопису для розвитку творчої уяви та художніх здібностей дошкільників”

Консультацію
підготувала вихователь Кліменко М.Д.
"Казка - джерело творчості дитини"

Казки - це чудовий ресурс для розвитку творчості у дітей. Вони не тільки розвивають уяву та креативність, але і передають важливі життєві уроки. Ось кілька порад для батьків щодо використання казок як джерела творчості для своєї дитини:
Читайте разом:
Спільне читання казок розвиває близькість між батьком та дитиною. Обговорення подій у казці дозволяє дитині висловлювати свої думки та уявлення.
Створюйте власні казки:
Запропонуйте дитині придумувати свої казки. Це стимулює її творчість та вираження власних ідей.
Малюйте або розфарбовуйте:
Під час читання казок пропонуйте дитині малювати або розфарбовувати сцени з казки. Це розвиває моторику та дозволяє дитині виражати свої уявлення.
Проводьте театралізовані читання:
Замість звичайного читання пробуйте ролі казкових персонажів. Це зробить читання більш захопливим та допоможе дитині уявити історію.
Розширюйте казку:
Після закінчення казки запропонуйте дитині розширити або змінити кінець історії. Це сприяє розвитку креативного мислення.
Створіть власні казкові світи:
Запропонуйте дитині створювати свої власні казкові світи, з персонажами та подіями, які вона сама вигадує.
Використовуйте казки для виховання:
Казки чудово підходять для передачі життєвих цінностей та важливих навичок. Обговорюйте з дитиною мораль казки та її важливість у повсякденному житті.
Обіцянки та завдання:
Пообіцяйте дитині створити разом власну казку або присвятити кілька хвилин кожен день творчості на основі прочитаної казки.
Заохочуйте уяву та творчість дитини, використовуючи казки як інструмент для розвитку різних аспектів її особистості.

Консільтацію підготувала вихователь

Титаренко О.А.

"Ігротерапія, як засіб підвищення пізнавальної активності "

Підготувала вихователь - методист Толок Н.Ф.
    Консультація для педагогів:
"Дотримання принципів академічної доброчесності при виконанні посадових обо'язків"
Консультація

Підготувала ЗД з НВР Борисенко Р.С.

Консультація для педагогів:
Батьківські збори — це ефективна взаємодія в «освітній тріаді»

Батьківські збори — це ефективна взаємодія в «освітній тріаді»

·                     Перед нами тріада гравців: Діти + Батьки + Адміністрація. Щоб гра на полі батьківських зборів видалась успішною, треба продуктивно взаємодіяти з усіма членами команди. Універсальна порада для всіх учасників: хочете, щоб вас почули? Почуйте, будь ласка, першими.
·                     Найважливіша функція батьківських зборів — командоутворююча. Інформативну, яка була до цього панівною, перебрали на себе соціальні мережі, тематичні чати у Viber.
·                     Після 24.02.2022 батьки втратили звичну точку опори. Тож організатору батьківських зборів спершу треба надати мамам і татам можливість озвучити все, що турбує, болить і викликає неприємні емоції. Знявши цю гостру стресову ситуацію, сторони будуть здатні ухвалювати продуктивні рішення і не перетворять збори на «сеанс масової психотерапії».
·                     Домовтесь із батьками під час зборів бути «тут і зараз»: аналізувати актуальні проблеми, а не те, що було місяць чи рік тому. Встановіть правила: не переходити на особистості й не обговорювати окремо взяту дитину. Останнє може зустріти супротив: «Чому я взагалі сюди прийшов?» Саме тому збори, де вам потрібна присутність усіх батьків, проводьте після особистого спілкування з мамами й татами. Навіть 5–7 хвилин персонального спілкування буває достатньо, а формат обирайте самі: зустріч у ZOOM, звичайний телефонний дзвінок, спільна кава, 10 хвилин дорогою на роботу, які можна пройти разом.
·                     Дозвольте батькам спілкуватися між собою. Для цього перед зборами розставте парти в групі парами (на 4 місця кожна пара), а з приходом батьків поділіть їх на групи. Ті форми групової роботи, які гарно працюють з дітьми, чудово показують себе і з дорослими!
·                     Після цього обов’язково озвучте умову: «Розмовляємо фактами». Оціночним судженням — «ні», емоціям — «ні». Кожна група батьків обирає спікера, який озвучить проблеми, називаючи факти. Після озвучення вчитель може одразу прокоментувати або зробити помітку в блокноті, щоб дати зворотний зв’язок трохи згодом. Про терміни домовляєтесь одразу.

Обираємо цікаві вправи й форми роботи на батьківських зборах
Обговорення в стилі speed-dating
Напевно, ви чули про формат «швидких побачень» або ж speed-dating — кожні 3–7 хвилин люди послідовно пересідають від одного столика зі співрозмовником до іншого. Ця вправа чудово працює на батьківських зборах!
Отож, поділіть батьків на дві команди. Перша група пише на аркушах запитання, відповіді на які хоче отримати. Друга команда стає навпроти, це — відповідачі. Модератор каже: «А тепер ви маєте одну хвилину на спілкування». За моїм досвідом, люди встигають поставити й обговорити 1–3 запитання навіть за такий короткий проміжок часу.
Після того як хвилина спливла, команда №2 робить один крок у бік, щоб змінити співрозмовника. За 7 хвилин батьки можуть отримати від інших очікувані ними відповіді й відчути: «Я не один у своїй тривозі! Це треба вирішувати». Або ж, навпаки, приходять до розуміння, що ця конкретна їхня проблема не актуальна для всієї групи.
Плюси вправи
Батьки діляться одне з одним практичними кейсами вирішення проблем і спірних запитань. А вчитель під час такої вправи інтенсифікує спілкування, яке й так відбувалося б між батьками, але за межами школи й у формі пліток.
Підводне каміння вправи
Перші відповіді на запитання можуть бути доволі агресивними, але ця напруга дуже швидко спадає.
Чергуємо різні формати спілкування з батьками
Індивідуальні зустрічі з батьками
Проблеми конкретної дитини ніколи не слід виносити на загальні батьківські збори — для цього існують зустрічі віч-на-віч із батьками.Мами й тати можуть дізнатися про індивідуальні досягнення дитини та успішність (і прогрес) із різних дисциплін, вектори навчального і творчого зростання. Варто обговорити і те, як комунікує дитина, які має психологічні особливості.
Я наполягаю на тому, щоб батьки під час індивідуальних зустрічей заговорили першими й озвучили хвилювання, плани, побажання на майбутнє. А вихователь, у свою чергу, називатиме реальні факти про успішність, зони росту. Такі зустрічі — чудова можливість для батьків зрозуміти свою дитину краще. Вихователь може їм донести і хороші, і тривожні моменти, яких вони, можливо, вдома не бачать.
Неформальне спілкування з батьківським колективом
До неформального спілкування можна віднести тренінги для батьків у ЗДО, дні відкритих дверей. Цього дня двері ЗДО не просто відчинені для батьків, дідусів і бабусь — вони проводять із дітьми весь день та активно залучені в процес.
Батьківські збори: командоутворюючі або настановчі
Загальні настановчі збори можна проводити на початку року. Обговорюються правила, цілі, відбувається сесія «Запитання-відповіді».
Про командутворюючий формат батьківських зборів ми говорили вище: наважтеся спробувати кілька ігор, і ви переконаєтесь, що батьківські збори можуть бути значно більш конструктивними.
Міні пам’ятка правил комунікації на батьківських зборах
1.                  Факти, а не емоції.
2.                  Соціальна дистанція не означає відстороненість. У жодному разі не відсторонюйтесь від проблем, а шукайте нові формати взаємодії.
3.                  Якісний і позитивний зворотний зв’язок — такий, «від якого хочеться жити».
4.                  Пропонуйте алгоритм дій та кроків наперед і давайте людям час. Батькам потрібно обговорити й обдумати почуте на зборах, провести трохи часу із цією інформацією, «порадитись» із відкритими джерелами, а вже потім прийняти власне рішення.
5.                  Якщо є проблемні питання — не бійтеся їх, а одразу обговорюйте. Проте маєте бути суворим модератором обговорення.
6.                  По-хорошому провокуйте батьків на озвучення власних способів вирішення ситуацій і конкретних проблем.
7.                  Озвучуйте, що відповідальність за результат рівноцінно розподілений між усіма учасниками освітнього процесу.



Консультація для педагогів
підготувала:вихователь Бей Ю. В.
    "Театралізовані ігри на прогулянці влітку"
Різновид творчої ігрової діяльності — театралізована діяльність. Вона пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва та відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключові поняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ. Любов Артемова поділяє театралізовані ігри залежно від їх виду та специфічного сюжетно-рольового змісту на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
У режисерській грі дитина як режисер і водночас "голос за кадром" організовує театрально-ігрове поле, акторами і виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами, режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто яку роль виконуватиме, що робитиме.
Ігри-драматизації створюються за готовим сюжетом з літературного твору або театральної вистави. План гри та послідовність дій визначають заздалегідь. Така гра важча для дітей, ніж наслідування того, що вони бачать у житті, оскільки треба добре зрозуміти й відчути образи героїв, їхню поведінку, пам'ятати текст твору (послідовність розгортання дій, реплік персонажів). У цьому й полягає особливе значення ігор-драматизацій — вони допомагають дітям глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цілісність, сприяють розвитку виразності мови і рухів.
ТЕАТРАЛІЗОВАНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ
Театралізовані ігри розрізняють відповідно до провідних засобів
емоційної виразності і поділяють на дві групи: режисерські ігри та ігри-
драматизації. Ігри-драматизації — дидактичні ігри, ширші за змістом,
тому що крім суто дидактичних цілей вміщують виховний зміст
і спрямовуються на розвиток естетичної культури дітей; завжди
використовуються сценічні засоби, на відміну від ігор дидактичних, для
яких це не є обов’язковим.
Режисерські ігри — настільний тіньовий театр, театр на
фланелеграфі. У режисерських іграх дитина говорить, виконує
різноманітні дії за ляльку, виступає режисером по відношенню до
ляльки. При цьому дитина діє і за ляльку, і за себе, спрямовуючи всі дії.
Діти «вчать» ляльок тіньового, лялькового, пальчикового театру «діяти»
відповідно до тієї ролі, яку вони взяли на себе, надаючи їм літературних
і уявних ознак. Ще не вміючи оцінювати власну творчість, школяр оцінює
дії ляльки, тим самим поступово розвиває самооцінку.
Гра «Олень»
У цій грі інтонації м’які, мов гладимо тварину руками, словами,
з бажанням зігріти, адже вона змерзла в зимовому лісі: хтось зніме
хустину, шарф. Гру можна зіграти й без ляльки, тоді діти уявляють, як
зігрівають оленя, граючи натягують на руки різних звірів, зроблених
самостійно, передають рухами потрібні інтонації, радісні, сумні,
вирішують характер героя (гордий і сильний, маленький і беззахисний).
Гра «Раз собі, два — сусіду»
Ця гра може проводитися з будь-яким предметом, наприклад із
м’ячем. Діти стоять у колі на відстані витягнутої руки одне від одного.
Той, хто починає, притискає до себе м’яч і промовляє: «Раз собі
(передає наступному гравцеві), два — сусідові». І так по колу. Слова
промовляють чітко в ритмі, рухи мають чітко відповідати тексту. Варіанти
гри: гру можна зробити музичною, створити просту мелодію і співати її,
змінюючи напрямок передавання м’яча (за або проти годинникової
стрілки), можна використати два м’ячі, синхронно їх передавати
(розвиток навичок концентрації).
Гра «Передай звук поглядом»
Це гра на розвиток невербального контакту. Діти сидять у колі,
в кожної дитини певний музичний інструмент. Перший, хто починає, грає
один звук на інструменті, а потім переводить погляд на іншого гравця,
який має відтворити цей звук на своєму інструменті і поглядом передати
естафету наступному. Гра триває стільки, скільки цікаво дітям.
Гра «Галерея характерів»
Режисерська гра, в якій формується вміння відтворювати «характер»
театрального персонажа (людини або тварини) за власним задумом.
Кожен гравець отримує театральну ляльку й за допомогою
ляльководіння, мовленнєвої виразності створює її образ.
Гра «Загадки»
Гра-драматизація, в якій формується вміння створювати власні
загадки у віршах. Відгадуючи загадки у віршах та прозі, діти розвивають
уміння декламувати, закріплюють уявлення про добро, зло, красу,
скромність, вміння показати їх у порівнянні зі злом, жорстокістю,
лінощами, брехнею, грубістю.
Гра «Закінчи речення»
Гра, в якій формується вміння учнів доповнити речення словами,
вона потрібна для розвитку мовлення, навичок запам’ятовування,
спостереження, розвитку уміння висловлювати власні міркування,
поповнення словникового запасу тощо. Педагог роздає дітям ролі (імена
казкових персонажів). Потім учитель пропонує початок думки, а діти
мають відповідно її закінчити від імені свого персонажа, передаючи його
образ.
Вправа «Звір–птах»
Завдання, в якому від дитини очікується негайне швидке
перевтілення, абсолютна віра у запропоновані обставини, абсолютне
включення у створені ситуації. Вправа розвиває в дітей моторику,
уважність, спостережливість.
Вправа «Повторення–навчання»
Вправу проводять для того, щоб учні намагалися точніше передати,
зіграти, змалювати образ. Її повторюють кілька разів із різними цілями,
завданнями і уточненнями учителя.
Вправа «Словесне малювання»
Вправа, що формує вміння намалювати «словами» ілюстрацію до
знайомого твору, використовувати образні вислови, епітети, метафори,
порівняння.
Вправа «Створи речення»
Вправа, в якій формується вміння учнів складати речення зі слів,
правильно їх розташовувати, наповнювати образними висловами. Ці
речення учні мають виразно прочитати, створюючи діалог.
Вправа «Театральний фотокореспондент»
Вправа, в якій треба придумати назви сценам з вистав. Світлини
вистав можна розглядати онлайн з різноманітних гаджетів.
При всій різноманітності творчих ігор вони мають спільні риси: діти самі або за допомогою дорослого (особливо в іграх-драматизаціях) обирають тему гри, розвивають її сюжет, розподіляють між собою ролі, добирають потрібні іграшки. Усе це має відбуватися в умовах тактовного керівництва дорослого, спрямованого на активізацію ініціативи дітей, розвиток їхньої творчої фантазії.



Консультацію підготувала вихователь Шаталінська В.Д.
"Трансформований конструктор для освіти"
Коли весь сучасний світ робить ставку на інноваційні технології, сфера освіти також не може залишатися осторонь від цього. Все більше традиційні способи передачі інформації поступаються місцем використанню технологій діяльнісного типу. Сьогодні вихователю необхідно так вибудовувати освітню діяльність з дітьми, щоб кожна дитина активно і захоплено займалася; щоб ця діяльність сприяла розвитку у дітей творчих, конструктивних і логіко-математичних здібностей, допитливості, глибокого пізнавального інтересу до навколишнього. І інструментом саме такого розвитку дітей є «ТІКО»-конструктор для площинного і об’ємного моделювання.

«ТІКО» – це Трансформований Ігровий Конструктор для Освіти дошкільників. Він являє собою набір яскравих площинних фігур з пластмаси, які шарнірно з’єднуються між собою. В результаті для дитини стає наочним процес переходу з площини в простір, від розгортки – до об’ємної фігури і назад. Усередині великих фігур конструктора є отвори, які при зборі ігрових форм виступають в ролі «віконця», «двері», «ока». Сконструювати можна безліч ігрових фігур: від доріжки до меблів, котеджу, ракети, корабля, восьминога, сніговика і т.п.

У грі з конструктором ТІКО дитина вивчає не тільки назви і вигляд площинних фігур (трикутники рівносторонні, рівнобедрені і прямокутні, квадрати, прямокутники, ромби, паралелограми, трапеції, п’ятикутник, шестикутники і восьмикутники), малюкові відкривається світ призм, пірамід, зірок Кеплера.

Для дитини важливо, щоб результати її творчої діяльності можна було наочно продемонструвати: це підвищує самооцінку і позитивно впливає на мотивацію до діяльності, до пізнання. Конструктор ТІКО створює для цього найсприятливіші можливості. Вже через 2-3 місяці навчання вихованці створюють конструкції на різну тематику, які можна об’єднати в ефектну масштабну експозицію.

Основним девізом ТІКО є: «Вчимося, граючи».

Що розвиває конструктор ТІКО?

Т – творчі вміння
І – інтелектуальні вміння
К – комунікативні навички
О – організаційні та оціночні вміння

В чому ж новизна цієї технології?

Новизна технології – посилення реалізованої основної освітньої програми «Дитина» (та інших програм) в аспекті логіко-математичного розвитку і конструктивно-модельної діяльності за рахунок використання в роботі в освітньому процесі нових форм, методів і прийомів педагогічної роботи на основі конструктора ТІКО.

З’єднання деталей ТІКО

Деталі ТІКО мають дві сторони, одна шорстка, інша гладка. ТІКО – деталі з’єднуємо шорсткою стороною назовні, гладкою стороною всередину, розташувавши їх приблизно під кутом 60-90 градусів
по відношенню один до одного. Розташування сполучних елементів ТІКО – деталей – кулька під дугою; дугу накладаємо на кульку, злегка натискаємо і «шарнірний замок» застібається.

В яких видах діяльності використовується конструктор ТІКО?

Використання конструктора ТІКО може бути в дитячому саду в рамках: колективної освітньої діяльності, проектної діяльності, гри-драматизації, вільної діяльності, сюжетно-рольової гри і у всіх видах діяльності.
Діти грають з усім, що потрапляє їм в руки, тому їм потрібні для ігор безпечні і міцні речі, і конструктори ТІКО дають їм можливість для експериментування і самовираження
Захоплені в процес моделювання та конструювання, діти не помічають, як в грі педагогом реалізуються виховні та освітні завдання.

Види конструктора ТІКО для дошкільників.

1. Фантазер.

2.Геометрія.

3. Архимед.

4. Граматика.

5. Азбука.

6. Англійська мова.

7. Арифметика.

8. Шари.

9. Малюк.

10. Тематичний набір «Пінгвін».

11. Тематичний набір «Ракетний крейсер».

12. Логопедична скриня.

13. Колесо.

Використовуючи конструктор ТІКО у власній діяльності, діти успішно оволодівають основними прийомами розумової діяльності, орієнтуються на площині і в просторі, спілкуються, працюють в групі, в колективі, конструюють вироби як площинні, так і об’ємні, захоплюються самостійною технічною творчістю.

Підготувала вихователь - методист
Толок Н.Ф.

Про непусті дитячі пустощі. Поради молодим вихователям.

Діти непосидючі, допитливі та невгамовні. Батьки тішаться їхньою наполегливістю в розвитку мовлення, в оволодінні все новими й новими вміннями. Кожен вивчений дитиною віршик чи пісеньку або навіть самостійно зав`язаний шнурок на черевичку батьки заохочують увагою й похвалою. Але є такий вид дитячої активності , що, на перший погляд , не приносить жодних результатів (пуста активність). Звідси її назва-пустощі. Саме відсутність очевидної цілі відрізняє пустощі від непослуху, вередування. На відміну від пустощів , непослух –це небажання або відмова підкорятися кому-небудь, слухатися; а вередування –один із проявів неслухняності, що характеризується швидкою зміною бажань.Пустощі є невід ємною частиною поведінки кожної дитини,яка росте розвивається. Дитячі пустощі спрямовані на вихід,за межі усталених, знайомих дитині форм поведінки і діяльності.
Пустощі-це сигнал дорослим про те, що дитина вичерпала розвивальні ресурси діяльності ,якою вона займалася, і готова включитися в нову пізнавальну і творчу діяльність, готова до нового етапу розвитку.
Є три основні види пустощів:
· Як прояв пізнавальної активності та творчості;

Як спосіб вивчення власних можливостей і меж дозволеного;
Як спроба зайняти себе будь-чим-пустощі знічев`я;
Творчість-природна потреба дитини,тож вона змушена творити або витворяти. Творення нерозривно пов`язане з пізнанням нового, а для дитини все нове. І якщо дошкільник псує речі, намагаючись зрозуміти, як вони влаштовані ,то це не його, а наша провина.
Ніщо не приносить дитині такого задоволення, як усвідомлення власного розвитку. Навчившись нового, дошкільник намагається закріпити це вміння. Дуже важливо для дитини є думка дорослих про, те наскільки добре вона щось робить.
Пустощі знічев`я зазвичай виникають, коли дитині нічого робити. Причина пустощів проста: дошкільники потребують активності.
Дитячу активність потрібно спеціально організовувати. Тому батьки повинні пам`ятати, що для повноцінного виховання ,окрім взаємодії з дідусями й бабусями, нянями чи вихователями ,дитині потрібні інші діти. Мультфільми й комп`ютерні ігри ніколи не замінять звичайної гри дитини з іншими дітьми. Співчуття до чужого болю чи прагнення не ображати інших ліпше виховувати власним «ігровим болем» чи образою, ніж чужим – комп`ютерним .
Пустуючи , дитина проявляє ініціативу. Можливість щось переробляти по-своєму, виступати в незвичній ролі викликає в дітей почуття радості.
Приборкувати надмірну дитячу активність і спрямувати її в корисне русло можна в різні способи. Скажімо, батькам і вихователям варто гратися разом з дітьми в улюблені ігри, зокрема рухливі або читати казки (оповідання) - це допоможе зрозуміти різницю між добром і злом,чемністю й пустуванням. Саме тому дорослі мають спрямувати енергію на користь дитини: спонукати її займатися спортом,організовувати цікаву гру з іншими дітьми,залучати до посильної допомоги по господарству тощо.

підготувала Лучер О.А.
Консультація для вихователів

«Ігровий квест – технологія в освітньому просторі.

                       Методика використання»

  Перші квести з'явилися на початку 1990-х як комп'ютерні головоломки. Згодом квест успішно увійшов в освіту і набуває великої популярності як перспективна\ефективна освітня технологія.

   На думку багатьох вчених (Биховський Я.С., Бовтенко М. А., Берні Додж, Том Марч та інші), під час застосування квест-технології діти проходять повний цикл мотивації від уваги до задоволення, знайомляться з автентичним матеріалом, який дозволяє їм досліджувати, обговорювати й усвідомлено будувати нові концепції і відносини в контексті проблем реального світу, створюючи проекти, що мають практичні завдання.

   Квест поєднує у собі елементи мозкового штурму, тренінгу, гри тощо. Під час проходження квесту задіяні розум дітей, їхні фізичні здібності, уява, пам'ять та увага. Окрім цього, дошкільники прояв-

ляють кмітливість та організованість. Тому квест дає змогу ефективно поєднувати ігрову та навчальну діяльності дошкільнят.

   Освітній квест – це інтелектуально-динамічна гра, яка полягає у

проходженні командою гравців вказаного маршруту за умови ви-

конання спеціальних завдань. Квест є не лише формою навчання,

а й має в собі потужний виховний потенціал. Участь у командних квестах сприяє соціалізації дитини та формує комунікативну ком-

петентність дошкільника. Визначальною рисою квесту, який використовується в ЗДО, є перевага інтелектуальної та логічної складових.

   Для педагога, який використовує квест, головною метою є навчальна.

   У сучасній педагогіці найчастіше використовують такі види квестів:

-лінійний – завдання потрібно розв'язувати одне за одним, гравці рухаються за заздалегідь спланованим маршрутом;

-штурмовий – гравці отримують завдання, підказки до його виконання, але спосіб розв'язання та маршрут обирають самостійно;

-коловий – маршрут має колову структуру. У цьому виді квесту, як правило, беруть участь декілька команд, що стартують з різних позицій і рухаються до фінішу кожна за власним маршрутом.

   Залежно від типу завдань квести поділяють:

інтелектуальні;

ігрові;

пошукові;

екстремальні.

   За формою проведення виділяють квести:

квести на природі;

комбіновані;

медіаквести;

веб-квести.

   Залежно від домінуючої діяльності, квести поділяють:

дослідницький квест;

інформаційний квест;

творчий квест;

рольовий квест.

                  Алгоритм створення освітнього квесту:

Перший етап – організаційно-підготовчий: визначення навчальних потреб дітей; формулювання теми, завдань, типу квесту( з урахуванням віку дітей); визначення сюжету; окреслення термінів реалізації та тривалості квесту; розробка і створення додаткових необхідних матеріалів; розробка критеріїв оцінювання.

Другий етап – реалізація: ознайомлення з сюжетом; організаційними моментами; об'єднання дітей у групи (за потреби) і розподіл завдань; ознайомлення з місцем проведення квесту; ознайомлення з критеріями оцінювання; озвучення правил квесту до початку гри; супровід проходження квесту; перевірка та оцінювання етапів проходження квесту.

Третій етап – завершальний: оцінювання діяльності учасників; оголошення результатів; формулювання висновків та рефлексія; нагородження переможців.

   У ЗДО квести можна проводити у різних вікових групах, починаючи з молодшої        Але найдоцільніше проводити їх у старшій групі, де у дітей вже є навички та певний запас знань і умінь.

                             Складові освітнього квесту:

   Мета. Квест повинен мати ігровий характер та мотивацію до діяльності, по завершенні якої, гравець виконує важливе завдання.

   Ролі. Розподіл дітей на команди залежить від тематики квесту. Кожна команда виконує свої обов'язки, має права та мету, якої прагне досягти. Такий розподіл на групи надає квесту змагального, конкуруючого характеру.

   Завдання. Для кращої ефективності квесту варто надавати перевагу креативним, творчим завданням, які стимулюватимуть дитячу допитливість.

   Правила. Якщо у квесті використовуються обумовлені на початку гри правила – їх виконання обов'язкове для всіх учасників.

   Сюжет. Квест – це гра, яка має мету, завдання та розвиток подій.

   Тривалість квест-ігор в різних вікових групах становить: для молодших дошкільнят 20-25 хв., для вихованців середньої групи 30-35 хв., для старших дошкільників 40-45 хв. Нетрадиційні дидактичні ігри, інтерактивні вправи, логічні завдання та оригінальний сюжет забезпечують успішність проведення гри-квесту.

Підготувала музичний керівник
Дедіщева Т.М.
«Виховання патріотизму у дітей дошкільного віку

                        засобами музичного виховання»
   У наш незвичайно складний час все більше зростає потреба дбати про формування духовної культури найменшого українця-дошкільника. І сьогодні соціальна значущість національної культури і народного музичного мистецтва, як її невід’ємної складової, зростає з кожним днем. Саме в дошкільні роки життя дитини відбувається усвідомлення власної причетності до відповідного етносу, самоідентифікація: «Я – українець!». Сучасні вихователі мають бути здатними забезпечувати єдність педагогічних, естетичних і психологічних вимог до дитячого розвитку на основі етнопедагогіки. Саме фольклорні твори відзначаються барвистістю, виразністю, ритмічністю, легкістю для запам’ятовування та закладають фундамент для розвитку особистості.
   Виховання дитини-патріота потрібно починати не з вигукування гучних фраз, а з прищеплення любові до української народної пісні, щирої матусиної колискової, шанобливого ставлення до традицій свого народу. Ефективним шляхом і засобом патріотичного виховання дітей в дошкільних закладах є дитячий музичний фольклор – найдоступніший, багатофункціональний матеріал для передачі дитини суспільних моральних цінностей і культури українського народу. Саме народна пісня вирізняється наспівністю і красою мелодії, зручністю для виконання. Пісенна творчість українського народу, особливо сьогодні, надає людям силу, очищає їх душу, лікує емоційні почуттєві травми. І вже зараз, ми всі – і великі, і малі, співаємо не про минуле, а про болюче сьогодення України та її перемогу. Діти, слухаючи українську народну музику, співаючи пісні, у цей час перебувають в полоні тих образів, ідей, почуттів, які розкриває народне мистецтво.

Патріотичні почуття у дошкільників виховуються у процесі впровадження малих фольклорних жанрів покладених на музику. Народні ігри, потішки, забавлянки, пісні, таночки, слухання звучання народних інструментів (сопілки, бандури, цимбалів, трембіти тощо), гра на музичних інструментах зачаровує дітей, покращує настрій, активізує їх, що, в свою чергу, сприяє набуттю знань, умінь та навичок, сприяє розвитку мовлення, пам’яті, уваги, мислення тощо. Завдання патріотичного виховання дошкільників відображені в Базовому компоненті дошкільної освіти та чинних програмах. Вони реалізуються у різних формах організації дітей: на музичних заняттях, під час проведення свят та розваг відповідної тематики («Щедрий вечір», «Стрітення», «Великдень», «Вишиванка» та інші), у бесідах про відомих українських композиторів, роблячи особливий акцент на роках дитинства, оскільки він найближчий для їхнього розуміння (А. Філіпенка, Л. Лисенко, Т. Шутенко, Г. Фінаровський та інші). У національному фольклорі особливим чином поєднуються слово, музичний ритм, співучість та глибинний зв’язок з попередніми поколіннями. Слід зазначати, що простота та зрозумілість музичного твору розглядається як відображення його змісту у житті дитини. Дошкільники мають наочно-образне мислення, тому і зацікавити їх можуть тільки рельєфні, яскраві, близькі й зрозумілі музичні твори. Проте вони мають бути доступними не лише за змістом, а й за формою, організацією засобів музичної виразності (ритм, темп, динаміка, лад). Сам педагог має бути гнучким, спостережливим та чуттєвим у підборі музичного репертуару для дітей. Ефективність роботи з теми, багато в чому залежить від участі в ній батьків та членів родин вихованців. В бесідах, консультаціях та під час групових батьківських зборів збагачуються теоретичні знання батьків. Виховуючи дітей на зразках українського музичного фольклору, відбувається пробудження генетичної пам’яті дитини та зароджуються патріотичні почуття.

підготувала вихователь ДП№2
Шевчук К.Є.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ
"Мультісенсорний підхід до занять дітей молодшого і раннього віку"

Консультація для вихователів
підготував інструктор з фізичного виховання ДП№2 Баканова В.А.
Особливості проведення рухливих ігор у різних вікових групах.

Рухлива гра - одночасно є і засіб і метод фізичного виховання. Спортивні, рухливі, народні ігри з упевненістю можна назвати універсальним засобом фізичного виховання всіх категорій населення. Поєднання спортивних ігор з народними рухливими іграми забезпечує різносторонній фізичний розвиток особистості, збагачення її духовної культури. За допомогою ігор закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів. розвиваються важливі фізичні якості, виховуються морально-вольові якості. Спортивні та рухливі ігри – це ще й позитивне дозвілля.

Під час гри дошкільники реалізують свої фізичні можливості, відчувають радість руху, повноту емоційних переживань, збагачують свій власний досвід новими враженнями, самостверджуються, відчувають смак перемоги, а переможені знають, що успіх залежить від них самих. Діти мають вдосталь рухатися, але це не має бути спонтанно. В ході гри відбуваються партнерські відносини між педагогом та його вихованцями.

Проте у вихователів побутує думка, що дітям треба просто відпочити, мовляв, вони не хочуть гратися в ігри, а хочуть поспілкуватися між собою, вільно порухатися. Спостерігаючи за дітьми під час прогулянки, бачимо що діти надають перевагу власним справам, тому що іншого їм не пропонують, а самостійно діти ще не можуть організувати колективну гру.

Кожна прогулянка в дитячому садку має свою структуру: спостереження, дидактичні ігри, індивідуальна робота, бесіди на різні теми, праця в природі, сюжетно-рольові ігри, самостійна художня діяльність, тож де взяти час на 8 рухливих, спортивних чи народних ігор упродовж дня.

Спробуємо уникнути типових помилок, що призводять до таких невтішних висновків.

Не слід проводити одну й ту саму гру в молодшій, середній і старшій групах.

Наприклад, «Подоляночка».

Орієнтиром мають бути вікові особливості, програмові вимоги до проведення рухливої гри. Добирати ігри відповідно до сезону.

Не організовувати «літні» ігри взимку.

Не використовувати ігри з одноманітними основними рухами.

Варто проводити рухливі ігри з ходьбою, бігом, стрибками, лазінням, метанням, на орієнтування в просторі, чергуючи ігри з атрибутами та без них.

Чергувати ігри великої, середньої та малої рухливості.

Не проводити ігри з основними рухами, яких діти ще не вивчили.

Проводити ігри з рухами імітаційного характеру з урахуванням життєвого досвіду дітей. Не планувати одну і ту ж гру протягом тривалого часу.

Не захоплюватися однотипними рухливими іграми.

Варто планувати різні види ігор (атракціони, змагання, естафети, ігри-забави, народні ігри, спортивні).

Завдання вихователя та дітей під час рухливої гри різняться, а саме: - вихователь закріплює та вдосконалює рухові вміння дітей, формує позитивні якості характеру, навчає спілкування; - діти наздоганяють, утікають, ловлять, здобувають першість, кидають у ціль, метають, домовляються, діють разом.

Щоб уникнути одноманітності, варто планувати рухливі ігри на перспективу - на тиждень, місяць, враховуючи тижневу тему навчально-виховного блоку. Добре послугує картотека рухливих, народних і спортивних ігор для своєї вікової групи. Упродовж року слід планувати 10-12 нових рухливих ігор, додаючи їх до вже знайомих.

У кожній віковій групі слід планувати 8-10 рухливих ігор упродовж дня:

- під час ранкового прийому - 1-3 рухливі гри малої рухливості (з предметами, з киданням і ловінням предметів, з метанням, хороводні ігри, атракціони, ігрові вправи);

- під час першої і другої прогулянки

- по 3-4 гри середньої й великої рухливості (з різними основними рухами, змагального характеру, з м'ячами,

ігри та вправи з елементами спорту, народні ігри, ігри-ловитки);

- у вечірні години - 1-2 рухливі гри малої рухливості (атракціони, ігри з предметами, хороводні ігри, ігри на розвиток окоміру та дрібної моторики - за столом).

Нову рухливу гру варто розучувати на прогулянці протягом 2-4 днів.

З квітня по жовтень щодня слід планувати різноманітні рухливі ігри з м'ячем.

Тривалість рухливої гри для різних вікових груп:

- група раннього віку - 5-6 хв, повторення 2-3 рази;

- молодша група - 6-8 хв, повторення 5-6 разів;

- середня група - 8-10 хв, повторення 4-5 разів;

- старша група - 10-12 хв, повторення 4-6 разів.
До роботи потрібно залучати і батьків: проводити свята, флешмоби, консультації, майстер класи тощо.

Підготувала керівник гуртка англійськох мови
Самойлова О.Г.
МАС – сучасна інноваційна здоров’язбережувальна технологія вивчення англійської мови
Актуальність вивчення англійської мови на сучасному етапі обумовлена низкою чинників: глобалізацією (розростання комунікаційних та інформаційних мереж), розвитком інформаційних технологій, європейською інтеграцію.
        Реалії життя показують, що у складних ринкових відносинах, досягти успіху та визнання може лише інтелектуально та морально розвинена, ерудована, здатна до креативу у своїй діяльності людина. Тому правомірною є потреба залучення громадян до однієї з мов міжнародного спілкування вже у дошкільному віці, який є золотою порою розвитку особистості і часом, коли формується більшість ментальних здібностей, відбувається стрімкий фізичний та психічний розвиток. Сформовані у цей період якості, навички та вміння особистості стають основою життєдіяльності у майбутньому.
Саме тому, найбільш сприятливим періодом для вивчення іноземної мови – є дошкільний вік .
   Тому на думку психологів є важливими аргументами на користь запровадження іноземної мови у дошкільних навчальних закладах.
Як зазначається у БКДО «вивчення іноземної мови не лише розвиває індивідуальні мовленнєві здібності дитини, а й створює передумови для вивчення нею в майбутньому інших мов, спрощує їй життя в багатонаціональній державі та світі, сприяє соціалізації дошкільника, формуванню його особистісної культури та розвиває психічні процеси» .
Володіння іноземними мовами є базою для інтелектуального та особистісного зростання, розширює світогляд, сприяє духовному розвитку особистості.
Проте, існує чимало негативних відгуків про доцільність навчання іноземної мови в дошкільному віці, оскільки це може спровокувати перевантаження психіки дитини незнайомою інформацією чи її надмірним об’ємом, викликати втому, що негативно позначається на здоров’ї вихованців та їхній подальшій мотивації щодо вивчення іноземної мови.
Проблема в тому, що не усі методики вивчення іноземної мови та керівники гуртків впроваджують в освітній процес елементи здоров’язбережувальних технологій і методик.. Досить часто на заняттях дошкільники перебувають у статичному положенні, на зразок традиційного шкільного уроку, що суперечить психофізіологічним особливостям їхнього розвитку та є неприпустимою помилкою в організації та побудові заняття з англійської мови.
У наш час значний інтерес у працівників ДНЗ викликала авторська програма вивчення англійської мови для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку укладена з урахуванням методу асоціативних символів (МАС) Світлани Віталіївни Гунько, яка відзначається стрункістю структури, логікою та послідовністю викладу матеріалу. У змісті програми реалізується головна мета навчально-виховної діяльності – гармонійний розвиток особистості дошкільника.
Під час навчання дітей дошкільного віку необхідно враховувати їхній інтенсивний фізичний та психічний розвиток, який реалізується у грі, що є провідною діяльністю на даному віковому етапі. Поєднання інтелектуально-лінгвістичної діяльності з інтенсивним розвитком рухово-кінестетичної сфери дитини лягло в основу методу асоціативних символів. МАС – це органічне поєднання рухів, жестів, міміки з грою, учасниками якої виступають як педагог, так і вихованці.
Заняття з МАС – це завжди цікаве та захоплююче дійство, під час якого діти стрибають, плавають, бігають, танцюють, зображують тварин, рослин, меблі, транспорт та багато інших предметів та явищ природи. Це унікальна методика, в основу якої покладено закони дитячого розвитку, і водночас дуже проста у використанні для педагогів-початківців, та для самих вихованців. З першого погляду здається досить дивним, як можна жестом зобразити, наприклад, ліс або джунглі. Але це тільки на перший погляд. Дуже швидко все стає зрозумілим та легким.
Рухова діяльність сприяє розвитку системи аналізаторів, активізує роботу органів чуття, прискорює розвиток мовлення, допомагає формуванню розумових дій. Зображуючи різноманітні предмети, дії та явища, граючи цікаві ігри та фізкультурні хвилинки діти перебувають у динаміці, що попереджує втому та нервово-психічне виснаження, а отже сприяє здоров’язбереженню дошкільників. Це є істотною перевагою МАС, над іншими методиками.
Девіз даної програми – граючись учимось. Гра – провідний вид діяльності дітей дошкільного віку, активна форма пізнання дійсності. Гра завжди пов’язана з ініціативою, вигадкою. На заняттях з англійської мови, котрі побудовані за методом асоціативних символів, завжди можна почути вірш, пісню, загадку, казку, помандрувати в зоопарк або чарівний сад. Така діяльність активізує позитивні емоції дітей: радість, захоплення, подив, а також формує мотиваційний та діяльнісний компоненти. Отже дитина вчиться радісно та охоче, що підвищує працездатність та здоров’я.
Пріоритетними принципами, репрезентованими у програмі є такі: активності, природовідповідності, ритмічності у зміні форм, станів, системності, послідовності, наступності, науковості, доступності, розвиваючого навчання.
Це програма не просто нового, а й відкритого типу, яка відповідає вимогам сучасності та відкриває педагогові шлях до власної творчості, самореалізації та самовдосконалення.
На відміну від традиційних програм у минулому названа програма орієнтує на цілісний, аксіологічний, діяльнісний, особистісно-орієнтований, творчий підхід до розвитку дошкільника, а головне – вона відповідає психо-фізіологічним особливостям дитячого розвитку, позитивно впливає на фізичний та психічний стан дошкільнят й сприяє формуванню, збереженню та зміцненню здоров’я дитини, що є запорукою успіху її подальшої успішної життєдіяльності.

Підготувала інструкрок з фізичного виховання
Борникова Ю.П.
ВИКОРИСТАННЯ ФІЗКУЛЬТУРНОГО ОБЛАДНАННЯ ПРИ РОБОТІ З ДІТЬМИ ОРА.

«Щоб зробити дитину розумною і розважливою:

зробіть його міцним і здоровим!»

Гармонійний різнобічний розвиток особистості дошкільника неможливий без забезпечення його повноцінного фізичного розвитку і міцного здоров’я. Збереження і зміцнення здоров’я є пріоритетним завданням освітньої роботи з дітьми дошкільного віку. У державних комплексних програмах фізичному вихованню дітей приділяється особлива увага. При цьому важливою вимогою є турбота про здоров’я дошкільника, тобто про його фізичне, духовне і соціальне благополуччя, психологічний комфорт, позитивне самопочуття.

Головна мета фізичного виховання в дошкільному освітньому закладі полягає в тому, щоб задовольнити природну біологічну потребу дітей у русі, добитися хорошого рівня здоров'я та фізичного розвитку дітей.

Треба визнати, що в сучасному суспільстві пріоритетним стає інтелектуальний розвиток дитини. Діти в більшості відчувають «руховий дефіцит», тобто кількість рухів, вироблених ними протягом дня, нижче норми. Це збільшує статичне навантаження на певні групи м'язів. Знижується сила і працездатність м'язів, що спричиняє за собою порушення функцій організму. Спираючись на думки фахівців в галузі фізичного виховання дошкільників, які стверджують, що саме в дошкільному віці в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу формується здоров'я, створюються передумови для розвитку витривалості, швидкісно-силових якостей, відбувається вдосконалення діяльності основних фізичних систем організму. Тому необхідно вести пошук нових підходів для залучення дітей до занять фізкультурою і спортом, розвиваючи інтерес до руху як життєвої потреби бути спритним, сильним, сміливим. Ми усвідомлюємо, що фізичний та інтелектуальний розвиток має відбуватися паралельно. Рішення цієї проблеми бачиться в сукупності соціально-педагогічних умов. Цьому сприяє і використання стандартного коригувального обладнання та нестандартного обладнання в роботі з фізичного виховання дітей.

В нашому дитячому закладі під час проведення лікувальної фізкультури використовується стандартне – коригувальне обладнання :

-        ризові килимки

- ребриста дошка

-        коригувальні мішечки

-        дошка Євмінова

-        канати різного діаметру

-        дуги різної висоти

-        гімнастичні мати


  шведська драбина

-        масажні м’ячи

-        гімнастичні палиці

-        обручі

-        масажні тренажери

-        коригувальні ходуни



При використанні коригувального обладнання швидко формуються рухові вміння і навички, підвищується інтерес дітей до виконання різних рухів, що веде до збільшення та інтенсивності рухової активності, позитивно позначається на їхньому фізичному і розумовому розвитку, стані здоров’я.

Використання оздоровчо - коригувального обладнання сприяє ефективній організації педагогічного процесу, що дозволяє успішно вирішувати завдання фізичного виховання: задовольняти потреби дошкільнят в русі, формувати рухові вміння і навички відповідно до їхніх індивідуальних особливостей, розвивати фізичні якості дітей, попереджати порушення опорно-рухового апарату; виховувати позитивні морально-вольові риси особистості, активність, самостійність; створювати сприятливі умови для активного відпочинку, радісної змістовної діяльності в колективних іграх і розвагах; залучати дітей до занять з фізичної культури і спорту.

Ефективно використовувати фізкультурне обладнання - це значить забезпечити оптимальну тривалість його застосування протягом усього дня в різних формах і видах діяльності з тим, щоб домогтися оволодіння дітьми усіма видами фізичних вправ, їхнього рухового творчості на рівні вікових та індивідуальних можливостей.

Підготувала
вихователь -методист Чувал А.С.

Організовуємо конференцію для батьків онлайн (батьківські збори)

1. Які онлайн-сервіси використовувати

2. Що вписати в програму конференції

3. Як налагодити зворотний зв’язок

Оберіть онлайн-сервіс

Для того щоб провести конференцію для батьків онлайн, оберіть зручний для всіх учасників сервіс відеозв’язку.

Skype. Ця платформа дає змогу проводити зустрічі онлайн без обмежень у часі. Тут можна обговорювати інформацію, демонструвати зображення, організовувати опитування тощо. Проте Skype має деякі недоліки. Коли до зустрічі підключається більше 25 учасників, програма часто починає давати збої — якість відео погіршується.

Zoom. Це зручний сервіс для планування та проведення онлайн-заходів, зокрема конференцій для батьків і вчителів. У безплатній версії одна конференція може тривати до 40 хвилин, що цілком покриває потреби дитячого садка. Серед переваг сервісу — кількість учасників не впливає на якість відео та звуку. У сервісі є функція демонстрації екрана, загальний чат та індивідуальні чати, можливість планувати вебконференцію на визначений час і записувати її.

Google Meet також підходить для дистанційної взаємодії з батьками вихованців і вчителями початкової школи. Цей сервіс має загальний чат, функцію демонстрації екрана та можливість запланувати вебконференцію в Google Календарі. Google Meet автоматично демонструє найактивніших учасників і контент, який найчастіше з’являється на екрані відеозустрічі. Чат доступний, лише поки відеоконференція триває.

Jitsi Meet. Цей безплатний інструмент також допомагає організовувати інтерактивні онлайн-зустрічі. Він не потребує реєстрації та встановлення на комп’ютер. Потрібне лише підключення до інтернету, щоб увійти на головну сторінку сервісу з будь-якого пристрою. Завдяки емоджі в чаті Jitsi Meet також є можливість активізувати емоційну активність учасників конференції.

Ми розглянули найпоширеніші та найпростіші онлайн-сервіси для організації конференції для батьків і вчителів. Насправді їх значно більше. Тож вибір за вами.

Підготуйте програму та демонстраційний матеріал

Обговоріть з колегами послідовність виступів і складіть програму конференції. У ній зазначте теми виступів, а також прізвище, ім’я та посаду кожного доповідача. Відтак кожному запропонуйте підготувати коротку інформацію для батьків і повідомте про технічні особливості зустрічі. Зокрема, який наочний матеріал можуть використовувати колеги та який регламент кожного виступу.

Домовтеся з учасниками конференції про те, що інформацію, яка повторюється, ви повідомите на початку зустрічі. Так ви уникнете повторів у виступах доповідачів і скоротите загальний час конференції.

Під час онлайн-конференції утримувати увагу учасників складніше, ніж під час традиційної зустрічі. Тому обов’язково підготуйте демонстраційний матеріал, зокрема презентацію, яка супроводжуватиме розповіді учасників. Для цього заздалегідь зберіть презентації доповідачів і вибудуйте їх у відповідній послідовності.

Розробіть і повідомте доповідачам конференції вимоги щодо підготовки презентації. Зокрема, визначте, за допомогою якої програми готувати презентацію, яка максимальна кількість слайдів, який має бути розмір шрифтів тощо.

Повідомте про зустріч заздалегідь

Для того щоб усі учасники конференції мали змогу підготуватися, повідомте про неї заздалегідь. Зокрема, розмістіть програму конференції на сайті дитячого садка, viber групи . Вкажіть день і час початку онлайн-зустрічі, основні питання. Розішліть запрошення батькам за допомогою електронної пошти або чату групи, якщо використовуєте для спілкування з батьками месенджери чи соціальні мережі.

Домовтеся з батьками вихованців про єдиний зручний для всіх канал зв’язку: листування в месенджерах, електронна пошта, повідомлення в соціальних мережах тощо. Важливо, щоб батьки вчасно бачили повідомлення й реагували на них.

Бажано повідомити про конференцію за два тижні, щоб батьки мали змогу спланувати справи в цей день. За один-два дні розішліть батькам нагадування. Якщо формат зустрічі передбачає роздатковий матеріал, наприклад буклети чи пам’ятки, то їх теж розішліть батькам заздалегідь.

За можливості зробіть запис зустрічі та розмістіть його на сайті дитячого садка. Так батьки , які з певних причин не підключаться до конференції, матимуть змогу переглянути виступи доповідачів у зручний час.

Подбайте про зворотний зв’язок

Коли ви не бачите перед собою учасників конференції, складно розуміти, як вони сприймають інформацію. Тому під час підготовки до заходу поміркуйте, як підтримуватимете зворотний зв’язок.

Для того щоб активізувати діяльність учасників конференції, на початку зустрічі запропонуйте їм у чаті привітати одне одного або відповісти на яке-небудь просте запитання.

Формат конференції передбачає не лише доповіді вчителів, вихователів та інших фахівців, а й взаємодію у форматі «запитання — відповідь». Щоб організувати таку взаємодію, використовуйте інтерактивні опитувальники та анкети. Також пропонуйте батькам ставити запитання доповідачам у чаті.

Наприкінці заходу ініціюйте рефлексію. Вона необхідна, щоб оцінити, наскільки ефективно пройшла конференція. Після проведення зустрічі коротко сформулюйте основні тези та головну інформацію. Відтак розішліть такий короткий звіт батькам. Завдяки цьому вдасться актуалізувати дані в сприйнятті слухачів і донести важливі моменти до тих мам і тат, які не змогли підключитися до трансляції.

Консультація для вихователів
"Планування ранкових зустрічей. Методичні рекомендації"

Підготувала вихователь ДП№2 Зубкова

Мета ранкових зустрічей – підготувати дітей до робочого дня.

Цікавий і змістовно наповнений день дитини у дитячому садку починається з цікаво організованого батьками і вихователями ранку. Від того, як його організовують дорослі, залежить рівень активності та творчості малюків, їх настрій протягом дня. Продуманий і добре організований ранковий прийом дітей має велике значення в режимі дня. Привітна зустріч їх вихователем позитивно впливає на настрій, працездатність, дисциплінованість вихованців. Якщо діти знають, що їх чекають і будуть їм раді – вони з великим бажанням ідуть у дитячий садок.

Організація ранкового прийому дітей у ЗДО – важливий аспект фахової майстерності вихователя, від якого залежить якість проживання дитиною дня в дошкільному закладі, її емоційне благополуччя та комфорт протягом усього перебування в дитячому садку, починаючи вже зранку. Тож, маємо запропонувати батькам основні правила щодо ранкового ритуалу, спрямованого на подачу порції любові і добра для дитини вже з моменту її пробудження, підйому і до приходу в дитячий садок.

Правила радісних ранкових зустрічей для батьків.

(за Г. Бєлєнькою, І. Кондратець)

1.    Створіть свій ритуал пробудження. Це може бути улюблена музика, лагідні слова, поцілунки, «ігри з ім’ям» дитини, погладжування, розпитування про сон, аромати улюблених смаколиків тощо.

2.    Показуйте приклад організованості, якщо чекаєте цього від дитини.

3.    Застосовуйте гру. Улюблені іграшки (годинник, будильник, телефон) або новий персонаж (скажімо містер Будистер) стануть партнерами в процесі пробудження. Організуйте міні-сценки, листи-посилання, інтерв’ю тощо.

4.    Наповнюйте початок дня енергією. Прищепіть дитині звичку робити ранкову гімнастику в ліжку чи на килимку.

5.    Намалюйте приємні перспективи. Пообіцяйте дитині по дорозі до дитячого садка цікаві зустрічі – із собачкою чи кішкою, яких треба погодувати; листяною чи сніговою доріжкою, по яких треба пройти і не збитися з дороги; або підготувати цікаві ігри чи оповідки для дитини по дорозі до дитячого садка.

6.    Завжди цілуйте та обнімайте свого малюка. Так він швидко зрозуміє, що дитячий садок лише тимчасово розлучає його з рідними людьми, які за ним обов’язково повернуться.

Правила радісних ранкових зутрічей для вихователя.

1.    Прийти в дитячий садок заздалегідь. Вихователь має підготувати розвивальний предметний простір для самостійних ігор дітей.

2.    Бути зразком для поведінкових моделей. Наслідуючи вихователя, батьки зможуть застосовувати його поведінкові моделі у взаємодії з власними дітьми. Важливо, аби вихователь щоранку використовував такі прийоми атракції (лат. attraction – притягування, привернення): усмішку, звертання до дитини на ім’я, комплімент. Усмішка посилює довіру людей одне до одного; полегшує зближення; гасить неприязнь, злобу, ворожнечу, ненависть; робить життя красивим і радісним. Звертання до дитини на ім’я викликає у неї приємні асоціації, пов’язані з материнською любов’ю, схваленням, душевним комфортом; вона відчуває увагу і повагу до себе, що сприяє виникненню симпатії до вихователя, довіри йому і поваги. Комплімент – особлива форма похвали дитини, схвалення, поваги до неї, визнання або захоплення нею, – а це дітям завжди подобається.

3.    Організувати бесіду з батьками і дітьми. Дружна бесіда дає можливість з’ясувати всі нюанси емоційного стану дитини, батькам – пояснити певні поведінкові прояви дітей, а вихователю врахувати їх надалі – розрадити дитину, створити для неї комфортні умови, аби вона про щось розповіла дітям чи щось їм показала тощо.

4.    Знайти рецепт комфортного «входження» до дитячого садка для кожного вихованця. Це можуть бути: бесіда віч-на-віч, яка підсилює рівень довіри до вихователя; гра (предметна, сюжетно-рольова, режисерська разом з друзями), яка зацікавлює та об’єднує дітей; трудові доручення, які виховують самостійність і відповідальність за доручену справу; сюрпризні моменти, які відволікають увагу дитини та зацікавлюють.

5.    Володіти інтонацією голосу – перехід на «регістри» лагідного друга (- Я за тобою скучила! Я чекала на тебе! Діти вже питали мене про тебе!), інтриги (- Що я зараз тобі покажу! На тебе чекає такий сюрприз!), захоплення (- Яка у тебе чудова кофтинка, я хочу, щоб ти показав її дітям! Який ти молодець – вчора так багато мені допоміг на занятті і я хочу знову тебе про щось попросити!).

6.    Застосувати до дитини педагогічні стратегії: «Зараз ми граємо разом!», «Ти граєш, а я поруч», «Ти трохи пограєшся сам», «Тобі добре і ти пограєшся з друзями!». Так дитина не буде почуватися покинутою та самотньою і швидко долучиться до спільної діяльності з однолітками.

Методика проведення ранкових зустрічей у ЗДО

Планування ранкової зустрічі проводиться так само, як і планування занять. Планування усіх компонентів ранкових зустрічей має відбуватися з урахуванням інтересів дітей та теми дня.

1.    Після того, як усі діти зібралися у групі, повідомити їм, що вже час збиратися на ранкову зустріч. Для цього можна включити певну мелодію, увімкнути чи вимкнувши світло, задзвонити у дзвінок, вистукати улюблену мелодію на металофоні тощо.

2.    Тривалість ранкової зустрічі визначається віковою групою. Вона не повинна бути занадто довгою, в середньому – до 20-25 хв.

3.    В ЗДО варто поетапно вводити у ранкові зустрічі окремі їх структурні компоненти (протягом шести тижнів).

Обов’язкові структурні компоненти ранкової зустрічі:

Вітання. Діти разом з вихователем розміщуються в колі. Усі діти вітаються, і це забезпечує розуміння, що вони є важливими членами групи. Всі звертаються один до одного на ім’я, що допомагає створити атмосферу дружби та приналежності до групи. Вітання створює спокійний і розважливий настрій для наступного елементу зустрічі.

Групове заняття. Розпочинається після спокійного обмірковування інформації. Мета групових занять полягає в об’єднанні групи. Кожний член групи приєднується до спільних розваг – співає, грається в ігри, бере участь у виконанні різних вправ. У групі створюється відчуття єдності, радості через виконання пісень, участі в іграх, міні-заняттях. Приклади ігор для дошкільників:

«Музичні стільці». Коли грає музика, діти ходять навколо стільців, розставлених колом. Коли музика припиняється, кожна дитина має сісти на стілець. Якщо стільців недостатньо, діти вирішують, яким чином знайти кожному місце. Після кожного такого етапу один стілець забирають, аж поки не залишиться лише кілька стільців, на які мають сісти всі діти.

«Доторкнись до синього». Діти можуть розпочати гру в колі, але потім їм потрібно мати можливість вільно пересуватися. Вихователь розпочинає гру словами: «Доторкнись до синього!» (можна використовувати набір кольорових карток). Діти мають торкнутися синього кольору на своєму одязі або на одязі інших. Вони можуть торкатися пальцем, коліном, ліктем, головою тощо. Потім ведучий називає інший колір, наприклад: «Доторкнись до червоного!». Діти, продовжуючи триматися за предмет синього кольору, мають водночас зуміти торкнутися червоного кольору. Протягом гри спонукайте дітей допомагати один одному торкатися відповідних кольорів. У цій грі немає тих, які програли або вибули з гри! Ця гра – зусилля усієї групи. Якщо хтось не в змозі втримати рівновагу або падає, гра починається спочатку.

«Характеристики людей». Оберіть кількох дітей і поставте їх поруч один з одним. Вони повинні мати щонайменше одну спільну ознаку (наприклад, темне волосся). Решта дітей, які стоять у колі, мають визначити цю характеристику. Якщо хтось здогадується, то пропонує іншій дитині з кола, хто має таку ж характеристику, приєднатися до групи.

Групові заняття менш структуровані, аніж такі компоненти ранкової зустрічі як вітання та обмін інформацією, і спрямовані на задоволення притаманного дітям бажання рухатися.

Обмін інформацією. Діти висловлюють свої думки, обмінюються ідеями та пропонують важливі для них теми для обговорення. Діти мають змогу дізнатися щось один про одного. Обмін інформацією допомагає розвивати навички, які дають змогу навчатися впевнено говорити й слухати. Кожна дитина може поставити запитання чи прокоментувати, а дитина, яка повідомляє інформацію, відповідає на запитання та коментарі товаришів.

Щоденні новини. Головна мета щоденних новин – надання дітям інформації. Це: коротке повідомлення, складене вихователем, яке щодня вивішується на відповідному стенді чи дошці; короткі усні повідомлення; пояснення плану роботи на день; повідомлення теми занять чи видів діяльності на день. Письмове оголошення налаштовує дітей на те, що має вивчатися цього дня, а також дає можливість обміркувати події попередніх днів. Щоденні новини допомагають дітям тренувати навчальні навички, що сприяють розвитку математичних та мовленнєвих навичок. Щоденні новини можуть містити різноманітні завдання (відповідно віку дітей), наприклад, придумати особливе вітання імениннику; заповнити календар природи чи погоди; скласти загадку до теми дня тощо, що активізує початок індивідуальної роботи або освітню діяльність у центрах активності.

4.    Важливою складовою кожної ранкової зустрічі є привітання. Психологи радять починати привітання лише тоді, коли діти утворили коло. Розміщення дітей по колу полегшує вихователю процес керування ними, оскільки він добре бачить кожного. Спілкуючись в колі, дивлячись один одному в очі, діти вчаться поважати інших, покращують свої мовні та комунікативні навички. Вітання створює спокійний і розважливий настрій для обміну інформацією (саме після нього і починається робота над темою дня та вирішуються певні освітні завдання). Мета привітання – створення атмосфери довіри і затишку, відчуття належності до колективу. Доречно використовувати різні цікаві форми привітань (Гра «Повна кишеня привітань»).

5.    Під час ранкових зустрічей доцільно відводити час на створення правил групи. Для того щоб розпочати процес створення правил групи, вихователі наводять приклади коротких, стислих позитивних висловлювань (без частки НЕ), наприклад:

– «Ходити в групі спокійно»;

– «Класти матеріали на місце»;

– «Вирішувати проблеми за допомогою слів»;

– «Слухати, коли хтось говорить».

Педагоги також мають ініціювати висловлення дітьми своїх ідей. Правила записують на великому аркуші паперу або наклеюють за допомогою зображень чи символів.

6.    Під час ранкової зустрічі педагог орієнтує дітей на тему дня, готуючи їх до роботи в центрах діяльності, де їм дозволяють обирати матеріали та користуватися ними так, як вони самі того хочуть. Діти навчаються один в одного і центри діяльності та робота в малих групах забезпечують їх можливостями природної співпраці. Піклування один про одного, відчуття безпеки, якої вистачає для того, аби ділитися важливими ідеями та досвідом, готовність допомагати друзям – це саме ті якості, які віддзеркалюють сутність ранкової зустрічі.

Підготувала вихователь ДП1

Никонова О.В.

Підготувала вихователь ДП1

Коляда Н.Л.

Консультація на тему
«Місце української народної гри в діяльності ігровій»

   Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Враховуючи неоціненну роль гри у житті дошкільника, необхідно детально розглянути це питання. Наголосимо, що завдання і зміст ігрової діяльності визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (сфера "Культура", субсфера "Світ гри"), чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку "Малятко", "Дитина", "Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко".

   Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі (у працях Д.В. Менджерицької, Л.П.Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків), у сучасних розробках, зокрема Л.В. Артемової, у багатьох статтях педагогів-практиків і методистів, які друкуються у журналах "Дошкільне виховання", "Палітра педагога" та інших педагогічних виданнях.

   Незважаючи на це організація ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят. У багатьох групах не створено належного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню в дітей уявлень про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Підпорядкування гри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить до вилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальну мотивацію, що є основою формування навчальної діяльності. Майже зовсім випала з поля зору вихователів важливість формування ігрових умінь у дітей. Іноді час, відведений на ігрову діяльність, використовується для навчальних занять, гурткової роботи, підготовки до свят, ранків тощо.

   Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі. При цьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини.

   Важливу роль в організації ігрової діяльность дітей мають місце народні ігри— це ігри, які походять з давніх-давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо). Вони — невід'ємна складова життя дитини в сучасному дошкільному закладі, важливе джерело засвоєння загальнолюдських цінностей. Розвивальний потенціал цих ігор забезпечується не тільки наявністю відповідних іграшок, а й особливою творчою аурою, яку має створювати дорослий.

   У народних іграх відображається життя людей, їхній побут, національні традиції, вони сприяють вихованню честі, сміливості, мужності тощо. З цією метою дітям пропонують розпитати в своїх мам, тат, бабусь та дідусів, в які ігри вони грали у дитинстві.

   Розрізняють індивідуальні, колективні, сюжетні, побутові, театралізовані ігри та рухливі ігри-забави.

Класифікація народних ігор

Народні ігри можна класифікувати за такими групами:

дидактичні
рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом
рухливі хороводні ігри
ігри мовленнєвої спрямованості
обрядові та звичаєві ігри
ігри історичної спрямованості
ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу

Специфіка народних ігор
   Народні ігри як фольклорний жанр мають специфічні особливості. Це ігри гуртові, вони об'єднують від 10-ти до 20-ти і більше дітей, їх структурна особливість дозволяє об'єднати всіх бажаючих грати.

   Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір'ї і біля ставку, на луках і на річці.

   Народні ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра у різних регіонах України має не однакові приспіви, повтори.

   За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них в єдине ціле поєднуються слово, рух, пісня.

   Особливо популярні серед дітей ігри без певного сюжету, побудовані на ігрових завданнях, які містять багато пізнавального матеріалу (ігри "Палички-виручалочки", "Хлібець", "Піжмурки", "Квач", "Гуси-гуси", "Диби-диби" тощо). У цих іграх від дитини вимагається швидка та правильна реакція.

Методика використання народних ігор у роботі з дітьми

   Гра досить рано входить у життя дітей - уже на першому році життя. «Дитина, граючи, живе, - писав Т. Лубенець, - і, живучи, грає».

   Діти будь-якого віку знайдуть собі гру до смаку. Добираючи її, слід враховувати вік дітей, чітко визначати мету кожної гри. З дітьми раннього віку (перший, другий рік життя) використовують переважно індивідуальні ігри - забавлянки (чи з двома-трьома дітьми). Наприклад, з дітьми другого року життя розігрується (індивідуально) українська народна гра - забавлянка «Горошок».

   З дітьми третього року життя народні ігри можна проводити на прогулянці з невеликою групою в 5—6 чоловік. Текст слів в іграх простий, це переважно заклички: «Дощику-дощику», «Вода холодная», «Зозулю-кавулю», «Вийди, вийди сонечко».

   У другій молодшій групі (четвертий рік життя) дітям доступні рухливіші хороводні ігри: «Курочка-чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?», «Качечка».

   Дітям п'ятого року життя доступні й складніші хороводні ігри з текстом для співу: «Галя по садочку ходила...», «Калина», «Я лисичка, я сестричка», «Ой у перепілки...», «Жили у бабусі...».

   Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп. До першої групи належать рухливі ігри з текстом-діалогом: «Кози», «Панас», «Чорне - біле», «Гуси», «У гусей», «Жмурки», «Квочка», «Крук», «Сірий кіт», «Залізний ключ» та ін. Наприклад, гра «Жмурки».

   До другої групи належать хороводні ігри зі співом. Текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими процесами, із звичаями українського народу. Це такі ігри, як «Соловейко-сватку», «А ми просо сіяли, сіяли...», «Мак», «Задумала бабусенька» та ін.

   Наступну групу становлять ігри розважального характеру, в яких відбито народні звичаї. Це ігри «Ягілочка», «Чий вінок кращий?», «Ходить Гарбуз по городі», «Як у нас біля воріт», «Ой є в лісі калина», «Ой на горі жито» та ін.

   Чимало народних ігор стануть у пригоді вихователю для закріплення звуковимови, звуконаслідування. Серед них: «У волосянку», «Рядки», «Гуси», «Ку-ку, ку-ку, птичко мала», «Прослужив я в пана рік», «Задумала бабусенька», «Довгоносий журавель» та ін.

   Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними бажано закінчувати заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без хороводних ігор не може обійтись жодне народне свято чи розвага. «Для того, щоб це животворне джерело не замулювалося, - пише В. Скуратівський, - не згасали його пульсуючі водограї, котрі повсякчас погамовують духовну спрагу, приносять нам радість і здоровий дух, мусимо бути ревними оберігачами наших кращих народних традицій, серед яких уосібне місце посідають дитячі ігри і яким відведена самою природою виняткова роль у вихованні наших дітей».

підготувала вихователь методист Толок Н.ф.

Презентація Партріотичне виховання в ДП

Партріотичне виховання

Патріотичне виховання ґрунтується на фундаментальних принципах.

Принцип природовідповідності виховання означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання. Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники овітнього процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності освітнього процесу.

Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

Основні напрями патріотичного виховання. Методи і форми роботи з патріотичного виховання

Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць,
Розповіді вихователя
Бесіди з цікавими людьми
Он- лайн екскурсії
Спостереження
Дидактичні, сюжетно-рольові ігри
Заняття з циклу «Історичні цікавинки»
Розгляд ілюстративних матеріалів
Читання та інсценування творів художньої літератури
Слухання народної, класичної, сучасної музики
Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
Розв'язування проблемних ситуацій
Запрошення членів родин у дитячий садок
Спільні з родинами виховні заходи
Виставки, конкурси
Свята, розваги

Напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання :

ознайомлення батьків з роботою закладу дошкільної освіти з питань патріотичного виховання; залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній; організація різноманітних заходів за участю батьків; ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

Підготувала вихователь ДП №2 Андросова Л.М.

Консультація для вихователів

«Використання творів В.О. Сухомлинського в морально-духовному вихованні дошкільників»

Педагогічна спадщина Василя Сухомлинського – наше всенародне багатство. Кожне покоління педагогів звертається до неї як до невичерпного джерела досвіду та натхнення, вона втілює в собі перевірені практикою педагогічні ідеї, знахідки та рекомендації, що не втрачають актуальності й сьогодні.

У ранньому віці закладається фундамент взаємин між особистістю та людьми, які її оточують. Моральні норми поступово формують зміст вчинків, визначають, що саме слід робити, а культура поведінки розкриває, як реалізуються у поведінці вимоги моралі, наскільки органічно злилися вони зі способом життя дитини, стали для неї повсякденними життєвими правилами. Сучасна компетентна дитини – активна особистість, вона має не лише робити вчинки, а й відповідати за них, тому дуже важливо організувати в дошкільному закладі цілеспрямовану роботу з морально-етичного виховання.

Важливе значення у виховній роботі з дітьми відводимо казці, адже казка для дітей – це пожива для душі, бо в ній вирують людські почуття. Казка не лише забавляє, захоплює, зворушує дитячі серця, а й порушує серйозні життєві питання, спонукає кожну дитину до мислення та активних дій, розкриває їй загальнолюдські цінності, високу мораль і спонукає до дії. Під час занять слід використовувати різні казки Василя Сухомлинського, які діти не лише слухають, інсценують, а й вчаться аналізувати конкретні ситуації, знаходити оригінальні шляхи їх розв’язання. Василь Сухомлинський стверджував, що казки відкривають не лише красу, а й істину, що без казки і ситуації всі пояснення для дитини мертві, бо мовчить її серце.

Працюючи з дітьми варто робити радісним кожен день їхнього життя, прагнути передати їм тепло й любов свого серця, доброту душі. Намагатися кожний день зробити неповторним, наповненим цікавими формами роботи, як-от:

-читання та обговорення художніх творів, казок Василя Сухомлинського під час занять і прогулянок;

-інсценування творів Василя Сухомлинського;

-поетична творчість дітей – складання розповідей та казок;

-ігри-емпатії, ігри-драматизації;

-бесіди на морально-етичні теми;

-щоквартальні тематичні свята – свято Книжки, свято Дружби, родинні свята, дні добрих справ, хвилинки-добринки;

-гурткова робота «Школа доброти».

Читаючи твори Василя Сухомлинського, його праці, щоразу захоплюємося його мудрістю та педагогічним талантом, його добротою, чуйністю, людяністю. Повторити шлях Василя Сухомлинського звичайно неможливо, тож кожен з нас, педагогів, обирає власний педагогічний шлях, керуючись його гуманістичними ідеями, торуючи шлях до сердець своїх вихованців.

Презентація про В.Сухомлинського для старшого дошкільного віку

Консультація для вихователів

Підготувала музичний керівник Безсонова О.В.

«МУЗИЧНО-РОЗВИВАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРОТЯГОМ ДНЯ.»
Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, розвиває музичні здібності, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.
Однак, скільки б ми не говорили про важливість музичного виховання, реальний стан речей свідчить про проблеми щодо цього питання. Сучасна модель музичного виховання - концертно-показова. Сутність цієї моделі відома кожному і виражається двома словами: «Невдовзі свято».
Тому треба приділити увагу самостійній музичній діяльності (СМД) дітей. А щоб ця діяльність розвивалась якомога краще, необхідно створити відповідні умови – виділити місце для занять, влаштувати своєрідний музичний куточок, облаштувати його необхідним обладнанням.
Музичний куточок повинен бути якомога далі від ігрової зони (дуже добре, якщо він буде звукоізольованим). У ньому повинна бути шафа або полички для зберігання музичних посібників, різних атрибутів, костюмів для танців, музично-дидактичних, настільно-друкованих ігор, музичних іграшок та інструментів, програвача та аудіозаписів, стіл та один-два стільці для самостійного музикування та настільних дидактичних ігор.
Музичні куточки відрізняються змістом обладнання для різних вікових груп.

Так, для дітей молодшої та середньої груп у ньому повинно бути більше музичних іграшок (озвучених та неозвучених), ніж інструментів, ілюстрації за сюжетами знайомих пісень, іграшковий програвач та платівки з картону. Над куточком треба повісити ілюстрацію на музичну тематику.

У музичному куточку для старшої групи може бути більше музичних інструментів, диригентська паличка, музичне лото, альбом «Наші пісні» з ілюстраціями за сюжетами знайомих пісень, який постійно оновлюється, музична драбинка та інше.
Щодо музичних інструментів. то в молодшій групі розміщують бубон, барабан, брязкальця, дзвіночки, сопілки. В середній можна додати дерев’яні палички, дерев’яні ложки, металофон, всього не більше 3-4 видів.

   В старшій - трикутник, металофон, ксилофон, маракаси, трищітки, кастаньєти тощо.
Протягом року іграшки та посібники замінюють, прибирають та знов повертають, щоб підтримати інтерес до них, бажання з ними діяти.
     Бажано в кожній групі мати магнітофон та невеликий набір касет чи дисків із записом дитячих пісень, народних танцювальних мелодій, музичних казок. В цьому випадку педагог зможе задовольнити бажання дітей послухати музику, потанцювати, поспівати чи просто пограти.
    Музичну діяльність в побуті відрізняється самостійністю, ініціативністю, бажанням зробити щось нове, своє, тому й керівництво дитячим музикуванням значно відрізняється від прийомів навчання і виховання на заняттях, де дорослий визначає зміст і форму організації діяльності дітей.
В самостійній діяльності дитина сама собі вибирає заняття, реалізує свої задуми. Однак, це не означає, що вона надана сама собі, що дорослий не приходить на допомогу. Лише змінюється характер керівництва, який стає більш опосередкованим:
* вихователь намагається вплинути на музичні враження дитини, отримані нею в ЗДО і вдома;
* вихователь організовує умови, які сприяють розгортанню діяльності дітей за їх ініціативою;
* вихователь повинен бути тактичним співучасником дитячих ігор.
Ключові дії педагога: заохочувати, стимулювати, спостерігати, пробуджувати інтерес, виправити помилку тощо.
Отже, ігрова діяльність дошкільників тісно поєднується з музичною. Але музика повинна вкраплюватись і в різноманітні заняття.
   Музику можна широко використати при читанні дітям казок, особливо тих, за сюжетом яких написано казкові дитячі опери («Вовк і семеро козенят» М. Коваля, «Муха - цокотуха» М. Красєва, «Мийдодир» Ю. Слонова), музичні казки («Коза-дереза» М. Лисенка, «Гидке каченя» Е. Гріга та ін.).
     Музику потрібно включати і під час проведення бесід з дітьми. Наприклад , під час бесіди про Батьківщину послухати пісню «Батьківщина» А.Філіпенка, «Добрий день, матусю, Україно!» Л.Рубальської, «Пісня про Україну» Н. Май та ін. Вдало підібраний музичний матеріал допомагає розвивати високі моральні якості, естетичний смак, полегшують сприймання дітьми матеріалу.
    Музика може звучати і при розгляданні дітьми ілюстрацій. Так, при розгляданні ілюстрацій із зображенням зимових розваг діти можуть прослухати чи заспівати пісні «Перший сніг» А.Філіпенка, «Зима» В.Карасьової, «Кришталева зимонька» або «Прийшла зима» А.Філіпенка тощо.
   Пісні, музичні ігри, хороводи повинні використовуватись і при ознайомленні дошкільнят з природою, на прогулянки.

ах, екскурсіях. Робота дітей в куточку природи, квітнику, під час прибирання групової кімнати стане більш організованою з піснями «Без праці не проживеш» В. Агафонникова, «Пісенька друзів» В. Герчика таке інше.

    Можливе включення пісні і в зображувальну діяльність дошкільнят. Наприклад, виліпили діти калачі – заспівали пісню «Калачі»А. Філіпенка; зробили аплікацію курчати – заспівали пісню «Курчата» А. Філіпенка.
     Перед втіленням у малюнках художніх образів казок вихователь може запропонувати на заняттях із малювання прослухати пісні окремих персонажів або музичні фрагменти з цих казок. Іноді і самі пісні можуть бути темою для малювання. Вихователь пропонує дітям прослухати те, про що співається в знайомих піснях.
     Музичний керівник і вихователі повинні пропагувати музичне виховання дітей у сім’ї, звертати увагу батьків на необхідність організації вдома невеликих музичних куточків, відвідування з дітьми театрів, концертів, співу улюблених пісень усією сім’єю, слухання у записі доступних дітям музичних творів тощо.
    Тільки завдяки спільним зусиллям і тісному контакту музичних керівників, вихователів і батьків музика може стати постійним супутником життя дітей, сприяти всебічному і гармонійному розвиткові дітей дошкільного віку.

Підготувала вихователь ДП№2.

Левченко Д.Р.

Консультація для батьків

«Педагоги + батьки= партнерська взаємодія»

Поради вихователю щодо співпраці з батьками вихованців

Робота з сім’єю – це кропітка праця. Основна мета – навчати батьків самостійно вирішувати життєві завдання. І вихователь, і батьки – дорослі люди, які мають свої психологічні особливості, вікові та індивідуальні риси, власний життєвий

У педагогів і батьків єдині завдання: зробити все, щоб діти росли щасливими, активними, здоровими, життєрадісними, товариськими, щоб вони виросли гармонійно розвиненими особистостями. Сучасні дошкільні заклади багато роблять для того, щоб спілкування з батьками було насиченим і цікавим. З одного боку, педагоги зберігають усе краще, перевірене часом, а з іншого – шукають і прагнуть запроваджувати нові, ефективні форми взаємодії з родинами вихованців, основне завдання яких – досягнення реальної співпраці між дитячим садком і сім’єю.

Спілкування буде успішним, якщо воно змістовне, засноване на загальних і важливих для обох сторін темах, якщо кожна з них у процесі спілкування збагачує свій інформаційний багаж.

Кому належить провідна роль в організації спілкування? Звичайно вихователю. Щоб вибудувати вдале спілкування, важливо володіти комунікативними вміннями, орієнтуватися в проблемах виховання і потребах сім’ї, знати останні досягнення науки. Педагог повинен дати батькам відчути свою компетентність і зацікавленість в успішному розвитку дитини, показати батькам, що він бачить у них партнерів, однодумців.

Зразковий кодекс спілкування

1. Завжди прагнути бути в хорошому настрої і бути приємним у спілкуванні.

2. Намагатися відчути емоційний стан батьків.

3. Знаходити можливість щоразу говорити батькам щось позитивне про дитину – це найкращий спосіб схилити батьків до себе.

4. Давати батькам можливість висловитися, не перебиваючи їх.

5. Бути емоційно врівноваженим під час спілкування з батьками, подавати приклад ввічливості й такту.

Проведення бесіди з батьками з ініціативи вихователя

Проводити бесіду з батьками варто, якщо вихователь хоче краще пізнати дитину, зрозуміти причини її поведінки, дібрати індивідуальний підхід до неї, поділитися позитивними фактами щодо дитини тощо, тобто психологічна мета бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.

Організовуючи початок діалогу, необхідно провести церемонію привітання. Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, встати, усміхнутися, доброзичливо сказати слова вітання, представитися (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутися до них по імені та по батькові.

Далі необхідно встановити згоду на контакт. Це означає, що вихователь обов’язково обговорює час діалогу, особливо якщо він бачить, що батьки поспішають, уточнює, який запас часу вони мають. Краще перенести розмову, ніж проводити її поспіхом, адже інформація все одно не буде засвоєна.

Створення умов для діалогу полягає в тому, що вихователь продумує, де і як він відбуватиметься. Неприпустимо, щоб вихователь сидів, а батьки (або мама чи тато) стояли, або щоб вихователь сидів за своїм столом, а батьки – на дитячих стільчиках.

Викликаючи батьків для бесіди, вихователь не повинен забувати, що бесіда передбачає діалог, отже, йому потрібно продумати не лише повідомлення, а й те, що він хоче почути від батьків. Так, вихователю необхідно сформувати свої запитання до батьків дошкільника, щоб дати їм можливість висловитися.

Початок розмови має містити позитивну інформацію про дитину, причому не оцінні судження. Такий початок свідчить про педагога як про спостережливого й доброзичливого, тобто професіонала.

Факти про поведінку, що викликають занепокоєння у педагога, повинні подаватися дуже коректно, без оцінних суджень, не починатися з «не».

Вихователь повинен постійно підкреслювати загальну мету його і батьків щодо дитини, тому не слід вживати вираз «Ваш син (донька)», тобто протиставляти себе й батьків. Рекомендують частіше говорити «ми», «разом», звертатися по імені й по батькові до батьків якомога частіше. Основними під час бесіди є висловлювання батьків, адже саме це робить розмову діалогом.

Від вихователя вимагається вміння слухати. Після того як вихователь закінчить своє повідомлення запитанням до батьків щодо проблеми, використовуючи прийоми активного слухання, може дізнатися багато важливого та необхідного про вихованця і його сім’ю. Для цього педагогові потрібно всім своїм виглядом показати, що він уважно слухає батьків.

Конкретні поради вихователь дає лише в тому разі, якщо батьки просять у нього поради. Вони стануть ефективними тоді, коли матимуть конкретний зміст, будуть доступними у виконанні, простими за формою викладу.

Бесіда з батьками має закінчуватися церемонією прощання.

Під час спілкування з батьками потрібно формувати «Я – повідомлення»

Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми й дітьми. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він стане в пригоді в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.

Вихователь – упевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе; людина, яка дотримується основних чотирьох правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

Підготувала вихователь Работягова Г.М.

Консультація для вихователів

"Аспекти правового виховання в ДП"

Діти - найдорожче, що є в будь-якому суспільстві, незалежно від політичного ладу і релігійного віросповідання. І саме в дитинстві, малюки потребують найбільшої уваги та захисту. Розуміючи це, наше суспільство стоїть перед рішенням найважливішої проблеми: як захистити права дитини, врятувати покоління, яке повинно нас змінити? Соціальні, економічні та ідеологічні зміни, що відбуваються в даний час, не можуть залишити без зміни систему дошкільного виховання та навчання. І питання про обов'язкове забезпечення інтересів і прав дітей, створення необхідних умов для розвитку, правове виховання дошкільнят вийшли на перше місце.

Основними принципами реалізації програми по правовому вихованню є систематичність роботи по правовому вихованню, взаємозв'язок із заняттями з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім світом, музичного виховання, вільної, ігровою, театралізованою діяльністю.

Але найважливіша складова, яка правову культуру дитини- це правова культура дорослих та їх відповідна поведінка. Саме тому робота з реалізації програми по правовому вихованні дошкільнят розподілена на три етапи:

1. Робота з колективом ДНЗ

2. Робота з підвищення правової культури батьків

3. Робота з дітьми.

Кожна дитина має право:

1. На рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.

2. На захист здоров’я та медичне обслуговування.

3. На захист від поганого поводження з боку батьків або тих хто забезпечує за ними догляд та від відсутності їх турботи про дитину.

4. На захист від жорстокого, або принижуючого гідність людини поводження чи покарання.

5. На захист від сексуальних домагань.

6. На проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками в разі їх розлучення.

7. На свободу думки, совісті, віросповідання.

8. На особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

· Пам’ятати, що дитина це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

· Забезпечити її безпеку, навчити поводити себе безпечно.

· Не допускати фізичної і словесної агресії по відношенню до дитини та інших людей.

· Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня, ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.

· Пам’ятати про її вік та проте, та його особливості.

· Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть для неї доступними.

· Залучати дитину до створення сімейних правил.

Підготувала вихователь

Шаталінська В.Д.

" Зміцнюємо здоров'я влітку: від фізкультурних занять до захопливих квестів. "

B літку ми прагнемо оптимально зміцнити здоров'я дітей. Водночас організовуємо дозвілля дошкільників так, аби в ігровій формі закріплювати знання, уміння та навички, набуті протягом навчального року.

Фори роботи в літній період :

Ø ранкова гімнастика;

Ø фізкультурні заняття ;

Ø фізкультурні свята та розваги ;

Ø рухливі ігри і вправи;

Ø ігри з водою та піском;

Ø туристичні походи;

Ø квести.

Проводимо ранкову гімнастику

Ранкова гімнастика на свіжому повітрі - найліпший початок дня. У супроводі веселої музики діти виконують сюжетні комплекси вправ, як-от: «Метелики і квіти», «Веселі півники», "Промінчики і сонячнi зайчики", «Літній дощик», «Пташиний двір», «Дощові краплинки». Найбільше дітям подобаються комплекси вправ з використанням різних атрибутів і обладнання: «Стрибалочка-розважалочка» (зі скакалкою). «Прапорець-бігунець» (із прапорцями), «Лава-забава» (на гімнастичній лаві), «Шумульки-розважульки» (з брязкальцями). " Силачі-калачі" (з гантелями та гирями) й «Веселий колобок» (із м'ячами

Організовуємо в межах ранкової гімнастики і флешмоби. Кілька вихователів виконують ритмічні рухи під веселу музику, а дiти синхронно повторюють.

Теми для флешмобів можуть бути найрізноманітніші:

ü «Країна дитинства»

ü «Україна - спортивна краïна»

ü «Ми обираємо спорт!»

ü "Ранок із зіркою"

ü "Бадьорість, грацію і пластику дарує нам гімнастика"

ü "Дружать діти всієї Землі"

ü " На літньому лужку ми кружляємо в танку"

Використовуємо й сюрпризні моменти - запрошуєте до участі у флешмобі улюблених персонажів дітей, як-от:

ü Смайлик-усміхайлик

ü Свинка Пеппа

ü Лунтик

ü Кіндер-сюрприз

ü Смішарики

ü казкові феї тощо.

Корисними й цікавими для дошкільників є «Хвилинки-веселинки», під час яких діти мають змогу проявити свої творчі здібності. Ви вмикаетє веселу музику і пропонуєте дітям імпровізувати. Діти пригадують вивчені рухи данс-аеробіки, хіп-хопу, модерну, сіті-джему чи інших танцювальних стилів, самостійно чи з товаришами рухаються під улюблену музику Під час ранкової гімнастики в будь-якій із описаних форм діти отримують заряд бадьорості на цілий день.

Організовуємо фізкультурні заняття

Аби оздоровлювати дітей, розвивати їхні рухові вміння й навички, фізичні можливості, зокрема витривалість, проводимо фізкультурні заняття на свіжому повітрі. Моторна щільність таких занять 80-90%. Улітку проводимо фізкультурні заняття в різних місцях:

Ø на ігровому або спортивному майданчику

Ø місцевому стадіоні

Ø галявині в парку

Ø березі річки тощо.

Починаємо фізкультурні заняття через 10-15 хв. після початку прогулянки, коли організм дітей адаптується до погодних умов. Кожне заняття обов'язково включає біг. Фізичне навантаження на організм під час бігу ми дозуємо, змінюючи швидкість,тривалість руху та відстань.

Аби забезпечити високу рухову активність дітей на фізкультурних заняттях, використовуємо фронтальний груповий методи роботи під час виконання основних рухів. Залежно від методу добираємо ігри й естафети.

Для формування в дітей витривалості використовуємо повільний біг. Як свідчить досвід, традиційні фізкультурні заняття не дуже цікавлять сучасних дітей.Тому урізноманітнюємо їх за допомогою інноваційних методів прийомів. Приміром, нашим вихованцям подобаються заняття з елементами «Кiк-аеробіки». Це вправи зі скакалкою, які сприяють розвитку в дітей відчуття рівноваги й координації рухів. Також таке заняття містить вправи для профілактики плоскостопості, загальнорозвивальні вправи - стрибки через довгу та коротку скакалки, ходіння по скакалці різними способами, - ігри й естафети зі скакалкою тощо.

Позитивно впливає на настрій дошкільників під час фізкультурного заняття і методика «Мім-стиль» (клоунада-стиль). Діти показують одне одному смішні гримаси виконують мімічні вправи, грають в ігри «Дожени і розсміши», «Передай усмішку» тощо. Відтак дошкільники перевтілюються в улюблених казкових персонажів та презентують свою усмішку під час «Параду гарного настрою».

Улітку під час фізкультурних занять застосовуємо елементи " Хатха-йоги ". Проводимо такі заняття в затінку між деревами. Ми розглядаємо дитячу йогу як можливість навчити вихованців не просто швидко виконувати фізичні вправи, а й відчувати своє тіло. Діти вчаться визначати межі своїх фізичних можливостей у певний момент та поступово розширюють їх. Під час виконання вправ (асан) стежимо, аби дошкільники правильно дихали - не затримували подих, а вдихали й видихали глибоко й вільно. Особливо діти полюбляють виконувати такі асани, як-от: "Дерево". "Гора", " Трикутник ", " Змiя ", " Кішка ", " Сонячна асана ", а також робити нахили та випади. Хороше самопочуття, гарний настрій і задоволення собою - ось основні результати таких занять.

Відзначаємо фізкультурні свята

Літній оздоровчий період розпочинаємо музично-фізкультурним святом «Ми - веселі діти, дуже раді літу». Улітку також проводимо олімпійські ігри. Свято повітряних кульок «Кулька-шоу». День схiдної фізкультури. День спортивної гри тощо.

До програми днiв i тижнів здоров'я, фізкультурних свят і розваг включаємо змагання з елементами спортивних ігор, вправи спортивного характеру й ігри-забави. Проводимо масові показові виступи дітей, ігри-естафети з бігом стрибками; катання наввипередки на велосипеді, самокатів тощо.

Фізкультурне свято влітку проводимо на майданчику за таким алгоритмом:

Ø відкриття свята, парад учасників, привітання команд;

Ø виконання загальнорозвивальних вправ з різними атрибутами;

Ø проведення змагань між командами, ігри-атракцiони;

Ø сюрпризний момент;

Ø завершення свята; підбиття підсумків, нагородження переможців та учасників.

Сюрпризним моментом для дошкільників є виступи дітей, які відвідують спортивні секції: зустрічі зі спортсменами, які вже мають певні досягнення.

Звісно, репетиції таких свят і розваг не потрібні, адже тоді захід стає для дітей нецікавим.

Беремо участь у рухливих іграх і вправах

Під час рухливих ігор та вправ закріплюємо у вихованців основні рухи,розвиваємо важливі фізичні якості, як-от спритність, витривалість. Шукаючи такі ігри, які зацікавлять дітей і стимулюватимуть їх до активної рухової діяльності, ми натрапили на ідею створення ,, диво-парашута». Це яскравий круг із тканини діаметром від 3 до 7 м, складений із різнокольорових сегментів. На кожному сегменті - ручки для тримання.

Використовуємо диво-парашут як обладнання під час таких рухливих ігор та вправ: «Жени хвилю», «Веселка»,«Салют», «Море хвилюється»; «Хованки». «Гойдалки», «Порожне місце»,«Передай далі», «Kiт і мишка». Парашут перетворюємо то на теремок чи парасольку, то на грибок чи величезний океан. Ним можуть прокотитися хвилі,іноді несподівано зірветься шторм, а часом буває і святковий салют iз кульок. Діти опускають/підіймають парашут, перекочують по ньому м'яч тощо.

Під час рухливих ігор і вправ застосовуємо елементи методики «Живий барабан», що передбачає імітування гри на барабанах. Замість цього інструмента використовуємо великий гумовий м'яч і дві палички. Окрім ударів по м'ячу, діти танцюють навколо нього, присідають або натискають на нього. Всі ігри та вправи виконують під ритмічну музику, із особливим захопленням - під композицію про Ведмедика Гумі «I'm A Gummy Bear». Такі ігри цікаві для дітей і дорослих будь-якого віку і не потребують попередньої підготовки.

Граємо з піском водою

Діти ще з раннього віку полюбляють діяти з піском і водою – пересипати, переливати,копати,бризкатись, будувати. Тож використовуємо пісок під час рiзних ігор.

Дітям подобається ліпити з піску, зводити та руйнувати будівлі. I хлопчики, і дівчатка полюбляють пектин з піску пиріжки», а відтак прикрашати пісочну» випічку квітами ягодами і дрібними камінчиками.

Також діти залюбки граються в пісочниці іграшковими машинками: роблять для них дороги, тунелі; пересипають пісок ковшем іграшкового екскаватора.

Проводимо з дошкільниками такі ігри на поверхні вологого піску, як-от: «Незвичайні сліди». Відбитки рук (ніг),«Найвища вежа»

Пропонуємо дітям такі ігри з піском, як-от:

Ø Скарби - діти закопують у пісок різні предмети, відтак шукають їх i відкопують;

Ø Пісочний дощик - кожна дитина повільно, а потім швидко сипле пісок із кулачка у пісочницю, на долоньку до рослого, свою долоньку;

Ø Візерунки на піску вихователь пропонує дітям викласти в певній послідовності предмети: камінці, жолуді, каштани;

Ø Жучки вітаються кожна дитина повністю занурює руки в пісок, під ним вони зустрічаються одна з одною

У літню спеку діти залюбки плескаються в надувних басейнах.

Проводимо такі ігри з водою в надувному басейні, як-от:

Ø зробимо дощик - діти черпають воду обома руками, піднімають iх догори та виливають воду назад у басейн;

Ø веселі бризки - діти стають кружок в басейні, зачерпують воду долоньками та злегка бризкають одне на одного у цей час намагаються не відвертатися;

Ø кораблики - кожна дитина дмухає на свiй паперовий кораблик так, аби переміщати його по воді;

Ø водоспадик - діти переливають воду з однієї пасочки в другу ,змінюючи висоту над водою, щоб вийшов веселий і галасливий водоспад;

Ø що тримається на воді - діти опускають в басейн камінчики, намистинки, пластикові кришки, шматочки поролону та спостерігають, що тоне, а що тримається на поверхні води.

Вирушаємо в туристичні походи

Обов'язковим заходом у фізкультурно-оздоровчої роботи нашого дошкільного закладу в літній період є піші переходи й туристичні міні-походи. Із дітьми систематично проводимо піші туристичні походи або мандруємо на велосипедах.

Маршрут подорожі плануємо заздалегідь. Протяжність туристичного маршруту в один бік для дітей старшої групи становить 1200-1500 м, для середньої 1000-1200 м; для молодшої 800-1000 м. Загальна тривалість

походу – 2,5 -3,5 год .

Аби ще більше зацікавити дітей, пропонуємо їм нетрадиційні підходи. Наприклад, організовуємо походи у формі таких дорослих ігор, як-от: ," Форт Буаяр ", " Таврійські ігри ", " Ігри патріотів "тощо.

Дітям дуже подобаються такі вилазки за межі дитячого садка. Емоційно-естетичні враження, які вони отримують під час походів, позитивно впливають

на стан їхнього фізичного та психічного здоров'я, сприяють розвитку пізнавальних процесів, стимулюють до пошуково - дослідницької діяльності.

Упроваджуємо квест-технології

Фізкультурно-оздоровчий процес урізноманітнюємо за допомогою квест-технології (від англ quest - пошук) - проводимо для дошкільників інтелектуальні змагання з елементами рольової гри. Організовуємо їх на території дошкільного навчального закладу.

Ми пропонуємо дітям такі види квестiв:

Ø квест - змагання - спортивно-інтелектуальне змагання,під час якого діти виконують логічні завдання, пропонують оригінальні варіанти розв'язання проблемних ситуацій, користуються підказками, здійснюють пошук на місцевості,будують оптимальні маршрути руху тощо;

Ø сюжетний - завдання для якого вихователь добирае за сюжетом певної казки;

Ø живий - це сюжетна тра, кожен гравець якої має свою роль мету; спілкуючись одне з одним, гравці мають виконувати завдання так, аби кожен досяг своєї мети. Під час квестів діти в командах мають послідовно виконувати підготовлені вихователем завдання після розв'язання одного завдання вони отримують підказку та вирушають на пошуки наступного. Інтерактивні вправи в межах квесту сприяють розвитку логічного мислення, вправляють дітей в умінні розв'язувати проблемні ситуації, вигадувати, приймати рішення, застосовувати свої знання в нестандартних ситуаціях. Водночас діти постійно рухаються.

Розмаїття традиційних та інноваційних форм роботи з дошкільниками під час літнього оздоровчого періоду дає нам змогу загартовувати дітей, розвивати їхні фізичні якості, а також закріплювати набуті знання та навички. Та найважливіше вихованці накопичують ресурси для активної діяльності протягом наступного навчального року. Діти, які повноцінно та якісно провели літо в нашому дошкільному закладі, - бадьорі, вправні, рідко хворіють, мають правильну поставу і позитивно налаштовані на спілкування одне з одним і з педагогами.

Підготувала керівник гуртка іноземної мови ДП

Вивчаємо англійську з користю для здоров’я: ігри, вправи, фізкультхвилинки

Як зацікавити дошкільників англійською мовою за допомогою рухливих та пальчикових ігор, дихальних вправ, фізкультхвилинок та психогімнастики

Як підтримати зосередженість та уважність, мотивацію дошкільників до навчальної діяльності? Необхідно зробити кожне заняття з англійської мови інтерактивним, жвавим і захопливим. Ефективними для цього є рухливі ігри, вправи, фізкультхвилинки та інші численні фізкультурно-оздоровчі форми роботи.

Рухливі ігри та вправи

Рухливі ігри та вправи є незамінним засобом у навчанні дітей англійської мови. Вони вирізняються емоційною насиченістю, викликають у дітей радість та задоволення. А ще мобілізують розумові зусилля, сприяють розвитку таких особистісних якостей, як дисциплінованість, сміливість, винахідливість, швидкість реакції, тренують нервову систему кожної дитини, урівноважуючи процеси збудження й гальмування. Завдяки застосуванню різноманітних рухів вдається запобігти втомленості дошкільників під час занять. А ще рухливі ігри та вправи забезпечують дітям спокійний, але разом з тим діяльний настрій протягом усього заняття.

Під час проведення рухливих ігор важливо індивідуально регулювати діяльність кожної дитини. Активних дітей слід утримувати від надмірного збудження, пасивним — допомагати під час гри. Необхідно, щоб дії в грі відповідали раніше засвоєному лексико-граматичному матеріалу та віковим особливостям дітей. Тож протягом трьох років навчання поступово ускладнюйте зміст і правила гри, вводьте нові її варіанти, нові умови, вправи та дії. Це сприяє повторенню та закріпленню вивченого матеріалу, а також доповнює вже відомі дітям ігри новою лексикою та граматичними структурами.

Фізкультхвилинки

Для того щоб змінити характер діяльності, зняти втому, відновити емоційно-позитивний стан психіки кожної дитини, проводимо протягом заняття фізкультхвилинки. За настання втоми в дітей знижується швидкість рефлекторних реакцій, здатність засвоювати освітній матеріал, знижується активність, погіршується увага та сприймання. Фізкультхвилинки сприяють відновленню уваги та активізують розумову діяльність. Зазвичай виконуємо їх з дітьми протягом 2-3 хв. Кожна фізкультхвилинка складається з кількох вправ, що активізують роботу м’язів всього організму. Добираємо для фізкультхвилинок римовані тексти, завдяки яким діти ліпше засвоюють рухи та команди. Рухливі ігри та фізкультхвилинки сприяють розвитку в дітей почуття згуртованості, взаємодопомоги, відповідальності одне за одного.

Пальчикові ігри та вправи

Пальчикові ігри та вправи на заняттях з англійської мови є важливим засобом розвитку уваги та впорядкування діяльності дітей: сприяють пришвидшенню запам’ятовування навчального матеріалу допомагають підтримувати зосередженість дітей протягом тривалого часу сприяють розвитку дрібної моторики пальців поліпшують координацію рухів, що позитивно впливає на становлення мовлення, готує руку до малювання, письма. Пальчикові ігри та вправи сприяють також ліпшому засвоєнню дошкільниками лічби. Формування цієї складної навички відбувається природно, ненав’язливо і в ігровій формі, тож приносить дітям радість. Ігри в супроводі римовок, пісень, віршиків допомагають дітям дуже швидко запам’ятовувати вивчений матеріал, у роботі задіяні декілька видів пам’яті. Ту саму пальчикову гру або вправу повторюємо декілька разів з метою її повного запам’ятовування. Після цього пропонуємо дітям іншу римовку або гру. Відтак періодично повертаємося до раніше вивчених ігор та вправ, адже дітей приваблює те, що вони вже добре знають. Діти свідомо виконують і контролюють деталі рухових дій, уточнюють їх правильність, тим самим активізують розумову діяльність.

Дихальні вправи

Дітям дошкільного віку притаманні певні вікові особливості в будові грудної клітини, а саме незначний нахил грудних ребер та високо піднята діафрагма. Через це амплітуда дихальних рухів незначна, дихання дітей поверхневе, неглибоке. Тож дихальні вправи потрібні, щоб регулювати й посилювати дихання. Вони сприяють розвитку грудної клітини та посиленню її рухливості, збільшують життєву ємкість легень, поліпшують склад крові завдяки насиченню її киснем та поживними речовинами. А ще дихальні вправи сприяють утворенню необхідних умовно-рефлекторних зв’язків, завдяки чому діти поступово привчаються правильно вдихати й видихати повітря. Проводячи фонетичну зарядку, стежимо, щоб вдих кожної дитини був інтенсивний та глибокий, а видих — поступовий, помірний. Фіксувати потрібний темп видиху допомагає промовляння звука. Під час проведення рухливих ігор та вправ, фізкультхвилинок також стежимо за правильністю дихання дітей: вправи на розвиток м’язів плечового поясу — вдих відбувається в момент розширення грудної клітини (Hands to the sides! Hands up! Hands backward!), видих — при звуженні грудної клітини (Hands down! Hands forward!) вправи на розвиток черевного пресу — вдих відбувається в момент випрямлення ніг з позиції присідання (Stand up!), видих — під час присідання (Sit down!) вправи на розвиток м’язів спини — нахили тулуба прямо — вдих відбувається в момент випрямлення тулуба (Bend forward! Stand still!), видих — під час нахилу тулуба вперед і вниз бокові нахили — вдих відбувається в момент нахилу тулуба в один бік, видих — в другий бік (Bend left! Bend right!) повороти тулуба — вдих відбувається при повороті в один бік, видих — при повороті в другий (Turn left! Turn right!). У процесі виконання вправ привчаємо дітей вдихати через ніс, щоб забезпечити рівномірне надходження повітря в легені. Крім того, при носовому диханні повітря очищається та зігрівається і, потрапляючи до гортані, сприяє поліпшенню звуковимови.

Гімнастика для очей

Щодня діти засвоюють значний обсяг інформації, що потребує постійної концентрації уваги. 70% цієї інформації діти сприймають візуально. Від постійного навантаження зір послаблюється, м’язи очей втомлюються, погіршується їх здатність до перефокусування, і знижується кровообіг в органах зору. Це може призвести до погіршення працездатності дітей, їх знервованості. Крім цього, при втомі м’язів очей м’язи грудної клітини мають тенденцію стискатися. А це призводить до погіршення вдиху і поверхневого дихання, внаслідок чого погіршується загальний стан організму. Зір відіграє величезну роль не лише в розвитку зорового сприймання, а й у розвитку просторових уявлень, адже моторика розвивається під зоровим контролем. Зорово-просторові уявлення набувають особливо важливого значення для дітей у процесі навчання. Проводьте на заняттях з англійської мови гімнастику для очей. Це допомагає зменшити напруження очних м’язів, нормалізувати кровообіг і, як результат — дати очам відпочинок, відновити їх працездатність. Релаксація очей стимулює психічну діяльність дітей, оскільки зорові центри головного мозку, що інтерпретують зображення навколишнього світу, теж розслаблюються і відпочивають. Завдяки цьому нормалізується глибоке дихання, сприятливе для нормального функціонування зорового аналізатора.

Психогімнастика

Запорукою успішного оволодіння дітьми навчальним матеріалом є їх психологічний комфорт. Важливу роль у цьому відіграє психогімнастика. Завдяки їй діти навчаються азбуки вираження емоцій — виразних рухів. Навчанню виразного зображення окремих емоційних станів, пов’язаних із переживаннями тілесного та психічного задоволення і незадоволення, сприяють правильно підібрані етюди, ігри та вправи. Під час психогімнастики ми ознайомлюємо дітей з елементами виразних рухів: мімікою, пантомімою, жестами, позами, ходою та «вокальною мімікою» (засобами виразності мовлення). Навіщо використовувати психогімнастичні вправи?

Так діти:

-долають барєри у спілкуванні

- ліпше розуміють себе та інших

- стають відкриті до діалогу

- знімають психологічне напруження

- самовиражаються

- розвивають уміння керувати власними емоціями та почуттями.

Використання в роботі з дошкільниками психогімнастичних етюдів, ігор та вправ сприяє розвитку в них навичок соціальної поведінки, зокрема вміння спілкуватися з однолітками та дорослими, виражати свої емоції та розуміти почуття інших, а також зміцнює дружні взаємини в дитячому колективі.

ПІДГОТУВАЛА МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК ДП ЗІНЕНКО К.Б.

ЗМЕНШЕННЯ ФІЗИЧНОГО ТА ЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ У ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ МУЗИКОТЕРАПІЇ

У сучасному світі дитяча психіка зазнає впливу безперервно зростаючого інформаційного потоку, потерпає від погіршення екології та інших негативних зовнішніх чинників. У результаті з'являються проблеми в розвитку емоційної сфери дітей, найпоширенішими з яких є фізичне та емоційне напруження. Воно проявляється у дратівливості, агресії тощо і є перешкодою для гармонійного та ефективного розвитку особистості дитини. Зарадити цьому може музичний керівник на своїх заняттях, застосовуючи елементи музикотерапії.

Музична терапія використовує музику як основний чинник психоемоційного впливу на дітей. Здавен відомо, що настрій, емоційний стан людини можна синхронізувати з музикою. Наприклад, марш завдяки своєму чіткому ритму має властивість бадьорити та мобілізувати людину, натомість плинна, рівномірна, тиха колискова заспокоює, навіює сон.

Практичне застосування методів музикотерапії

Для ефективного впровадження музикотерапії у практику музичному керівникові необхідно дотримуватись таких умов:

* створити сприятливі умови для занять з дітьми;

* дібрати методичні прийоми — спеціальні музичні ігри, вправи, завдання;

* дібрати музичні твори, що дадуть змогу ефективно застосовувати вправи;

* забезпечити інтеграцію музичного впливу з іншими видами діяльності.

Особливого значення в сучасній музичній терапії набуває інтеграція музики із виражальними можливостями інших видів мистецтв.

Найуживанішими з інтегрованих методів музикотерапії є:

* малювання під музику;

* музично-рухливі ігри;

* пантоміма;

* пластична драматизація під музику;

* музична кольоротерапія;

* створення казок під час та після слухання музики.

Подібні комплексні форми творчості залучають до творчого процесу всі органи та системи сприймання дитини. Це підвищує ефективність музикотерапевтичних вправ і дає музичному керівникові змогу різними шляхами позбавляти своїх вихованців емоційного та фізичного напруження.

Музикотерапевтичні вправи

Музикотерапевтичні вправи для зменшення у дітей фізичного та емоційного напруження зазвичай містять два основних компоненти, а саме:

* сприймання музики в русі;

* заспокоєння й вирівнювання дихання.

Добираючи музику для вправ з музичної терапії, музичному керівникові слід враховувати, що заспокійлива, розслаблююча дія притаманна звукам флейти, скрипки, фортепіано — за умови, що твір звучатиме в тихій (помірній) динаміці та повільному (помірному) темпі.

Музикотерапевтична вправа може мати такі фази:

* встановлення контакту з дитиною, визначення її емоційного стану;

* добирання музики для корекції та гармонізації емоційного стану дитини;

* зменшення емоційного напруження — застосування динамічної музики, що стимулює інтенсивні емоції і дає дитині змогу «скинути» емоційне навантаження;

* розслаблення і заряд позитивними емоціями — застосування спокійної музики, що знімає напруження і створює атмосферу вдоволення. Розглянемо приклади музикотерапевтичних вправ.

Ось кілька прикладів таких вправ

Вправа «Зіграй свій настрій» є колективною формою активного музикування на шумових інструментах. Під час неї діти навчаються озвучувати вірші, грати в ансамблі, а ще — імпровізувати власні невеличкі п'єси, утілюючи в них свій настрій та звукові уявлення.

Вправа «Шарф із чарівними історіями» призначена насамперед для дітей із вираженою гіперактивністю, синдромом дефіциту уваги. Такі діти потребують індивідуальної роботи, під час якої вчаться заспокоюватися і зосереджуватися. Для проведення вправи музичний керівник вмикає музику, рухає над дитиною великий яскравий шарф, водночас розповідаючи фантазійну історію (наприклад, про саму дитину, з якою проводить вправу). При цьому музичний керівник пропонує дитині довільно рухатися, коли шарф «злітає» вгору або колихається з боку в бік, і зупинятися, коли шарф опускається.

Під час вправи педагогові слід синхронізувати рухливі та спокійні епізоди в рухах шарфа, у музиці та в історії. Правильно дібрана за інтенсивністю звучання та ритмом музика допоможе дитині впорядкувати рухи, підсилюючи враження від рухів шарфа та слів музичного керівника.

Вправу «Кольорова музика» доцільно проводити, коли є необхідність викликати в дітей певний настрій. Вправа містить елементи кольоротерапії, а саме передбачає використання різних предметів певного кольору. Музичний супровід вправи та колір предметів залежатиме від настрою, який потрібно створити. Так, аби заспокоїти дітей, музичний керівник може запропонувати їм створити танцювальну імпровізацію під музику вальсу, використовуючи при цьому шовкові шарфи синього, блакитного чи зеленого кольорів. Натомість, щоб підбадьорити дітей, слід увімкнути ритмічну музику у жвавому темпі, а як реквізит запропонувати дітям стрічки або хустинки жовтого або червоного кольорів.

Метою цієї вправи є:

* нормалізувати дихання;

* розслабити м'язи горла.

Як музичний матеріал для вправи можна використати аудіо-запис «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» Едварда Гріга (Edvard Grieg) або іншу спокійну музику (темп — не більше 60-65-ти ударів на хвилину), шум лісу, спів птахів тощо.

Цю вправу найліпше виконувати з дітьми після фізичного навантаження. Музичний керівник вмикає музику і пропонує дітям зручно вмоститися на підлозі, заплющити очі, уявити сонячний день та зелений ліс. Головний елемент вправи — «лісове» повітря, яке діти мають спокійно, залюбки вдихати й видихати.

Та інші вправи…

Використовуючи музикотерапевтичні вправи на заняттях, музичний керівник гармонізує внутрішній світ дітей двома способами: фізичним — через заспокоєння дихання і розслаблення м'язів, та емоційним — через розкріпачення уяви та вільне вираження почуттів. Тож музикотерапія постає як ефективна система, елементи якої кожному музичному керівникові варто впроваджувати у свою щоденну практику.

Підготовила: практичний психолог Тарасова Наталія

Консультація.

"Профілактика дислексіїї та дисграфії""

Актуальність профілактики дислексії та дисграфії у дітей дошкільного віку обумовлена високою розповсюдженістю цих порушень.

Дислексія – це розлад, що з навичками читання. Через проблеми з певними психічними функціями, які повинні брати участь у формуванні таких навичок, дитина може відчувати різні складності при роботі з текстом. Найчастіше складно розпізнавати окремі символи, знаки – у результаті сенс слів, словосполучень чи речень не вловлюється чи спотворюється.

Причини дислексії.

Здебільшого причини дислексії мають нейробіологічний характер. Це важливо для розуміння, тому що нерідко від незнання батьки списують складнощі з читанням на «лінь» або «неуважність» дитини, лише запускаючи ситуацію. Але за такого відхилення певні зони мозку відрізняються меншою активністю, а також мають знижену щільність.

Додатковими причинами дислексії (провокуючими факторами) є:

· порушення, що впливають на рівновагу між двома півкулями мозку;

· серйозні, важкі інфекції, що впливають на мозок – найпоширенішим прикладом є менінгіт;

· черепно-мозкові травми;

· ускладнення при пологах та вагітності: від інфекцій до асфіксії плода. При вагітності погіршують ситуацію та шкідливі звички матері: куріння, вживання спиртного, а також наркотичних засобів.

Серйозний вплив мають на це відхилення також фактори соціального характеру. Причому вони можуть бути абсолютно протилежними за своєю спрямованістю. Так, симптоми дислексії можуть виявитися і від занадто великого навчального навантаження, і занедбаності – повного ігнорування розвитку дитини. При ізоляції, дефіциті спілкування, не дуже хорошому оточенні ситуація лише погіршується.

Проте, дислексія – це необов'язково хвороба дітей із неблагополучних сімей. Через чисто біологічні причини вона може виявлятися у дітей, які живуть у відмінних умовах і отримують від дорослих достатньо уваги.

Види дислексії.

· Фонематична (акустична). За класифікацією дислексії – найпоширеніша проблема, що найчастіше зустрічається в учнів молодших класів. За такої проблеми хлопці переставляють склади, спотворюють структуру слова – наприклад, замість кіт читають струм.

· Аграматичне. Припускає помилки у складанні конструкцій, наприклад, людина може неправильно використовувати закінчення, відмінки, часи («біла стіл», «я голодний»).

· Семантична. Кожне слово, яке читає людина, він розуміє, але окремо від усього тексту. А зібрати слова в пропозиції або в інші, ще складніші конструкції, він не може - тому неможливо вловити сенс того, що було прочитано. З цієї причини дислексія у дорослих та дітей не дозволяє отримувати достатньо інформації з книг.

· Меністична. Це проблема на рівні окремих літер та звуків, які не дозволяють засвоїти чи зрозуміти все слово цілком.

· Оптична. Тут відхилення відбуваються на зоровому рівні. Наприклад, дислексик бачить слово задом наперед (дзеркально) або не може утримати погляд на тому рядку, який читає - очі постійно ковзають по сторінці, не дозволяючи дотримуватися потрібної послідовності читання.

· Тактильна. Специфічна дислексія й у людей, які бачать і використовують із читання азбуку Брайля. У цьому відхиленні літери, обумовлені на дотик, або сприймаються неправильно (їх плутають з схожими), або «вислизають» – людина неспроможна втриматися потрібному рядку.

Загальні симптоми дислексії:

· проблеми з концентрацією, увагою та пам'яттю;

· складнощі з орієнтацією у просторі – наприклад, коли дитина плутає право і ліво, верх та низ;

· проблеми з найпростішими і складнішими завданнями: від виконання елементарної прохання – до вивчення алфавіту, таблиці множення;

· зміни у послідовності букв, складів, чисел під час записування, читання інформації;

· невміння добре справлятися із ручками, олівцями тощо. Якщо дитині треба щось писати, вона незграбно користується інструментом для письма;

· небажання читати вголос, писати тощо. Події, які даються дуже складно або в яких потім виявляється багато помилок, викликають у дітей психологічний дискомфорт.

Навіть частина цих ознак – привід для того, щоб відправитися до лікаря і почати розбиратися з ситуацією. При цьому батькам дуже важливо не лаяти дитину, не тиснути на неї, змушуючи робити те, що не виходить. Тут необхідний м'який і зважений підхід.

Профілактика дислексії.

Ігрова вправа «Літера сховалася».

Мета: розвиток зорового та буквеного гнозису, зорового аналізу та синтезу, розвиток дрібної моторики.

Завдання. Знайти букви на малюночку, назвати їх, обвести кожну кольоровим олівцем.

Ігрова вправа «Лабіринт».

Мета: розвивати загальну та дрібну моторику (рухи руки і передпліччя), координацію тонких рухів, увагу, зорову пам’ять, творчу уяву. Удосконалювати навички читання.

Завдання. Провести пальчиком чи олівцем невідривну лінію від літери до літери. (При виконанні вправи, слідкуйте, щоб дитина змінювала положення руки, а не положення аркушу паперу).

Ігрова вправа «Озерніться навколо».

Мета: Розвиток фонематичного слуху розвиток уваги та самоконтролю. Вчити правильно ділити слова на склади.

Завдання:

1. За сюжетним малюнком показати предмети, у назвах яких міститься заданий голосний звук. У яких назвах предметів звучить [а], [о], [у].

2. Показати частини тіла, у назвах яких є заданий голосний звук.

Що таке дисграфія?

Дисграфія – це часткове розлад процесу письма, пов'язане з недостатньою сформованістю психічних функцій, що беруть участь у реалізації та контролі писемного мовлення. Дисграфія проявляється у вигляді стійких, типових та повторюваних помилок у листі, які не зникають самостійно, без цілеспрямованого навчання. При дисграфії також страждають на читання та ефективність сприйняття маленьких дітей.

Діти з такою проблемою зазнають труднощів при засвоєнні матеріалу. Проте вони не мають інших проблем академічного характеру та їх інтелектуальні здібності повністю зберігаються.

Причини виникнення дисграфії у дітей

· Спадкова схильність. Дисграфія у дитини має органічний характер, тобто обумовлена особливістю влаштування окремих ділянок головного мозку, що передаються генетично від батьків до дитини.

· Травми та захворювання. Причиною виникнення дисграфії можуть бути внутрішньоутробне інфікування, важкі пологи при народженні такої дитини або перенесені хвороби, які вплинули на розвиток головного мозку. У такому випадку разом із корекційною роботою здійснюється медикаментозне лікування.

· Соціально-психологічні фактори. Причинами дисграфії можуть бути недостатня кількість уваги, яку приділяють батьки дитині, брак близьких мовних контактів, двомовність у сім’ї, культурний рівень родини тощо.

Порушення письмового мовлення – проблема серйозна, але, якщо вона обумовлена не спадковістю, її можна подолати за рік-два систематичної корекційної роботи. Для цього необхідно попередньо з'ясувати причини, які спричинили прояв дисграфії у конкретної дитини, та визначити тип порушення. Для цього доречно залучити відповідних фахівців – логопеда, дефектолога, психолога чи психіатра

Основні види дисграфії

· Акустична дисграфія. При такому порушенні, у дитини виникають труднощі слухової диференціації звуків, хоча вона вірно вимовляє слова. Це проявляється у заміні букв при написанні.

· Артикуляційно-акустична дисграфія. Цей вид порушення полягає у звуковій заміні в усному мовленні, які, відповідно, відтворюються на письмі.

· Аграматична дисграфія. Такий різновид дисграфії проявляється у неузгодженості слів у реченні при письмі. Це обумовлено несформованістю у дитини граматичних систем словотвору.

· Оптична дисграфія. Труднощі засвоєння дитиною зорових образів букв, багато з яких сприймаються схожими (недописування букв, «дзеркальне» зображення літер, або заміна на ті, що мають схожі елементи тощо).

· Дисграфія через несформованість аналізу та синтезу мовного потоку.Проявом такого типу є неспроможність відокремити у мовленні окремі слова, а потім розділити їх на букви та звуки, а також пропуски чи вставка додаткових літер, їх перестановка чи поділ слова на окремі частини.

Профілактика дисграфії

Вправа «Опиши картинку»

Запропонуйте учню описати зображення кількома фразами. Причому головна умова – кожне наступне речення має збільшуватись на 1 слово у порівнянні з попереднім, повторюючи попередній фрагмент

Вправа «Лабіринт з літер або чисел»

Запропонуйте дітям роздруківки, де лабіринт утворений певними буквами чи цифрами, з яких необхідно утворити суцільний ланцюжок.

Ця вправа надзвичайно корисна при оптичній дисграфії. Виконання завдань такого формату буде сприяти кращому запам'ятовуванню та розпізнаванню букв та цифр за відповідними параметрами.

Підготувала музичний керівник ДП

Бессонова О.В.

Консультація для вихователів

"Співпраця вихователів і музичних керівників під час підготовки до свят"

Музичний керівник в дитячому садочку.

Всім відомо, що загальний та музично-естетичний розвиток дошкільників у дитячому садочку здійснюють музичний керівник, що мах фахову освіту (музичну школу, музичне відділення училища або інституту) добре володіючий теорією і методикою педагогічного процесу, і вихователь. Робота педагогів (музиканта і вихователя) складна, різноманітна й повинна проводитися і тісному контакті.

Вихователь.

Самому музичному керівникові складно організувати дитячу музичну діяльність. Вихователь – перший помічник музичного керівника. Участь вихователя в музичному розвитку дітей визначається рівнем його музичної культури, музичних здібностей Якщо вихователь має слух, гарний голос, вправно рухається, може грати на дитячих музичних інструментах або просто знає методику музичного виховання дітей, він здатний в багато чому допомогти музичному керівникові . Тому підготовка до музичного свята чи розваги починається з роботи (консультації) з вихователем.

Перш за все проводиться консультація (за 1,5 – 2 місяці до свята) щодо складності сценарію, музичних номерів ідеї змісту сценарію. Ознайомлюється власне зі сценарієм, за місяць до свята, і допомагає музичному керівникові у підборі дітей (адже у святкових ранках чи розвагах повинні брати участь усі діти без винятку, незалежно від їх здібностей). Вихователь допомагає добирати кожній дитині такий матеріал до виступу, який вона могла б з успіхом і швидко оволодіти, щоб не почувати себе забутою на святі.

По-друге, брати активну участь у процесі навчання на музичних заняттях , бо власне на музичних заняттях іде підготовка до свята, а саме:

- у молодших групах – співати разом з дітьми, не заглушуючи їхнього співу;

- у середніх та старших групах діяти в міру необхідності, показуючи рух, нагадуючи ту або іншу побудову або даючи окремі вказівки в танці, вправі, грі…

- бере активну участь у відборі музичного матеріалу та направляє самостійну музичну діяльність дітей, включаючи її в ігри, прогулянки, трудовий процес тощо.

По-третє,ознайомлюється з тематикою свят, розваг та театральних дійств, що будуть проводитися протягом навчального року та дає свої поради чи вводить певні корективи.

Співпраця з вихователем –ведучим.

У проведенні свята важливу роль відіграє ведучий , тому він (ведучий) повинен досконало знати весь літературний і музичний матеріал, хід свята . Вміти орієнтуватися у раптовій зміні подій, створювати невимушену атмосферу, триматися просто: мова має бути правильною, красивою, без напруження. Ведучий має пам’ятати, що діти – це не актори, і доброзичливим, розумним словом, дотепним жартом, підказкою допомоги згладити всі можливі неприємності.

Розваги.

Якщо говорити про розваги, то їх можна проводити у більш різноманітних формах, ніж свята.

1.Музичні концерти: концерт присвячений творчості якогось композитора.- концерт присвячений народній пісні, концерт однієї групи дітей для іншої, концерт учнів музичної школи

2.Літературні концерти: концерт присвячений творчості письменників і поетів- зустріч з дитячими поетами, концерт присвячений фольклору.

3. Музично-літературні концерти( наприклад "Пори року”).

4. Вечори гумору.

5.Вечори дружби6. Дні народження дітей

7. Ляльковий театр

8. Інсценівки казок

9. Спортивні вечори відпочинку

10. Вечори загадок

11. Слухання казок у аудіозапису

12. Музичні конкурси.

Свято.

Побудова і методика проведення і розваг визначається особливостями кожного з них і віком дітей, для яких вони проводяться.

Цікаве свято викликає багато позитивних емоцій у дітей, та допоможе закріпити та розширити їх знання, вміння та навички у різних видах музичної діяльності; допоможе розвинути творчі здібності та можливо, змінити в позитивний бік свою самооцінку. Що ж важливо пам’ятати при підготовці свята:

1. Сценарій складається не тільки з урахуванням тематики свята, але й вікових особливостей дітей, а також пори року.

2. Сценарій обговорюється разом музичним керівником, вихователями.

3. Дуже важливо знайти таку форму, проведення свята, яка б викликала б цікавість у дітей, не перенапружуючи їх підготовкою.

4. Багато радощів дітям приносять виступи співробітників. Доцільно, якомога більше залучати їх особливо на початку року, коли йде процес адаптації.

5.Треба пам’ятати про почуття міри і не перевантажувати сценарій піснями, таночками чи віршами.

6.Після свята доцільно було б проаналізувати його разом з колегами, щоб з’ясувати, що воно дало дітям, які задачі були успішно вирішені та на що слід звернути увагу в подальшій роботі.

7.Інколи корисно провести повтор свята у формі розваг, частково використовуючи матеріал, який діти добре знають.

Педагогам необхідно виявляти великий такт і повагу до дітей, пам’ятаючи, що малюки дуже вразливі. Неприпустимо, щоб одні й ті ж діти, навіть коли вони надзвичайно здібні, виступали по багато разів, затінюючи своїх одногрупників. Часто виступи однієї дитини втомлюють її, нервують, викликають зарозумілість. Натомість залучення до участі в святах соромливих та менш здібних дітей дає поштовх їх музичному і всебічному розвитку.

Важливо, щоб підготовка до свята, проведення його і закріплення святкових вражень становили єдиний педагогічний процесс. Необхідно, щоб свої враження від свята діти мали можливість відтворити в образотворчому мистецтві, самостійній художній діяльності, іграх.

Зважаючи на зміст державних стандартів дошкільної освіти в Україні, особливо важливими орієнтирами для педагогів є показники розвитку дітей у старшому дошкільному віці, які акцентують на основних результатах освітньо – виховної роботи протягом дошкільного дитинства. Зокрема, про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури старшого дошкільняти можна говорити за умов, якщо дитина:

§ Виявляє активність у музично – естетичній атмосфері розваги і свята;

§ Вміє співпрацювати із дітьми й дорослими у процесі музичної діяльності;

§ Співвідносить індивідуальне музичне виконавство з виконавством інших;

§ Радіє з власних та спільних музичних успіхів;

§ Дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно – мистецьких подій.

Бажано, щоб спільне переживання святкової події було радісним і пізнавальним для дошкільнят, давало змогу кожному відчути власний успіх і вміння, морально підносило у прагненні потішити всіх своїм виступом, подарувати красу одне одному, виховувало почуття відповідальності за добру спільну справу, збагачувало й урізноманітнювало художньо – естетичні враження та почуття.

Планування різних форм організації музичної діяльності дошкільнят взаємозбагачуватиме і взаємодоповнюватиме одна одну і створюватиме, таким чином, більш сприятливі умови для музично – естетичного розвитку дітей.

Спільна робота музичного керівника й вихователя приводить до бажаних результатів у рішенні завдань загального музичного виховання дошкільника.

Підготувала вихователь - методист Чувал А.С.

МНЕМОТЕХНІКА – ТЕХНОЛОГІЯ ЕФЕКТИВНОГО ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Головний інструмент людського розуму – це пам'ять. Вона забезпечує зв'язок минулого із сьогоденням та майбутнім, збереження попереднього набутого досвіду,завдяки чому ми маємо змогу повторно й неодноразово його використовувати. Пам'ять є природженою людською здатністю, та незважаючи на це, змінювати й розвивати її, керувати процесами запам'ятовування людина намагається впродовж усього життя.

Особливо важливо навчити радіально використовувати можливості своєї пам'яті майбутніх школярів. Звісно. Можна спонукати дітей до механічного запам'ятовування інформації . Однак значно доцільніше змалку вправляти дитину в застосуванні альтернативних методів засвоєння потрібної інформації, зокрема – різноманітних прийомів мнемотехніки.

МНЕМОТЕХНІКА (від грец. пам'ять, мистецтво) – це спосіб поліпшення засвоєння нової інформації шляхом свідомого утворення асоціативних зв'язків за допомогою спеціальних методів та прийомів.

Завдяки образності, ігровому та емоційному компонентам, що покладені в основу мнемотехніки, процес запам'ятовування перетворюється для дитини на цікаву захопливу гру, а потрібна інформація мимовільно і міцно закарбовується в пам'ять.

До окремих мнемотехнічних прийомів відноситься:

· колаж

· піктограма

· стенографіст

· цифро образ

· синтез

· аналогія

Колаж – це один із способів мнемотехніки для подання інформації. Слово "колаж" французкою означає " наклеювання ". Спосіб колування цікавий старшим дошкільникам. Вони мають досвід виготовлення колажів під час продуктивної діяльності: малювання, художньої праці, аплікації з різних матеріалів. Тож цей спосіб діти легко засвоюють. Вони із задоволенням вигадують казку чи розповідь і роблять колаж замість ілюстрацій. Це дає змогу сконцентрувати на одному аркуші весь сюжет,створити план того, про що дитина розповідатиме. Під час роботи над створенням колажу в дитини виникають асоціативні зв'язки між предметами, картинками, що відтак допомагає їй побудувати послідовну й логічну розповідь. Цей вид роботи сприяє розвитку пам'яті, образного мислення і звісно , монологічного мовлення.

Використання прийому "колаж" для навчання дітей розповідання потребує певної послідовності:

1. оберіть тему, яку буде розкривати. Центральним образом має бути картинка чи літера, що відповідатиме обраній темі;

2. доберіть картинки (образи), які розкриватимуть певну частину теми. Кількість картинок може відрізнятись залежно від кількості інформації;

3. розповідь потрібно починати, спираючись на центральний образ та поступово переходячи від першої картинки, позначеною стрілочкою або цифрами, до наступних;

4. якщо в дитини виникають труднощі з використанням у розповіді певного образу через неточність асоціативних зв'язків, доповніть картинку;

5. запропонуйте дитині повторно розповісти за уточненими картинами;

6. спонукайте дитину до самостійного відтворення розповіді за колажем;

7. відтак нехай дитина розповість те саме по пам'яті, без опори на колаж.

Створювати колаж бажано спільно з дитиною, адже асоціативні зв'язки дитини та ваші можуть відрізнятися. Добираючи картинки до колажу, не забувайте, що вони мають максимально відображати тему. Вирізайте картинку разом з дитинною, супроводжуючи дії бесідою щодо змісту картинок. Бесіда сприятиме розвитку асоціативних зв'язків, а робота – розвитку дрібної моторики рук.

Одним із важливих завдань дорослих є щодо розвитку зв'язного мовлення дошкільників є збагачення їхнього словника. Тож застосування мнемотехнічного прийому,що полягає у запам'ятовувані слів за допомогою піктограм, допоможе успішно його розв'язати.

ПІКТОГРАМА (від латинського – розмальований і грецької - запис) – це прийом, за якого абстрактну або образну інформацію, що запам'ятовується, схематично зображують спрощеними малюнками (образні піктограми) або малюнками, що нагадують за формою букви ( буквені піктограми ) чи цифри (цифрові піктограми).

Використання піктограм дає змогу:

1. збагатити та активізувати словник дітей;

2. уточнити знання про слова та їх значення;

3. навчити виокремлювати головні ознаки, притаманні цьому предмету чи явищу.

Прийом піктограм застосовують здебільшого для запам'ятовування абстрактних понять, що не мають чіткого образного значення. Одне й те саме слово може бути по – різному закодоване в образи різними людьми . Але зазвичай вдається використовувати для кодування символи, добре зрозумілі більшості людей, скажімо дорожні знаки. Прийом піктограм в роботі з дошкільниками потребує певної послідовності:

1. за шифрування слів – назвіть по черзі різні слова, чергуючи назви істот та неістот (спочатку 5-7 слів, надалі кількість слів збільшується). Запитайте в дитини,що вона знає про цей предмет, тварину, явище. Відтак запропонуйте зашифрувати це слово, тобто намалювати піктограму. У такий спосіб дитина зашифровує всі названі дорослим слова;

2. уточнення піктограм – запропонуйте дитині відтворити зашифровані слова . Якщо дитині складно розшифрувати те чи інше слово, уточніть піктограму – домалюйте деталі слова – символу;

3. повторне відтворення слів – спонукайте дитину відтворити слова, дивлячи на піктограми;

4. пришвидшене відтворення слів – попросіть дитину якнайшвидше назвати всі слова, дивлячись на піктограми;

5. складання казки – допоможіть дитині скласти казку з використанням зашифрованих слів;

6. фізхвилинка – запропонуйте дитині показати рухами, мімікою сюжет складеної казки;

7. самостійна розповідь казки – дайте дитині змогу спробувати самостійно розповісти казку з опорою на піктограми;

8. відтворення запам'ятованих слів – перевірте, чи всі слова запам'ятала дитина без опори на піктограми.

СТЕНОГРАФІСТ – (від грецького вузький, обмежений і писати) – це прийом, за якого текстову інформацію, що запам'ятовується, записують за допомогою окремих ключових літер, особливих знаків і цілого ряду скорочень.

ЦИФРООБРАЗ – прийом, за якого цифрову інформацію, що запам'ятовується асоціативно пов'язують з певними образами або системами образів.

СИНТЕЗ - (від грецького з'єднання ) – це прийом, за якого для створення асоціативних зв'язків між інформаційними одиницями, для яких не має значення послідовність, їх об'єднують в єдиний інтегральний образ зі спільним асоціативним зв'язком.

АНАЛОГІЯ (від грецького відповідність, подібність) – це прийом, за якого між інформаційними одиницями, що запам'ятовується, знаходять спільні ознаки, властивості, якості, тенденції розвитку тощо.

ВИКОРИСТАННЯ МНЕМОТЕХНІКИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ВІРШІВ

Як свідчить практика, традиційне віршів, що ґрунтується на механічному запам'ятовуванні, не поліпшує пам'ять та не формує навички вивчення віршів, тому сам процес вивчення віршів зазвичай викликає у дітей не дуже позитивні реакції.

АЛГОРИТМ ВИВЧЕННЯ ВІРШІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИЙОМІВ МНЕМОТЕХНІКИ

1. Читаємо вірш та формуємо загальне уявлення про його зміст.

2. Зображуємо текст вірша у вигляді асоціативних малюнків та скорочених записів, використовуючи низку мнемотехнічних прийомів.

3. Читаємо вірш без тексту, спираючись винятково на створені асоціативні малюнки; у разі виникнення помилок чи неточностей корегуємо зображення.

4. Пришвидшуємо читання вірша за асоціативним малюнком доти, доки вірш не читатиметься "на одному подиху", тобто швидко і без пауз .

5. Читаємо вірш за асоціативним малюнком виразно та з інтонацією.

6. Запам'ятовуємо створені асоціативні малюнки і читаємо вірш напам'ять, згадуючи асоціативні образи.

Експериментальна діяльність переконує, що використання технології мнемотехніки сприяє не лише активізації пізнавальної діяльності та зростанню якості засвоєння програмного матеріалу дітьми, а й підвищенню професійного рівня педагогів, адже спонукає їх шукати нові нетрадиційні форми і методи навчання, проявляти творчі здібності: допомагає налагодженню гармонійних взаємин з батьками.

підготувала вихователь - методист Толок Н.Ф.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій в дитячому садку

Використання інформаційно-комунікаційних технологій в дитячому садку – актуальна проблема сучасного дошкільного виховання. Важливість та необхідність впровадження таких технологій у процес освітньої діяльності відзначалася міжнародними експертами у «Всесвітній доповіді з комунікації та інформації», підготовленому ЮНЕСКО. У нашій країні, за останні 5 років, стався ряд подій, які визначають прискорений розвиток інтернет-технологій в дошкільних установах.

В даний час в нашій країні реалізується Стратегії розвитку інформаційного суспільства, яка пов’язана з доступністю інформації для всіх категорій громадян та організацією доступу до цієї інформації. Тому використання інформаційно-комунікаційних технологій є одним із пріоритетів освіти. Інформатизація системи освіти пред’являє нові вимоги до педагога та його професійної компетентності. Комунікативна компетентність педагога передбачає здатність вибудовувати комунікації в різних форматах: усному, письмовому, дискусійному, візуальному, комп’ютерному, електронному. Педагог повинен не тільки вміти користуватися комп’ютером і сучасним мультимедійним обладнанням, але і створювати свої освітні ресурси, широко використовувати їх у своїй педагогічній діяльності.

ІКТ спрощує методичну діяльність педагогів, скорочує тривалість оброблення інформації, а отже прискорює розв’язання будь-якого питання.

Способи використання ІКТ в ЗДО

Можна виокремити такі способи використання ІКТ в методичній діяльності педагогів:

· співпраця з дошкільними закладами інших міст України,

· підготовка документації — звітів, наказів, аналітичних довідок тощо

· оперативний обмін перспективним досвідом

· спілкування на фахових форумах, у чатах, під час онлайн-конференцій

· створення портфоліо педагогів та дошкільників

· оформлення — атестаційних матеріалів картотеки періодичних видань,

· методичної та художньої літератури стендів,

· інформаційних куточків матеріалів для участі в конкурсах тощо

· оформлення результатів моніторингу рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку за допомогою електронного варіанту кваліметричної моделі

· пошук інформації в мережі інтернет з метою самоосвіти

· розроблення презентацій до семінарів, конференцій, консультацій для вихователів, до засідань педагогічної ради, методоб’єднань тощо

· використання мультимедійного супроводу під час занять,

· проведення свят та розваг, режимних моментів, батьківських зборів та консультацій для батьків тощо

· створення електронної бази для накопичення ілюстративних матеріалів,

· заготовок для оформлення презентацій, буклетів, інформаційних стендів тощо.

Як свідчить досвід, використання ІКТ значно урізноманітнює й полегшує взаємодію вихователя-методиста з іншими педагогами. Особливо в цьому аспекті хочемо відзначити ефективність застосування хмарних технологій. «Хмарні технології» В інформаційному середовищі хмарні технології (від англ. cloud technologies) — це передусім зручний сервер або мережа для зберігання й оброблення інформації, що об’єднує апаратні засоби, ліцензійне програмне забезпечення, канали зв’язку, а також технічну підтримку користувачів. Порівняно з паперовим документообігом, використання хмарних технологій має чимало переваг, зокрема такі: доступ до потрібних даних можна отримати з будь-якого комп’ютера, що підключений до мережі інтернет працювати з даними одночасно можуть кілька осіб у разі апаратних збоїв дані, найімовірніше, будуть збережені. Одним із найпопулярніших хмарних сховищ є Google Диск.

Google Диск забезпечує можливість створення і збереження документів у «хмарі». Утім створені за його допомогою документи можна зберігати також і на жорсткому диску комп’ютера. Доступ до файлів, збережених у цьому хмарному сервісі, можливий з будь-якого місця на планеті за умови підключення до мережі інтернет. До того ж вносити зміни в документ можна з будь-якого пристрою — комп’ютера, планшета, мобільного телефона тощо. І всі ці зміни однаково відображатимуться на всіх пристроях, де встановлено Google Диск.

Інформаційні технології, це не тільки і не стільки комп'ютери та їх програмне забезпечення. Під інформаційно-комунікативними технологіями розуміється використання комп'ютера, інтернету, телевізора, відео, DVD, CD, мультимедіа, аудіовізуального обладнання, тобто всього того, що може представляти широкі можливості для комунікації.

Використання комп'ютерних технологій допомагає:

залучати пасивних слухачів до активної діяльності;
робити освітню діяльність більш наочною та інтенсивної;
формувати інформаційну культуру у дітей;
активізувати пізнавальний інтерес;
реалізовувати особистісно-орієнтований та диференційований підходи у навчанні;
дисциплінувати самого вихователя, формувати інтерес до роботи;
активізувати розумові процеси (аналіз, синтез, порівняння та ін)

У своїй роботі педагог може використовувати такі засоби інформаційно-комунікативних технологій:
Комп'ютер
Мультимедійний проектор
Принтер
Відеомагнітофон DVD плеєр
Телевізор
Магнітофон
Фотоапарат
Відеокамера
Електронні дошки

Так само можна виділити наступні види інтерактивних матеріалів:
Фотографії;
Відеоролики;
Відеофрагменти (фільмів, казок, мультфільмів);
Презентації (електронні книги, електронні виставки);
Дитячі розвиваючі комп'ютерні ігри;
Можливе створення колекцій цифрових фотографій і мультфільмів.

Зупинимося на перевагах використання інтерактивних матеріалів.

Дані матеріали:
- дозволяють збільшити сприйняття матеріалу за рахунок збільшення кількості ілюстративного матеріалу;
- дозволяють робити поправки під час НОД, виконувати спільну роботу дітей у взаємодії, - здійснювати інтерактивну взаємозв'язок дитина - педагог;
- використання мультимедійних презентацій забезпечує наочність, яка сприяє кращому - - сприйняттю і запам'ятовуванню матеріалу, що дуже важливо, враховуючи наочно-образне мислення дітей дошкільного віку;
- одночасно використовується графічна, текстова, аудіовізуальна інформація;
- при використанні анімації і вставки відеофрагментів можливий показ динамічних процесів;
- за допомогою комп'ютера можна змоделювати такі життєві ситуації, які не можна або - складно показати під час освітньої діяльності небудь побачити в повсякденному житті (наприклад, відтворення звуків тварин; роботу транспорту тощо);
- використання нових прийомів пояснення і закріплення, особливо в ігровій формі, підвищує мимовільну увагу дітей, допомагає розвинути довільну;
- безпосередньо освітня діяльність з використанням інформаційно-комунікаційних технологій спонукає дітей до пошукової та пізнавальної діяльності, включаючи й пошук в мережі Інтернет самостійно або разом з батьками;
- висока динаміка безпосередньо освітньої діяльності сприяє ефективному засвоєнню матеріалу, розвитку пам'яті, уяви, творчості дітей.

-підбір ілюстративного матеріалу та додаткового матеріалу до НОД і для оформлення стендів, альбомів, групи, кабінетів (сканування, Інтернет; принтер, презентація).
-створення дидактичних ігор.

- обмін досвідом, знайомство з періодикою, напрацюваннями інших педагогів Росії і зарубіжжя.
- оформлення групової документації, звітів. Комп'ютер дозволить не писати звіти та аналізи кожен раз, а достатньо набрати один раз схему і надалі тільки вносити необхідні зміни.

- створення презентацій в програмі Рower Рoint для підвищення ефективності освітніх занять з дітьми та педагогічної компетенції батьків.

Особливе місце при використанні ІКТ займає робота з батьками:

1. Мінімізація часу доступу до інформації суб'єктів комунікації;
2. Можливість продемонструвати будь-які документи, фотоматеріали;
3. Забезпечення індивідуального підходу до суб'єкта комунікації;
4. Оптимальне поєднання індивідуальної групової;
5. Зростання обсягу інформації;
6. Забезпечує діалог суб'єктів комунікації (електронна пошта, форум);
7. Оперативне отримання інформації;
8. Розширення інформаційних потоків;
9. Використання ІКТ при проведенні батьківських зборів.

Незважаючи на всі переваги використання інформаційно-комунікаційних технологій, існує і ряд проблем, при їх використанні. І насамперед це реальна загроза здоров'ю, що виникає при ранньому привчанні малюків до комп'ютера.

При використанні даних технологій вихователь, насамперед, повинен керуватися Санітарно-епідеміологічними вимогами до влаштування, утримання та режиму роботи дошкільних установ (Санпін 2.4.1.2660-10): «12.21. Безпосередньо освітню діяльність з використанням комп'ютерів для дітей 5-7 років слід проводити не більше одного разу протягом дня і не частіше трьох разів на тиждень у дні найбільш високої працездатності: у вівторок, середу та четвер. Після роботи з комп'ютером з дітьми проводять гімнастику для очей. Безперервна тривалість роботи з комп'ютером у формі розвиваючих ігор для дітей 5 років не повинна перевищувати 10 хвилин, для дітей 6-7 років - 15 хвилин. Для дітей, які мають хронічну патологію, частохворіючих (більше 4 разів у рік), після перенесених захворювань протягом 2-тижнів тривалість безпосередньо освітньої діяльності з використанням комп'ютера повинна бути скорочена: для дітей 5 років - до 7 хвилин, для дітей 6 років - до 10 хвилин.

Для зниження стомлюваності дітей в процесі безпосереднього здійснення освітньої діяльності з використанням комп'ютерної техніки необхідно забезпечити гігієнічно раціональну організацію робочого місця: відповідність меблів зросту дитини, достатній рівень освітленості. Екран відеомонітора повинен знаходитися на рівні очей або трохи нижче, на відстані не ближче 50 див. Дитина, носить окуляри, має займатися за комп'ютером у них. Неприпустимо використання одного комп'ютера для одночасного заняття двох або більше дітей. Безпосередньо освітню діяльність з використанням дітьми комп'ютерів проводять в присутності педагога або вихователя ".

Вихователь- методист

Чувал А.С.

Правила успішного спілкування з батьками .

Проведення бесіди з батьками з ініціативи вихователя.

1. Постановка психологічної мети.

- Що я хочу від батьків? (Вилити своє роздратування на дитину? Покарати дитину руками батьків? Показати батькам їх педагогічну неспроможність?)

При всіх зазначених варіантах не варто викликати батьків, т. к. такі психологічні цілі свідчать про професійної безпорадності педагога і негативно вплинуть на спілкування вихователя і сім'ї.

Проводити бесіду з батьками варто, якщо вихователь хоче краще пізнати дитину, зрозуміти причини його поведінки, підібрати індивідуальний підхід до нього, поділитися позитивними фактами щодо дитини і т. д., тобто психологічна мета повинна бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.

2. Організація початку діалогу.

Церемонія привітання.

Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, встати назустріч, посміхнутися, доброзичливо сказати слова вітання, представитися (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутися до них по імені-по батькові.

3. Встановлення згоди на контакт.

Це означає, що вихователь обов'язково обговорює час діалогу, особливо якщо він бачить, що батько поспішає, необхідно уточнити, яким запасом часу той має. Краще перенести розмову, ніж проводити його в поспіху, тому що він все одно не буде засвоєний.

4. Створення обстановки діалогу полягає в тому, що вихователь продумує, де і як буде проходити діалог. Неприпустимо, щоб вихователь сидів, а батько стояв, або щоб вихователь сидів за своїм столом, а батько - на дитячому стільчику.

Посадивши батьків, необхідно поцікавитися, чи зручно йому, звернути увагу на його і свої жести і пози.

Жести і пози повинні демонструвати відкритість і доброзичливість (неприпустимі схрещені на грудях руки, руки на поясі - «руки в боки», закинута назад голова і т. д.).

Для зняття напруги батьків і переходу до проблеми слід коректно і конкретно повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося познайомитися (ім'я дитини), щоб підібрати до нього підхід», «Нам потрібно краще познайомитися з вами, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім'я дитини), бачу в ньому і позитивні риси і не дуже, мені потрібна Ваша допомога, щоб краще зрозуміти його» і т. д.

Викликаючи батька для бесіди, вихователь не повинен забувати, що бесіда має на увазі діалог, отже, йому потрібно продумати не тільки повідомлення, але і те, що він хоче почути від батьків, тому йому необхідно сформулювати свої запитання до батьків вихованця й дати їм можливість висловитися.

5. Проведення діалогу. Початок розмови має містити позитивну інформацію про дитину, причому це не оціночні судження: «У Вас хороший хлопчик, але... (далі йде негативна інформація на 10 хвилин»), а повідомлення про конкретні факти, що характеризують дитину з позитивної сторони. Такий початок свідчить про педагога як про спостережливого і доброзичливого, тобто професіонала.

Факти про поведінку, що викликають занепокоєння у педагога, повинні подаватися дуже коректно, без оціночних суджень, початківців на «не»: «Він у Вас неслухняний, неорганізований, невихована і т. д.».

Також не слід після позитивної інформації про вихованця продовжувати розповідь про негативні факти через союз «але»: «Ваш син акуратний, охайний, але неорганізований».

Переходити до відомих фактів найкраще у формі звернення за порадою: «Я ще не дуже добре знаю Петю, не могли б Ви мені допомогти розібратися (далі йде опис факту) або «Я не можу зрозуміти...», «Мене турбує...», «Я хочу зрозуміти, що стоїть за цим...».

При повідомленні негативних фактів рекомендується робити акцент не на них, а на шляху подолання небажаних проявів.

Вихователь повинен постійно підкреслювати загальну мету його і батьків відносно дитини, тому не слід вживати вираз «Ваш син», тобто протиставляти себе і батьків.

Рекомендується частіше говорити «ми», «разом», звертатися по імені, по-батькові до батьків якомога частіше.

Самим головним у бесіді є висловлювання батьків, оскільки саме воно робить розмову розмовою, діалогом.

Від вихователя вимагається вміння слухати. Після того як вихователь закінчить своє повідомлення питанням до батьків щодо даної проблеми, він, використовуючи прийоми активного слухання, може дізнатися багато важливого і необхідного про вихованця і його сім'ю. Для цього педагогові потрібно всім своїм виглядом показати, що він уважно слухає батька.

Свою участь у діалозі можна виразити через відображення почуттів з приводу розповіді батька: «Я радий тому, що у нас єдині погляди на...», «Мене здивувало...», «Я засмучена...» і т. д. Виконання цієї умови запобігає виникненню конфлікту при різниці в думках і сприяє порозумінню сторін.

Конкретні поради повинні даватися вихователем тільки в тому разі, якщо батько просить у нього поради.

Вони будуть ефективні тоді, коли будуть конкретні за змістом, доступні у виконанні, прості за формою викладу.

6. Завершення діалогу.

Вихователю рекомендується підвести підсумок бесіди на основі прийому рефлексивного слухання-«резюмування»: «Якщо тепер підсумувати сказане Вами, то...» та намітити шляхи подальшої співпраці, домовитися про мету, місце та час майбутньої зустрічі.

7. Бесіда з батьками має закінчуватися церемонією прощання.

Прощаючись з батьком, вихователю слід, звертаючись до нього по імені-по батькові, подякувати за розмову, висловити своє задоволення нею, проводити батьків і сказати слова прощання доброзичливо і з посмішкою.

Проведення бесіди вихователем з ініціативи батьків.

1. Встановлення згоди на контакт. (Учасники діалогу обговорюють час його протікання.)

Уявіть ситуацію: Візит мами став несподіваним для Вас. У Вас немає часу розмовляти з нею. Як Ви вчините?

Проявивши максимум уваги й люб'язності до мами, вихователя замість уникнення діалогу слід повідомити їй, що він не знав про її приході і запланував дуже важлива справа, яку не можна відкласти, і розташовує часом... хвилин, якщо маму це влаштовує, то можна поговорити, якщо ні, то він вислухає її в будь-яке зручне їй час.

Таким чином, педагог дає зрозуміти про своє бажання діалогу, незважаючи на несприятливі обставини.

2. Послухайте батьків.

Дайте батьку «випустити пар». Пам'ятайте, що насправді агресія спрямована не на вас, а на образ, що склався у батьків. Слід подумки відокремити себе від цього образу і, спостерігаючи за бесідою як би з боку, намагатися зрозуміти, що ж криється за агресією, що хвилює батьків? Важливо не відповідати агресією на агресію, так як інакше ситуація може стати некерованою.

3. Слідкуйте за своєю позою!

Вираз вихователем співчуття, розуміння переживань батьків: «Я бачу, Ви стурбовані поведінкою (ім'я дитини) «Постараюся зрозуміти Вас...», «Давайте разом розберемося» - додадуть бесіді конструктивний характер, що допоможе з'ясувати справжню причину звернення до вчителя.

Вихователю не слід упускати того, що батько приходить з певними фактами. Його завдання вчителя полягає в тому, щоб визначити ступінь обґрунтованості цих фактів.

Довести неспроможність цих фактів можна тільки з допомогою переконливих аргументів. Уміння вихователя використовувати об'єктивні, добре обґрунтовані аргументи підвищує його компетентність в очах батьків.

Необхідно відповісти на всі запитання батьків. Це сприяє переведенню бесіди на діловий рівень спілкування і з'ясування всіх інших «больових точок» батьків у сфері виховання і розвитку дитини.

4.Закінчити бесіду слід також з ініціативи вихователя.

Підготувала вихователь ДП

Іванцова В.Г.

Консультація для вихователів

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ДІТЕЙ ЗА БАЗОВИМ КОМПОНЕНТОМ

Базовий компонент дошкільної освіти України грунтується на основних положеннях Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», інших нормативних актах стосовно дитинства.

Рухова активність — це будь-які форми руху, що потребують енергії, наприклад ходьба, фізична робота, фізичні вправи, заняття спортом тощо; вона є природною біологічною потребою дітей, ступінь задоволення якої визначає подальший структурний і функціональний розвиток їх організму.

Розрізняють довільну рухову активність, що проявляється в процесі самостійної рухової діяльності дітей, та цілеспрямовану – в процесі проведення організованих форм роботи фізичного виховання, де рухова активність нормується за обсягом та інтенсивністю рухів, а також за тривалістю рухового компонента в режимі дня. Обсяг, зміст і моторна щільність довільної та цілеспрямованої рухової активності дітей під час перебування їх у дитсадку становлять руховий режим дошкільного навчального закладу.

За результатами досліджень Е. Вільчковського, встановлено норми оптимального рухового режиму з урахуванням функціональних потреб дитячого організму та пори року: влітку – 18-20 тис. кроків на день, восени – 15-16,5; взимку – 16,5 – 18 та навесні – 16 – 17,5.

За твердженням О Сударєва, гігієнічною нормою є такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу в русі, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров'я дітей та їхньому гармонійному розвитку. За його визначенням, стан організму при нормі рухової активності характеризується такими показниками:

добра резистенція до негативних впливів з боку зовнішнього природного середовища;

низький рівень захворюваності;

високий рівень функціональних можливостей;

адекватність реакцій на фізичні навантаження;

висока фізична працездатність;

помірні енергетичні затрати при м’язовій діяльності;

рівномірність у розвитку основних рухових якостей.

У період дошкільного дитинства вкрай актуально розвинути в дітей такі фізичні якості, як спритність, сила й витривалість. Здорову дитину легше виховувати, вона швидше оволодіває необхідними вміннями та навичками, краще пристосовується до змін навколишніх умов. І якщо враховувати анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дитини, можна в потрібному напрямку впливати на розвиток дитячого організму.

Недостатність рухової діяльності, навпаки, призводить до кволості, ослаблює організм і його стійкість до різних захворювань. Малорухливість (гіподинамія) негативно позначається на розумовому розвитку, знижує працездатність. це свідчить про тісний взаємозв'язок розумового та фізичного розвитку.

Основою системи фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах залишається руховий режим як сукупність різних засобів та організаційних форм роботи з дітьми в достатньому обсязі, раціонально поєднуваних і послідовно використовуваних залежно від віку дітей, місця в режимі дня, сезону тощо.

В межах активного рухового режиму щодений обсяг рухової активності, рекомендований для дітей молодшого дошкільного віку, становить 3-4 години, для старших дошкільнят 4-5 годин. Середній обсяг РА дітей за час перебування в дошкільному закладі у дітей віком 5-6 років становить 15 – 18 тис кроків. Однак конкретні величини цих показників можуть бути й іншими, тому що рухова активність визначається не так біологічною потребою дитини в русі, як факторами соціального характеру: організацією педагогічного процесу, умовами зовнішнього середовища, вихованням та навчанням.

Враховуючи величезну роль ігрової діяльності в зростанні особистості дитини, під час організації рухового режиму значне місце відводиться рухливим іграм. Добираючи їх враховуються такі чинники: вік дітей, місце ігор протягом дня, погодні та природні умови, пора року, наявність необхідного інвентарю та обладнання.

Важливу роль у фізичному розвитку і руховій активності відіграють і батьки, тому що активність не закінчується в дитячому садку, а продовжується і після нього, і в вихідні дні. Для цього потрібно проводити роботу з батьками в цьому напряму.

Підготувала
Борисенко Р.С.
Заступник директора з НВР

ПРОФІЛАКТИКА ЖОРСТОКОГО
ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне — безпечне і радісне існування.
Профілактика жорстокого поводження з дітьми.
У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у становленні особистості дитини. З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен систематично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводження з дітьми.
Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педагогів, батьків. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми (чи то з боку дорослого чи то з боку іншої дитини), та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими.
Просвітницька робота з батьками
З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вміння контактувати з людьми.
Діти, яких поважають, вчаться поважати інших. Про яких турбуються — вчаться виявляти турботу. Яких люблять такими, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. Тому метою співпраці з родинами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.
Тож для попередження жорстокого поводження батьків з дітьми доцільно проводити:
- інформаційні повідомлення на загальних батьківських зборах «Батьківська влада та обов'язок», «Ефективність виховання без покарань», «Емоційно-особистісні проблеми дитини», «Почуйте серцем голос Вашої дитини»;
- лекторії «Чи треба карати дитину?», «Безпомилкове виховання».
Попередження жорстокого поводження дітей з однолітками
Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це виявляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім виглядом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.
Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитивного спілкування, педагоги мають спрямували свої зусилля на розв'язання таких завдань:
Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні методи і прийоми, що сприяють згуртуванню дитячого колективу. Це система педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні колективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивного емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.
Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шматок глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина — особистість, яка здатна відчувати, переживати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій унікальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинками, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.
Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки
Жорстоке поводження з дітьми — це феномен, існування якого відоме з часу появи історичних записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою людини.
На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Проте більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запропонованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замінюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психічний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».
Основними формами жорстокого поводження з дітьми є:
Психологічне (емоційне) насильство є стрижнем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спричинені не стільки фізичними травмами, скільки насильством над особою.
Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки постійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бувають задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психологічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорюють і не приймають її.
Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення психологічного насильства: «Психологічним (емоційним) насильством є одноразова або хронічна психічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здатності до соціалізації.»
Виокремлюють п'ять основних типів руйнівної поведінки значущих для дитини дорослих, зокрема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної поведінки:
Сексуальне насильство або розбещення — це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.
Існує поширена думка, що особи, які вчиняють сексуальне насильство над дітьми, страждають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки переважно — це звичайні люди, але з певними психологічними особливостями.
Сексуальне насильство впливає на фізичне та психічне здоров'я і розвиток дитини, порушує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом тривалого часу, інколи — все життя.
Фізичне насильство — це навмисне нанесення фізичних ушкоджень (травм) дитині батьками (іншими особами), що спричиняють порушення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавляють життя.
Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом — напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дитина завжди насторожі, для неї характерна підвищена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не думати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про заподіяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з такими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».
Відчуваючи гнів проти того, що з нею відбувається, дитина стає агресивною щодо слабших — дітей чи тварин. Для дітей, що переживають фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важко зосередиться на грі або на занятті, вони неуважні, уникають спілкування з однолітками, відстають у розвитку.
Нехтування інтересами та потребами дитини — це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких.
Звичайно ж, усім батькам добре відоме значення повноцінного харчування, належного догляду, надання своєчасної медичної допомоги для нормального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина проводить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку дитини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від проблем розвитку дитини тісно пов'язані з психологічним (емоційним) насильством.
Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.
П'ять шляхів до серця дитини
Дотик — один із найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна ласка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівчаток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілунків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.
Час, присвячений спілкуванню з дитиною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привертають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопотані, потрібно приділяти час не лише хатнім справам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,
Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.
Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштовність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.
Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути запитання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і роблять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує.
На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Підготувала музичний керівник ДП

Зіненко К.Б.

Консультація для музичних керівників

Ритмопластика як інноваційний метод роботи з дітьми в рамках здоров'язберігаючих музично - освітніх технологій

Основним завданням даного методу є пошук інноваційних ефективних засобів охорони і зміцнення здоров'я дітей, удосконалення розвитку рухової сфери дітей дошкільного віку на основі формування у них потреби в русі, правильної організації профілактики та оздоровлення, своєчасної корекції відхилень у стані здоров'я.

Сучасні діти відчувають "руховий дефіцит", так як навіть дошкільнята більшу частину часу проводять у статичному положенні (за столами, телевізорами, комп'ютерами). Це викликає стомлення певних м'язових груп, що тягне за собою порушення постави, викривлення хребта, плоскостопість, затримку вікового розвитку основних фізичних якостей: швидкості, спритності, координації рухів.
Головним мотивом маленьких дітей в освоєнні та вдосконаленні рухового досвіду є інтерес. Одна з нових форм організації музичних занять - Ритмопластика. В педагогіці з давніх пір відомо, які величезні можливості для виховання душі і тіла закладені в синтезі музики і пластики. Це не тільки можливість для дитини добре провести час і виплеснути накопичену енергію, але й освоєння життєво необхідних умінь та навичок, закладка фундаменту майбутнього фізичного та психічного здоров'я, а також створення передумов свідомого ведення здорового способу життя.

З давніх пір музика використовується як лікувальний фактор. Музично - ритмічні заняття допомагають залучати, активізувати й пробуджувати інтерес до діяльності взагалі, активізують мислення. Організація рухів з допомогою музичного ритму, розвиває увагу, пам'ять, внутрішню зібраність, сприяє формуванню цілеспрямованої діяльності. Багато дослідників у своїх роботах показали, заняття ритмопластикой мають велике значення для дітей з порушеннями опорно - рухового апарату. Специфічною особливістю даної методики є органічний зв'язок мови рухів з мовою музики, співвіднесення пластичних засобів виразності з музичними. Музика задає не тільки темпові, ритмічні, динамічні характеристики рухів, але і може стати основою образного змісту. Ритмопластика - це пластичні рухи, які носять оздоровчий характер, вони виконуються під музику в спокійному повільному темпі, з максимальною амплітудою і розтягуванням м'язів. На заняттях ритмопластики, можна виділити чотири основних напрямки роботи з дітьми: оздоровче, освітнє, виховне та корекційно-розвивальна. Заняття ритмопластикой сприяють зміцненню у дітей м'язового корсета, формуванню правильного дихання, розвитку моторних функцій, вироблення правильної постави, ходи, грації рухів, що сприяє оздоровленню всього дитячого організму в цілому.

Основні принципи організації занять.

Як вже зазначалося, для дітей з порушеннями ОРА, характерні різні порушення, як пізнавальних процесів, так і сенсорного і моторного розвитку. Таким чином, на заняттях ритмопластики актуально застосовувати розробки нових, найбільш оптимальних форм і методів навчання та виховання дітей з порушенням ОРА, з метою всебічного корекційного розвитку.

Педагог у процесі спостережень визначає рівень індивідуального розвитку своїх вихованців і на цій підставі підбирає спеціальний, індивідуально-орієнтований матеріал (танці, вправи, ігри) з тим, щоб розкрити здібності кожної дитини, «висвітити» найкращим чином його вміння і приховати недоліки. Цей спеціально підібраний (або придуманий разом з дитиною) репертуар розучується з підгрупами чи індивідуально. При цьому ставиться завдання підведення дітей до виразного, самостійного виконання композиції.

Обов'язково потрібно проводити релаксаційні вправи, сприяючі зняттю м'язового і емоційної напруги в кінці уроку, для чого слід використовувати таку «музику» для релаксації, спів птахів, дзюрчання струмка, шум моря і т.д.

На заняттях дуже важливо зацікавити дітей, викликати у них бажання займатися. Для цього необхідно продумати методичні прийоми, які допоможуть вирішити поставлені завдання.

Одним з важнейшихпринципов є:

- науковість, яка передбачає побудова занять у відповідності з психічним і фізичним розвитком дитини.

- принцип систематичності обумовлює необхідність послідовності, наступності і регулярності при формуванні у дітей знань. Рухових умінь, навичок.

- принцип поступовості визначає необхідність побудови у відповідності з правилами: «від відомого до невідомого».

- принцип індивідуально, при якому здійснюється індивідуальний підхід до дітей різного віку і рухової підготовки. При індивідуальному підході враховується ортопедичний діагноз дитини.

- принцип доступності означає, що досліджуваний матеріал повинен бути легким і водночас важким, щоб стимулювати мобілізацію сил дітей.

- принцип чергування навантаження важливий для попередження стомлення дітей і для оздоровчого ефекту від виконання фізичних вправ.

-принцип наочності - один з головних методичних принципів при роботі з дітьми дошкільного віку. Процеси занять будуються з широким використанням всіх видів наочності: зорової, звуковий і рухової.

- принцип плавності виконання рухів - без пауз і зупинок є істотним моментом у ритмопластике. Спокійний темп виконання, плавний, без перерв на відпочинок перехід від одного руху до іншого замінює швидкі, судорожні рухи.

«Постановка правильного дихання - один з найважливіших принципів. Кожна вправа ритмопластики одне загальне правило: вдихайте, готуючись до руху, і видихайте в процесі руху.

Виконання руху на видиху дозволяє розслаблятися і уникати перенапруження. Це також оберігає від затримки дихання, викликає непотрібне перенапруження і стрес. Дихання практично повинно співпадати з ритмом звичайного дихання людини.

Наступна методична позиція пов'язана із знаходженням прийомів, що сприяють створенню на заняттях атмосфери захопленості, коли діти займаються ритмопластикой не з примусу і не по команді дорослого, а тому, що їм самим цікаво. Для цього в методику вводиться розмовно - ігровий метод, що дозволяє дитині природно проникнути в художній задум і допомагає скоординувати рухи свого тіла з характером музики. Виконання усього сказаного, насамперед, залежить від педагога, який за висловом Л.М. Алексєєвої, повинен бути «режисером радості». Особливо слід виділити його захопленість і вміння побудувати взаємини з дітьми на принципах співтворчості й загального інтересу до справи. Це сприяє тому творчому пориву, тій атмосфері радості і розслаблення, які заражають дітей позитивними емоціями і роблять для них заняття ритмопластикой настільки привабливими. Підбираючи музичний супровід до занять, слід прагнути до того, щоб репертуар був виразним, привабливим для дітей, будив фантазію і уяву, допомагав розвивати можливості тіла і в теж час був доступним для виконання.

Форми занять відрізняються широким використанням ігор та імітаційних рухів. Заняття повинні викликати інтерес у дітей і супроводжуватися позитивними емоціями, відповідаючи віковим фізіологічним характеристикам.

У комплексах з ритмопластике використовуються такі засоби рухового дії:

1. Музично - ритмічні рухи.

2. Вправи з предметами (стрічки, м'ячі, султанчики та ін)

3. Елементи хореографії (основні позиції рук та ніг).

4. Елементи спортивного танцю.

5. Вправи корегуючої гімнастики.

6. Дихальні вправи.

Всі ці засоби об'єднуються в комплекси у певній послідовності і використовуються у хореографічних композиціях.

1. Завдання:

- Розвиток і корекція постави дитини, формування правильних рухів, серії рухів.

- Розвиток та корекція психічних функцій.

- Розвиток здатності орієнтуватися в просторі.

- Розвиток Емоційно-вольової сфери та особистісних якостей.

Ігри та вправи, використовувані для розвитку та корекції основних видів рухів, спрямовані на:

- нормалізацію м'язового тонусу, позиційна постановка рук і ніг;

- вироблення правильної постави, почуття рівноваги;

- розвиток точності, координації, плавності;

- подолання рухового автоматизму рухів.

Ігри та вправи, використовувані для розвитку та корекції психічних функцій, спрямовані на:

- розвиток швидкості, точності реакції на звукові або вербальні сигнали;

- розвиток різних якостей уваги;

- розвиток усіх видів пам'яті.

Ігри та вправи, використовувані для розвитку здатності орієнтуватися в просторі, спрямовані на:

- орієнтування у власному тілі, просторової організації рухів;

- зорову орієнтування у просторі;

- здатність до словесного вираження просторових відносин (вправо, вліво,...)

Ігри та вправи, використовувані для розвитку емоційно-вольової сфери та особистісних якостей, спрямовані на:

- формування здатності розуміння різних емоційних станів на основі сприйняття невербальних стимулів (міміка, пластика);

- розвиток здатності до створення виразного образу з допомогою невербальних коштів;

- розвиток уміння виконувати спільні дії, а також на розвиток комунікативних навичок.

2. Розвиток і корекція ритмопластических рухів, серії рухів.

- Нормалізація м'язового тонусу, позиційна постановка рук і ніг.

- Вироблення правильної постави, почуття рівноваги.

- Розвиток точності, координації, плавності рухів.

- Подолання рухового автоматизму рухів.

- Формування музичного темпу, розміру.

- Зміна характеру рухів, в відповідності з зміною контрастів звучання (голосно, тихо.)

- Узгодження рухів з співом.

- Розвиток імітаційно - наслідувальних рухів під музику.

- Розвиток імітаційно - наслідувальних рухів без музики.

3. Розвиток та корекція психічних функцій.

- Розвиток швидкості і точності реакції на звукові або вербальні сигнали.

- Розвиток різних якостей уваги.

- Розвиток усіх видів пам'яті.

- Розвиток словесної регуляції дій на основі узгодження слова і рухів.

- Розвиток вміння реалізовувати запрограмовані дії по умовному сигналу.

4. Розвиток здатності орієнтуватися в просторі.

- Розвиток просторової організації власних рухів, зорової орієнтування в просторі.

- Розвиток просторових уявлень.

5. Розвиток Емоційно-вольової сфери та особистісних якостей.

- Формування здатності до розуміння різних емоційних станів на основі сприйняття невербальних стимулів.

- Розвиток здатності до створення виразного образу з допомогою невербальних засобів.

- Розвиток уміння виконувати спільні дії, а також на розвиток комунікативних навичок.

- Розвиток довільності при виконанні рухів і дій.

Підготувала вихователь - методист Толок Н.Ф.

Консультація для вихователів "Академічна доброчесність"

Одним з основних завдань Закону є удосконалення правових механізмів реалізації конституційного права громадян на рівний доступ до якісної освіти на всіх рівнях; створення умов для освіти особи упродовж життя (запровадження таких видів освіти як формальної, неформальної та інформальної); удосконалення нормативно-правової бази освіти, у тому числі розроблення новітніх програм, зорієнтовних на модернізацію системи перепідготовки, підвищення кваліфікації та стажування педагогічних, науково-педагогічних працівників і керівників навчальних закладів тощо.

Стаття 36 проекту Закону присвячена академічній доброчесності.

Академічна доброчесність — це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:

посилання на джерела інформації у разі використання ідей, тверджень, відомостей;
дотримання норм законодавства про авторське право;
надання достовірної інформації про результати досліджень та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти.

Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливим освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їх індивідуальних потреб і можливостей);
посилання на джерела інформації у разі використання ідей, тверджень, відомостей;
дотримання норм законодавства про авторське право;
надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності.

Порушенням академічної доброчесності вважається:

1. академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;

2. фабрикація – фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;

3. обман – надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітньої процесу;

4. списування – використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;

5. хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.

За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;
позбавлення присудженого наукового ступеня чи присвоєного вченого звання;
позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
повторне проходження навчального курсу;
відрахування із закладу освіти (крім осіб, що здобувають загальну середню освіту).

За порушення принципів академічної доброчесності визначених у статті 36 пропонується запровадити академічну відповідальність. На думку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, запропоноване у частині 5, 6, 7 статті 36 проекту поняття академічної відповідальності є некоректним. Адже, Основний Закон держави чітко визначив види юридичної відповідальності, до яких належать - цивільно-правова, кримінальна, адміністративна та дисциплінарна відповідальності, згідно з пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України. Крім того, за змістом положень статті 36 проекту, академічна відповідальність по суті є адміністративною відповідальністю, яка за наявністю достатніх підстав, повинна накладатись відповідним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Приміром, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 24 липня 2013 року «Про порядок присудження наукових ступенів», центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, може позбавляти осіб, яким присуджено наукові ступені, цих ступенів на підставі рішень спеціалізованих вчених рад, де проводився захист дисертацій.

Експерти Головного науково-експертного управління Верховної Ради України вважають, що безпосередні підстави, види підстав, порядок притягнення до відповідальності та накладання стягнень за певні правопорушення у галузі освіти не є предметом правого регулювання означеного Закону.

Крім того, експерти звертають увагу на термінологічну неузгодженість положень статті 36 проекту з чинним законодавством. Зокрема, запропоноване пунктом 5 частини 4 статті 36 визначення «хабарництво» відсутнє у чинному законодавстві та замінено на поняття «отримання неправомірної вигоди», закріпленого в статті 364 Кримінального кодексу України. Так само, запропоноване у пункті 1 частини 4 статті 36 поняття академічного плагіату, потребує узгодженості з визначенням терміну плагіат, закріпленого у пункті в) частини 1 статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Підготувала інструктор з фізичної культури ДП 3 (плавання)

Михайленко Н. В.

Консультація для вихователів

"Плавання це ефективний спосіб

корекції та профілактики порушень OPA ''

Уміння плавати належить до життєво необхідних навичок і є одним з найважливіших засобів фізичного виховання.

У нашому дитячому садочку, на заняттях з плавання, оздоровча спрямованість є пріоритетною. Тому, вирішуючи головне завдання – забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, ми поставили перед собою мету – оптимально збільшити ступінь оздоровлення вихованців, розглядаючи басейн – як одну з головних оздоровчих процедур в єдиній системі оздоровлення дітей в дитячих дошкільних закладах.

ЯК ПЛАВАННЯ ВПЛИВАЄ НА ОРГАНІЗМ ДІТЕЙ:

Плавання є універсальним засобом різнобічної дії на організм людини. Воно сприяє зміцненню здоров'я: значно покращує функцію серцево-судинної і дихальної систем, показники фізичного розвитку, сприяє розвитку прикладних навичок, загартуванню організму і одночасно це один з ефективних засобів в комплексному консервативному лікуванні хворих сколіозом. При плаванні відбувається розвантаження хребта, значно зменшується вага тіла, знижується асиметрична робота паравертебральних м'язів за рахунок їх розслаблення в теплій воді, що створює сприятливі умови для виконання рухів, знижує тиск на епіфізарні зони зростання тіл хребців, покращує кровопостачання кісткових структур і м'яких тканин. Необхідність подолання опору води підчас руху при виконанні плавальних вправ є засобом зміцнення і розвитку паравертебральних м'язів і всього опорно-рухового апарату дитини, вдосконалення координації рухів, виховання відчуття правильної постави тіла. Горизонтальне положення тіла у воді під час плавання, рівномірний тиск води на шкіру, її масажуюча дія викликає підвищений обмін речовин, активізує життєві функції організму, збільшує частоту серцевих скорочень і покращує легеневу вентиляцію.

Систематичні заняття плаванням сприяють розвитку органів дихання дошкільників: унаслідок посиленої діяльності дихальні м'язи зміцнюються і розвиваються, поліпшується рухомість грудної клітини, зростає життєва ємкість легенів (до 1800 – 2100 см³).

Підчас плавання підйомна сила води, що підтримує дитину на поверхні, як би полегшує тіло, тому знижується тиск на опорний апарат скелету, особливо на хребет. У зв'язку з цим плавання є ефективним засобом зміцнення хребта, активно використовується як коригуючий (що виправляє дефекти) засіб.

М'які ритмічні рухи ногами підчас плавання забезпечують велике і різнобічне навантаження на нижні кінцівки. Тим самим створюються дуже сприятливі умови для поступового формування і зміцнення твердої опори нижніх кінцівок, тазового поясу, на формування дитячої стопи (допомагає попередити плоскостопість).

У лікувальній гімнастиці плавання знаходить все більш широке застосування як засіб для профілактики і лікування різних порушень в поставі дітей, наприклад сколіозів, кифозів (зміни нормальної форми хребта), а також тугорухомості суглобів і різних наслідків дитячого паралічу - поліомієліту.

В процесі плавання розвивається координація, ритмічність рухів, необхідна для будь-якої рухової діяльності.

Плавання, як і інші циклічні види спорту, благотворно впливає на серцево-судинну систему, сприяючи збільшенню її потужності, економічності, життєдіяльності. При систематичних заняттях плаванням поліпшується терморегуляція, збільшується інтенсивність кровотоку, зміцнюються серцеві м'язи. Поліпшується і газообмін, який є дуже важливим для повноцінного розвитку організму. Помірні плавальні навантаження благотворно впливають на нервову систему, «знімаючи» стомлення, покращуючи сон і підвищуючи працездатність організму.

Плавання може ефективно використовуватися для попередження і навіть лікування досить поширених серед сучасних дітей і підлітків порушень постави і сутулості. Так при плаванні брасом відбувається випрямляння хребта. А у підлітків, які плавають вільним стилем, зазвичай відмічаються високі темпи росту.

Властивості води надають термічний (що загартовує), гігієнічний, механічний і фізичний вплив на здоров'я дитини .

Плавання тренує і удосконалює системи терморегуляції і дихання, служить ефективним засобом профілактики респіраторних захворювань.

Сприятлива дія плавання на дитячий організм є загальновизнаною. У медико-фізіологічному аспекті це зміцнення різних функціональних систем дитячого організму (серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової таін.), в психологічному аспекті — формування довільної регуляції рухів і дій, в педагогічному — це не тільки навчання дошкільника складноорганізованим діям, але і засіб становлення навичок саморегуляції.

Виконала вихователь методист Толок Н.Ф.

Консультація для молодих вихователів

Дидактичні вправи та ігри з сенсорного розвитку

Універсальним інструментом для роботи з дітьми раннього віку є дидактична гра. Вона одночасно є ігровим методом навчання дітей впродовж дошкільного дитинства, засобом виховання особистості та самостійною ігровою діяльністю малюка. Дидактична гра є ефективним діагностичним засобом. Аналіз процесу гри та її результату дає змогу вихователю зробити висновки про рівень сенсорного розвитку кожної дитини. Вважається, що дидактичним іграм належить основна роль у розвивальній роботі. Оскільки в ній пізнавальне завдання є основним і відкритим, на відміну від малювання, конструювання тощо. Маленькі діти засвоюють відомості про навколишній світ, коли мають можливість не лише розглядати предмети, а й активно діяти. Під час дидактичних ігор дитина може самостійно діяти в певній ситуації або з певними предметами. У такий спосіб вона накопичує власний дієвий і чуттєвий досвід.

Особливу увагу звертайте на їх багатофункціональність, різносторонність, привабливість для дітей, зручність проведення, безпечність. Знання, отримані в ході дидактичної гри, діти поступово засвоюють у своїй самостійній діяльності.

Під час ознайомлення дітей із поняттями кольору, форми, величини поступово треба ускладнювати завдання. Переходьте від елементарних завдань на групування однорідних предметів до врахування різних сенсорних властивостей під час групування. Педагог спочатку пропонує дітям ознайомитися з предметами, які можна обстежити через обмацування, погладжування. Пізніше діти пізнають такі сенсорні властивості, розпізнати які можна через зорове сприймання, приміром колір. Ознайомлюйте дітей спочатку з контрастними властивостями предметів — круглої та квадратної форми, червоного й синього кольору, великими й малими за розміром. Відтак ознайомлюйте з предметами, ближчими за властивостями. Спочатку розвивайте дії з предметами, які складаються із двох деталей, — мотрійками, втулками, пірамідками. Продемонструйте необхідні дії та детально поясніть їх. Приміром, діти охоче розкладають і збирають кубики, пірамідки, нанизують кільця, відкривають і закривають кришки. Завдання моторного характеру поступово доповнюйте завданнями сенсорного (знайти такий самий), конструктивного характеру. Запропонуйте дітям пограти з кільцями двох контрастних розмірів. Вони вибирають спочатку всі великі, а потім усі маленькі кільця.

Пропонуйте дітям ігри з будівельними матеріалами. Вони збагачують сенсорний досвід, дають змогу сформувати в дітей елементарні уявлення про форму, величину предметів та орієнтування у просторі. Завдання педагога — створити умови для формування зорового, слухового, тактильного сприймання дітьми предметів, аби розпочати пізнання навколишнього середовища. Педагог формує елементарні уявлення про основні властивості кольору, форми, величини, простору, сили звуку на основі практичних дій з предметами. Цих дій необхідно спеціально навчати дитину, спонукати її до активності. У дошкільному віці пізнання навколишньої дійсності і сенсорний розвиток дитини припиняються, хіба що коли вона спить. Під час гри, прогулянки на природі, занять, допомоги батькам тощо дитина сприймає різні предмети, діє з ними. У такий спосіб постійно збагачує свій чуттєвий та практичний досвід, який необхідний їй для повноцінного розвитку. Результати роботи щодо сенсорного розвитку за такої організації показали її ефективність. Знання дітей при переході до ІІ молодшої групи відповідають програмовим завданням на початок навчального року.

Розвиток моторики у дітей раннього віку

Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотворча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Дітей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою. Дуже зручними є тригранні олівці у дерев'яному корпусі діаметром близько одного сантиметра з м'яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскільки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчяться правильно утримувати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.

Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплення. Пропонуйте дітям для ліплення глину, солоне тісто, спеціальну масу для моделювання, яка не лише має м'яку, пластичну консистенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Маса для моделювання необхідна не тільки для однорічних скульпторів, а й для старших дітей, які відстають у розвитку. Вчіть дітей сплющувати долонькою або кулачком шматочок тіста (масу для моделювання), відщипувати по маленькому шматочку від великого шматка. Маленький скульптор буде у захваті, якщо знайде там захований вами невеликий предмет. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з ручки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчиками на зліплені мамою кульки — млинці, ґудзики (дірочки можна зробити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовлене мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одночасно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактильну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків.

Отже які ігри та вправи сприяють розвитку пальців рук

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати дитину, можна використати у роботі з дошкільниками таке:

1. Маленьким дітям масажувати пальчики, впливаючи тим самим на активні точки, пов’язані з корою головного мозку. Щоденний масаж кисті рук дитини м’якими рухами та розминання кожного пальчика, долоньки, зовнішнього боку кисті, а також передпліччя дуже корисний. Він чудово активізує мовні центри мозку. Крім того, такий масаж позитивно впливає на імунітет, на загальний розвиток дитини, поліпшує контакт із нею.

2. Ліплення із різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців.

Ліпити з пластиліну можна починати вже у два роки, головне – добирати доступні завдання і не забувати мити руки дитині. Якщо ви боїтеся пластиліну, виготовте для маляти солоне тісто. Гра принесе задоволення незалежно від результату.

3. Ванни з крупами. Нехай дитина занурює руки у крупи, перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках. Така ванна сприятиме розвитку координації пальчиків.

4. Мозаїка. При складанні різноманітних ігор – мозаїк, чи просто горошинок, квасолі, чи просто намистинок покращується дрібна моторика рук малюка, розвивається кмітливість і творчі здібності.

5. Ігри – шнурування, втулки розвивають сенсомоторну координацію, дрібну моторику рук, просторове орієнтування, сприяють розумінню понять «угорі», «внизу», «справа», «зліва», сприяють розвитку мови, розвивають творчі здібності.

6. Ігри з ґудзиками та намистинками. Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.

7. Пазли. Яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, зір і дрібну моторику рук.

8. Катання долонькою дерев’яних і гумових м’ячиків по рівній поверхні. Таке заняття масажує долоні та покращує координацію рухів кисті.

9. Ігри з прищіпками. Чіпляння прищіпок до картонних кружечків чи інших предметів розвиває дрібну моторику трьох основних пальців руки: великого, вказівного й середнього.

10. Плескання в долоні тихо і голосно в різному темпі. Можна барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук та столу.

11. Ігри з піском, водою, з манкою.

12. «Резиночка». Для цієї вправи можна використовувати резинку для волосся діаметром 4-5 см. Усі пальці вставляються в резинку. Завдання в тому, щоб, рухаючи всіма пальцями пересунути резинку на 360 градусів спочатку в один, потім в інший бік. Виконується однією, потім іншою рукою.

Пальчикова гімнастика

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, захоплюючі, сприяють розвитку мовлення та творчості. Їх можна проводити як у садочку, так і вдома. « Пальчикові ігри» начеб то відтворюють реальність навколишнього світу – предметів, тварин, людей, їхню діяльність, явища природи. Під час «пальчикових ігор» діти, повторюючи рухи дорослих, активізують моторику рук і мовлення.

«Пальчикові ігри» - це інсценування римованих розповідей, казок за допомогою пальчиків. У багатьох іграх необхідна участь обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вгорі», «внизу», тощо.

На початку та в кінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути погладжування від кінців пальців до долоні, легке порушування, помахування руками. Оскільки недостатня сформованість дрібної моторики пальців спостерігається в переважної більшості дітей, таку роботу потрібно проводити з усіма дітьми.

Пальчикову гімнастику розпочинають із найпростіших вправ зі знайомства із своїми пальчиками – з їхніми назвами, призначеннями. Комплекси пальчикової гімнастики та окремі її елементи застосовують в індивідуальній роботі з дітьми або в невеликих підгрупах, уводять до фізкультхвилинок, перед малюванням, ліпленням, аплікацією та конструюванням.

Ось наприклад пальчикові ігри - інсценівки

Гра – інсценівка «Котик»

Котик пухнастий («котик» - із кулачка відставити великий палець і мізинчик).

Вушка маленькі (поворушити відставленими пальцями).

Лапи м’якенькі (скласти пальці в кулачок).

Кігті гостренькі (зігнути пальці і поворушити).

Гра – інсценівка «Хованки»

(ритмічно згинати й розгинати пальці, покрутити кулачком).

Пальці в хованки всі грались,

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались:

Ось так, ось так.

Діти раннього віку вже з інтересом грають у елементарні рольові ігри. Тож укладайте лялечку спати в колясочку і возіть по кімнаті, наспівуючи колискову. Погодуйте ляльок, попередньо давши завдання малюкові розсортувати у тарілочки невелику кількість змішаних плодів шипшини і волоських горіхів, родзинок і кураги, бобів і квасолі, різних за формою макаронних виробів, вибрати білу квасолю з суміші різнобарвної. Вчіть малюка по-різному брати предмети: пінцетом, великим і середнім пальцями тощо. Ці корисні вправи дуже привабливі для малюка.

Систематичні тренування дрібних рухів кисті руки опосередковано впливють і на розвиток мислення, уваги, пам'яті малюка. Те, що малюкові вдалося зробити за допомогою власних пальчиків, є для нього найбільшим досягненням, що приносить задоволення, дає енергію.

Вихователь ДП1
Загородня Л.О.

Прооцес адаптацiї до умов дошкiльного закладу часто є для дитини досить драматичною подiєю

Процес адаптації до умов дошкільного закладу часто є для дитини досить драматичною подією. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головна відмінність — розлучення з мамою. Усе це може викликати в дитини напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відображається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі завжди складні для дитини. Вона потрапляє в нове, поки незвичне соціальне середовище і має пристосуватися до його умов. Це активний процес, що часто має негативний результат. Як допомогти малюку легше адаптуватися і вільно почуватися в групі однолітків? Пропонуємо до уваги вихователів декілька нескладних правил, дотримання яких дасть змогу уникнути труднощів у спілкуванні між дитиною та вихователем, дитиною та групою однолітків.

ПРАВИЛО ПЕРШЕ:

спокійно реагуйте на прояви нестійкого емоційного стану дитини

Звісно, малюк сумує за домівкою і батьками, йому бракує емоційного і тактильного контакту з ними. Замінити цей контакт ви не зможете. Дитина цього і не очікує, але їй необхідно, щоб ви зрозуміли її стан і розділили його. Тож не нав’язуйте тактильний контакт: не беріть дитину на руки — буде пручатися, не обнімайте без її згоди — відштовхне, не беріть за руку — висмикне, і за жодних обставин не підштовхуйте в спину — сприйматиме це як примус до небажаної дії.

Замість цього використайте словесний прийом «віддзеркалення» стану дитини. Сядьте поряд, тихим і лагідним голосом поговоріть із нею. Дайте їй відчути, що ви розумієте її стан і вболіваєте за неї.

Наприклад, скажіть: «Я розумію, що тобі важко. Тобі здається, що ти залишилася сама, але це не так. Я завжди буду поруч, хоч я не мама, але постараюся, щоб тобі було цікаво зі мною. Ми можемо гратися разом. Тут є багато цікавих ігор та книжок. Поглянь, скільки дітей у групі! Колись вони теж уперше прийшли сюди і теж сумували, а зараз — ні. Повір, тобі буде цікаво. Ось моя улюблена іграшка. Нумо познайомимо її з тією, що ти принесла з дому! Можна моїй іграшці торкнутися лапкою твоєї іграшки? А тебе?»

Вихователям потрібно мати у своєму арсеналі незвичні для дитини іграшки, які неможливо придбати в магазині. Це можуть бути саморобні іграшки, що вирізняються з-поміж інших:

· розміром — мишенятко чи ведмежатко завбільшки з мізинчик, зроблені з хутра чи м’якої тканини;

· нестандартною формою — квадратний кіт чи круглий пес;

· звучанням — дзвіночок чи мелодійне брязкальце;

· забарвленням — поросятко з кольоровими вушками та хвостиком.

Практично безпрограшним варіантом є ігровий прийом «Зустріч двох сердець»: за допомогою шаблонів вирізаємо з картону два серця (можна замінити на сонечко та хмарку, дві квітки тощо) та робимо в них отвори для пальців. Змоделюйте разом з дітьми знайомство двох сердець. Акцентуйте увагу на дотриманні всіх правил знайомства та вітання.

Цікавими для дітей є ляльки-рукавички, які можна одягати на руку і використовувати під час театралізованих ігор. Тому рекомендується звернути увагу на дитячі рукавички як основу для виготовлення таких іграшок. Можна придбати пару дитячих рукавичок або використати ті, які «засумували» без пари в роздягальні вашої групи. Зверху на рукавичку за допомогою липкої стрічки прикріпіть метелика, кольорового жучка, жабку, зайчика тощо. Можна прикріпити невелику готову чи виготовлену власноруч іграшку — і лялька-рукавичка готова.

Така іграшка допоможе вихователеві встановити тактильний контакт з дитиною. Адже подати долоньку яскравому метелику чи якомусь пухнастику, що кумедно ворушить лапками — пальчиками рукавички, — цікавіше, ніж вихователеві. Іграшку на рукавичці можна використовувати разом з іншими іграшками для розігрування дітьми нескладних сюжетів оповідань та казок, лічилок і мирилок, а також для легкого пальчикового масажу. За допомогою таких іграшок можна організувати веселе навчання правил побудови діалогу, поведінки в ситуаціях «Знайомство», «У транспорті», «У гостях» тощо.

ПРАВИЛО ДРУГЕ:

залучіть дитину до цікавої діяльності, що потребує тривалої зосередженості, і забезпечте ситуацію успіху

Загальновідомо, що успіх в одних діях спонукає малюка до нових звершень. Найкращим видом діяльності, що стане для дитини успішною, є художня праця. Зміст її може бути різним, наприклад виготовлення таких творчих виробів, як-от:

· серветки-підставки під чашку з кольорового картону;

· «картинки настрою» з картону та тонких кольорових атласних стрічок;

· листівки з найпростіших елементів, створених у різних техніках — квілінг, макраме тощо.

Головне, щоб виріб було легко виготовляти, він мав практичне застосування і дитина могла забрати його додому та продемонструвати свої успіхи батькам. Спочатку дістаньте і розкладіть на столі необхідні матеріали. Вони мають бути яскравими та привабливими. Почніть розглядати їх разом з іншими дітьми, а новачка посадіть біля себе.

Для виготовлення серветки-підставки під чашку роздайте дітям шаблони— квадрати з цупкого картону розміром 10х10 см, клей, пензлики для клею і різні прикраси, зокрема дрібно нарізані кольорові нитки чи папір. Запропонуйте дітям занурити пензлик у клей і «намалювати» ним найпростіші фігури чи об’єкти — хвильки, сонечко, коло чи декілька кіл різного розміру тощо. Покажіть, як легко можна створити красиву серветку, просто насипавши ниточки чи дрібно порізаний кольоровий папір на клейовий малюнок. Зайві прикраси треба струсити.

Виготовлення такої серветки — хороший привід для розмови з дитиною: «Кому ти хочеш зробити серветку? А хто ще є у тебе вдома? Може, зробимо ще одну?».

Для створення «картинки настрою» вам знову знадобляться квадрати з цупкого картону розміром 10 × 10 см, на які діти за бажанням наклеюватимуть кольорові стрічки (ширина — 1 см, довжина — 12–15 см) у будь-якому напрямку і в будь-якій кількості, але так, щоб повністю закрити картонну основу. Закінчивши роботу, вихователь має обрізати краї стрічечок так, щоб вони на 0,5–1,0 см виступали над краєм картону.

Такі картинки приємні на дотик, гарні на вигляд і можуть бути використані як декор у групі чи в дитини вдома. За допомогою звичайної канцелярської скріпки зробіть гачечок і підвісьте картинку над шафкою дитини. З декількох таких картинок можна зробити настінне панно, а якщо основа картинки не прямокутна, а округла — «букет настрою» дитини впродовж тижня.

Поки діти працюють, ви можете зробити і свою «картинку настрою». Наклеюючи кольорові стрічечки на основу, проговорюйте, чому ви обираєте той чи той колір. Наприклад: «Це стрічечка жовтого кольору. Я беру її, бо сьогодні сонячний день, і я цьому рада. Червоний колір такий яскравий і веселий, як діти в нашій групі. Синій — спокійний і уважний. А зелений наче кличе на прогулянку. Ми були на прогулянці, і настрій у мене був хороший».

Листівки у техніці квілінг діти можуть виготовити, використовуючи заготовки, зроблені вихователем. Обираючи колір і розмір запропонованих елементів, діти наклеюють їх на картон, утворюючи нескладні візерунки, квіти, курчат, метеликів тощо.

А от удосконалити вміння зав’язувати шнурки допоможе інше завдання — виготовлення листівки у вигляді рибки із хвостиком із шерстяних ниток чи шнурочків. Для виготовлення такої рибки потрібні різноколірні м’які нитки та овальна основа з картону — тулуб рибки. З одного боку картонної основи по краю зробіть невеличкі отвори. Розгляньте з дітьми основу і нитки, визначте, якого вони кольору. Покажіть дітям, як можна зробити рибці гарний хвостик. Для цього в кожен отвір слід просунути ниточку (шнурок, стрічечку) і зав’язати її на вузлик. Що більше ниточок — то гарніший хвостик.

ПРАВИЛО ТРЕТЄ:

ознайомте дитину з плануванням та обладнанням групової кімнати за допомогою гри

Вихователь: «Хочу перевірити, хто з вас НАЙуважніший! Для цього огляньте нашу групу і запам’ятайте, ЩО і ДЕ в ній розміщено. Потім заплющте очі і дайте відповіді на мої запитання. Підніміться з килимка. Станьте одне за одним і покладіть руки на плечі того, хто стоїть перед вами, — утворимо казковий потяг. Він допоможе нам об’їхати всю групу. Рушаймо!»

Станьте на чолі «потяга» і скеровуйте його рух. Новеньку дитину поставте за собою, щоб весь час бути з нею поряд. Рухайтеся не поспішаючи, щоб діти не відчували дискомфорту. Під час «подорожі» зупиніть «потяг» біля куточка природи, ігрової зони, стола вихователя, дошки з обладнанням для занять, книжкових полиць, в інших місцях групової кімнати. На «зупинках» запропонуйте дітям оглянути кожен куточок і розповісти про нього, назвати речі, що там розміщені. Доброзичливо доповніть розповіді дітей цікавою для них інформацією, наприклад: «Це мій великий стіл. Зранку, коли ще нікого з вас немає, я приходжу на роботу, сідаю за цей стіл і чекаю на вас, хто ж перший прийде?»; «Це наші квіти, вони дуже сумують без вас і радіють, коли ви до них підходите, усміхаються». Закінчивши екскурсію, «потяг» повертає дітей до килимка в ігровому куточку. Запропонуйте всім зручно розташуватися на ньому і відпочити.

Вихователь: «Тепер, коли ми уважно оглянули нашу групу, пограємо в гру. Ви по черзі заплющуватимете очі, а я ставитиму вам запитання. Ви маєте відповісти на них, не розплющуючи очей. Очі можна розплющити лише після того, як дасте відповідь. За кожну правильну відповідь ви отримаєте фішку. Наприкінці гри ми підрахуємо фішки і дізнаємося, хто з вас найуважніший».

Вихователь ставить дітям запитання: Що стоїть біля акваріума? Скільки рибок живе в акваріумі? Як називаються ці рибки? Якого кольору штори на вікні? Килим, на якому ми сидимо? Які квіти стоять на підвіконні? Що розміщено на стінах групи? Які іграшки найбільші в ігровому куточку? Що лежить на столі у вихователя? Де розміщено останні творчі роботи дітей з ліплення? Наприкінці гри визначають найуважнішу дитину в групі.

ПРАВИЛО ЧЕТВЕРТЕ:

звертайтеся до малюка з проханням допомогти вам, щоб залучити його до спільної діяльності з усіма дітьми

Це можуть бути, зокрема, такі прохання, як-от:

· допомогти розстелити на килимі аркуш ватману, на якому діти виконуватимуть колективну роботу — малювання, колаж, аплікацію;

· роздати допоміжні матеріали для виконання завдань — маркери, природні матеріали (засушене листя, мох, пелюстки квітів, гілочки, дрібні мушлі тощо);

· розставити на поличках іграшки;

· розглянути й обрати книжки для читання.

Під час виконання дитиною доручень розмовляйте з нею, дякуйте, схвалюйте, поступово залучайте до співпраці інших дітей. Головне — попередьте страхи дитини щодо того, що ви забудете про неї, залишите саму. Будьте поряд і спілкуйтеся не лише словами, а й очима, мімікою, жестами. Дитина має відчути — ви надійна людина, яка розуміє її стан, з вами цікаво, вас можна прийняти в коло близьких людей.

Критеріями успішної адаптації дитини до умов дошкільного закладу є:

· внутрішній комфорт, або емоційна задоволеність дитини, що виявляється в позитивному настрої та бажанні спілкуватися;

· зовнішня адекватність поведінки — здатність легко і точно виконувати вимоги та дотримуватися правил поведінки в новому середовищі.

Тож, спілкуючись із дитиною, ураховуйте всі труднощі її адаптації до нових умов перебування. Лише завоювавши її довіру, ви зможете допомогти їй пристосуватися до умов дошкільного закладу та соціалізуватися в дитячому колективі.

Пам’ятайте, що несприятливий перебіг адаптації дошкільників до нових умов може призвести до виникнення неврозів і навіть до регресу розвитку

Підготувала вихователь – методист ДП Толок Н.Ф.

Консультація для вихователів

"Українська мова у виховані і навчанні" (вихователі , помічники вихователів).

Найактуальніше питання сьогодення - оволодіння громадянами України літературними нормами української мови. Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно і чітко людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дошкільного закладу – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від оточуючого мовленнєвого середовища у дошкільному навчальному закладі, діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом мовлення дорослих. Педагог повинен самокритично відноситись до своєї мови і при наявності недоліків в ній старатись виправити їх.

Для вихователів володіння зразковою мовою - це показник їх професійної підготовленості. Тому турбота про удосконалення своєї мови - моральний і суспільний обов'язок кожного педагога. Кожен вихователь зобов'язаний розвивати в собі досконале володіння тими мовними навичками, які потім передаються дітям. Від культури мови вихователя залежить культура мови дітей.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

· якість мовного оформлення мовлення;

· дотримання літературних норм вимови, вірно ставити наголос в словах;

· ціннісно-особистісні установки педагога;

· комунікативна компетентність;

· чіткий вибір інформації для створення вислову;

· орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

• правильність – відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

• точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

• логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

• чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника тощо).

Мова вихователя повинна бути емоційно насиченою, в міру голосною і інтонаційно багатою. Така мова сприймається краще, якщо вона звучить в трохи уповільненому темпі. Такий темп підвищує чуттєвість мови і навпаки, швидкий темп робить мову змазаною і важкою до сприйняття.

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

Шляхи вдосконалення мовлення педагога.

Вихователю важливо виробити в себе звичку звертатися до словників, якщо виникає будь-який сумнів щодо правильності вживання слова, розвивати увагу до незнайомих слів, потребу запам'ятати, з'ясувати їх значення, внести у мовлення. Потрібно проаналізувати своє мовлення: чи правильно ви вимовляєте слова, звуки, ставите наголос; чи володієте ви достатнім лексичним запасом для вільного вираження думки; ми правильно утворюєте граматичні форми? Інформація, яку ви отримаєте, вкаже на недоліки у вашій мовленнєвій підготовці, а самостійна робота з літературою, відповідні вправи допоможуть їх позбутися.

Важливо свідомо орієнтувати себе па оволодіння літературною мовою в різних ситуаціях – не тільки при вирішенні ділових питань, чи у спілкуванні з батьками, на занятті, а й з друзями, незнайомими людьми, просто у повсякденному житті.

Одними із головних шляхів вдосконалення свого мовлення залишається самоосвіта та читання літературних творів.

Підготував:

вихователь групи "Чомусики"

Зубкова А. А.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

«Традиційні та не традиційні засоби загартування/

Навіщо потрібне загартовування

Незагартовані діти менш витривалі, легко застуджуються і часто хворіють. Під впливом загартовування поліпшується діяльність імунної системи

організму дитини, підвищується стійкість до застудних та інфекційних хвороб. Загартовування організму насамперед необхідно сприймати як комплекс заходів. Розрізняють загальні й спеціальні гартувальні заходи. Загальними є правильний режим дня, раціональне збалансоване харчування, що відповідає віку дитини, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних гартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.

Як правильно загартовувати дитину:

загартовування починати і в подальшому проводити, якщо дитина здорова;

поступово збільшувати навантаження на дитячий організм;

гартувальні процедури проводити систематично;

у разі вибору методу загартовування враховувати вік та індивідуальні особливості дитини;

починати загартовування можна в будь-яку пору року, але найліпше, коли тепло (в холодну пору року загартовування буде менш ефективним; подовжувати тривалість процедур треба поступово);

загартовування проводити, якщо в дитини добрий настрій, інакше процедури не принесуть користі;

відновлювати заняття після перерви, якщо дозволяє лікар, треба з початкових навантажень (але збільшувати навантаження можна швидше).

Побут і режим дитини теж сприяють загартуванню

Побутові умови безпосередньо впливають на стан здоров'я дитини, тому вони також належать до загальних гартувальних заходів. Отже, дитяча кімната має бути завжди чистою, не захаращеною, слід регулярно проводити її вологе прибирання при відчиненій кватирці. Ліжко та письмовий стіл дитини потрібно розмістити так, щоб вони добре освітлювалися. У квартирі, де мешкає дитина, не можна курити.

Слід чітко визначити години сну, занять, вживання їжі, прогулянок та ігор на свіжому повітрі, гартувальних і спортивних заходів. Від режиму можна відступати лише у разі хвороби дитини. Нераціонально організований режим дня негативно впливає на стан нервової та імунної систем дитини.

Влітку діти мають проводити якомога більше часу на свіжому повітрі, тому доцільно вивезти їх за місто, у сільську місцевість.

Загартовуванню і зміцненню здоров'я дітей дошкільного та шкільного віку сприяють правильноорганізовані пішохідні прогулянки в поле, ліс, парк, сквер. Для дошкільнят прогулянки в один кінець мають тривати 15-20 хвилин, для середньої групи дитсадка - 20-25 хвилин, а старшої - 30-40 хвилин. Через кожні 10 хвилин треба зупинятися для відпочинку на 2-3 хвилини.

Важливою складовою загартовування є неспецифічні водні процедури: гігієнічні ванни, миття рук, ніг,умивання.

Дітям після 6 місяців можна обмивати обличчя, шию і верхню частину грудної клітки водою температури 36 градусів за Цельсієм. Під час наступних процедур температуру води поступово знижувати до кімнатної. Після вмивання дитину розтирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. На ніч дітей вмивають водою, теплішою на 2 градуси.

Дітей після 2-3-річного віку вмивають водою кімнатної температури, поступово знижуючи її до 16-18 градусів.

Усі ці засоби зміцнюють здоров'я дітей і готують їх до загартовування природними чинниками: сонцем, повітрям і водою.

Повітряні ванни - приємно і корисно

Загартовування повітрям - найпростіший, найдоступніший та універсальний метод. Його можна застосовувати протягом усього року. Повітряні процедури добре впливають на організм дитини, зміцнюють нервову систему, поліпшують діяльність серцево-судинної і дихальної систем, травного тракту.

Загартовування дітей повітрям треба починати в закритому приміщенні, ліпше всього під час ранкової гімнастики. Перед процедурою приміщення потрібно добре провітрити. Згодом під час приймання повітряної ванни кватирка може бути весь час відчиненою.

Перші повітряні ванни тривалістю 4-5 хвилин приймають один раз на день (уранці). Незабаром їх можна приймати вранці і ввечері, а згодом і тричі на день.

Перші процедури слід приймати в трусах, майці, шкарпетках і капцях за температури повітря в кімнаті 18-20 градусів. Через 2-3 тижні - лише в трусах і капцях, а надалі - тільки в трусах, босоніж. Температуру повітря в кімнаті треба поступово знижувати, а тривалість процедури подовжувати.

Приймати повітряні ванни на свіжому повітрі починайте в теплу пору року в тіні. Температура має бути не нижчою 20-22 градусів, у тиху погоду або у разі слабкого вітру. Тривалість першої повітряної ванни - 5 хвилин, з кожним днем її поступово треба збільшувати, доводячи до кількох годин.

Повітряні процедури - це перший крок до загартовування дітей. Через 1-2 місяці можна переходити до водних процедур.

Прохолодна вода зцілює тіло і душу

Цілюща сила води відома людям з давніх-давен. Ще стародавні греки вважали, що вода вимиває всі душевні страждання.

Основним чинником загартовування дітей водою є її температура, а не тривалість процедури. Що холодніша вода, то коротшим має бути сеанс загартовування.

Важливо дотримуватися поступовості, знижуючи температуру води, а також враховувати індивідуальні особливості дитини: вік, реакцію організму тощо.

Щоб отримати добрий результат, водні процедури треба проводити, коли дитина зігріється, бо охолоджена шкіра не дає належної реакції і замість зігрівання може настати ще більше охолодження.

Перші водні процедури рекомендують проводити за температури повітря не нижчої 22 градусів, уранці, відразу після сну або ранкової гімнастики, коли шкіра рівномірно зігріта.

Водні процедури ввечері перед сном збуджують нервову систему, дитина стає дратівливою, довго не може заснути.

Вологі обтирання

Цю процедуру можна робити дітям, починаючи з 3-4 місяців, але попередньо порадившися з лікарем. Спочатку підготуйте шкіру дитини: щоранку розтирайте руки й ноги сухою фланеллю до рожевого кольору. І лише через 1,5-2 тижні можна перейти до обтирань.

М'якою вологою тканиною спочатку обтирають руки, потім груди, живіт, спину, сідниці, ноги. Зволожену частину тіла відразу ж витирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. Все тіло, крім частини, що в цей момент обтирають, прикрийте ковдрою, щоб не застудити малюка. Тривалість процедури - до 5 хвилин.

Влітку дітей можна обтирати водою температури 34-33 градуси, а в холодні місяці - 35-36. Через кожні 5-7 днів температуру води можна знижувати на 1 градус, доводячи її до 28-30 градусів. Для старших дітей вода може бути 20-22 градуси і нижче, залежно від самопочуття дитини.

Водні обтирання треба робити щодня, по можливості без перерв, тоді вони дають користь.

Обливання водою і душ

після курсу холодних обтирань можна перейти до обливання. Початкова температура води залежить від віку дитини: 9-12 місяців - 35-28 градусів улітку, 36-30 узимку, 1-3 роки - відповідно 33-24 і 34-28 градусів. Після процедури дитину насухо витерти рушником.

Якщо у дітей, які часто хворіють, спостерігаються позитивні результати від вологих обтирань, їх можна обливати водою, на 1-2 градуси вищою, ніж для обтирань.

Обливання краще проводити у закритому приміщенні за температури повітря 22-25 градусів. Улітку можна робити це на відкритому повітрі за температури 22 градуси в безвітряну погоду або в захищеному від вітру місці.

Також дуже дієвою гартувальною процедурою є душ. Він спричиняє значну місцеву і загальну реакцію організму, тому перш ніж приступати до загартування дітей під душем, треба порадитися з педіатром. Рекомендують холодний душ дітям після 1,5-річного віку. Особливо корисний він кволим малюкам, з поганим апетитом.

Температура води для цієї процедури така сама, як для загальних обливань. Для дітей з підвищеною збудливістю застосовуйте теплішу воду. Тривалість процедури - до 2 хвилин. Приймати душ краще вранці відразу після пробудження. Обливання і душ влітку можна застосовувати після сонячної ванни на свіжому повітрі.

Дуліда І.М.
Вихователь групи "Весела сімейка"

Консультація для педагогів

«Ігри та вправи для першого етапу входження дитини в дитячий колектив»

Гра «Побажання на день»
Мета: формувати бажання налагодити позитивні стосунки з дорослими та дітьми.
Хід: діти разом із батьками або вихователем проговорюють, чого вони бажають сьогодні собі, батькам і друзям.
Інший варіант: діти стають парами, беруться за руки. Відтак дивляться одне одному в очі й промовляють побажання товаришеві на день.
Гра «Щасливі хвилинки»
Мета: навчати приймати прояви уваги до себе та висловлювати позитивне ставлення до інших людей;виховувати дружні почуття й моральну поведінку.
Хід: діти сидять кружка. Вони передають одне одному «смайлик» і згадують щасливі моменти життя, різні приємні події, як-от: день народження, прогулянка, гостина в бабусі тощо.

Вправа «Знайди в знайомих добрі риси»
Мета: формувати уміння бачити й цінувати гідні риси характеру; виховувати позитивне ставлення до інших людей.
Хід: вихователь дає дітям «чарівні окуляри», крізь які можна побачити, роздивитися чесноти кожної людини. Відтак пропонує по черзі приміряти ці окуляри, поглянути крізь них на своїх товаришів і спробувати побачити в них якомога більше позитивних рис.
Інший варіант: вихователь просить за допомогою «чарівних окулярів» знайти позитивні риси в казкових персонажів, які роблять недобрі справи (Вовк із казки «Червона Шапочка», «Вовк і семеро козенят», Лисиця з казки «Колобок» тощо).
Гра «Усміхнися собі»
Мета: сприяти поліпшенню настрою дітей.
Хід: діти дивляться на себе в дзеркало, розглядають своє обличчя, усміхаються, описують свій настрій, почуття.
Вправа «Привітайся з усіма»
Мета:створити комфортний соціально-психологічний клімат у групі.
Хід: педагог пропонує кожній дитині пригадати якнайбільше чемних привітань і з вернутися з ними до однолітків, працівників дошкільного закладу
.
Ритуал «Подаруємо сльози хмаринці»
Мета: заспокоїти дитину, коли вона плаче.
Хід: вихователь пропонує дитині намалювати або зліпити сльози й подарувати хмаринці. Дорослий промовляє: «Хмаринка забере сльози собі й на вулиці піде дощик. Хмаринка буде плакати, а ти — ні».

Етюд «Веселе горнятко»
Мета: заспокоїти дитину, коли вона плаче.
Обладнання: яскраве глиняне горнятко; вишукана паперова серветка.
Хід: педагог звертається до дитини: «Подивися, яка в мене гарна серветочка. Вона дуже хоче тобі допомогти, щоб ти не плакав (витерти серветкою сльози з дозволу дитини). А зараз наша серветочка хоче відпочити. Ми її обережно складемо й покладемо в це чарівне горнятко, де живе весела жабка-скрекотушка».
Вправа «Жабки»
Мета: сприяти релаксації дітей.
Хід: педагог пропонує дітям уявити себе жабками.
Він промовляє:
Змалюємо скрекотушок —
Тягнемо губи аж до вушок.
Потягнемо, перестанемо
І усміхненими станемо.
Вправа «Веселе дзеркало»
Мета: сприяти поліпшенню настрою дітей.
Обладнання: дзеркало; маленькі різноколірні аркушики; рожевий олівець.
Хід: дитина уважно розглядає себе в дзеркало. Відтак дорослий пропонує дитині намалювати себе з усмішкою. Дитина може попросити батьків допомогти їй.
Зірказа правильну відповідь

Середній строк адаптації дитини молодшого дошкільного віку до умов закладу дошкільної освіти:
а) два-три тижні
б) один місяць
в) два місяці

Підготувала: вихователь групи "Рушничок" Лугченко Інна Олексіївна

Консультація для вихователів

Тема: «Організація прогулянок влітку»

Кожна дитина дошкільного віку сприймає навколишній світ по-своєму. Цей вік називають віком «чомучок», тому що для малят світ — це загадка, таємниця, а їх допитливість вражає своєю нескінченністю.

Дошкільник є суб’єктом пізнавальної, предметно-практичної та комунікативної діяльностей, завдяки чому задовольняє свої потреби у фізичному, психічному та соціальному зростанні.

Ефективним засобом оздоровлення та фізичного виховання дітей є прогулянки, які організовують на ігрових майданчиках, обладнаних для кожної вікової групи. Активна діяльність на прогулянці (ігри, фізкультурні комплекси, спортивні розваги, спостереження, трудова діяльність тощо) загартовує дітей, розвиває їхні рухи, сприяє фізичному розвитку, підвищує життєвий тонус. Тому в літній період слід забезпечити максимальну тривалість щоденного перебування дітей на свіжому повітрі.

Прогулянку здійснюють за будь-якої погоди за виключенням тих випадків, коли склалися небезпечні умови для її проведення. Літня прогулянка особливо важлива, тому що зі зменшенням навчального навантаження діти мають більше часу для самостійної діяльності. З'являється можливість пограти в улюблені ігри, використовуючи обладнання майданчиків, виносні іграшки та посібники; проявити свою ініціативу та творчі здібності.

Під час організації життєдіяльності дитини педагогічним працівникам дошкільних навчальних закладів необхідно брати до уваги вікові та індивідуальні особливості дітей, побажання батьків, новітні освітні технології щодо змісту дошкільної освіти. При цьому необхідно забезпечити педагогічно правильне керування діяльністю дошкільників, головною метою якого є створення умов для розвитку можливостей, творчих здібностей кожної дитини, щоб задовольнити живий дитячий інтерес, не згасити іскорки дитячої допитливості.

Серед основних видів активної діяльності дошкільників протягом дня є ранкові, денні та вечірні прогулянки. Саме під час прогулянок діти мають змогу задовольнити свою потребу в активних рухах, самостійних іграх з улюбленими іграшками та предметами, у спілкуванні, дослідницьких вправах, яскравих враженнях.

Для кожної вікової групи на території дитячого садка мають бути групові ділянки, сад або фруктові дерева, город, квітники, куточки лісу і лугу. Склад декоративних дерев і кущів повинен бути різноманітним: береза, ялина, клен, каштан, тополя, липа, горобина, черемха, дуб. Важливо, щоб ділянку прикрашали квітучі кущі: бузок, калина, гортензія, айва.

Для облаштування куточку лісу необхідно виділити площу 2–3 м2, де висаджують лісові кущі (глід, ліщина) та під ними — дзвіночки, суниці, папороть, мати-й-мачуха, первоцвіти тощо.

Куточок лугу можна створити на відкритому місці ділянки, де висаджують різнотрав’я (конюшина, тонконіг, гвоздика, зозулин цвіт тощо).

Створення квітників забезпечить затишок території закладу та прикрасить її. Саме в квітнику з ранньої весни і до пізньої осені вихователь може проводити цікаві спостереження за зростанням та цвітінням рослин, а також за комахами.

Прогулянку з дітьми проводять на ділянці кожної вікової групи, де є павільйон (тіньовий навіс), окремі елементи спортивного обладнання, встановлені стаціонарно, лавки, столики, тощо. Організуючи прогулянки, вихователь повинен створити розвивальне ігрове середовище: забезпечити набором іграшок, відомих дітям.

Влітку тіньові навіси можна прикрашати гірляндами з квітів. Також для цього можна використовувати різнокольорові кульки, стрічки, дзвіночки, брязкальця тощо. Цей матеріал допоможе більш насичено й цікаво організувати проведення фізкультурних вправ та ігор.

Усі іграшки, які використовуються дітьми, потрібно добре піддавати санітарній обробці.

Обов’язково на кожній ділянці окремої групи необхідно розташувати пісочницю. Пісок необхідно періодично замінювати, поповнювати і зволожувати. Для проведення різноманітних ігор з водою можна встановлювати невеличкий переносний басейн, який наповнюють водою самі діти.

Кожна прогулянка передбачає різноманітну змістову діяльність дітей, до якої належать: спостереження, самостійна діяльність, індивідуальна робота, рухливі та дидактичні ігри, трудова діяльність.

Усі зазначені компоненти допоможуть зробити прогулянку цікавою, адже вони будуть не окремими педагогічними заходами, а частинами основного, заздалегідь запланованого. Виходячи з тривалості прогулянок в режимі дня будь-якої вікової групи, кожен із компонентів прогулянки забирає від 5 до 15 хвилин, а здійснюється на тлі самостійної діяльності дітей.

Під час прогулянок діти одночасно оволодівають і розумовими, і практичними діями. Для пізнавального розвитку дитини важливо не пройти повз незрозумілого, вчасно помітити, дати пояснення того чи іншого явища.

Тому саме вихователь повинен навчити дітей слухати, щоб почути, дивитись, щоб побачити. Все це можна досягти під час щоденних спостережень.

Прогулянки розширюють можливості індивідуальної роботи вихователя з дітьми. Малорухливих дітей слід активізувати, залучати до діяльності, яка сприяє підвищенню інтересу до рухливих ігор та вправ, частіше вправляти в тих способах виконання рухів, якими дитина володіє гірше. Активних і рухливих дітей слід залучати до діяльності, яка передбачає точні рухи, увагу та стриманість. Але завжди треба враховувати особистий інтерес дитини до певних ігор та вправ.

Улітку бажано широко використовувати спортивні ігри та вправи: елементи гри в бадмінтон, настільний теніс, городки, волейбол, футбол, катання на велосипеді, самокаті тощо.

Дотримання безпеки на прогулянці

Ефективність прогулянки цілком залежить від вихователя. Його досвід і знання мають бути спрямовані на максимальне використання позитивного впливу природи на здоров'я дитини, а також на попередження всіх небезпек, пов'язаних із сезонними змінами в природі.

У літні спекотні дні ліпше організовувати ігри в затемненій зоні, де сонячні промені розсіяні. Діти обов'язково мають бути в головних уборах. Сонячні ванни проводять строго дозовано під наглядом медичних працівників з урахуванням індивідуальної чутливості дітей до сонця, особливостей стану їхнього здоров'я. Під час рухової активності в організмі людини підвищується теплоутворення.

Якщо температура повітря перевищує рекомендовані межі, то процес тепловіддачі організмом утруднюється, що призводить до перегрівання, порушення теплової рівноваги. Усе це може погіршити функціонування фізіологічних систем, що не лише знижує ефективність діяльності, але й негативно впливає на здоров'я дитини, спричиняє застудні захворювання. Тому в умовах спекотного клімату при температурі + ЗО °С і вище прогулянку в першій половині дня доцільно перенести на більш ранній час, а діяльність, яку передбачали організувати на майданчику, з деякими змінами можна провести й у приміщенні.

Під час колективних бесід, спостережень чи пояснень не рекомендовано ставити дітей обличчям до сонця, бо це негативно впливає на зір і розсіює увагу.

На прогулянці потрібно суворо дотримувати питного режиму, особливо у спекотні дні. Адже підвищена рухова активність та висока температура повітря зневоднюють організм.

Консультація для вихователів

«Зміцнюємо здоров'я влітку: від фізкультурних занять до захопливих квестів»

Виконала: вихователь групи "Яблучко" Андросова Л.М

Літню роботу з дітьми в дошкільному закладі прийнято називати оздоровчою. Цим визначається її основна мета і завдання. Важливо всесторонньо використати сприятливі для зміцнення здоров’я дітей умови літнього часу і добитися, щоб кожна дитина зміцніла і загартувалася.

Літнє оздоровлення передбачає внесення змін у режим дня дітей, а саме: максимальне перебування дітей на повітрі, відповідну вікові тривалість сну та інших видів відпочинку, достатню рухову активність. Усе це забезпечується під час організації різноманітної діяльності дітей, дозвілля та розваг, прогулянок та екскурсій у природу. Основним пунктом в режимі дня є виконання комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів: щоденна ранкова гімнастика та гімнастка після сну; фізкультурні заняття, ігри-квести, розваги, фізкультурні свята.

Організація прогулянок влітку

Це час для розвитку інтересу до рухливих ігор та вправ. Активна діяльність на прогулянці (ігри, фізкультурні комплекси, спортивні розваги, спостереження, трудова діяльність тощо) загартовує дітей, розвиває рухи, формує фізичні якості, підвищує життєвий тонус і сприяє всебічному розвитку. Тому в літній період варто забезпечити максимальну тривалість щоденного перебування дітей на свіжому повітрі.

Прогулянку здійснюють за будь-якої погоди за виключенням тих випадків, коли склалися небезпечні умови для її проведення. Літня прогулянка особливо важлива, тому що зі зменшенням навчального навантаження діти мають більше часу для самостійної діяльності. З'являється можливість пограти в улюблені ігри, використовуючи обладнання майданчиків, виносні іграшки та посібники, проявити свою ініціативу та творчі здібності.

Щоб зробити прогулянку цікавою та змістовною, вихователі ретельно планують її.

Прогулянки розширюють можливості індивідуальної роботи вихователя з дітьми. Малорухливих дітей варто активізувати, залучати до діяльності, яка сприяє розвитку інтересу до рухливих ігор та вправ, частіше вправляти в тих способах виконання рухів, і якими дитина володіє гірше. Активних і рухливих дітей слід переключати на діяльність, яка вимагає точності рухів, уваги та стриманості.

Заняття з фізичної культури

Влітку, як і взимку заняття складається з трьох частин, але при його проведенні необхідно кожного разу враховувати стан погоди і в залежності від того збільшувати або зменшувати навантаження.

Влітку заняття з фізкультури мають відрізнятися динамічністю, швидкою зміною діяльності. Вихідні положення не повинні бути стабільними, раз і назавжди закріпленими за даними вправами, їх треба частіше змінювати.

Ранкова гімнастика

Влітку ранкову гімнастику обов'язково проводити на повітрі.

Структура ранкової гімнастики влітку залишається незмінною.У залежності від погоди змінюється темп проведення вправ, а інколи вихідні положення.

Ігри

Спортивні (бадмінтон, городки, елементи футболу, елементи баскетболу).

Рухливі (ігри з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; на орієнтування у просторі).

Рухливі ігри на свіжому повітрі слід проводити щодня:

-під час ранкового прийому - одна-дві гри малої та середньої рухливості;

-на прогулянках у першу половину дня - планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хвилин після початку прогулянки, коли діти дещо адаптуються до погодних умов, а останньою проводять малорухливу гру;

-увечері (після 16.00) - одна-дві гри малої та середньої рухливості.

Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затишку.

Фізичне виховання - одне з основних завдань дитячого садка. Літній період справедливо розглядається як найбільш важливий для зміцнення здоров'я і фізичного розвитку дітей.

При цьому необхідно пам’ятати про наявність відповідних температурному режиму та стану погоди одягу, взуття та головних уборів у дітей, забезпечення протягом дня повітряного та водного режиму дітей дошкільного віку.

Консультація для вихователів

«Організація прогулянок – походів»

Підготувала:

Левченко Д.Р.

Вихователь групи "Чарівники"

Одними із популярних та вподобаних дітьми та педагогами засобів фізичного виховання стала організація прогулянок – походів, які уособлюють в собі оздоровчу, освітню і виховну цінність, поєднує елементи морально – етичного, трудового та естетичного виховання.

Пам’ятка «Особливості проведення прогулянок – походів в ЗДО»

1. Протяжність туристичного маршруту в одну сторону для дітей старших вікових груп – від 1200-1500 метрів з двома привалами на відпочинок

2. Перший привал - «перевірочний» - роблять через 5-10 хвилин після початку походу для того , щоб перевірити комфортність спорядження, взуття, одягу, за необхідності – усунути недоліки

3. «Проміжний» привал робиться через 10-20 хвилин. А «великий» привал, як правило, один: діти відпочивають, виконують завдання, їдять, граються та розважаються.

4. Загальна тривалість походу 2,5-3,5 години

5. Туристичні походи в ДНЗ рекомендовано проводити двічі на рік

6. Літній туристичний похід для дітей старшого дошкільного віку можливо проводити на велосипедах або самокатах, що є однією з цікавих форм здоров’язбережувальних технологій, яка задовольняє їхню потребу у руховій діяльності. При підготовці до походу необхідно звернути особливу увагу на фізичну підготовленість дошкільників та відповідність групам здоров’я.

7. Вихователь в залежності від обраної мети готує дидактичні виносні матеріали, детально опрацьовує сценарій походу спільно з керівником фізичної культури, вибирають рухливі ігри, змагання, естафети на природі.

8. Помічник вихователя відповідає за приготування прапорців, відмітних атрибутів групи. Приміром однакові панамки, хустки, значки. Наявність похідної аптечки, запаси води і необхідного матеріалу.

9. Шикувати дітей наступними правилами: попереду стоять більш слабкі діти, з ними –дорослий-направляючий. У кінці колони ставлять більш фізично сильних дітей із дорослим замикаючим. Третій дорослий - керівник походу.

10. Для того, щоб дошкільники помічали перешкоди і долали їх, відстань між дітьми повинна бути не менше 1 метру.

11. Особливу увагу необхідно звернути на темп руху, він має залежати від рівня фізичної підготовки дітей і повинен бути таким , щоб малюки в кінці походу відчули приємну втому, а не цілковите стомлення.

12. Важливим є і вага рюкзака юного туриста. Для правильного фізичного навантаження він має бути від 0,5 до 1,5 кг. До туристичного спорядження входять каремат (або покривало), вода, їжа, запасні шкарпетки.

13. Одяг має бути зручним і не стримувати рухів. Білизна та шкарпетки з шерстяної чи бавовняної тканини. Особлива увага звертається на взуття, розношене по нозі, на неслизькій підошві. Обов’язковим в літній період є капелюшки та панамки.

14. Під час походу можна використовувати природний матеріал, наприклад, метання шишками в горизонтальну і вертикальну ціль, стрибки з пенька, перестрибування через струмочок.

Консультація для вихователів

ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПОТРЕБИ У ПОШУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Елементарна пошукова діяльність, як форма ознайомлення дітей з природою забезпечує найбільш високий ступінь активності самодіяльності дітей. Вона дозволяє сформувати у дітей уявлення про явища природи, виявити їх причини і взаємозв’язки. Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об’єкт з метою вивчення цього об’єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу. знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників. Kpім цього досліди цінні тим, що дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати їх щоразу з повторенням умов.

ВИДИ ДОСЛІДІВ:

- Ілюстративний або демонстраційний (виявляючи та з'ясовуючи з дітьми властивості предметів та явищ, вихователь сам про водить дослід, а діти лише спостерігають, всі разом роблять висновки);

- Навчальний (діє кожна дитина. Йому слід надавати перевагу, оскільки кожна дитина самостійно перевіряє гіпотезу, поставлену на початку досліду, знаходить відповіді на свої питання, перевіряє свої знання та можливості).

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ДОСЛІДУ:Пошукова діяльність проводиться в окремій системі.Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями.
Перший етап - підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляв знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? А чому вони не замерзають від сильного морозу?»
Другий етап - початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій - з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне?»
Третій етап - хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.
Четвертий етап - заключний: обговорення наслідків досліду.

Дуже важливим є етап перевірки гіпотези. Щоб застерігтися від неправильних засобів та способів, вихователь мусить логічно правильно продумати свою діяльність і діяльність дітей, методично її забезпечити, визначити послідовність етапів роботи, способи поетапної фіксації результатів, основні та допоміжні засоби й матеріали, тобто планування роботи вихователя повинно повністю підпорядковуватись єдиній меті обґрунтованому переходу теоретичних уявлень на рівень узагальнених та систематизованих знань.

Формуючи систему знань про природу, вихователь організовує життєві ситуації направляючи дітей на визначення пізнавальних задач. В процесі аналізу запропонованих ситуацій у дітей виникає необхідність співвіднести набуті знання з тим, що вони посередньо сприймають. Пошукова діяльність починається з того, що відомо а що ні. Усвідомлення проблемної ситуації закінчується постановкою пізнавальної задачі - "Що відбувається і чому так відбувається?"

В результаті аналізу проблемної життєвої ситуації 1 усвідомлення пізнавальної задачі під керівництвом вихователя висувають припущення про можливі причини спостерігаючих явищ. Ні одне з висловлювань не повинне залишитись без обговорювання.

Наприклад:- зимою діти виносять пофарбовану воду на мороз, щоб вийшов кольоровий лід. Вихователь запитує: "Чому на вулиці зимою вода перетворюється на лід? Чи можна виготовити кольоровий лід у приміщенні?"Діти роблять різні припущення, одні більш точні та конкретні: "вода на вулиці замерзне - буде лід", другі помилкові: "вода може замерзнути і на вулиці, і в кімнаті " , інші недостатньо точні: "на вулиці буде лід". Припущення, висловленні дітьми, часто бувають суперечливі. Вихователь пропонує перевірити - яке правильне. Якщо діти не висловлюють припущення, вихователь сам спонукає до цього, або сам висловлює необхідні припущення.

Короткочасні спостереження використовуються для установлення якості різних об'єктів природи, для їх розпізнавання. Наприклад:- при визначенні необхідності поливки рослин і доказів своїх суджень, діти відшукують ознаки стану рослин дозволяючи зробити висновок про сухість та вологість ґрунту, їх колір, про зміни стану листя.

Довготривалі спостереження, досліди, моделювання і демонстрації готових моделей (поведінка комах) можуть бути використанні для рішення повчальних задач на встановлення причин природних явищ, зв’язків і відносин. Так для виявлення зв'язку між способом пересування тварин (кролик, жабка) і складом кінцівок, вихователь пропонує дітям поспостерігати за тваринами; порівнюючи їх способи пересування та склад кінцівок.

Демонстрація моделей може бути використання для встановлення механізмів маскування тварин. Спостерігаючи за гусінню метелика - капусниці, діти помічають, що їх важко розрізнити на листі капусти. Вихователь пропонує подумати, чому так виходить, потім пояснює це явище.

При наявності у дітей досвіду сформульованого через наочно - практичні метод и ознайомлення з природою, вихователь може використовувати для перевірки припущення і рішення пізнавальних задач евристичної бесіди.

Евристична бесіда передбачає встановлення причин різних природних явищ за допомогою суджень. Вихователь керує процесом суджень і направленням думки дітей.

Наприклад: - під час прогулянки при відлизі (в січні) вихователь звертає увагу на те, що гілки кущів, прикрашенні гірляндами з краплинок води. Він пропонує дітям здогадатися, що відбулося і чому, куди подівся сніг, який діти в ранці бачили на гілках.- Я думаю що сніг розтав - каже одна дитина, - бачите, ліхтарі світять, від них іде тепло, тому він розтав.- А я думаю що розтав тому, що сонце світить сьогодні. Ось і вийшли крапельки - каже інший.Вихователь не відмовляється від відповідей, але пропонує згадати: "вчора ввечері ліхтарі теж світили, а хіба сніг танув?" "Hі, ввечері не танув" - згадали діти. Вихователь каже, що сьогодні не було сонця, день був похмурий. Діти здогадалися, що причиною розтавання снігу виявилося загальне потепління. Вихователь пропонує подивитися на термометр. 1 вони переконуються, що на вулиці значно потепліло.

Заключним етапом пошукової діяльності є формулювання висновків на основі аналізу вже наявних результатів спостережень, дослідів, моделювання. До самостійного формулювання висновків дітей стимулює вихователь. Bін не повинен поспішати робити висновки сам. Необхідно вислуховувати всі висловлювання дітей, задавати додаткові питання, які можуть дати направлення думці.

Розгорнута пошукова діяльність використовується при ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного віку. Але використання її окремих компонентів - пошукових дій, можна починати з молодшої групи. Для встановлення впливу вологи на пластичність піску та глини в іграх дітей молодшого дошкільного віку вихователь пропонує виліпити пиріжок з сухого піску, потім з вологого і запитує: "чому з початку пиріжок не вийшов? 3 якого піску можна виліпити його?".

Ознайомлення дітей з природою за допомогою елементарної пошукової діяльності має більш розвиваюче значення. Систематичне використання прийомів в пошуковій діяльності призводить до того, що вона є способом самостійної пізнавальної діяльності дитини. Під впливом пошукової діяльності у дітей розвиваються елементи самостійного творчого мислення. Радість самостійних відкриттів розвиває і закріплює інтерес до природи.

Враховуючи значення пошукової діяльності для розвитку дітей, необхідно постійно створювати умови для її організації.

ЗМІСТ ДОСЛІДІВ :

- нежива природа (сонце, повітря, вода, грунт, явища природи);
- рослинний світ,
- тваринний світ;
- організм людини.

Пошуково-дослідницька діяльність може поєднуватись з різними методами: спостереженнями, працею, іграми тощо.

А скільки задоволення може дати пошукова діяльність у формі гри. Прикладом гри-дослідження може бути гра з мильними бульками. Хіба ви ніколи не видували мильні бульки просто заради втіхи? А скільки знань криється в цій на перший погляд простій справі!

Треба взяти півсклянки перевареної охолодженої води і розчинити в неї шматочок мила. Додайте декілька крапель гліцерину - це збільшить успіх вашої роботи. Чим густіший мильний розчин, тим більший розмір мильної бульки будете мати.

В цей розчин встромлюємо тонку солом'яну трубочку, розщеплену на кінці, або трубочку для коктейлю, і обережно, повільно видуваємо бульку. Розмір мильної бульки буде залежати від товщини трубки: чим товща трубка, тим більший розмір мильної бульки. А ще, чим холодніший розчин, тим булька більша.

Дайте змогу дітям трошки часу просто попускати бульки, мимохідь зверніть увагу на розмір мильних бульок, як високо вони підіймаються, який колір мають, як довго живуть ...

Діти погрались, а тепер приступаємо до пошуку відповіді на різноманітні питання, проведемо нескладні досліди.

Дослід 1.

Що знаходиться в середині мильної бульки?

Видувши бульку, вийміть трубку з рота. Зверніть увагу дітей на те, що булька прагне скоротитися, зменшитися в розмірі.

Чому так відбувається? Повітря починає витікати крізь соломинку. Давайте перевіримо. Запалюємо свічку, і кінець соломинки підносимо до краю полум'я свічки. Зверніть увагу дітей на те, як полум'я свічки відхилилось у протилежний бік.

Отже, в середині мильної бульки знаходиться повітря.

Дослід 2.
Прикрийте відкритий кінець соломинки пальцем. Мильна булька перестала зменшуватись. Ми перекрили хід повітрю. Зверніть увагу на те, що чим менша булька за розміром, тим більше вона схожа на кульку.
Дослід 3.
Дайте змогу дітям повидувати великі мильні бульки. Розглянути їх форму: схожі на грушу, сливу ... А відірвавшись від трубочки чи соломинки, стають кульками. Це пов'язано з тим, що повітря в середині бульки рівномірно розтягує плівку бульки.
На доведення цієї думки надувайте повітряну кульку з латексу (звичайну повітряну кульку) і разом з дітьми спостерігайте за змінами її форми.

Дослід 4.
Які мильні бульки довше живуть?
Практично в експерименті разом з дітьми вирішуйте:
а) Чи залежить тривалість життя мильної бульки від її розміру;
б) Чи залежить життя бульки від густоти розчину.
Для розв'язання проблеми (б) треба мати два - три стаканчики з різною густотою розчину. Бо саме відповідь на ситуацію (б) і є відповіддю проблему всього досліду.

Дослід 5.
Від чого залежить висота польоту мильної бульки?
Створіть проблемну ситуацію і шукайте відповідь на такі запитання:
а) Чим більша булька, тим вище вона підіймається. Слідкуйте, які за розміром кульки підіймаються вище.
б) Висота польоту залежить від наявності вітру, його сили і напряму. Слідкуйте за тим, в якому напрямі рухаються мильні бульки.
Зважайте, що у різну погоду польоти мильної бульки неоднакові.
Наснагу в організації пошуково-дослідницької діяльності знаходимо у спадщині К.Д. Ушинського та В.О. Сухомлинського (див. додатки)
Пошуково-дослідницьку діяльність проводять на заняттях і прогулянках.

В повсякденному житті можна провести такі системи дослідів:
1. Чи є повітря в сирому курячому яйці?
Візьміть сире куряче яйце і опустить його обережно на дно каструлі з теплою водою. Варіть яйце. Зверніть увагу дітей на те, що на шкарлупці з'являються крихітні повітряні бульбашки, які виходять з яйця.
Розкажіть дітям про будову яйця, про необхідність повітря для розвитку пташенятка. Закінчить цю розповідь акцентом: без повітря неможливе життя.
2. Чи ховається в яйці повітряна бульбашка?
Візьміть круто зварене яйце. Обережно поступово зніміть шкарлупку. Покажіть дітям, як шкарлупка щільно прилягає до самого яйця. Та от в одному місці кругленьке, гладеньке, обтічне яйце має заглибину. Так, в цьому місці в яйці було сховано повітря.
3. Чи можна дізнатись, де ця схованка, не розбиваючи яйця?
Налийте у глибоку миску води з міцним розчином солі. Опустіть в цю воду яйце. Подивіться, яким місцем яйце сплило на поверхню. Саме тут міститься повітряна бульбашка. Яйце більш важкою частиною опускається на дно. Помітьте це місце олівцем. А тепер знімайте шкарлупку і отримайте підтвердження досліду.
До організаціі пошуково-дослідної діяльності з водою пропонуємо таку систему:
1. Вода міститься в продуктах.
У цілий сухий поліетиленовий пакет покладіть кілька свіжих фруктів або овочів. Можна покласти зелень петрушки, кропу. Пакет треба щільно зав'язати і покласти в холодильник. Через добу вийняти пакет та показати дітям, що на внутрішній поверхні пакета видно крапельки води.
Звідки взялася вода? Так, вона міститься в овочах і фруктах.
Розрізати огірок навпіл, посолити, або поскребти ложечкою. Показати дітям сік.
Взяти свіжу ягоду вишні й засушену вишню. Видавити зі свіжої вишні краплю соку. Намагатись зробити це і з сухої вишні. Обговорити цю ситуацію: чому не можна отримати соку з сухого плоду? Де поділася вода?
Кілька скибок чорного та білого хліба в різних пакетах покласти в холодильник. Через добу засвідчити появу вологи на внутрішній поверхні пакетів. Вода знаходиться в хлібі.
2. Ми видихаємо з повітрям воду.
або
Під час дихання ми виділяємо воду.
Запропонувати дітям подихати на дзеркальце або на холодне скло.
Дзеркальце помутніло, запотіло. Провести пальцем по запотілому склу. Чому палець став мокрим? Звідки взялася вода? Це ми її виділяємо під час дихання. За добу людина втрачає багато води, і її треба поповнити: випити або спожити з їжею.
3. Як зробити чисту воду?
Взяти стакан води з різними домішками: зерном, паличками, ниточками...Пропустити через паперовий фільтр в другий стакан.
Найчистіша вода одержується шляхом охолодження водяної пари. Вона не містить ніяких домішок.
На носик чайника одягніть склянку, баночку, а під нею прилаштуйте глибоке блюдце чи мисочку. Закрийте чайник кришкою і починайте кип'ятити воду. Вода випаровуватиметься через носик. Пара, торкаючись стінок холодної банки, охолоджується і знову перетворюється на воду. Крапельки води мають стікати на блюдце.
До структури дослідницької діяльності входить:
• постановка проблеми;
• пошук шляхів її розв'язання та побудова гіпотез;
• розв'язання завдання за допомогою практичних дій.
Кожний етап потребує мобілізації всіх психічних зусиль особистості, творчого пошуку.
Мислення є процесом руху думки від невідомого до відомого. А здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи. Одна дитина, наприклад, помітить, що трава під дошкою, яка лежала на ній тривалий час, жовтувата, а трава «на волі» зеленіша, інша ж дитина навіть не зверне на це уваги.
   Пошуково-дослідницьку діяльність сприяє розвитку мислення, спостережливості, допомагає усвідомити причинно-наслідкові зв’язки, які важко виявити під час спостережень. У кожному досліді розкривається причина певного явища, тому діти мають нагоду самостійно висловити та проілюструвати його.
   Висловлюючи припущення у своїх міркуваннях, діти мають почуватися вільно, розкуто, не боятися навіть помилкових суджень. Проте дорослий часто виявляє нетерпимість, коли хтось із них висловлюється не так, як це бачить він, і одразу відповідає сам або звертається до іншої дитини. Не можна казати малюку, що його відповідь неправильна, адже наступного разу він уже не зважиться висловити свою думку. Не варто також і підганяти його з відповіддю - нехай поміркує; можна в разі потреби поставити навідні запитання, дещо підказати. А до того ж однозначних відповідей майже не буває, бо в природі уcі процеси доволі складні.
   Правильних відповідей може бути кілька, тож нехай діти активно діляться своїми нестандартними думками та здогадками.
   У дослідницькій діяльності пошукове завдання розв’язуються шляхом практичної діяльності, що відповідає наочно-дієвому типу мислення дітей дошкільного віку. У багатьох дослідах результат можна побачити одразу, і це також стимулює пізнавальний інтерес дитини. Наприклад, таке явище, як дощ, можна відтворити за кілька хвилин, підігрівши воду й частинки у вигляді пари піднімуться вгору й, зіткнувшись із прохолодним предметом, вже краплями впадуть донизу.
Безпосередні спостереження за об’єктом чи явищем природи та серії дослідів будуть педагогічно цінніші порівняно зі словесною інформацією, отриманою дітьми на кількох заняттях у приміщенні. Організоване заняття доцільно проводити лише після набуття дошкільниками досвіду взаємодії з природними об’єктами для узагальнення засвоєної інформаціі.
   Для дошкільняти, за висловом Є.Шулешка, важливо не що робити, а з ким. Тому педагог має заслужити довірливе ставлення до себе з боку дітей та вважати це основною умовою розвитку пізнавальної активності своїх вихованців.
   Плануючи та організовуючи дитячі експериментування, вихователь ставить мету, добирає потрібні матеріали, створює проблемну ситуацію визначає пошукові дії дітей, а потім неухильно дотримується визначеної тактики взаємодії з ними.
   Найчастіше досліди проводять з дітьми старшого дошкільного віку.
   Доступна самостійна пошуково-дослідницька діяльність дітей створила широкі можливості для виховання в них інтepecy до природи та розуміння й значення.
Структурними компонентами пошуково-дослідницької діяльності є:
• спостереження;
• поетапне фіксування результатів;
• зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і прийомів;
• висновки.
   Педагогічні технології пропонують в пошуковій діяльності з дітьми дошкільного віку використовувати різноманітні моделі. Зупинимось на цьому питанні докладніше.
Слово модель - (від франц. modele) означає зразок, умовний образ якого-небудь об’єкта. Модель в одним із засобів на очності навчання. Вона виконує ілюстративну роль під час розповіді педагога про найбільш важливі властивості, дії об’єкта, що вивчається, в цілому або його окремих частин.
Дитина в процесі предметно-чуттєвої діяльності може виділити істотні зв'язки і явища в тій чи іншій галузі і відобразити їх у формі узагальнених уявлень.
   Засвоєння таких узагальнених знань, формування уявлень про залежності в природі вимагають використання специфічних методів, які застосовуються під час проведення поглиблено-пізнавальних занять.
   Використання методу моделей у дошкільному віці завжди повинно йти поруч з нагромадженням фонду конкретних вражень через безпосередній контакт дітей з природою. Метод моделей слугує допоміжним у проведенні поглиблено - пізнавальних занять.
   Для формування уявлень про залежності в природі особливе значення мають діючі моделі. Будь-який статичний замінник реального об’єкта, картина, муляж дає змогу сформувати уявлення лише про зовнішні ознаки, тоді як діюча модель розкриває дітям функціонування об’єкта, його зв'язок з конкретними умовами. Наприклад, картинка-модель метелика павичеве око, який сидить на «кopі» (відповідно розфарбованому картоні), може мати крильця, що рухаються за допомогою непомітних тонких дротинок. Вдаючись до цієї рухомої моделі, вихователь демонструє особливості будови тіла, поведінку комахи і її пристосувальний взаємозв’язок із навколишнім середовищем: маскувальне (кольору кори) забарвлення нижнього боку крил у згорнутому положенні, коли метелик сидить, і застережне - верхньої сторони, коли він раптом розгортає крила.
   Модель маскування дaє змогу показати дітям значення відповідності і невідповідності забарвлення, наявності або відсутності руху для впізнання певного об’єкта. Вона діє так: на кольорову частину встановлюється (щоб діти не бачили) площинна геометрична фігура такого самого кольору - треба впізнати її. Щоб перевірити правильність відповіді, фігура висувається на білу частину панелі. Потім діти пояснюють, чому їм було важче впізнати її на кольоровому тлі і зовсім легко на білому. Вихователь підсумовує: якщо забарвлення якогось предмета збігається з кольором тіла, він стає непомітним. Таким способом можна довести маскувальне забарвлення хвилястого папужки або канарки.
   Демонстрування іншої геометричної фігури (колір той самий) при повільному pycі по зафарбованій частиш панелі переконує, що її легше пізнати у pycі, ніж нерухому. Так дошкільники спрощено знайомляться з головними ознаками маскування природних об’єктів у навколишньому середовищі.
   Моделі імітаційного характеру: глобус, акваріум, тераріум.
   Своєрідною моделлю водойми є акваріум. Через його прозорі стінки діти можуть спостерігати за всіма об’єктами, що знаходяться у ньому. Усвідомити взаємодію їх допоможуть також запитання: «Навіщо в акваріумі пісок? (У ньому ростуть рослини); Для чого потрібні рослини? (Насичують воду киснем, служать рибкам кормом, прикрашають акваріум). У ході бесіди про водиться паралель між життям мешканців акваріума і природою водойми. У дошкільників формується уявлення про єдність і взаємозв’язки в природі. Можна використати «живі картини», на яких за допомогою вирізаних з паперу рослин, комах тощо демонструється послідовність цвітіння, появи комах, що допоможе сформувати більш узагальнене усвідомлення дітьми змін у природі.
Використовуються моделі в роботі з дітьми, починаючи зі старшого дошкільного віку.
Пошуково-дослідницька робота у природі ведеться з дотриманням таких основ них принципів і правил:
• від простого до складного, від знайомого до незнайомого, спираючись на наявні у дітей знання і досвід;
• врахування особливостей певної пори року;
• доведення експерименту до кінця;
• повторення дослідів для уточнення, поглиблення знань про той чи інший об'єкт або явище;
• підсумок результату досліду;
• виховання дбайливого ставлення до речей, що оточують, до природи з використанням позитив них прикладів поведінки дорослих і малюків.
   Треба застосовувати різноманітні прийоми: обстеження, практичні дії з предметами, запитання пошукового характеру, розповіді свої і дітей, пояснення і показ, художнє слово, розглядання ілюстративного матеріалу, замальовування спостережуваних явищ і об’єктів. Усе це не лише привчає вихованців виконувати вказівки, а й спонукає їx самостійно аналізувати явища, віднаходити причини й зв'язки, робити певні висновки.
   Помітно активізує пізнавальну діяльність дітей залучення їх до проведення дослідів. Досліди, власне, дуже нагадують фокуси, вони посильні для дошкільників. Структуру дослідництва складають: постановка проблеми, пошук шляхів її розв’язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. Кожний етап потребує мобілізації психічних зусиль особистості, творчого пошуку.
   Мислення – процес руху думки від невідомого. Здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому дослідницька робота можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи. Одна дитина, наприклад, завважить, що трава під дошкою має незвичайне забарвленння, інша- не зверне на це уваги .
   Досліди сприяють розвиткові спостережливості, мисленнєвої діяльності. У кожному досліді розкривається причина певного явища, тому діти мають нагоду самостійно висловити та проілюструвати своє судження. Дослідницька діяльність допомагає усвідомити причинно-наслідкові зв’язки, які важко виявити під час спостережень.
   Висловлюючи припущення у своїх міркуваннях, діти мають почуватися вільно, розкуто, навіть, якщо сумніваються в істинності своїх суджень. Однак дорослий часто виявляє нетерпимість, коли дитина міркує хибно. Відразу дає відповідь сам або звертається до іншої дитини. Не можна казати дитині, що її відповідь неправильна, адже наступного разу вона не зважиться висловити свою думку. Не варто підганяти дитину з відповіддю- хай поміркує; за потреби можна поставити навідні запитання, дещо підказати. А до того ж однозначних відповідей майже не буває, оскільки у природі всі процеси досить складні. Правильних відповідей може бути кілька, тож нехай діти активно діляться своїми нестандартними думками і припущеннями.
   У дослідницькій роботі пошукове завдання виконується практично, що відповідає наочно-дієвому типу мислення дітей дошкільного віку. У більшості дослідів результат можна отримати відразу. Це також стимулює пізнавальний інтерес дошкільників. Наприклад, таке явище, як дощ можна відтворити за кілька хвилин, підігрівши воду: її частинки у вигляді пари піднімуться вгору й, зіткнувшись з холодним предметом, упадуть крапельками.
   Безпосередні спостереження за об’єктом чи явищем природи та серії дослідів будуть педагогічно ціннішими порівняно зі словесною інформацією, яку діти отримали на кількох заняттях у приміщенні.
Досліди сприяють формуванню у дітей пізнавального інтересу до природи, розвиткові спостережливості, мисленнєвої діяльності, усвідомленню причинно-наслідкових зв’язків. Найчастіше досліди проводять з дітьми старшого дошкільного віку. З дітьми трьох-чотирьох років можна виконувати окремі пошукові дії та прості досліди, які не потребують довготривалих спостережень та складних умовиводів.

Виконала вихователь – методист Толок Н.Ф.

Консультація для вихователів

"Українська книга – національний скарб "

Для маленької дитини художня література й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина намагається наслідувати вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як вони радіють, сумують, як дивуються. Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої справжні почуття: радість, страх, співчуття до героя, тощо.
Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не ображати новачків. Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв’язного мовлення.

Книга повинна бути присутня в житті дитини ще з народження і супроводжувати ціле життя.

Щоб навчити дитину любити книгу потрібний приклад дорослого та постійне читання вдома та в саду чи школі.

Для цього в групі потрібен куточок книги. Цей куточок повинен бути затишним, привабливим, які мають дитину до неквапливому зосередженому спілкування з книгою. Куточок книги відіграє істотну роль у формуванні у дошкільників інтересу і любові до художньої літератури.

У цьому куточку дитина повинна мати можливість самостійно, на свій смак вибрати книгу і спокійно розглянути її. Дитина повинна мати можливість уважно і зосереджено розглянути ілюстрації, згадати зміст, багаторазово повернутися до улюблених епізодів книжок..

Крім того, в Куточку книги вихователь має можливість прищепити навички

культури спілкування та поводження з книгою.

Як раціонально організувати куточок книги.

Куточок книги розташовують далеко від місць ігор дітей, щоб галасливі ігри не відволікали дитини від зосередженого спілкування з книгою.

Потрібне правильне освітлення природне (поблизу вікна) і електричне (наявність настільної лампи, настінного бра) для вечірнього читання.

Існують різні варіанти оформлення книжкового куточка:

- Полички, відкриті вітрини, де зберігаються книги, альбоми;

- Спеціально виділені столи і до них стільці або крісла.

Головне, щоб дитині було затишно, щоб все надихало його до неквапливому, зосередженому спілкування з книгою.

Підбір літератури повинно відповідати віковим особливостям і потребам дітей.

Молодші групи.

- Вихователь знайомить дітей з Куточком книги,

- Його пристроєм і призначенням,

- Привчає розглядати книги (картинки) тільки там,

- Повідомляє правила, яких треба дотримуватися:

1. брати книги тільки чистими руками,

2. перегортати обережно,

3. не рвати, не м'яти, не використовувати для ігор.

4. після того як подивився, завжди класти книжку на місце й ін.

- У книжковій вітрині виставляється трохи книжок (4-5), але у вихователя повинні бути поблизу в запасі додаткові примірники цих книг, тому маленькі діти схильні до наслідування і якщо хтось з них починає розглядати книгу, то і в інших виникає бажання отримати таку саму.

- В книжковому куточку поміщають видання добре знайомі дітям, з яскравими ілюстраціями книги.

- Крім книг, у куточку книги можуть перебувати окремі малюнки, наклеєні на картон, і невеликі альбоми для розглядання на близькі для дітей теми «Іграшки», «Ігри і заняття дітей», «Домашні тварини» та ін).

Перевага віддається книжкам-картинкам таким як «Колобок», «Теремок», "Ріпка", "Фарбований лис" тощо, але з ілюстраціями та картинками.

- Вихователь вчить уважно розглядати картинки в книзі, впізнавати героїв, їх дії, спонукає згадувати і переказувати окремі епізоди.

Середні групи.

- Закріплюються основні вміння самостійно й акуратно розглядати книги, ці вміння мають стати звичкою.

- Вихователь звертає увагу дітей на те, що книги легко мнуться і рвуться, показує способи догляду за ними, залучає до спостережень за лагодженням книги і участі в ній.

- Під час розглядання картинок в книзі вихователь звертає увагу дітей не тільки на героїв і їх дії, але і на виразні подробиці

- ілюстрацій (костюм героя, своєрідні предмети обстановки, деякі деталі пейзажу тощо).

Старші групи.

- Задоволення різноманітних інтересів дітей. Кожен повинен знайти книгу за своїм бажанням і смаком.

Тому на книжковій вітрині можна поміщати одночасно 10-12 різних книг і не тільки художнього змісту а й енциклопедії різної тематики.

Як відібрати книги, з тим, щоб найкращим чином врахувати різні смаки та інтереси дітей?

- 2-3 казкових твори, щоб задовольнити постійний інтерес до казок (за віком дітей).Для формування громадянських рис особистості дитини в куточку книги повинні бути вірші, розповіді, знайомлять дітей з історією нашої Батьківщини, з її сьогоднішнім життям. Книги про життя природи, про тварин і рослини. Розглядання ілюстрацій природознавчих книг дитина краще пізнає таємниці і закономірності світу природи, також перебувати твори, з якими в даний час дітей знайомлять на заняттях. Гумористичні книги з картинками для задоволення потреби повеселитися, посміятися, створює у групі радісну атмосферу, емоційний комфорт. Веселі книжки С. Маршака, С. Михалкова, А. Барто, Н. Носова, В. Нестайко. (виховують здатність відчувати і розуміти гумор, вміння бачити смішне в житті та літературі). Крім того, в куточок книги можна іноді розміщувати цікаві, добре ілюстровані книги, які діти приносять з дому, а також «товсті» книги, які вихователь читає в групі протягом тривалого періоду часу, а також енциклопедії.

Як довго стоїть кожна книга на вітрині?

Потрібні тематичні виставки книг?

- Не можна визначити точний термін перебування на виставці кожної окремої книги. Є книги, перегортати і розглядати які діти готові довгий час, постійно відкриваючи в них нові цікаві для себе речі.

Такі книги можуть і повинні довго перебувати в групі, даруючи дітям радість щоденного спілкування. В середньому термін перебування книги в куточку книги становить 2-2,5 тижні.

У старших групах влаштовують тематичні виставки книг, наприклад до шевченківських днів, чи до дня козацтва. Мета таких виставок поглибити літературні інтереси дітей, зробити для дошкільнят особливо важливою, актуальною ту чи іншу літературну чи суспільне важливу тему.

Особливу увагу треба приділяти творам українських поетів та письменників, українській народній творчості (казки, легенди, прикмети, приказки, пісні тощо.)

Для кожної вікової групи – це будуть свої твори, цей перелік книг та творів обов'язково треба підготувати і для батьків.

Не слід зупинятися лише на класичних творах, у сучасному світі художньої дитячої літератури з’являються чудові нові книжки. Варто назвати «Звірячу абетку», «М’яке й пухнасте», «Хто боїться зайчиків» Івана Андрусяка «Тьотя Бегемотя» Юрія Бедрика, «Історія одного поросяти» Івана Малковича, «Кумедну читанку» Марії Чумарної та серію творів Олександра Ільченка, виданих видавництвом «Грані-Т»: «Мандрівка дощинки», «Як Коник співати навчився», «Як крокодилу зуби лікували» та ін. Приємне враження справляють вірші Івана Андрусяка «Звіряча абетка». Це досягнення як автора віршів, так і художника Ольги Гаврилової, яка оформила книжку дуже симпатичними звірятами. Поєднання літер абетки з тваринами дуже поширене, проте поетка не лише починає кожний вірш із відповідної літери, але й вдається до суто дитячих хитрощів запам’ятовування — добирає риму до назви в першому ж рядку: «Іхтіозавр прийшов на базар». Адже діти запам’ятовують римовані рядки-приповідки краще, аніж слова.

Жук І.Р.
Інструктор з фізичної культури

Консультація для вихователів

« ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ В РОЗВИТКУ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ДОШКІЛЬНТКІВ»

     Педагоги дошкільного навчального закладу спонукають дітей до рухової діяльності, регулюють їхню активність, схвалюють намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. При цьому важливо враховувати руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності.

     У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності становить до 3-х годин для дітей раннього віку, 3-4 години для молодшого дошкільного віку, 4-5 годин – для старших дошкільників.

   Важливий складник життєдіяльності дітей – прогулянки.

     Неодмінна умова їх проведення – збалансування дорослими програмових вимог з бажаннями вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок залежить від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інтересів дітей тощо.

    На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку становить 20-35 хв., молодшого – 35-45 хв., старшого – 45-60 хв. Рухову активність дітей варто знижувати наприкінці прогулянки (за 10-15 хв.) до її закінчення, щоб забезпечити спокійний перехід до іншого режимного моменту.

     Враховуючи провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводиться рухливим іграм.

      При їх доборі враховуються такі чинники: вік дітей, пора року, погодні та природні умови, місце ігор протягом дня, наявність необхідного фізкультурного обладнання та інвентарю.

      Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх попереднього розучування.

      Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранкового прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках (дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонуються одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться п’ять-шість рухливих ігор, а влітку – шість-сім.

    Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних видів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з елементами спортивних ігор (баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м’ячем і шайбою) та спортивних вправ (їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав (серсо, кільцекид, кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійснюється на заняттях з фізичної культури, а закріплення – на прогулянках.

     Фізичні вправи на прогулянках – один з основних засобів фізичного розвитку дітей. Завдяки їм формуються навички життєво важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість, координація рухів, гнучкість).

     Фізичні вправи також широко використовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри тощо).

     Походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм) проводяться з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку.

      Вихователь ретельно готується до їх проведення: продумує маршрут руху і спосіб пересування, визначає та вивчає місця зупинок і відпочинку, враховуває при цьому всі природні умови для проведення вправ з удосконалення рухових навичок (наявність струмочків, гірок, повалених дерев тощо). До місця призначення діти можуть іти вільно, групуючись за бажанням; шикування парами використовується при переходах вулиць, шосе.

       Тривалість переходу в один бік (від дошкільного закладу до місця кінцевої зупинки) становить для дітей четвертого року життя 15-20 хв., п’ятого року життя – 20-25 хв., шостого року життя – 25-30 хв.

       Під час походів використовують вправи з основних рухів, рухливі ігри з використанням дрібних фізкультурних знарядь та природних умов, а також передбачаються проведення спостережень в природі та навколишньому оточенні, елементарні бесіди, короткі розповіді краєзнавчого, екологічного спрямування, дидактичні ігри тощо. Не можна підміняти походи за межі дошкільного закладу цільовими прогулянками та екскурсіями – вони посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення дітей з природним, предметним і соціальним довкіллям. Основна мета дитячого туризму в умовах дошкільного закладу – оздоровлення малят, запобігання гіподинамії, оптимізація рухового режиму, вдосконалення рухових навичок.

Фізкультурні свята

     Фізкультурні свята проводяться двічі – тричі на рік, починаючи з молодшого дошкільного віку.

     Оптимальна тривалість заходу для дітей цього віку – 40-50 хвилин, для старшого віку – 50-60 хвилин. Фізкультурні свята організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику, в басейні тощо. Якщо свято проводиться у приміщенні, необхідно подбати про організацію повноцінної прогулянки у цей день.

      Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них , створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята – найважливіша мета заходу. Важливо не перетворювати його на розважальне видовище для дорослих, а також не відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього з певних причин, малоактивних і невпевнених.

      Під час підготовки до фізкультурного свята розробляється сценарій, розподіляються обов’язки щодо оформлення місця проведення, підготовується музичний супровід, атрибутика, костюми, призи і нагороди тощо. При розробці сценарію особлива увага приділяється сюрпризним моментам, показовим номерам, церемонії урочистого відкриття і закриття свята, підбиттю підсумків, врученню призів і подарунків.

      Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється впродовж усього освітнього процесу (на музичних, фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, ігор, самостійної рухової діяльності, індивідуальної роботи тощо). Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята.

       Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з раннього віку (3-й рік життя) один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Тривалість фізкультурних розваг для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-35 хв., старшого віку – 35-40 хв. Місцем їх проведення може бути фізкультурна чи музична зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик, лісова або паркова галявина, берег водоймища тощо. Обов’язковим є участь кожної дитини в розвазі. Щоб забезпечити оптимальні фізичні, психічні, емоційні навантаження, плануючи розваги передбачається раціональне чергування ігор з різними ступенями навантаження, колективних, масових – з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони), складніших за правилами, руховими завданнями ігор – з простішими, розважального характеру. У фізкультурних розвагах для дітей старшого дошкільного віку можуть переважати естафети, конкурси, атракціони, а також використовуватися ігри та вправи спортивного характеру.

День здоров'я

     Дні здоров’я організовуються один раз на місяць, починаючи з 3-го року життя. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухливі ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Більшість з них бажано проводити на свіжому повітрі.

        У день здоров’я вся освітня робота пов’язується з темою здоров’я та здорового способу життя (бесіди, читання художньої літератури, ігрова, пізнавальна, трудова, самостійна художня діяльність тощо). Програма дня здоров’я передбачає як загальні для всього дошкільного закладу заходи, так і розраховані на кожну вікову групу.

Тижні фізкультури

       Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма розраховується на кілька днів.

Самостійна рухова активність

     Самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику.

       Організовуючи самостійну рухову діяльність, слід враховувати індивідуальні особливості здоров’я і фізичний розвиток, функціональні можливості організму конкретної дитини.

     Неодмінні умови: систематична попередня робота з дітьми з метою формування у них необхідного рухового досвіду, врахування рівня фізичної підготовки, обізнаності про техніку виконання рухів, правил рухливих ігор та способів взаємодії між учасниками, призначення і використання фізкультурного й спортивного інвентарю, обладнання тощо; створення предметного оточення, яке б спонукало дітей до рухової діяльності, конкретизувало її зміст, забезпечувало динамічну зміну самостійних занять вправами та іграми залежно від інтересу, бажань, задумів вихованців. Доцільно періодично змінювати пропонований набір обладнання та інвентарю, вносити нові компоненти до предметного оточення, забезпечити дітям можливість вільного доступу до обраних предметів та використання їх у самостійній руховій діяльності, не заважаючи інших дітям.

     Під час самостійної рухової діяльності дошкільнят педагоги мають передбачити застосування прийомів, які б сприяли її розгортанню, надавали їй організаційної стрункості й змістовності (наприклад: допомогти дітям з’ясувати задум діяльності, вибрати вправи чи ігри, потрібний інвентар, підготувати місце для самостійних рухів тощо). Щоб забезпечити оптимальні фізичні навантаження, важливо чергувати самостійні рухові дії дітей за видом чи способом руху, ступенем навантажень та активні рухи з короткочасним відпочинком, мотивуючи вчасну зміну динамічних занять і статичних положень.

        Індивідуальна робота з фізичного виховання проводиться у вільний час, відведений для самостійної діяльності дітей, індивідуально або з підгрупами по двоє - четверо дітей.

    Мета – ознайомлення, поглиблене розучування і закріплення навичок їх виконання, усунення відставань у розвитку фізичних якостей. Враховуючи стан здоров’я, фізичний розвиток, підготовленість та інтереси дітей, педагог визначає мету індивідуальної роботи, добірку потрібного обладнання, інвентарю.

Іваникович Л.В.
Вихователь групи"Непосиди"

Консультація для вихователів

« Організація змістовного відпочинку дітей в літній період»

Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей.
Літньої пори діти максимально повинні бути на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.
Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур: системність, послідовність, регулярність, урахування стану здоров’я та емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур.

Загартувальні процедури
Загартування - один із найважливіших заходів профілактики захворювань, зміцнення здоров’я дітей. Важливою умовою загартування є послідовність і систематичність проведення різних процедур.

До водних і сонячних ванн діти можуть переходити лише після того, як звикнуть до повітряних ванн. До обливання можна переходити тільки тоді, коли вони звикнуть до обтирання, а до купання - коли звикнуть до обливання.

Загартування повітрям

Повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);

Повітряно-сонячні ванни (на прогулянках, які організовуються кожного дня по два рази).

Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щоб забезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. Важливо стежити, щоб діти не перегрівалися.
Загартування водою
Обтирання (Починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати до пояса, потім ноги. Температура води від +32⁰С ... +28⁰С до +22⁰С ... +20⁰С);
Обливання (Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);
Купання (У гумових басейнах, встановлених на подвір’ї чи на майданчиках).
Загартування сонцем
Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни проводяться дітям від 1 до 3 років;
Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18⁰С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5 хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години);
Загорати можна часто, але нетривало. Кращий час для засмаги у середній смузі - з 9 до 12 та з 16 до 18 години;
Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу;
Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї;
Сонячні ванни можна приймати через 30-40 хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі;
Треба пам’ятати, що під час відпочинку або розмови з дітьми не можна садити або ставити їх обличчям до сонця;
Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30⁰С;
Слід пам’ятати, що водні процедури дітям проводять після сонячних ванн, а не до них.
Деякі поради вихователям для проведення ігор з дітьми та занять з фізичної культури
Влітку використовуються такі спортивні ігри, як бадмінтон, городки, ігри з м’ячем з елементами футболу, баскетболу, рухливі ігри (з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; на орієнтування у просторі);
Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затінку;
Влітку заняття з фізкультури мають відрізнятися динамічністю, швидкою зміною діяльності;
Не треба забувати і про ранкову гімнастику. Влітку ранкову гімнастику обов’язково проводити на повітрі;
У теплу погоду діти мають робити гімнастику в трусиках і майках, по можливості, босоніж;

Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм дитини (збільшують розумову і фізичну працездатність), дозволяють збільшити рівень фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво важливих рухових умінь і навичок (плавання, ходьба на лижах і т.д.).

Підготувала інструктор з ЛФК Бортнікова Ю.П.

Консультація для вихователів
«Використання здоров’язберегаючих технологій в літній період"

Зберегти психічне і фізичне здоров'я кожної дитини — одне з провідних завдань дошкільного закладу. Перед педагогами стоїть непросте питання вибору найбільш ефективних, оптимальних для своїх вихованців здоров'язбережувальних технологій та методик, адже, застосовані безсистемно, невчасно, неузгоджено, вони можуть не лише не допомогти, але й зашкодити. Подані рекомендації допоможуть практикам зробити правильний вибір.

Наголосимо: вибір тієї чи іншої технології має залежати передусім від потреб дітей, обізнаності у проблемі та професійної майстерності педагогічних і медичних працівників. І зрештою, — від завдань, які планує розв'язати заклад протягом одного чи кількох років.

Технологія — це наука про майстерність. Технологія передбачає точне виконання певного алгоритму дій, детальне визначення кінцевого результату й обов'язкове досягнення його.

Здоров'язбереження — складний процес, забезпечення якого передбачає виконання ряду умов.

Створення сприятливих умов розвитку, виховання, навчання дитини в дитсадку. Це передусім створення спокійного середовища, яке не пригнічує психічних процесів дитини; відсутність стресових ситуацій; адекватність вимог до дитини з боку дорослих — вихователів і батьків; прийнятний, такий, що найбільше відповідає природі дитині, темп життя.

Повноцінний та раціонально організований руховий режим. Для дітей раннього віку рухова активність має становити до 3 годин, для молодших дошкільнят — 3-4 години, для старших дошкільнят — 4-5 годин на день.

Здоров'язбережувальні та здоров'яформувальні технології передбачають створення комплексних умов виховання та навчання, які дають змогу формувати високий рівень здоров'я дітей, прищеплювати їм навички здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку.

В зв'язку з вищевикладеним можна виділити

Види здоров'язберігаючих технологій:

Медико-профілактичні технології, що забезпечують збереження і примноження здоров'я дітей під керівництвом медичного персоналу дитячого садка відповідно до медичних норм, з використанням медичних засобів (організація моніторингу здоров'я дошкільників, організація і контроль харчування дітей раннього та дошкільного віку, фізичного розвитку дошкільників, загартовування; організація профілактичних заходів у дитячому садку; організація контролю і допомоги в забезпеченні вимогам СанПіН; організація здоров'язберігаючого середовища).

Фізкультурно-оздоровчі технології, спрямовані на фізичний розвиток і зміцнення здоров'я дитини: розвиток фізичних якостей, рухової активності загартовування, дихальна гімнастика, масаж і самомасаж, профілактика плоскостопості та формування правильної постави, оздоровчі процедури у водному середовищі (басейні) і на тренажерах, виховання звички до повсякденної фізичної активності та турботі про здоров'я та реалізація цих технологій, як правило, здійснюється фахівцями з фізичного виховання та вихователями в умовах спеціально організованих форм оздоровчої роботи. Здоров'язбережувальні технології можна поділити на три групи:

1. Технології збереження та стимулювання здоров'я, які сприяють запобіганню стану перевтомлення, гиподинамії та інших дезаптаційних станів (психологічні етюди, динамічні паузи, фізхвилинки, гімнастики: пальчикова, дихальна, зорова, псхогімнастика).

2. Корекційні технології (казкотерапія, музикотерапія, пісочна, сольова терапія, кольоротерапія, арт-терапія).

3. Технології навчання здоровому способу життя (різні види масажу, самомасажу, ігротерапія, проблемно-ігрові методики).

Крім профілактично - лікувальних технологій, у садочках застосовують профілактичні технології, які проводяться вихователями: різні види самомасажу, ходіння дітей по доріжках здоров'я, загартувальні процедури тощо.

Самомасаж - підвищує загальну опірність дитячого організму негативним впливам зовнішнього середовища. У дошкільному навчальному закладі самомасаж застосовують для зміцнення імунітету дитини та запобігання гострим респіраторним захворюванням.

Загартовування – це система заходів, які підвищують опірність організму до різноманітних впливів зовнішнього середовища. Ці заходи сприяють виробленню в організмі здатності швидко і без шкоди для здоров’я пристосовуватися до різних коливань температури і вологості повітря, до інтенсивного сонячного опромінення тощо.

Ходіння дітей по доріжках здоров'я. Відомо, що на стопах розташована безліч активних точок, стимулюючи їх, ми позитивно впливаємо на процеси, що відбуваються в організмі. При ходьбі босоніж по «доріжці здоров'я» ми виробляємо своєрідний масаж стопи і тим самим тонізуємо весь організм. Тут використовується принцип зміни видів поверхні для впливу на всі біологічно активні точки ступень ніг. Оздоровчий масаж стоп покращує кровообіг, підвищує імунітет, знижує втому. Регулярно роблячи масаж стоп, можна кожен день покращувати здоров^,я своїх дітей.

Кінезіологія - це наука про розвиток головного мозку через рух, використовується в усьому світі. Кінезіологія розглядає мозок людини як комп'ютер, в якому вже закладена інформація про усі функціональні зв'язки в організмі. Мозок накопичує інформацію і здатний вирішити будь-яке завдання, пов'язане з регуляцією функцій організму.

Кінезіологія використовує прості рухи тіла для інтеграції функцій мозку.

Кінезіологічні вправи – це комплекс рухів, що дозволяє активізувати міжпівкульну взаємодію, розвивати комісури (нервові волокна, що здійснюють взаємодію між півкулями) як міжпівкульні інтегратори, через які півкулі обмінюються інформацією, відбувається синхронізація роботи півкуль.

Кінезіологічні вправи покращують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють поліпшенню запам'ятовування, підвищують стійкість уваги, формують просторові уявлення. Зайняття сприяє розвитку рухової сфери, гармонізують роботу головного мозку.

Біоэнергопластика включає три базові поняття: «біо» – людина як біологічний об'єкт; енергія - сила, необхідна для виконання певних дій; пластика – плавні рухи тіла, рук, які характеризується безперервністю, енергетичною наповненістю, емоційною виразністю. Іншими словами – це з'єднання рухів органів артикуляційного апарату з рухами кисті руки. Спочатку з дитиною розучують вправи без використання рухів рук, потім поступово підключають вправи з биоэнергопластикой. Рука дитини підключалася тільки при повному освоєнні артикуляційної вправи (спочатку ведуча, поступово підключається друга рука). Таким чином, застосування артикуляційної гімнастики з биоэнергопластикою сприяє залученню інтересу дітей до виконання вправ, що значно збільшує ефективність, сприяє розвитку артикуляційної, пальчикової моторики, вдосконаленню координації рухів, розвитку пам'яті, уваги, мислення. Виконання елементів гімнастики руками і мовою вимагає від дитини максимальної концентрації зорової і слухової уваги, сформованого просторового орієнтування, точних рухів пальцями і кистями рук спільно з рухами мови або губ, що значно полегшує постановку і введення звуків в мову.

Пальчикова гімнастика – це інсценування віршів, історій за допомогою пальців. Пальчикові ігри – це вправи пальчикової гімнастики. Різні пальчикові ігри допомагають розвивати чутливість нервових закінчень на подушечках пальців рук, що з одного боку готує руку до письма, а з іншого – стимулює мовленнєвий центр головного мозку.

Арт-терапія – лікування мистецтвом. Відносно новий метод психотерапії, який досить широко використовується в роботі з дошкільнятами. Запропонуйте вихованцеві виразити свої емоції, почуття, проблеми за допомогою ліплення, малювання. Такі заняття допомагають зняти психічне напруження.

Казкотерапія – це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов’язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану. Казкотерапія – це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з навколишнім світом. Використання казок у корекційній роботі з дітьми раннього і молодшого дошкільного віку сприяє як цілеспрямованому, так і спонтанному розвитку словника і зв'язного мовлення, розвитку причинно-наслідкових відносин подій і відображенню їх в мові, включає в роботу всі аналізаторні системи. Настає перехід образів-уявлень в образи-поняття, що важливо для подальших етапів навчання.

Кольоротерапія. Діти дуже чутливі до кольорів. Споглядання кольорів веселки сприяє вбиранню енергії Сонця, гармонізації почуттів та думок.

Нервова система здорової дитини потребує позитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе.

Рекомендована робота з дошкільниками з кольоротерапії:

1. Вправи на релаксацію «Зелений ліс», «Зоряне дихання» тощо.

2. Графічні вправи «Хвилинки-кольоринки» з метою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять колоровими фломастерами, олівцями довільні малюнки.

3. Міні-заняття з кольоротерапії.

Сміхотерапія. У народі кажуть: «Сміх – це здоров’я». Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, сприяє виділенню потрібних гормонів, змушує працювати м’язи обличчя та тіла людини.

Наука про сміх – гіотологія- стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Сьогодні сміхотерапія практикується в усьому світі.

Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруйним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором’язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров’я.

Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впроваджувати в освітньо-виховний процес «хвилинки-смішинки», розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції.

Гра з сіллю (піском) – це природна і доступна для кожної дитини форма діяльності. Дитина часто словами не може висловити свої переживання, страхи, і тут йому на допомогу приходить гра з сіллю. Програючи ситуації за допомогою іграшкових фігурок, створюючи картини власного світу з солі, дитина звільняється від напруги. А найголовніше – вона набуває досвід символічного дозволу безлічі життєвих ситуацій, адже в цій казці все завжди закінчується добре.

Ігри з сіллю:

- Розвивають тактильно-кінетичну чутливість і дрібну моторику, знімають м’язову напруженість;

- Допомагають дитині відчувати себе захищено, в комфортному для неї середовищі;

- Розвивають активність, розширюють життєвий досвід, який передається у близький для дитини формі;

- Стабілізують емоційний стан, поглинаючи негативну енергію;

- Дозволяють дитині співвідносити ігри з реальним життям, осмислити що відбувається, знайти способи вирішення проблемної ситуації;

- Долають комплекс, створюючи художні композиції з сіллю за допомогою готових фігурок;

- Розвивають творчі дії, знаходять нестандартні рішення, що призводять до успішного результату;

- Допомагають у вивченні букв, освоєнні навичок читання і письма;

- Розвивають вищі психічні процеси тощо .

Перед початком ігор необхідно навчити дітей таким правилам: Набирай повітря через ніс, не піднімаючи плечей. Вдихай повільно.

Пісочна терапія. Пісок і вода – найулюбленіші матеріали для ігор і занять дітей. Пісок «поглинає» негативну енергію, «очищує» енергетику людини, стабілізує її емоційний стан

Ефективність позитивного впливу на здоров'я дітей різних оздоровчих . визначається не хаотичністю методів, а системною роботою за всіма напрямками.

Практика показує, що процес формування свідомого ставлення до власного здоров'я потребує обов'язкового поєднання інформаційного й мотиваційного компонентів із практичною діяльністю, що сприятиме оволодінню дітьми необхідними здоров'язберігаючими вміннями і навичками

Обов'язковою умовою ефективного використання здоров'язберігаючих технологій є їх позитивне емоційне забарвлення. Виконання вправ з нудьгою, без бажання не дасть позитивного результату, а скоріше навпаки. Сама радість навчання, так само, як і радість будь-яких вправ і праці, робить дитину щасливою.

Заступник директора

з навчально виховної

роботи

Борисенко Р.С

Консультація для педагогів

«Види та форми булінгу»

9 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року

№ 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) у закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу

1. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.

2. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з'ясовує обставини булінгу.

3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734 ) Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122)

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ЗДОБУВАЧА ОСВІТИ

Закон України «Про дошкільну освіту» (зі змінами та доповненнями)

Стаття 27.Учасники освітнього процесу

Учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є:

діти дошкільного віку, вихованці, учні;

педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти;

{Абзац третій статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017}

помічники вихователів та няні;

{Абзац четвертий статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017}

медичні працівники;

батьки або особи, які їх замінюють;

батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

асистенти дітей з особливими освітніми потребами;

{Статтю 27 доповнено новим абзацом згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017}

фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

{Абзац дев'ятий статті 27 в редакції Закону№ 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 28. Права дитини у сфері дошкільної освіти

1. Права дитини у сфері дошкільної освіти визначені Конституцією України,Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Дитина має гарантоване державою право на:

безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти;

безпечні та нешкідливі для здоров'я умови утримання, розвитку, виховання і навчання;

захист від будь-якої інформації, пропаганди та агітації, що завдає шкоди її здоров'ю, моральному та духовному розвитку;

безоплатне медичне обслуговування у закладах дошкільної освіти;

{Абзац п'ятий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017}

захист від будь-яких форм експлуатації та дій, які шкодять здоров'ю дитини, а також від фізичного та психологічного насильства, приниження її гідності;

здоровий спосіб життя;

діти з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними та фізичними порушеннями, мають право на першочергове зарахування до закладів дошкільної освіти.

{Частину другу статті 28 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом№ 2541-VIII від 06.09.2018}

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти.

1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.

2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону

України «Про звернення громадян».

3. Здобувач освіти, який став свідком булінгу у школі, зобов'язаний

повідомити про це вчителя, вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти .

4. Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов'язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.

5. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.

6. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з'ясовує обставини булінгу.

7. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв'язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.

8. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

9. Здобувач освіти може звернутись до соціальної служби з питань сім'ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з'ясувати всі обставини булінгу.

Консультація для вихователів

Рухова активність дітей впродовж дня

Педагоги ЗДО повинні спонукати дітей до рухової діяльності, повсякчас регулювати їхню активність та завжди схвалювати прояви самостійності, вольових зусиль. Важливо при цьому враховувати руховий досвід кожного малюка окремо, рівень рухливості, здібності та природні можливості.

Обсяг рухової активності на день становить:

для дітей раннього віку – до 3-х годин

для дітей молодшого дошкільного віку – 3-4 години

для дітей старшого дошкільного віку – 4-5 годин

Прогулянки є важливим складником життєдіяльності всіх дітей. Неодмінна умова для їх проведення це – збалансування вихователями програмових вимог з бажаннями дітей. Зміст роботи на прогулянках залежить від кількох складових: освітніх завдань, погоди, настрою дітей, загальної атмосфери в групі тощо.

Тривалість фізичних вправ на прогулянках становить:

Для дітей раннього віку – 20-35 хвилин, молодшого віку – 35-45 хвилин,

дітей старшого віку – 45-60 хвилин.

Знижувати рухову активність потрібно наприкінці прогулянки (за десять – п'ятнадцять хвилин) до її закінчення, для забезпечення спокійного переходу до іншого режиму.

Враховуючи величезну роль ігрової діяльності в зростанні особистості дитини, під час організації рухового режиму значне місце відводиться рухливим іграм.

Добираючи їх треба враховувати такі чинники:

вік дітей, місце ігор протягом дня, погодні та природні умови, пора року, наявність необхідного інвентарю та обладнання.

Як завжди до різних форм роботи (свят, занять, походів, розваг тощо) включаються рухливі ігри після попереднього їх розучування.

Проводять її щодня в усіх вікових групах – 1-2 гри під час ранкового прийому дітей, 2-3 гри – на прогулянках та 1-2 гри – у вечірні години.

Всього впродовж дня проводять 5-7 рухливих ігор, а влітку – 7-8.

Протягом дня слід змінювати види рухливих ігор:

ігри змагального типу, сюжетні та безсюжетні, спортивні ігри: (футбол, баскетбол, городки, настільний теніс, бадмінтон,хокей ) та різноманітні спортивні вправи:

(катання на санчатах та ковзанах, їзда на велосипеді, ходьба на лижах). Забавних ігор: (кільцекид, серсо, кеглі) тощо.

Навчання елементів усіх цих спортивних ігор та вправ здійснюється на планових заняттях з фізичної культури, а закріплюється – на прогулянках.

Проведення фізичних вправ на прогулянках – це оди із основних засобів для фізичного розвитку дітей. Завдяки їм формуються і закріплюються навички життєво-важливих рухів: (бігу, стрибків, ходьби, лазіння, метання тощо), тренуються фізичні якості: (швидкість, спритність, витривалість, сила, гнучкість, координація рухів).

В різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, рухливі ігри, заняття з фізкультури) також широко використовуються фізичні вправи. Також, починаючи з молодшого віку, проводяться походи з дітьми за межі дитячого закладу (піші переходи). Вихователі ретельно готуються до їх проведення та продумують маршрут руху, спосіб пересування, вивчають місця зупинок та відпочинку, враховуючи при цьому природні умови

(наявність гірок, струмочків, повалених дерев, тощо) До місця призначення діти зазвичай ідуть вільно, групуючись за своїм бажанням; шикування парами потрібно тільки при переходах доріг, вулиць.

Тривалість походу в один бік, як правило, встановлюється таким чином:

для дітей четвертого року життя п'ятнадцять – двадцять хвилин,

п’ятого – двадцять – двадцять п’ять хвилин, шостого року життя – двадцять п’ять – тридцять хвилин. Під час походів для дітей пропонують вправи з основних рухів, рухливі ігри в яких використовують дрібні фізкультурні знаряддя та природні умови, а також проводяться спостереження в природі та навколишньому оточенні, короткі розповіді про екологію та краєзнавство, бесіди, дидактичні ігри тощо.

Також проводяться прогулянки та екскурсії, вони посідають окреме місце в освітньому процесі, як форми знайомства дітей з соціальним, природним та предметним довкіллям, тому підміняти ними походи за межі дошкільного закладу не рекомендується.

Фізкультурні свята як правило, проводяться 2-3 рази на рік, починаючи з молодшого віку, тривалість таких заходів становить - сорок п’ятдесят хвилин для дітей молодшого віку, п’ятдесят – шістдесят хвилин для дітей старшого віку. Такі свята організовують в будь-який час в фізкультурній чи музичній залі, на дитячому майданчику тощо. Якщо ж свято проводиться у приміщенні, треба подбати про здійснення в цей день прогулянки на відкритому повітрі.

Найважливіша мета таких заходів – це забезпечення активної рухової діяльності усіх дітей, участі кожного з них та створення піднесеного настрою. Дуже важливо не перетворювати його на видовище для дорослих і не відлучати від участі дітей, які з певних причин пропустили підготовку до нього, а також невпевнених та малоактивних дітей.

Приблизно один раз на місяць організовуються дні здоров’я. Вони насичені різноманітними формами: лікувально-профілактичні та загартувальні процедури, фізкультурні свята та розваги, рухливі ігри, заняття з фізкультури, дитячий туризм та самостійна рухова діяльність. Проводяться вони як правило на свіжому повітрі. У дні здоров'я освітня робота пов’язується з темами здорового способу життя та власне здоров’я (читання художньої літератури, бесіди, трудова, ігрова, пізнавальна та самостійна художня діяльності). Програма дня здоров’я передбачає заходи націлені як для всього дошкільного закладу, так і на кожну вікову групу окремо.

Рухова активність- це будь які форми руху, що потребують енергії наприклад: ходьба, фізична робота, фізичні вправи, заняття спортом. Виокремлюють рухову активність: низьку, помірну та інтенсивну.

Борисенко Р.С.

Заступник директора з

навчально виховної роботи

Консультація для педагогів

"ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАННЯ НА ВІТРЯНУ ВІСПУ"

Нагадаю, що вітряна віспа — типова дитяча інфекція. Новонароджені перших 2-х місяців життя мають пасивний материнський імунітет, пізніше вони стають сприйнятливими. Тому максимальне число захворілих припадає на вікову групу 2-4 років. Дошкільнята становлять близько 80% захворілих. У старших вікових групах через формування імунного прошарку захворюваність значно зменшується. Для вітряної віспи характерна осінньо-зимова сезонність, що пояснюється тіснішим контактуванням дітей при відвідуванні дитячих навчальних закладів. Захворюваність найчастіше спорадична. Трапляються спалахи вітряної віспи, зокрема у дитячих дошкільних закладах, лікарнях, школах. Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання вітряною віспою трапляються рідко.

Джерелом інфекції при вітряній віспі є хворий, який стає небезпечним для оточуючих з кінця інкубаційного періоду, який може тривати 11-21 дні (найчастіше – 14 днів) і аж до 5-ої доби з моменту появи останніх елементів висипу. Особливо небезпечними джерелами інфекції є хворі із наявністю везикул на слизових ротової порожнини, тому що в них швидко лопаються пухирці і виділяються великі дози вірусу з слиною.

Збудником вітряної віспи є вірус, а джерелом інфекції – лише людина, хвора на вітряну віспу або оперізуючий лишай.

Механізм передачі – повітряно-крапельний.

Інфекція легко переноситься на значні відстані (20 м і більше): в сусідні приміщення, з поверху на поверх по вентиляційних та інших ходах. Захворіти може людина будь-якого віку, що не має імунітету до збудника вітряної віспи. Більшість випадків захворювання спостерігається серед дітей у віці до 7 років (80%). Діти, які не відвідують дитячі освітні заклади, хворіють в шкільні роки. У дорослих вітряна віспа зустрічається рідко. Характерна сезонність – в осінньо-зимовий період захворює 70-80% дітей. Після захворювання формується стійкий імунітет. Повторні випадки вітряної віспи зустрічаються напрочуд рідко.

Інкубаційний (прихований період) під час вітряної віспи в середньому складає 11-21 день.

Ознака хвороби є висип, який проходить декілька стадій розвитку: рожева пляма-папула (вузлик) – везикула (бульбашка, наповнена прозорою рідиною) – кірка. У одного й того ж хворого

одночасно можна спостерігати і плями, і папули, і везикули, і кірку. Висипання виникає на шкірі тулуба, обличчя, шиї, кінцівок, крім долонь і підошов, на волосяній частині голови. Висипання може з’являтися і на слизових оболонках порожнини рота, статевих органах, особливо у дівчаток. Період висипання триває в середньому 2-10 днів. У більшості випадків захворювання протікає легко, але можуть розвиватися і тяжкі форми. У дітей до 2-х років і у дорослих може розвинутися вірусна пневмонія.

Профілактика вітряної віспи: хворого ізолюють вдома до моменту відпадання останньої кірки. Дітей, які контактують з хворим та не хворіли вітряною віспою, роз’єднують на 21 день. Якщо день контакту з хворим точно встановлено, роз’єднання проводять не відразу, а з 11-го дня після контакту. Проводяться вологе прибирання і провітрювання.

Пензій О.С.

Практичний психолог

Як розвивати партнерські стосунки між дітьми й дорослими в умовах ЗДО.

У 2020/2021 навчальному році особливу увагу слід звертати на педагогіку

партнерства. Вона передбачає вміння забезпечити плідну співпрацю з

дітьми на засадах взаємної довіри й поваги.

Партнерська взаємодія є потребою часу, особливо нині, коли зрештою прийшло усвідомлення, що поодинці складно досягти вагомих результатів.

Вона дає змогу досягти позитивних результатів завдяки тісній співпраці учасників освітнього процесу, інших закладів освіти, установ, органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, громадських організацій тощо.

Важливо, що при цьому всі сторони партнерства усвідомлюють відповідальність за результати співпраці.

Адже партнерство базується на таких принципах, як:

взаємовигідність;

відкритість;

добровільність;

унормованість;

різноманітність застосовуваних технологій.

Забезпечувати партнерську взаємодію дорослого з дітьми через:

– включеність вихователя у запропоновану діяльність нарівні з дітьми;

– добровільне приєднання дошкільнят до діяльності (без психічного і дисциплінарного примусу);

– залучення батьків (законних представників) дітей до освітнього процесу;

– вільне спілкування і переміщення дітей під час діяльності (передбачення педагогом організації відповідного розміщення навчально-дидактичних матеріалів у просторі групового приміщення чи іншої території закладу);

– гнучкість у завершені певної роботи дітьми (кожен працює в своєму темпі).
Сучасна людина має виявляти і розвивати власні здібності, постійно вчитися і самоудосконалюватися, проявляти творчу активність, самостійність, аби повноцінно жити в суспільстві та реалізуватися як особистість. Тому сьогодні педагоги орієнтуються на гасло «Найліпше правило – не надто керувати». Що менше ми керуємо дітьми, то активнішу позицію вони займають у житті.

Поведінка і спілкування дитини має бути позитивно спрямована:

вона повинна уміти добре орієнтуватися в правилах культури поведінки;
володіти навичками всіляких способів побудови, підтримки та розвитку взаємовідносин, заснованих на прийнятті активної позиції партнера, чуйності до емоційного стану партнера по спілкуванню (вміння співпереживати у невдачі, радіти за успіх іншого), умінні узгоджувати свої бажання з думкою інших учасників;

взаємодії, умінні аргументовано і спокійно довести свою точку зору, умінні справедливо й адекватно оцінювати себе й інших партнерів по діяльності, умінні регулювати свою поведінку відповідно до норм поведінки.

Соціальне здоров’я дитини – це насамперед її комфортне самопочуття в соціумі, яке досягається завдяки вмінню ефективно спілкуватися, проявляти турботу про інших, коректно й обґрунтовано відмовлятися від небезпечних для здоров’я пропозицій, доброзичливо взаємодіяти з однолітками та дорослими людьми.

Дбаючи про соціальне здоров’я дітей, маємо мотивувати їх ставитися до однолітків і дорослих, з якими вони взаємодіють, так, як вони хочуть, щоб ставилися до них самих. Зрозуміло, що позитивна мотивація на дотримання здорового способу життя взагалі й забезпечення соціального здоров’я зокрема не виникає у дітей спонтанно. Ії потрібно формувати цілеспрямовано, стимулюючи різні види мотивів і використовуючи спеціально дібрані форми і методи освітньої роботи. Розглянемо деякі з них детальніше.

Одним з головних завдань дошкільної освіти є формування у вихованців комунікативної та соціальної компетентності, інакше кажучи – умінь, що дають дітям змогу гармонійно існувати в соціумі. Тож в умовах дошкільногонавчального закладу педагоги повинні створити розвивальний життєвий простір, сприятливий для формування соціальної зрілості. У такому середовищі діти мають досягнути рівня сформованості установок, знань, умінь та етичних якостей, достатнього для добровільного, умілого та відповідального виконання різних соціальних ролей.

Сюжетно-рольова гра є провідним засобом соціалізації дошкільника. Відображення життя дорослих у сюжетно-рольовій грі дає змогу дитині «прожити» різні соціальні ролі, усвідомити внутрішні зв’язки між ними, опанувати рольову поведінку. Проведення сюжетно-рольових ігор дає педагогам змогу розв’язувати такі завдання:

розширювати й поглиблювати знання дітей про взаємини з однолітками й дорослими, про норми поведінки;
впливати на емоційну сферу дітей;
створювати умови для плідної співпраці дітей у процесі колективної творчої діяльності.

Ефективність впливу сюжетно-рольових ігор на взаємини з однолітками залежить насамперед від оптимального розподілу ролей між дітьми з урахуванням перспективи бажаної ролі й принципу черговості.

Інсценівки, драматизації та інші театральні ігри помітно впливають на формування в дітей адекватної самооцінки й рівня домагань, спонукають дошкільників змінювати ставлення до себе. Дуже важливим є емоційний розвиток дитини, оскільки від нього залежатиме те, як складуться її стосунки з однолітками і дорослими в майбутньому. Беручи участь в театральних іграх, діти ознайомлюються з відчуттями, настроями й образами улюблених персонажів, вчаться їх розуміти, досліджувати причини їхньої поведінки. Також інсценівки сприяють розвитку комунікативних навичок. Адже спілкування в колективній грі – це її основа. А ще участь в таких заходах поступово стає чудовою основою для самовираження.

Борисенко Р.С.

Заступник директора з

навчально виховної роботи

Консультація для музичних керівників

«КАЗКА НА МУЗИЧНОМУ ЗАНЯТТІ»

Музична діяльність дітей дошкільного віку – це різні способи й засоби пізнання дітьми музичного мистецтва (а через нього – довкілля й самого себе), за допомогою яких здійснюється і загальний розвиток.

У процесі організації навчання дітей дошкільного віку значну роль відіграє постійна підтримка дитячої уваги, оптимальний режим зміни видів музичної діяльності, активізація пошукової діяльності малят, в ході якої відбувається розвиток образного мислення, формування музичних нахилів, здібностей, природної та музичної пам'яті. Музична пам'ять, зберігаючи і накопичуючи музичний

матеріал, впливає на формування дитячого музичного сприйняття та

індивідуального музично-художнього смаку, розвиває інтелект.

В своїй роботі музичний керівник, має опиратись на два види музичної діяльності. Перший пов'язаний із залученням дітей до мистецтва музики. Це слухання класичної і сучасної музики, заучування пісень, танців, оволодіння елементарними навичками гри на музичних інструментах. Про те цей вид діяльності вимагає певного рівня розвитку музичних здібностей. І другий вид музичної діяльності пов'язаний з грою і художньою літературою, тобто це різного роду музичні ігри, змістом яких є казки, оповідання, потішки, вірші: ігри драматизації у музичному супроводі, народні хороводні ігри із співом, діалогами, рухами, театралізовані вистави за казками, розігрування народних пісень під музику.

Загально відомо, що саме казка – це найулюбленіша і найдоступніша форма навчання дошкільнят, бо саме їм притаманне образне мислення, а значить доцільно в практиці роботи поєднувати різні види музичної діяльності казково-ігровими сюжетами. Казки дітям дуже подобаються, з них вони черпають багато нового.

Казка в поєднанні з музичною діяльністю збагачує духовний світ дитини, впливає на розвиток її творчих здібностей.

Народна казка, яку переповідає вихователь, стане цікавішою й зрозумілішою дітям завдяки музиці. Персонажі оживуть, набудуть нових рис, втілившись у чудові музичні образи, створені видатними українськими композиторами. Яскраві, доступні мелодії, близькі до фольклорних, органічно зливаються з текстом казки. На заняттях зі слухання музики я інколи розповідаю її сама демонструючи ілюстрації, розігруючи сюжет за допомогою ляльок, театральних дійств, або ж залучаю до цього дорослих, дітей, які здатні відтворити музичні характеристики героїв.

Крім того на кожному музичному занятті використовуються музично-дидактичні ігри за сюжетами казок. Це ігри пізнавального характеру, спрямовані на збагачення і закріплення знань, пов'язаних з музичною діяльністю, активізацією в словнику дітей назв жанрів музичних творів, музичних інструментів, нот і т.д.

Побудову музичних занять потрібно урізноманітнювати, бо одинакові за структурою заняття перестають захоплювати дітей.

На заняттях можливо не тільки навчати дітей правильно співати, рухатися, грати, а й розвиваю у них вміння емоційно відкликатися на музику, творчо ставитися до виконання завдань, діяти активно та ініціативно.

В заняттях з цікавим, захоплюючим ігровим сюжетом більше проявляються здібності дошкільнят. Напевне тому діти приходять на музичні заняття з радістю, чекають їх, діляться вдома своїми враженнями, граючись зображують все те, що відбувається на них.

Творчість, викликана казкою, досягає свого апогею саме в інсценізації. Образи, які жили в уяві дітей ідеально, набували вигляду хаток, вітряків, печер, а картонна Баба-Яга чи фанерні лисиця, ведмідь, заєць видались живими, діяльними, хоч усе це було витвором їхніх же рук.

Реальність інсценізованих образів та обставин діти сприймали безумовно. Тут діяв також фактор безпосередньої участі їх у перетворенні уявного образу в реальний. Фантазія набирала предметних форм. Завдяки посиленню сприйнятих властивостей навколишньої дійсності, думки та емоції дітей проявлялись

ативніше, діти прагнули вплинути на події, про які йшлося в казці.

Творення казки – заключний етап роботи, хоча, звичайно, на кожному етапі є елемент творчості: під час добору і виготовлення ілюстрацій, а особливо – у ході інсценізації, коли дитина входить у предметний світ казкових образів.

Музичні враження дітей збагачуються на святах, концертах, розвагах.

Музика покращує настрій, створює емоційну обстановку, додає дітям багато радості. Тому сценарії свят, розваг намагаюсь складати так, щоб вони були цікаві і доступні дітям. Щоб в них мали змогу брати участь всі дошкільнята, не залежно від рівня їх обдарованості та музичних здібностей. Адже кожна без

виключення дитина обдарована, має певні здібності, треба тільки придивитися.

Казка ефективно впливає на формування креативних якостей особистості. Діти, які виховуються на народних казках, швидше починають говорити, і не просто видають набір слів, а висловлюються цілими реченнями на хорошій літературній мові.

Інструктор ЛФК і медична сестра з масажу

Бортнікова Ю.П.

Консультація для вихователів

та інструкторів з фізичного виховання

Підготовка та планування пішохідного переходу:

методичні рекомендації

1. Визначення мети переходу.

2. Розроблення маршруту.

3. Продумування способу пересування (пішки, на санках, велосипеді, на лижах).

4. Визначення місць для відпочинку.

5. Підбір фізичних вправ, які будуть виконуватися на шляху.

6. Планування рухової діяльності на кінцевому пункті.

7. Підбір необхідного обладнання, інвентаря, перевірка його цілісності.

8. Попередження батьків і дітей про перехід (щоб правильно дитину одягнути та взути).

9. Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості.

10. Вивчення правил дорожнього руху.

11. Перед виходом з дитячого садка попередити завідувача (методиста).

12. Визначити не менше двох дорослих, які йдуть з дітьми (вихователь, помічник вихователя та ін.)

13. Перевірити, як одягнені діти, чи зручне взуття.

14. Взяти з собою кип'ячену воду та аптечку.

- вата, бинти стерильні, бинти прості;

- йод зеленка; 3,1% розчин марганцю чи перекись водню;

- нашатирний спирт; сода харчова; джгут; настойка валеріани (5-7 крапель на дитину);

- вазелін, синтоміцинова мазь.

15. Правильно розставити дітей (по одному або парами): попереду - діти із середнім темпом ходьби; всередині - повільних дітей із швидкими, менш організованими та дисциплінованими дітьми; позаду - найбільш організованих дітей.

Методичні рекомендації у плануванні

1. Пішохідний перехід планувати 1раз\тиждень лише у дні, коли немає фізкультури.

2. Планувати лише за наявності природно-ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку, стадіону тощо.

3. Основне завдання переходів: зміцнити здоров'я дітей, запобігти гіподинамії, вдосконалити рухові навички у природних умовах, розвивати фізичну витривалість.

4. Пішохідні переходи (дитячий туризм, прогулянки-походи) проводяться з II молодшої групи; їхня тривалість становить: ІІ молодша група-15-20 хв в один бік; у середній групі-20-25 хв в один бік; у старшій-25-30 хв в один бік.

5. Під час пішохідного переходу діти виконують різновиди ходьби та бігу; основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між деревами, переступають з кореневища на кореневище, метають шишки у стовбур дерева, стрибають з пеньків тощо; грають у рухливі ігри.

6. Під час відпочинку (5-10хв.) спостерігають у природі: за комахами, метеликами, птахами тощо; грають у спокійні ігри, виготовляють саморобку з природного матеріалу.

7. Повернення назад до дитячого садка бажано робити найкоротшим шляхом (по можливості).

Приклад планування пішохідного переходу для старшої групи:

Пішохідний перехід до лісосмуги (пішки).

Мета: вдосконалювати різновиди ходьби (у напівприсіді, схресним кроком спиною вперед, приставним кроком, зі зміною темпу), бігу (високо піднімаючи коліна, короткими та широкими кроками, з подоланням перешкод; біг в колоні по одному і парами, біг «змійкою» між перешкодами); вправляти дітей в основних рухах (ходьба з рівноваги по колоді прямо і боком; підлізання під гілки дерев на висоті 40-50 см грудьми вперед та боком; метання шишок на дальність правою та лівою рукою у вертикальну ціль з відстані 3-4 м); заохочувати дітей до ігор у природних умовах з використанням природного оточення, привчати самостійно організовувати рухливі ігри та справедливо оцінювати результати гри (Рухливі ігри: «Птахи і зозуля», «Хто перший?», «Мисливці і зайці»).

Здоров'язбережувальні технології: дихальні вправи, пальчикова гімнастика та масаж рук (із шишками), оздоровчий біг, гімнастика для очей.

Спостереження за поведінкою птахів, весняним сонечком.

Матеріал: м'яч, 2 скакалки, 2 прапорці, маски птахів і зозулі, зайців.

Дуліда І.М.

Вихователь "Весела сімейка"

Консультація для вихователів

" Форми групової взаємодії дошкільників"

Сучасна людина має виявляти і розвивати власні здібності, постійно вчитися і самоудосконалюватися, проявляти творчу активність, самостійність, аби повноцінно жити в суспільстві та реалізуватися як особистість. Тому сьогодні педагоги орієнтуються на гасло «Найліпше правило — не надто керувати». Що менше ми керуємо дітьми, то активнішу позицію вони займають у житті.

Переваги роботи в малих групах

Робота в малих групах — одна з найпопулярніших стратегій вихователів дошкільної освіти. Адже вона дає дітям змогу в комфорних умовах практикувати навички взаємодії та міжособистісного спілкування.

Формула партнерства передбачає такі складові партнерської взаємодії : повага як визнання цінності партнера та його думки;

інтерес до партнера;
спільна мета;
діалог як форма контакту;
спільна відповідальність.

Сором’язливі діти у великому колективі однолітків почуваються невпевнено, рідко проявляють ініціативу. Натомість вони вільно та охоче взаємодіють у малих групах з іншими дітьми, а також спільно навчаються:

активно слухати;
виробляти спільну думку;
розв’язувати непорозуміння;
обговорювати розбіжності.

Разом декілька дітей мають змогу швидше досягти позитивних результатів, яких дитина поодинці досягатиме ціною неймовірних зусиль. Під час спільної діяльності ідентичні завдання діти розв’язують ліпше, оскільки кожна дитина робить менше помилок. Присутність інших активізує діяльність дитини, позитивно впливає на її продуктивність. Усередині такої групи виникає людяна, емоційно сприятлива атмосфера.

Аби діти навчилися взаємодіяти, слід організувати роботу в малих групах. Зокрема застосовувати такі види взаємодії:

пошук та генерування ідей;
проектування;
імітації;
ігри для вільного прояву.

Так вихователь спонукатиме дітей доповнювати свої знання, уміння знаннями однолітків, а елементи змагання під час розв’язання завдань сприятимуть реалізації їхніх задатків і можливостей.

Пошук та генерування ідей

Мета діяльності групи та основне завдання — розроблення, пошук та генерування ідей, які дадуть змогу розв’язати проблему. Група отримує проблему або тему, запитання тощо. Протягом декількох хвилин члени групи обговорють її. У цей час не діють заборони, пропозиції не оцінюють, учасники можуть пізніше обговорити всі запропоновані ідеї, висловити свою незгоду. Найліпші з них визначають у декілька етапів:

генерування ідей — висунути якомога більше різних ідей;
аналіз — знайти раціональне зерно в кожній ідеї;
селекція — відбір ідей та їхнє комбінування за пріоритетом, ступенем готовності до реалізації, оригінальністю, раціональністю тощо;
дискусія та визначення спільного рішення — колективне обговорення проблеми, пошук шляхів розв’язання.

Етапи пошуку та генерування ідей можна реалізувати в декількох формах групової взаємодії.

Мозковий штурм

Використовують для генерації ідей. Форма взаємодії передбачає спонтанне висловлювання асоціативних ідей, фактів чи почуттів дітей щодо запропонованої теми, проблеми чи ситуації. Вихователь просить обговорити у малих групах питання, відтак висловити спільну позицію вже для великої групи. Критикувати й оцінювати ідеї та пропозиції не можна. Будь-яка, навіть найбезглуздіша, на перший погляд, ідея має право на існування. Після обговорення ідеї групують та оцінюють. Всі найцікавіші ідеї можна передати іншим групам для спільного обговорення.

Діалог

Вихователь пропонує об’єднатися у дві групи. Кожна буде обстоювати свою точку зору на певну проблему. Суть групової взаємодії полягає в спільному пошуку узгодженого рішення. Діалог виключає протистояння, критику позиції. Всю увагу зосереджують на сильних моментах у позиції інших. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи роблять власний висновок. Вихователь фіксує спільні погляди, а на завершення пропонує узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її.

Дискусія

Вихователь пропонує різним групам обговорити одне проблемне питання або ситуацію, але кожна група буде розглядати питання з певної позиції, наприклад, з точки зору різних соціальних груп: батьки, діти, вихователі. Обговорюють, як різні чинники впливають на людину.

Бажання та можливості

Проводити дискусію можна з позиції двох груп: батьки, які здійснюють бажання дітей, та дітей, які мріють. Можна додати ще групу «представники магазинів іграшок», які також зацікавлені у цьому питанні.

Діти можуть розгорунуто відповісти на запитання:

Чого тобі зараз хотілося б?
Чи можемо ми здійснити всі наші бажання? Чому ні?
Які ти маєш можливості?
Від чого залежать можливості кожної родини?
Чи завжди необхідно купувати все, що рекламують? Чому?

Коло ідей

У колі беруть участь усі діти. Вони розв’язують гострі суперечливі питання та створюють список ідей. Ця форма взаємодії доречна, коли всі групи мають виконувати одне завдання. Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми. Вихователь по колу опитує всі групи, поки не вичерпаються ідеї.

Аналіз ситуації

Вихователь пропонує дітям розглянути будь-яку подію, яка містить протиріччя. Аби розглянути певну ситуацію, вихователь організує дітей у групи. Перша визначає, що відбулося, про кого йдеться. Друга група дітей виділяє протиріччя та проблеми. Третя виділяє позитивні сторони ситуації. Четверта група виділяє негативні сторони ситуації. Рішення є спільним продуктом діяльності всіх груп.

Дебати

Чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання в своїй правоті третьої сторони, а не одне одного.

Парк — це територія для розваг чи для праці?

Діти об’єднуються в команди та пропонують свої аргументи та контраргументи:

Я вважаю, що в парку тільки розважаються, бо там багато атракціонів — Ні, я не згоден з цим, бо в парку працюють люди, які обслуговують ці атракціони;
Парк перетвориться на хащі, якщо там не працюватимуть люди — Я не згоден, бо люди, які там розважаються, можуть прибирати за собою;
Відвідувачі парку мають гарний настрій — Гарний настрій може бути і від гарної роботи;
Відвідувачі можуть купити собі ласощі — Працівники парку також можуть поласувати під час перерви.

Проектування

Розробка інженерного, конструкторського, технологічного, соціального та інших видів проектів в ігрових умовах, що максимально відтворюють реальність. Аби розробити загальний проект, кожний учасник у групі має знати технологію процесу проектування та вміти спілкуватися і підтримувати міжособистісні відносини.

Проблеми нашого міста

Аби організувати ігрове проектування наукової конференції, вихователь разом із дітьми обговорює такі запитання:

Які проблеми можна розглянути?
Кого запросити на конференцію?
Які досліди продемонструвати, щоб люди занепокоїлись станом довкілля у нашому місті?

Вихователь пропонує дітям обговорити проблеми нашого міста у підгрупах: перша група — зелені насадження, друга — сміття, третя — шкідливі викиди підприємств.

Нооген

Освітня технологія заснована на організаційно-діяльнісних іграх. Як форму взаємодії нооген застосовують, щоб розв’язувати завдання на онтологічне моделювання — створення можливих світів.

Предмети ноогенівських завдань — простір, час, природа, мова, відносини між людьми тощо. Прикладом такої взаємодії є режисерська гра «Місто Дякуюград». Діти виготовляють будиночки з коробок та розмальовують їх, вирішують, як ромістити вулиці у місті, як назвати вулиці, як будуть звати мешканців, як вони спілкуватимуться одне з одним тощо.

Склади ціле

Кожна група дітей отримує завдання, відтак презентує результат перед усіма. Під час такої презентації результати роботи груп об’єднують в одне ціле. Наприклад, аби створити інтерактивну мапу України, кожна команда вибирає картинки із зображеннями:

перша — тварин;
друга — рослин;
третя — корисних копалин;
четверта — визначних місць України;
п’ята — великих міст.

Команди презентують картинки, наклеюють їх на контурне зображення мапи. Відтак підбивають підсумок роботи.

Моделювання

Метод моделювання описує структуру об’єкта, його функції і розвиток. У моделі відтворюють властивості, зв’язки, тенденції досліджуваних систем і процесів. Це дає змогу оцінити їх стан, зробити прогноз, прийняти обгрунтоване рішення.

Форми моделювання різноманітні і залежать від видів структурних моделей та сфери застосування. Виділяють предметне і знакове моделювання. Предметне припускає створення моделей, що відтворюють просторово-тимчасові, функціональні, структурні та інші властивості оригіналу. Знакове полягає в репрезентації параметрів об’єкта за допомогою символів, схем, формул, пропозицій мови. Можна моделювати простір, події у часі, відносини.

Гра «Два кола»

Вихователь показує дітям два різних за розміром кола та зображення машинки, м’яча, морозива, предметів одягу тощо. Серед малюнків вихователь пропонує обрати та скласти у велике коло ті, на яких зображено предмети, які дитина бажає мати. Відтак із великолого кола вибрати ті зображені предмети, яких дитина дійсно потребує та може отримати.

Гра «Третє з мішка»

Вихователь пропонує дітям об’єднатися у дві команди, аби придумати нову гру та правила до неї. Показує «Чарівну торбинку». Діти-представники команд дістають із торбинки по три предмети. Кожна команда розглядає свої предмети, придумує, відтак презентує гру.

Акції

Акція — публічні дії, що мають привернути увагу. В акції важлива незакінченість процесу і можливість для людей взяти в ній участь, залучити масмедіа та людей «тут і зараз». Наприклад, екологічна акція «Зелена толока» — можна саджати дерева та кущі у дитячому садку, прокладати на території «екологічної стежки», виготовити буклети про «екологічну стежку» для батьків.

Стратегія

Складна, багатопланова діяльність, яка передбачає певну послідовність спрямованих сукупних дій усіх учасників гри. Учасники мають домовитися, об’єднати зусилля, неодноразово визначитися в особистісному та колективному моральному й інтелектуальному виборі. Стратегічна гра стає можливою, якщо її учасники здатні передбачити можливі наслідки своїх дій, готові планувати послідовні кроки, вміють визнавати помилки та вчасно корегувати їх, знаходити нестандартні способи розв’язати проблеми. Наприклад, вихователь пропонує скласти план заходів «Шлях до перемоги», діти створюють колаж з певних кроків, що необхідно зробити, аби перемогти.

Імітації

На заняттях діти імітують діяльність будь-якої організації, підприємства або його підрозділу. Імітувати можна події, конкретну діяльність людей та умови їхньої роботи. У цих іграх відпрацьовують тактику поведінки, дії, функції та обов’язки конкретної особи. Для ігор з ролями розробляють модель-п’єсу ситуації, між дітьми розподіляють ролі з обов’язковим змістом. В основі завжди лежить конфліктна ситуація. Діти мають знайти компромісне рішення під час взаємодії.

Театр для діалогу

У театрі діалогу розігрують будь-яку ситуацію, поведінку людини в певній обстановці. Основне завдання — навчити орієнтуватися в різних життєвих обставинах, оцінювати свою поведінку, враховувати можливості інших людей, впливати на їхні інтереси, потреби, діяльність. Для «театру для діалогу» складають сценарій з конкретною ситуацією, функціями та обов’язками конкретних осіб, їх діями. Далі усе представляють як етюди з незавершеним кінцем. Відтак глядачі мають в імпровізованій формі вийти з ситуації. Ситуацію повторюють кілька разів, аби знайти декілька кінцівок.

Ігри-симуляції

Педагоги створюють ситуації, під час яких діти спрощено копіюють процеси справжнього життя — створюють мініатюрні версії реальності. Цей метод наближений до рольової гри, але він істотно відрізняється від неї, бо його мета — ілюстрування певних явищ і механізмів, а не людей.

Вихователь ділить дітей на групи та показує картки із сюжетними картинками чи зображеннями:

птах на зимовому дереві;
людина йде слизькою доріжкою;
недопалок на зупинці транспорту.

Відтак пропонує обговорити у підгрупах, які добрі справи може зробити чуйна людина.

Рольові ігри

Рольова гра імітує реальність та дає змогу діяти «як насправді». З дітьми можна розігрувати ситуації, в яких вони вже побували. Наприклад, рольова гра «Магазин іграшок»: діти об’єднуються у дві групи — «покупці» і «іграшки». Діти - «іграшки» завмирають у позах обраних іграшок. Діти - «покупці» підходять до них і питають, що це? Кожна іграшка починає рухатися. Покупець має здогадатися, яку іграшку йому показують. Покупець, який не здогадався, йде без покупки.

Творча майстерня

В освітній роботі з дітьми вихователі застосовують творчу майстерню як форму взаємодії, щоб:

активізувати сприймання;
забезпечити творче осмислення нової інформації;
спрямувати пізнавальний інтерес;
вдосконалити діалогічне та монологічне мовлення;
розвивати креативність;
сприяти самореалізації тощо.

Діти індивідуально або у групах розв’язують завдання та створюють художній образ — малюнок, пантоміму, музичний твір тощо. Відтак вони презентують свою роботу перед однолітками.

Творча робота в командах «Великий дім для моїх друзів»

Вихователь пропонує дітям виготовити дім і розмістити в ньому свою родину, всіх друзів, домашніх улюбленців. Діти обговорюють, яким має бути дім, скільки в ньому кімнат, хто з ким розміститься в кімнаті тощо. Вихователь пропонує подумати, яким було б життя у квартирі багатоповерхівки або у власному будинку, в місті або селі.

Ігри для вільного прояву

Ігри для вільного прояву містять завдання, які потребують достатнього простору і свободи пересування.

Квест

Квест — це гра, що містить різні завдання і має певний сюжет. Вихователь може організувати квест із усіма дітьми, але ліпше командна гра. Адже завдання творчого та змагального характеру сприятимуть формуванню в дітей таких особистісних якостей, як-от:

спостережливість;
доброзичливість;
толерантність;
відповідальність;
здатність стримувати імпульсивні емоції;
наполегливість тощо.

Квест «Шукачі»

Вихователь пропонує розшукати та створити карту домівок на території дитячого садка. Спочатку створюють карту-план території, відтак відмічають на ній домівки, які діти знайдуть: гніздечко, мурашник, шпаківня, дупло, ігровий будинок.

Челендж

Це реальність, відтворена у грі. Діти на деякий час стають учасниками подій. Вихователь на челенджі оголошує правила та завдання по черзі. Коли діти виконали завдання на одній локації, можна рухатися до наступної. Відтак гравці йдуть на фініш.

Ігри з ритмом

Спільні ігри з єдиним ритмом розвивають слух, відчуття ритму, уміння грати в ансамблі. Під час таких ігор дошкільники вчаться бути уважними, терплячими, поважати одне одного. Слід приділяти увагу музикуванню з акомпанементом «звучних жестів» — плескати в долоні, по стегнах, грудях, притупувати ногами, клацати пальцями.

Отже, робота в малій групі сприяє вільному невимушеному спілкуванню дітей дошкільного віку одне з одним. Діти приймають рішення, домовляються й поступаються, діють самосійно. Навчити ж вихователів організовувати роботу в малих групах дасть змогу методична розробка, подана в Додатку.

Додаток

Майстер-клас
«Формування готовності дошкільників до командної взаємодії»

МЕТА:

надати методичну допомогу педагогам щодо формування в дошкільників готовності взаємодіяти у команді;
вправляти педагогів —
– концентруватися на завданні;
– налагоджувати зв’язок з іншими учасниками.

УЧАСНИКИ: педагоги закладу дошкільної освіти.

ОБЛАДНАННЯ:

фліпчарт;
стільці;
картотека «Види командної взаємодії в малих групах»;
аркуші паперу, фломастери;
мультимедійне обладнання, презентація;
міні-поле для футболу із тканини;
мішки для сміття на 10 л.

ХІД:

Ведучий вітає учасників майстер-класу, повідомляє мету та пропонує стати кружка.

ПІДГОТОВКА ТА МОТИВАЦІЯ

Вправа на включення «Бані-бані-токі-токі»

Всі учасники стають кружка, роблять «пружинку» та одночасно промовляють слова «умса-умса». Ведучий задає ритм та тональність, із якою учасники виконують напівприсяди. Відтак ведучий промовляє слова «бані-бані» та робить пальцями знак «вушки» та вказує спочатку на свої очі, потім — на очі того учасника, якому передає хід. Цей учасник починає промовляти слова «бані-бані» у свою чергу та передає хід іншому, а сам продовжує виконувати цей рух та промовляти «бані-бані». Сусіди учасників, які промовляють ці слова, починають робити руками «хвилю» та кажуть «токі-токі». Отже, всі учасники мають зосередитися та одночасно робити рухи і говорити слова, які їм передали, в заданому ритмі й тональності.

Мозковий штурм

Ведучий пропонує відповісти на запитання «Як можна об’єднати дітей у групи?». Відтак записує варіанти на фліпчарті, за потреби доповнює.

Вправа «Сімейка Майєр»

На початку гри виставляють стільці спинками всередину кола — один стілець для однієї сім’ї. Ведучій роздає картки, на яких позначені ролі членів сім’ї: бабуся або дідусь, батько, мати, син і дочка. Наприклад, батько Майєр, мати Майєр, син Майєр, дочка Майєр (або Кнолле, Шульц, Тонн). Учасники об’єднуються в групи-сім’ї по чотири особи. За сигналом ведучого «Сімейки, об’єднайтеся» учасники ходять по аудиторії і намагаються вгадати, хто до якої сім’ї належить, яку роль виконує. При цьому учасники картки тримають зворотньою стороною від себе.

Примітка. Склад сім’ї можна розширити й додати домашніх улюбленців — кицька, собака. Під час об’єнання сімей, учасники не розмовляють один із одним.

ТЕОРІЯ

Види взаємодії у малих групах

Учасники беруть по одній картці з картотеки «Види командної взаємодії в малих групах», читають інформацію — кожний учасник свою картку. Відтак під час броунівського руху по залі учасники намагаються дізнатися про всі види взаємодії у малих групах, які описані на картках. Відтак створюють інтелектуальну карту «Різні види взаємодії у малих групах».

Примітка. Кількість карток у картотеці — шість. Якщо кількість учасників більша, то вони об’єднуються у групи за кольором карток та діляться інформацією, що подана на картках певного кольору. Слід передбачити дві-три картотеки. Кожний набір карток має бути певного кольору.

Учасники можуть користуватися картотекою в процесі роботи над інтелектуальною картою.

ПРАКТИКА

Вправа «Жива інтелектуальна карта»

Інтелектуальну карту, яку розробили учасники, розміщують на дошці та закривають. Учасники презентують інтелектуальну карту завдяки карткам із назвами видів взаємодії.

Вправа «Муха»

Ведучий пропонує учасникам уявити поле для гри «Хрестики-нулики». Учасники по черзі — одна людина робить один хід на одну клітинку — пересувають по клітинкам «муху». Починають гру від центру поля, вербально вказують напрямок руху — вгору, вниз, вправо, вліво. Намагаються не допустити, щоб «муха» виповзла за межі поля.

Примітка. Розмір поля для гри — 3×3. Якщо «муха» виповзла за межі поля, гра починається спочатку.

Вправа «Знайди пару»

Учасники об’єднуються у пари. Ведучий пропонує намалювати портрет учасника майстер-класу та пейзаж.

Учасники усі разом малюють портрет на одному аркуші провідними робочими руками (правша — правою, шульга — лівою). На другому аркуші учасники малюють пейзаж неробочими руками (правша — лівою, шульга — правою). Відтак описують те, що намалювали. Кожен член мікрогрупи розповідає, що зображено на малюнку і висловлює свою думку про успіхи або труднощі, що виникли під час спільної творчості.

Вправа «Гра за вибором»

Ведучий пропонує учасникам обрати предмет і виконати вправу чи пограти з ним.

Орієнтовні ігри та вправи:

ритмічні ігри «Танок стаканчиків», «Барабани» — відповідно до ритму музики учасники одночасно виконують рухи. Ритм музики можна пришвидшувати, уповільнювати;
рухливі вправи —
– парашут — учасники беруть картинки із зображеннями персонажів літературного твору, читають текст. Коли учасник чує ім’я свого персонажа, визирає в отвір у центрі парашута;
– футбол — учасники тримають футбольне поле за края. Ведучий на поле вкидає м’яча. Учасники мають загнати м’яча у будь-якій отвір на полі (забити гол);
– волейбол із пакетами для сміття — учасники об’єднуються у дві команди, команди — в пари. Учасники в парі стають обличами одне до одного, тримають пакет за края, на середину пакету кладуть м’яч. Під час гри дотримуються загальних правил гри у волейбол. Торкатися м’яча руками заборонено;
– футбол із повітряними кульками — учасники об’єднуються у дві команди. Під час гри дотримуються правил гри у футбол, але грають повітряними кульками. Кількість повітряних кульок — чотири-шість. Кожний тайм триває хвилину. Додаткова умова — перемагає команда, на полі якої залишиться менше кульок.

РЕФЛЕКСІЯ

Ведучий пропонує учасникам відповісти на проблемні запитання. Учасники витягують картки із запитаннями з мішечка — по одному від кожної команди.

Орієнтовні запитання:

Чи можна організовувати роботу груп із різною кількістю учасників?
Що робити, якщо групи неодночасно закінчують виконувати завдання?
Як долучити інших учасників, якщо в групі одна дитина намагається розв’язати всі завдання самостійно?
Які прийоми застосувати, якщо діти не можуть обрати капітана самостійно?
Як вчинити, якщо діти не в змозі прийти до спільного рішення?
Чи має капітан завжди висловлювати думку групи?
Що робить вихователь, коли діти працюють у команді?
Чому вихователь має об’єднувати дітей в команди, а не розділяти?

підготувала вихователь "Ромашка"

Коляда Н. Л.

Консультація для вихователів

« Формуємо успішну особистість на етапі дошкільного дитинства»

Формуємо успішну особистість на етапі дошкільного дитинства

Так склалося, що ми живемо сьогодні в досить складних соціально-економічних умовах, обумовлених зміною світосприймання, переоцінкою системи цінностей. На кого це впливає в першу чергу? Звичайно, на дитину, тому що відсутність власного досвіду життя змушує її приймати ті правила, життєві орієнтири й пріоритети, які поширені у світі дорослих. Зміни, які відбуваються в суспільстві на сучасному етапі його розвитку, породжують нові вимоги щодо системи освіти й виховання підростаючого покоління. Одним із завдань сучасної теорії і практики виховання дитини дошкільного віку є вивчення її особистості та усіх факторів, що впливають на її становлення. В основі сучасної педагогіки лежить ціннісний підхід до дитини дошкільного віку як свідомої особистості. Тому необхідно спрямувати зусилля педагогів на виховання самостійних, відповідальних громадян, здатних критично мислити, підготовлених до свідомої та ефективної діяльності, формування моральних ціннісних орієнтацій, які є внутрішнім регулятором поведінки людини. Завдання вихователів на сучасному етапі- змінити підходи до взаємодії з дитиною, створити такі умови, коли дитина вчиться:

-втілювати свої ініціативи;

- планувати і прогнозувати наслідки;

-аналізувати результати

Педагоги-дошкільники часто ігнорують власні сили дитини, її суб’єктну активність, а це нівелює проблему саморозвитку як таку. Тож новий, ціннісний підхід до дитини дошкільного віку як свідомої особистості, компетентної в різних сферах власного життя, нині є доволі актуальним. Як спрямувати зусилля педагогів на виховання самостійних, відповідальних громадян, здатних критично мислити, підготовлених до свідомої та ефективної діяльності?

РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ:

1. Створити умови та методичний супровід соціально-зорієнтованої діяльності ЗДО, як успішної реалізації соціального замовлення сім’ї та суспільства.

2. Створити відповідне розвивальне середовище у кожній групі ЗДО, яке сприятиме успішній соціалізації дошкільників, а саме: природнє, предметно-ігрове, соціальне, власне Я дитини(для особистісного, індивідуального розвитку)

3. Надавати якісні освітні послуги відповідно до Концепції «Нова українська школа» .Звернути увагу на вихованість дітей, розвиненість психічних функцій, творчих здібностей, сформованість здорового способу життя.

4. Застосовувати показ результативності діяльності закладу дошкільної освіти через позитивні зрушення у емоційному стані, здоров’ї, навчальних досягненнях дітей у порівнянні з попередніми результатами. Формуємо успішну особистість на етапі дошкільного дитинства

В основі сучасної освіти лежить філософія дитиноцентризму. Ідеї дитиноцентризму є основою багатьох педагогічних систем та наукових теорій різних часів. Фундаментальне теоретичне осмислення дитиноцентризму здійснили Г. Ващенко, Д. Дьюї, А. Дістервег, Я. Коменський, В. Кремень, Я. Корчак, А. Макаренко, К. Роджерс, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. У сучасній вітчизняній педагогіці ідеї дитиноцентризму знаходять своє відображення в працях І. Беха, О. Вишневського, І. Зязюна, В. Лозової, М. Левківського, О. Сухомлинської та ін. Вона ставить дитину, її індивідуальність у центр педагогічної взаємодії, визнає особисті потреби й внутрішній світ людини як вищу цінність людського буття.

В основу педагогічної системи Марії Монтессорі покладена ідея гуманістичного вільного виховання. У центрі педагогіки Монтессорі – недопустимість насилля над дитиною; проблема саморозвитку дитини; створення спеціальної системи виховання та навчання, в якій центральну роль відіграє «підготовлене середовище» та своєрідний дидактичний матеріал; різновіковий підхід до виховання та навчання дітей; необхідність вивчення дитини педагогом задля сприяння її успішному «самобудівництву», її духовному розвитку.

К. Ушинський здійснив першу спробу цілісного вивчення дитини на засадах антропологічного принципу, намагаючись відкрити батькам і педагогам велике значення всебічного вивчення дитини. Педагог також наголошував, що у вихованні все повинно виходити тільки з живого джерела людської особистості. «…Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе». Таким чином, К. Ушинський з антропологічних позицій визначав залежність успіху інтегрування навчання і виховання від сили, здібностей і знань особистості вихователя.

В основі змісту досконалого процесу виховання, за К. Ушинським, лежить ідея гуманістичної парадигми виховання – ставлення до людини як до найвищої цінності, орієнтація на особистісну спрямованість, створення умов, які забезпечують її вільний саморозвиток, збереження своєї індивідуальності, входження в соціум та активну життєву позицію соціально-ціннісного спрямування.

Саме тому педагог вибудовує парадигму предмету виховання як педагогічного завдання виховання: людина – її душа – діяльність, і називає цей ряд «повним визначенням мети педагогічної діяльності».

Проте іноді філософія дитиноцентризму перетворюється на «дитиноцаризм», у якому майже відсутні такі поняття, як відповідальність та правила. З другого боку, жорстке регламентування діяльності у закладах дошкільної освіти призводить до того, що в дитини зникають бажання та мрії, вона не знає, до чого прагнути, не може визначити власну життєву мету. Усе це за дитину робить вихователь, який складає план діяльності.

Тож чи потрібна дитині свобода вибору?

Свобода вибору — це механізм формування моральних ціннісних орієнтацій, які є внутрішнім регулятором поведінки людини. Вони визначають спрямованість особистості; вибірковість її поведінки; здатність аналізувати, контролювати та регулювати процес власної життєдіяльності в міру вікових можливостей; спроможність збалансовувати з допомогою дорослих різноспрямовані життєві тенденції до самореалізації, саморозвитку та самозбереження.

Найефективнішими для цього є інтерактивні методичні заходи, один з яких — тренінг-лабораторія).

Тренінг-лабораторія — це інтерактивна форма роботи зі спеціалістами, у процесі якої учасники проводять певне дослідження з оголошеної проблеми за допомогою наявної інформації. У результаті учасники виробляють певну позицію або знаходять способи розв’язати означену проблему.

Тренінг-лабораторія створює оптимальні умови для ознайомлення педагогів з новими формами та методами роботи з дітьми, які втілюють у собі означені вище підходи до взаємодії з ними. А головним результатом діяльності педагогів є формування життєвої активності дитини, відповідальності не лише за себе, а й за товаришів, за свою справу.

Дошкільний підрозділ ЗГ №65

Методична скарбничка вихователя

Консультацію підготувала
інструктор з фізичного виховання

Михайленко Н.В.

“Створення навчально - спортивного середовища, доцільно розташування обладнання”

Консультацію підготувала
вихователь - методист Толок Н.Ф.

"Професійне мовлення педагогів"

"Професійне мовлення педагогів"

Консультацію підготувала
вихователь ДП Анастасова Т.Г.

Розвиток творчого мислення дошкільників засобами мнемотехніки

Консультацію підготувала

вихователь ДП Лугченко І.О.

Консільтацію підготувала вихователь

Титаренко О.А.

"Дотримання принципів академічної доброчесності при виконанні посадових обо'язків"

Про непусті дитячі пустощі. Поради молодим вихователям.

підготувала Лучер О.А.

"Мультісенсорний підхід до занять дітей молодшого і раннього віку"

Організовуємо конференцію для батьків онлайн (батьківські збори)

"Планування ранкових зустрічей. Методичні рекомендації"

Підготувала вихователь ДП1

Никонова О.В.

Підготувала вихователь ДП1

підготувала вихователь методист Толок Н.ф.

Презентація Партріотичне виховання в ДП

Партріотичне виховання

Патріотичне виховання ґрунтується на фундаментальних принципах.

Основні напрями патріотичного виховання. Методи і форми роботи з патріотичного виховання

Підготовила: практичний психолог Тарасова Наталія

Консультація для педагогів

«Ігри та вправи для першого етапу входження дитини в дитячий колектив»

Жук І.Р.
Інструктор з фізичної культури

Консультація для вихователів

Консультація для вихователів

« Організація змістовного відпочинку дітей в літній період»

Підготувала інструктор з ЛФК Бортнікова Ю.П.

Консультація для вихователів
«Використання здоров’язберегаючих технологій в літній період"

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Методична скарбничка вихователя

Консультацію підготувала інструктор з фізичного виховання

Михайленко Н.В.

“Створення навчально - спортивного середовища, доцільно розташування обладнання”

Консультацію підготувала вихователь - методист Толок Н.Ф.

"Професійне мовлення педагогів"

"Професійне мовлення педагогів"

Консультацію підготувала вихователь ДП Анастасова Т.Г.

Розвиток творчого мислення дошкільників засобами мнемотехніки

Консультацію підготувала

вихователь ДП Лугченко І.О.

Консільтацію підготувала вихователь

Титаренко О.А.

"Дотримання принципів академічної доброчесності при виконанні посадових обо'язків"

Про непусті дитячі пустощі. Поради молодим вихователям.

підготувала Лучер О.А.

"Мультісенсорний підхід до занять дітей молодшого і раннього віку"

Організовуємо конференцію для батьків онлайн (батьківські збори)

"Планування ранкових зустрічей. Методичні рекомендації"

Підготувала вихователь ДП1

Никонова О.В.

Підготувала вихователь ДП1

підготувала вихователь методист Толок Н.ф.

Презентація Партріотичне виховання в ДП

Партріотичне виховання

Патріотичне виховання ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Основні напрями патріотичного виховання. Методи і форми роботи з патріотичного виховання

Підготовила: практичний психолог Тарасова Наталія

Консультація для педагогів

«Ігри та вправи для першого етапу входження дитини в дитячий колектив»

Жук І.Р. Інструктор з фізичної культури

Консультація для вихователів

Консультація для вихователів « Організація змістовного відпочинку дітей в літній період»

Підготувала інструктор з ЛФК Бортнікова Ю.П.

Консультація для вихователів«Використання здоров’язберегаючих технологій в літній період"

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Консультацію підготувала
інструктор з фізичного виховання

Консультацію підготувала
вихователь - методист Толок Н.Ф.

Консультацію підготувала
вихователь ДП Анастасова Т.Г.

Патріотичне виховання ґрунтується на фундаментальних принципах.

Жук І.Р.
Інструктор з фізичної культури

Консультація для вихователів

« Організація змістовного відпочинку дітей в літній період»

Консультація для вихователів
«Використання здоров’язберегаючих технологій в літній період"